Рішення

від 25.04.2014 по справі 927/249/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон 67-28-47

проспект Миру,20

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

24.04.14. Справа № 927/249/14.

За позовом заступника прокурора Центрального регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, 01014, м. Київ, вул. Командарма Каменева,8, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, 03168, м.Київ, пр-кт Повітрофлотський,6; Концерну «Військторгсервіс», 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28 а.

До відповідача: Приватного підприємства «Кім-сервіс стандарт», 14013, м. Чернігів, вул. Шевченка,55.

Про стягнення 311 319,03 грн. Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від позивачів: 1. Не з'явився. 2. Києнко Я.Д., дов. від 27.01.14.

Від відповідача: не з'явився.

В розгляді справи приймав участь прокурор Чернігівської прокуратур из нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кузьмич М.П.

СУТЬ СПОРУ:

Рішення прийняте після перерви, яку оголошено на підставі ст.77 ГПК України.

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь Концерну «Військторгсервіс» (далі - Концерн) 263 772,40 грн. боргу, 7 295,72 грн. пені, 10 577,79 грн. процентів річних, 13 846,32 - 7% штрафу за несплату орендної плати вчасно та 15 826,80 - 10% штрафу від вартості майна за його неповернення вчасно.

Після порушення провадження у справі подані клопотання про збільшення позовних вимог: Концерном від 31.03.14 про стягнення загальної суми заборгованості у сумі 314 470,30 грн.; прокурором погоджене з представником Концерну клопотання від 10.04.14 про збільшення позовних вимог у якому ставиться питання про стягнення з відповідача 266 333,21 грн. боргу 7 196,31 грн. пені, 18 643,32 грн. штрафу, 9 178,37 грн. процентів річних та 15 826,80 грн. - 10% від вартсоі зданого у оренду майна за несвоєчасне його повернення.

Клопотання подано повноважними представниками у відповідності до вимог ст.22 ГПК України і вони прийняті судом до розгляду. Спір вирішується з урахуванням збільшених позовних вимог.

Відповідач відзив на позов не наддав, повноважного представника у судове засідання жодного разу не направив.

Ухвали про порушення провадження у справі та про її відкладення, які були направлені за поштовою адресою відповідача відповідно до позовної заяви та даних з Єдиного державного реєстру станом на 27.03.14, повернуті без вручення з довідками листоноші: "за закінченням терміну зберігання".

У відповідності до абзацу 1 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на викладене суд вважає, що направлення відповідачу ухвал про порушення провадження у справі та про її відкладення за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченко,55, яка відповідає адресі державної реєстрації відповідача, є належним повідомленням сторони про час та місце розгляду справи.

Крім того, відповідач був повідомлений про оголошення судом перерви у судовому засіданні на 24.04.14, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 1400603100982.

Не з'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача 2 та прокурора суд встановив таке.

Відповідно до положення «Про Міністерство оборони України», затвердженого Указом Президента України « 406/2011 від 06.04.11, Міністерство оборони України (Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, а також у формуванні державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, гідрометеорологічної діяльності.

Міноборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України

Згідно з статутом Концерн «Військторгсервіс» є державно-господарським об'єднанням заснованим на державній власності та утвореним відповідно до актів законодавства України. Функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Міністерство оборони України.

Концерн набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Майно Концерну є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Майно Концерну становлять виробничі і невиробничі засоби, а також іншу цінності, вартість яких відображається в самоітсійному балансі Концерну. Майно Концерну не є військовим майном.

Концерн має право здавати в оренду нерухоме майно згідно вимогам чинного законодавства України (п.1.1, 2.1, 6.1, 6.2, 7.10 статуту).

Довідкою АБ №805481 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України від 22.07.13 підтверджується, що Концерн зареєстрований у якості юридичної особи 22.07.05.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У відповідності до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що "інтереси держави" є оціночним поняттям у кожному конкретному випадку,прокурор з посиланням на законодавство, належним чином обгрунтував у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а позивачі позов підтримали.

У відповідності з переліком основних фондів, що підлягають передачі з балансу кафе «Гусар» державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Північного оперативного командування» на баланс (до статуного фонду) Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України, який є додатком до наказу начальника ГУТТ МО України від 09.02.01 №10, споруда кафе «Гусар» та інші приміщення по вул Шевченка, 55 у м. Чернігові підлягають передачі останньому.

Факт передачі Головному управлінню торгівлі Тилу Міністерства оборони України вказаного майна підтверджується актом приймання-передачі від 09.02.01.

Згідно з наказом Міністра оборони України від 31.01.06 №47 до 01.04.06 наказано реорганізувати Головне управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України припинивши його діяльність як юридичної особи шляхом приєднання до державного господарського об'єднання «Концерн «Військторгсервіс». Визначити державне господарське об'єднання «Концерн «Військторгсервіс» правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України.

Основні фонди та оборотні кошти, інші цінності Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України, що реорганізується, закріпити за державним господарськи об'єднанням «Концерн «Війсьторгсервіс» на праві господарського відання.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.04 між ДП МО України «Управління торгівлі Північного оперативного командування» (Орендовавець) та ПП «Фірма «Юрій» (Орендар) було укладено договорі оренди №6 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності предметом якого є частина приміщення комбінату побутового обслуговування площею 130 кв.м., яке розміщене у м. Чернігові, вул. Авіаторів,19. Договір укладено на строк до 30.06.05 включно.

01.02.09 між Концерном «Війсьторгсервіс», ПП «Фірма «Юрій» та ПП ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до договору оренди від 01.07.04 відповідно до якої: : 1) сторонни прийшли до взаємної згоди внести зміни та доповнення до договору оренди від 01.07.04 №6; 2) змінити умови договору та встановити, що з 01.02.09 орендар ПП «Фірма «Юрій» за погодженням з орендодавцем передає свої права та обов'язки за договором СПД ФО ОСОБА_4, який приймає на себе права та обов'язки (окрім наявної та несплаченої кредиторської заборгованості) за договором та стає правонаступником орендаря. Також додатковою угодою змінено розмір орендованої площі до 438,5 кв., орендної плати до 6000 грн. за місяць, та орендарем визначено ПП ОСОБА_4

01.08.10 між ПП ОСОБА_4 та ПП «Кім-сервіс стандарт» укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору №6 від 01.07.04 відповідно до якої: у зв'язку з припиненням зобов'язань ПП ОСОБА_4 в частині користування нежитловими приміщенням площею 960,1 кв.м. розташованих у м.Чернігові по вул.Шевченко,55 всі права та обов'язки за договором, які виконував Орендар (ПП ОСОБА_4) переходять до правонаступника - ПП «Кім сервіс стандарт», окрім наявної та несплаченої забогованості за договором. Додаткову угоду погоджено з начальником філії №3 Концерну «Військторгсервіс».

За актом приймання-передачі від 01.07.10 ПП ОСОБА_4 передав, а ПП «Кім-сервіс стандарт» прийняло приміщення, розташовані в м. Чернігові, вул. Шевченко, 55.

Відповідно до ч.1 ст.761 Цивільноого кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Перелік орендодавців державного та коммунального майна встановлений ст.5 Закону України «Про оренду державного та коммунального майна.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази про передачу Концерном у оренду ПП ОСОБА_4 нежитлових приміщень площею 960,1 кв.м., розташованих у м.Чернігові по вул.Шевченко,55, об'єктом оренди за договором №6 від 01.07.04 є інше нерухоме майно яке знаходиться у м. Чернігові вул. Авіаторів,19, ПП ОСОБА_4 не мав правових підстав передавати у оренду чи суборенду нерухоме майно яке належить до державної власності і закріплене за Концерном на праві господарського відання.

Відтак, додаткова угода від 01.08.10, укладена між ПП ОСОБА_4 та ПП «Кім-сервіс стандарт», суперечить Цивільному кодексу України та Закону України «Про оренду державного та коммунального майна, що є підставою для визнання її недійсною відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Зважаючи на те, що предметом спору є стягнення боргу та штрафних санкцій за угодою №1/5/10 від 01.08.10, укладену між Концерном та ПП «Кім-сервіс стандарт», суд не вважає необхідним визнавати недійсною додаткову угоду від 01.08.10, укладену між ПП ОСОБА_4 та ПП «Кім-сервіс стандарт» так як вона не пов'язана з предметом спору.

01.08.10 між Концерном «Війсьторгсервіс» (Орендодавець) та ПП «Кім-сервіс стандарт» (Орендар) укладено угоду 1/5/10 про внесення змін до договору №6 від 01.07.04 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (нова редакція у формі єдиного документу) (далі - Угода)..

Оскільки договір оренди №6 від 01.07.04 було укладено з іншим орендарем - ПП «Фірма «Юрій» і його предметом є інше майно - частина приміщення комбінату побутового обслуговування площею 130 кв.м. по вул. Авіаторів, 19 у м. Чернігові, фактично між Концерном «Військторгсервіс» та відповідачем було укладено новий договір на передачу у оренду нежитлового приміщення площею 960,1 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченко, 55.

За умовами Угоди Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення площею 960,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка,55, що перебуває на балансі Концерну «Війсьторгсервіс», вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/актом оцінки.

В Угоді сторонами було узгоджено, що:

- майно передається в оренду з метою використання - для розміщення об'єктів громадського харчування, торгівлі, побуту та використання для інших потреб, що не заборонено чиним законодавством України (п.1.2);

- Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п.2.1);

- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 і становить за погодженням сторін за базовий місяць оренди - серпень 2010 року 15 000 грн. з ПДВ (п.3.1);

- орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3);

- не пізніше 15 числа поточного місяця, Орендар вносить орендну плату за поточний місяць на рахунок Орендодавця ( п.3.6);

- договір діє з моменту його укладення і до 01.08.13 включно (п.10.1).

Матеріали справи не містять доказів, що Угоду було укладено з дозволу органів, визначених статтею 5 Закону України «Про оренду державного та коммунального майна» враховуючи, що площа переданного у оренду майна перевищує 200 кв.м.

В письмових поясненнях суду Концерн зазначив, що акт приймання-передачі на момент укладення договору між Концерном та відповідачем не укладався так як майно було передане відповідачу за актом приймання-передачі від 01.07.10 ПП ОСОБА_4(а.с.184).

Враховуючи, що Угоду було укладено 01.08.10 р. по 01.08.13 включно суд приходить до висновку, що приміщення було передано у оренду строком на три роки.

В силу ст.174 Господарського кодексу України , ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.2 ст.180 Господарського кодексу України та ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Частиною 4 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

В силу статей 793, 794 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на моменту укладення Угоди від 01.08.10, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України, у редакції на дату укладення Угоди, встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з ст.210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюється законом.

При недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним, а отже не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав (п.13 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.09 №9, абзац 2 п.2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 №12)..

Аналіз змісту ст. 210 Цивільного кодексу України дає змогу дійти висновку, що цивільні права і обов'язки у сторін такого правочинну можуть виникати тільки з моменту його реєстрації.

Матеріалами справи доведено, що Угодою передано у оренду відповідачу нерухоме майно строком на три роки без додержання сторонами вимог закону щодо обов'язкового нотаріально посвідчення договору та державної реєстрації.

Листом від 01.03.13 №219/1 Концерн звертався до відповідача з пропозицією з'явитися для нотаріального посвідчення Угоди та її державної реєстрації, але Угода нотаріально не була посвідчена, її державну реєстрацію не проведено.

Отже, Угода є неукладеною і не створює прав і обов'язків для її сторін, що є підставою для відмови у позові.

Матеріалами справи підтверджується, що Угода між сторонами виконувалась, відповідачем частково сплачувалась орендна плата, укладались договори страхування майна, оцінки здійснення протипожежного стану об'єкту, проведення навчань з питань пожежної безпеки, було взято дозвіл на початок роботи у органу пожежного нагляду (а.с.161-180).

Правові наслідки неукладених договорів регулюються нормами глави 83 Цивільного кодексу України про зобов'язання, які виникли з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави і позивачі не позбавлені права звернутися з відповідним позовом до господарського суду у загальному порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що спір виник в зв'язку з неправильними діями відповідача, який без правових підстав тривалий час користувався державним нерухомим майном, ухилився від його нотаріального посвідчення.

В зв'язку з цим судові витрати у справі покладаються на відповідача відповідно до положень ч.2 ст.49 ГПК України, п.4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 №7.

Судовий збір стягується із такого розрахунку: 6 343,56 грн. за розгляд майнових вимог + 1827 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову відповідно до п.2.22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 №7), всього - 8 170,56грн.

Керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Кім-сервіс стандарт, м. Чернігів, вул. Шевченко, 55, код 34338776 (поточний рахунок невідомий), в доход Державного бюджету (р/р 31217206783002, отримувач УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22030001), 8 170,56 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.04.14.

Суддя Ю.В. Федоренко