Постанова

від 25.04.2014 по справі 825/965/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року м. Чернігів Справа № 825/965/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

при секретарі - Пушенко О.І.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Ананка Ю.М., Матлос І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 19.03.2014 року звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області і просить визнати протиправними податкові повідомлення - рішення відповідача № 0000291701 та № 0000281701 від 23.01.2014 року. Свої вимоги мотивує тим, що перевірка позивача була проведена без наявних на те підстав, оскільки наказ на проведення перевірки № 1318 від 13.12.2013 року не відповідає вимогам ст.. 78 ПК України. Посадові особи органів Міндоходів не наділені повноваженнями проводити перевірки з питань правомірності проведення господарських операцій. Відповідач зробив висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сан Інтернешнл», щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами - постачальниками за липень та серпень 2012 р. № 28/22-04/36786022 від 29.07.2013 р., однак чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого. Позивач наполягає на тому, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є актами перевірки в розумінні ст.ст. 75, 78, 79, 85, 86 ПКУ, не можуть бути носієм доказової інформації щодо порушень податкового законодавства платником податків. Контрагент ПП «Сан Інтернешнл» за результатами господарської операції задекларував податкові зобов'язання і сплатив відповідні податки до держбюджету, за таких умов позивач вважає, що ним та його контрагентом виконано податковий обов'язок у розумінні ст.ст. 36-38 ПКУ, а тому вони не можуть бути визнані порушниками податкового законодавства за спірними господарськими операціями. Європейський суд з прав людини, у справах «Булвес АД» проти Болгарії» та «Інтерсплав проти України» встановив, що «відповідно, відмова визнати право компанії-заявника на податковий кредит сама по собі не видається виправданою необхідністю забезпечити сплату податків, всі з яких були сплачені або, принаймні, до того часу податкова декларація була подана постачальником, хоча із запізненням» (п.68 заява №3991/03). Також, позивач наполягає на тому, що висновки ДПІ в м. Чернігові про відсутність реальної господарської операції між позивачем та його контрагентом, спростовуються копіями первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом. Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити, пояснили, що ДПІ у м. Чернігові від Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області був отриманий Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП " Сан Інтернешнл ", код за ЄДРПОУ 36786022, щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами - постачальниками за липень та серпень 2012 року №28/22-04/36786022 від 29.07.2013р., відповідно до якого документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ФОП ОСОБА_4 та ПП «Сан Інтернешнл» у липні 2012р. Аналізом реєстраційних документів та документів податкової звітності ПП " Сан Інтернешнл ", а також проведеними оперативно-розшуковими заходами не встановлено наявність на підприємстві офісних, виробничих або складських приміщень, обладнання, автотранспортних засобів та робочого персоналу. Актом Дніпропетровської ОДПІ місцезнаходження підприємства ПП " Сан Інтернешнл " та його засновників та посадових осіб не встановлено. Будь-яких фактів, які б могли свідчити про можливість здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності, не встановлено. У зв'язку з вищевикладеним, податковий орган прийшов до висновку, що у ПП " Сан Інтернешнл ", відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість за липень та серпень 2012року в розумінні п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України. Враховуючи зазначене, відповідач зазначає, що реального здійснення господарських операцій не відбулося, а тому позивач не має права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з метою визначення об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а відтак податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань з ПДВ та по податку на доходи фізичних осіб є правомірними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що на підставі наказу на проведення перевірки № 1318 від 13.12.2013 року, на підставі вимог ст.. 20, 78,79 ПК України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань правомірності проведення господарських операцій за липень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Сан Інтренешнл». За результатами даної перевірки складено акт № 1108/17/НОМЕР_3 від 30.12.2013 р.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем

п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14; п.193.1 ст.193; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198; п.200.1 ст.200 Податкового кодекс України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2012 року на загальну суму 24218,00 грн., в результаті формування податкового кредиту з підприємствами, з якими не підтверджено здійснення господарської діяльності;

ст.177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_4 завищено валові витрати, в результаті чого встановлено заниження оподатковуваного доходу за 2012 рік на 121091,66 грн., в результаті чого донараховано 18163,75 грн. податку на доходи фізичних осіб.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові було винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000291701 від 23.01.2014 року, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 22704,69 грн., з них 4540,94 грн. штрафних санкцій;

№ 0000281701 від 23.01.2014 року, яким ФОП ОСОБА_4 нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30273,00 грн., з них штрафних санкцій в сумі 6055,00 грн.

В ході проведеної перевірки було встановлено, що на підставі наданої ФОП ОСОБА_4 до ДПІ у м. Чернігові декларації з податку на додану вартість за липень 2012р., додатку № 5 до неї, реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2012р., ФОП ОСОБА_4 до складу податкового кредиту за липень 2012 року віднесено суму по взаємовідносинам з ПП «Сан Інтернешнл» на загальну суму 145310,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24218,34 грн.).

В судове засідання позивачем було надано первинні бухгалтерські документи, відповідно до яких ПП «Сан Інтернешнл» було здійснено поставку ФОП ОСОБА_4 товару - будівельних матеріалів та обладнання, а саме рахунки фактури № СФ-0000029 від 19.07.2012 року, № СФ-0000030 від 23.07.2012 року, № СФ-0000031 від 30.07.2012 року.

Поставка товару підтверджується видатковими накладними № РН-0000029 від 19.07.2012 року, № РН-0000030 від 23.07.2012 року, № РН-0000031 від 30.07.2012 року.

На суму податкових зобов'язань ПП «Сан Інтернешнл» виписано ФОП ОСОБА_4 податкові накладні № 29 від 19.07.2012 року, № 30 від 23.07.2012 року, № 31 від 30.07.2012 року (а.с. 29-37).

Також позивачем було надано суду копії договорів підряду № 01-03/12 від 02.07.2012 року, № 09-01/12 від 16.07.2012 року, що були укладені між ним та ФОП ОСОБА_6, відповідно до умов яких ФОП ОСОБА_4 виступає замовником будівельних робіт, які виконуються з матеріалів замовника (а.с. 47-48, 53-54). Підрядні роботи виконувались відповідно до складених кошторисі, виконання робіт підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (а.с. 49-52, 55-56).

Зазначені договори підряду з ФОП ОСОБА_6 було укладено з метою виконання договірних зобов'язань ФОП ОСОБА_4 за договором підряду « 01/12 від 23.05.2012 року, укладеного з ТОВ «Чернігівтекс» (а.с. 57-58). Відповідно до умов цього договору ФОП ОСОБА_4 виступає підрядником, а роботи виконуються з матеріалів підрядника. До цього договору було складено кошторис, а виконання робіт оформлено актом приймання-передачі виконаних робіт (а.с. 59,60).

ФОП ОСОБА_4 наділений правом виконувати будівельні роботи згідно з ліцензією, що видана Чернігівською обласною державною адміністрацією 17.08.2007 року відповідно до розпорядження № 319 (а.с. 61).

Таким чином, позивачем надано в судове засідання документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності будівельних матеріалів та обладнання, а саме для виконання взятих на себе договірних зобов'язань за договорами підряду з іншими суб'єктами господарювання, що також свідчить про дійсну поставку до позивача товару від ПП «Сан Інтернешнл».

Крім того, в судове засідання позивачем надано виписку по банківському рахунку ПП «Сан Інтернешнл», що свідчить про перерахування до державного бюджету України контрагентом позивача сум податку на додану вартість за результатами господарської діяльності ПП «Сан Інтернешнл» в липні 2012 року, в тому числі з ФОП ОСОБА_4 (а.с. 41-46).

Згідно ст.. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та витрат, понесених суб'єктом господарювання, для цілей вирахування об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Сан Інтернешнл».

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 177.1 - 177.4 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування платником податку витрат, що приймають участь у вирахуванні допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих товарів у власній господарській діяльності. ДПІ в м. Чернігові не надано суду доказів того, що ФОП ОСОБА_4 не було використано у власній господарській діяльності отримані будівельні матеріали та обладнання від ПП «Сан Інтернешнл», навпаки позивачем підтверджено факт використання товарів у власній господарській діяльності для виконання свої зобов'язань за договорами підряду, поставка товарів до позивача підтверджена всіма необхідними первинними документами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати на оплату товарів поставлених ПП «Сан Інтернешнл» позивач в липні 2012 року, правомірно, на підставі п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України включив до складу валових витрат, тобто висновки ДПІ в м. Чернігові про завищення витрат та заниження суми податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності є безпідставними, як і подальше донарахування сум цього податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність таких податкових накладних, які відповідають вимогам Податкового кодексу України була встановлена і під час проведення перевірки і в судовому засіданні, тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

В судовому засіданні було встановлено, що ДПІ в м. Чернігові зробила висновки про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та його контрагентом на підставі акту Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області « Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Сан Інтернешнл" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами - постачальниками за липень та серпень 2012 року» №28/22-04/36786022 від 29.07.2013р., відповідно до якого документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ФОП ОСОБА_4 та ПП «Сан Інтернешнл» у липні 2012р. Суд вважає, що зазначені висновки не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, оскільки ПП "Сан Інтернешнл" було виконано свої податкові зобов'язання та перераховано до державного бюджету податок на додану вартість за результатами господарської діяльності в липні 2012 року, первинними бухгалтерськими документами підтверджено вчинення правочинів між позивачем та контрагентом, які не були предметом дослідження Дніпропетровської ОДПІ, оскільки фактично перевірки господарської діяльності не відбувалось, податковим органом лише складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентам позивача на підставі того, що при виході працівників Дніпропетровської ОДПІ на перевірку посадові особи ПП «Сан Інтернешнл» за місцезнаходженням підприємства не було. Таким чином, Дніпропетровською ОДПІ не було дослівно фактичного здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_4 та ПП «Сан Інтернешнл», не надавалась оцінка первинним бухгалтерським документам, а тому висновки Дніпропетровської ОДПІ не можуть враховуватися під час дослідження здійснення позивачем своєї господарської діяльності.

Крім того, чинним податковим законодавством не передбачено право ДПІ в м. Чернігові при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом первинних бухгалтерських документів, суд приходить до висновку про те, що угоди щодо поставки будівельних матеріалів, укладені з ПП «Сан Інтернешнл» створили реальні юридичні наслідки для ФОП ОСОБА_4, в судовому засіданні встановлено факт використання отриманих товарів позивачем у власній господарській діяльності та правомірність віднесення цих сплачених сум до складу витрат, позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, суд приходить до висновку, що ДПІ в м. Чернігові неправомірно донарахувала ФОП ОСОБА_4 податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб, а тому позовні вимоги про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 0000291701, № 0000281701 від 23.01.2014 року, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0000291701, № 0000281701 від 23.01.2014 року. .

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Кашпур