Рішення

від 23.04.2014 по справі 917/237/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2014 р. Справа № 917/237/14

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство Носівської селекційно-дослідної станції Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" (вул. Миру, буд. 1, с. Дослідне, Носівський район, Чернігівська область, 17131)

до Приватного підприємства "Титан-Кремінь" (вул. Красіна, буд. 61/52, м. Кременчук, Полтавська область, 39617)

про стягнення 45892,50 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Капацій М. М. (дов. від 24.03.2014р.)

Розглядається позовна заява про стягнення 45892,50 грн. основного боргу за товар, поставлений згідно накладної № РН-0000401 від 04.07.2013р.

Ухвалою суду від 27.03.2014р. було замінено позивача Державне підприємство "Дослідне господарство Носівської селекційно-дослідної станції" Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (ідентифікаційний код 32995752) його правонаступником - Державним підприємством "Дослідне господарство Носівської селекційно-дослідної станції Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" (ідентифікаційний код 32995752); (а.с.37-38).

Відповідач письмовий відзив на позов не надав.

Відповідач усно в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості укласти мирову угоду.

Частиною третьою ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Зважаючи на те, що 1) строк вирішення спору закінчується; 2) за клопотанням відповідача розгляд справи вже відкладався за ухвалою від 27.03.2014р.; 3) відповідач не був позбавлений права звертатися до позивача з клопотанням про укладання мирової угоди після одержання ували суду від 04.03.2014р. про порушення провадження у справі; 4) безпідставне відкладення розгляду справи призведе до затягування її вирішення, 5) відповідачем не заявлено про існування жодних обставин, які б перешкоджали б вирішенню спору в даному засіданні, тому клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає. При цьому суд роз'яснює, що сторони не позбавлені права укласти мирову угоду на стадії виконавчого провадження.

Позивач та відповідач зареєстровані як юридичні особи, що підтверджується витягом від 12.03.2014р. та випискою від 28.02.2014р. з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців .(а.с.23, 32-35).

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що поштовими повідомленнями від 04.03.2014р., від 28.03.2014р. про вручення судової ухвали позивачу та відповідачу, підтверджується розпискою позивача від 27.03.2014р., явкою представника відповідача в судове засідання (а.с.15-16, 42, 43).

В судовому засіданні 23.04.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі усної угоди купівлі - продажу між позивачем та Приватним підприємством "Титан-Кремінь" (відповідачем) позивач поставив відповідачу товар (свині 2 категрії) на загальну суму 140892,50 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаною видатковою накладною № РН-0000401 від 04.07.2013р. та довіреністю відповідача № 04/07 від 04.07.2013р. (а.с.10-11).

За одержаний товар відповідач розрахувався частково, сплативши 95000,00 грн. Зазначене підтверджується платіжними дорученнями № 306 від 11.07.2013р. на суму 50000,00 грн., № 545 від 06.12.2013р. на суму 30000,00 грн., № 553 від 08.01.2014р. на суму 15000,00 грн. (а.с.46-48).

Заборгованість в сумі 45892,50 грн. відповідачем на дату подачі позову сплачена не була.

Відповідно до ч. 2 ст. 509, ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Надана в матеріалах справи двостороннє підписана накладна з зазначенням кількості, ціни та загальної вартості товару, видана відповідачем довіреність своєму представнику на одержання матеріальних цінностей від позивача, проведення відповідачем часткових оплат за одержаний товар, свідчать про те, що між сторонами в даному випадку склалися правовідносини з купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Отже, факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Строк виконання відповідачем відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України, тобто строк починається з наступного дня після одержання товару.

Така ж правова позиція визначена в п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 45892,50 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача .

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Титан-Кремінь" (вул. Красіна, буд. 61/52, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, ідентифікаційний код 37812812) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство Носівської селекційно-дослідної станції Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (вул. Миру, буд. 1, с. Дослідне, Носівський район, Чернігівська область, 17131, ідентифікаційний код 32995752) 45892грн . 50 коп. основного боргу, 1827грн. 00 коп . витрат з оплати судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено та підписано: 25.04.2014р.

Суддя Безрук Т. М.