Ухвала

від 22.10.2014 по справі 825/965/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/965/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0000291701, № 0000281701 від 23.01.2014 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу на проведення перевірки № 1318 від 13.12.2013 року, на підставі вимог ст. 20, 78,79 ПК України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань правомірності проведення господарських операцій за липень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Сан Інтренешнл». За результатами даної перевірки складено акт № 1108/17/НОМЕР_3 від 30.12.2013 р.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові було винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000291701 від 23.01.2014 року, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 22704,69 грн., з них 4540,94 грн. штрафних санкцій;

№ 0000281701 від 23.01.2014 року, яким ФОП ОСОБА_3 нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30273,00 грн., з них штрафних санкцій в сумі 6055,00 грн.

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення неправомірними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано первинні бухгалтерські документи, відповідно до яких ПП «Сан Інтернешнл» було здійснено поставку ФОП ОСОБА_3 товару - будівельних матеріалів та обладнання, а саме рахунки фактури № СФ-0000029 від 19.07.2012 року, № СФ-0000030 від 23.07.2012 року, № СФ-0000031 від 30.07.2012 року.

Поставка товару підтверджується видатковими накладними № РН-0000029 від 19.07.2012 року, № РН-0000030 від 23.07.2012 року, № РН-0000031 від 30.07.2012 року.

На суму податкових зобов'язань ПП «Сан Інтернешнл» виписано ФОП ОСОБА_3 податкові накладні № 29 від 19.07.2012 року, № 30 від 23.07.2012 року, № 31 від 30.07.2012 року (а.с. 29-37).

Також позивачем було надано суду копії договорів підряду № 01-03/12 від 02.07.2012 року, № 09-01/12 від 16.07.2012 року, що були укладені між ним та ФОП ОСОБА_4, відповідно до умов яких ФОП ОСОБА_3 виступає замовником будівельних робіт, які виконуються з матеріалів замовника (а.с. 47-48, 53-54). Підрядні роботи виконувались відповідно до складених кошторисі, виконання робіт підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (а.с. 49-52, 55-56).

Зазначені договори підряду з ФОП ОСОБА_4 було укладено з метою виконання договірних зобов'язань ФОП ОСОБА_3 за договором підряду « 01/12 від 23.05.2012 року, укладеного з ТОВ «Чернігівтекс» (а.с. 57-58). Відповідно до умов цього договору ФОП ОСОБА_3 виступає підрядником, а роботи виконуються з матеріалів підрядника. До цього договору було складено кошторис, а виконання робіт оформлено актом приймання-передачі виконаних робіт (а.с. 59,60).

ФОП ОСОБА_3 наділений правом виконувати будівельні роботи згідно з ліцензією, що видана Чернігівською обласною державною адміністрацією 17.08.2007 року відповідно до розпорядження № 319 (а.с. 61).

Таким чином, позивачем надано в ході судового розгляду справи документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності будівельних матеріалів та обладнання, а саме для виконання взятих на себе договірних зобов'язань за договорами підряду з іншими суб'єктами господарювання, що також свідчить про дійсну поставку до позивача товару від ПП «Сан Інтернешнл».

Крім того, позивачем надано виписку по банківському рахунку ПП «Сан Інтернешнл», що свідчить про перерахування до державного бюджету України контрагентом позивача сум податку на додану вартість за результатами господарської діяльності ПП «Сан Інтернешнл» в липні 2012 року, в тому числі з ФОП ОСОБА_3 (а.с. 41-46).

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду також звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 177.1 - 177.4 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

З наведених норм вбачається, що формування платником податку витрат, що приймають участь у вирахуванні допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих товарів у власній господарській діяльності.

ДПІ в м. Чернігові не надано суду доказів того, що ФОП ОСОБА_3 не було використано у власній господарській діяльності отримані будівельні матеріали та обладнання від ПП «Сан Інтернешнл», навпаки позивачем підтверджено факт використання товарів у власній господарській діяльності для виконання свої зобов'язань за договорами підряду, поставка товарів до позивача підтверджена всіма необхідними первинними документами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати на оплату товарів поставлених ПП «Сан Інтернешнл» позивач в липні 2012 року, правомірно включив до складу валових витрат, тобто висновки ДПІ в м. Чернігові про завищення витрат та заниження суми податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності є безпідставними, як і подальше донарахування сум цього податку.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.