Постанова

від 24.04.2014 по справі б24/206-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2014 року Справа № Б24/206-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Погорєловій Ю.А.

Представники сторін :

ліквідатор - Чикильдіна С.А., посвідчення НОМЕР_1 від 28.02.13р.;

інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2014 року по справі № Б24/206-08

за заявою Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

до виробничо-комерційного приватного підприємства «Беттер», м.Підгороднє Дніпропетровської області

про визнання банкрутом (за ознаками ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»)

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2014 року у справі № Б24/206-08 (суддя Калиниченко Л.М.) за заявою Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області виробничо-комерційного приватного підприємства «Беттер», м.Підгороднє Дніпропетровської області про визнання банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора виробничо-комерційного приватного підприємства «Беттер» м.Підгороднє; ліквідовано юридичну особу - виробничо-комерційне приватне підприємство «Беттер» м.Підгороднє (код ЄДРПОУ 30487177); згідно п.6 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано погашеними вимоги Дніпропетровської ОДПІ на суму 12 381,92 грн., ПАТ «ВТБ Банк» на суму 849 038,75 грн.; припинено повноваження ліквідатора у цій справі арбітражного керуючого Чикильдіної Світлани Анатоліївни; провадження у справі припинено (а.с.116-118, т.2).

Ухвалу господарського суду від 25.02.2014 року мотивовано в якості норм права ст.ст.22-32, п.6 ст.40, ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вищевказаною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області, її оскаржила в апеляційному порядку - Дніпропетровська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2014 року скасувати та направити справу на новий розгляд, зокрема, з наступних підстав:

- господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено приписи ст.ст.41, 78 Податкового кодексу України, оскільки ДПІ в зв`язку з ліквідацією підприємства позбавлена права на позапланову перевірку боржника та в зв`язку з цим ДПІ позбавлена права формування додаткових кредиторських вимог.

Ліквідатор у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваної ухвали вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, зазначає, що апеляційна скарга не обґрунтована жодним доказом, скаржник міг провести перевірку в період з 2008 по 2013 рік, а Податковий кодекс України на банкрута не розповсюджується, оскільки кодекс прийнято в 2011 році, а боржника визнано банкрутом ще в 2008 році.

Інші учасники провадження у справі відзив на апеляційну скаргу не надали, правом, передбаченим ст.96 ГПК України, не скористались.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2013р. по цій справі апеляційну скаргу Дніпропетровської ОДПІ було прийнято до розгляду (а.с.125, т.2) від боржника, ліквідатора, кредитора ПАТ «ВТБ Банк» було витребувано відзив на апеляційну скаргу, докази на обґрунтування доводів та заперечень, від скаржника було витребувано докази на обґрунтування доводів апеляційної скарги та докази вжиття заходів до проведення перевірки (а.с.125, т.2). Зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції від 10.04.2014р. було надіслано сторонам 10.04.2014р., про що на звороті ухвали у лівому нижньому куті міститься штамп канцелярії Дніпропетровського апеляційного господарського суду про здійснення розсилки, вчинений згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013р.

Вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 10.04.2014р. по цій справі ініціюючим кредитором (скаржником) виконано не було, будь-які письмові пояснення причин цього до дня судового засідання не надано, докази причин поважності невиконання вимог ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2014р. не надано, відсутні.

Враховуючи, що крім ліквідатора інші учасники провадження у справі в судове засідання 24.04.2014р. не з`явились, неявка цих учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті та останні також не всі скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст.96 ГПК України), апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, який спливає, враховуючи факт належного сповіщення учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання (а.с.131-132, т.2), ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2014р. (а.с.125, т.2) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28, то колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами (ст.ст.75, 99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених ст..103 ГПК України, припинив провадження у справі, виходячи з наступних підстав.

19.05.2008р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № Б24/206-08 за заявою Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, смт.Ювілейне до виробничо-комерційного приватного підприємства «Беттер», м.Підгороднє про визнання останнього банкрутом відповідно до спрощеної процедури, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013р.) (а.с.1, т.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником податкового боргу в сумі 12 381,92 грн., з яких 11 882,78 грн. -сума нарахована відповідно до акту перевірки № 99/230/30487177 від 27.07.2004р., 499,14 грн. - несплата поточних платежів в зв`язку з чим було оформлено податкові повідомлення-рішення (а.с.29-31, т.1). Зазначені суми нарахувань було оспорено боржником в судовому порядку, що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2007р. по справі № 36/299, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007р. по справі № А37/263 (36/299)-07. При цьому ініціюючим кредитором у справі не було надано жодного доказу в розумінні ст..ст.32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючих те, що ДПІ вживала заходів по отриманню зазначеної заборгованості в встановленому законом порядку (ч.10 ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.). Також матеріали справи не містять жодних доказів про те, що ініціюючим кредитором отримувались будь-які документи виконавчого провадження та відносно боржника в примусовому порядку вживались заходи по стягненню сум податкового боргу у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Отже, вищезазначені докази в матеріалах справи відсутні, не надавались ініціюючим кредитором в ході всього провадження. Також скаржник посилається на те, що остання податкова звітність боржником була надана за 2007 рік, на відсутність боржника за місцезнаходженням, що встановлено актами перевірки місцезнаходження від 25.01.2008р., від 07.02.2008р. (а.с.17-52, т.1)

Крім того, ініціюючим кредитором до заяви та матеріалів справи надано Витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 14.05.2008р., згідно якого ВКПП «Беттер» зареєстровано 04.04.2005р. за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м.Підгороднє, вул.Центральна, будинок 25 (запис № 1 (а.с.53, т.1)). Записом № 5 від 01.02.2008р. статус відомостей про юридичну особу зазначений як «внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою» (а.с.54, т.1, на звороті).

27.05.2008р . ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по цій справі підготовче засідання було призначено на 24.06.2008р. (а.с.58, т.1).

24.06.2008 року постановою господарського суду Дніпропетровської області у цій справі було визнано виробничо-комерційне приватне підприємство «Беттер», м.Підгороднє банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на один рік; ліквідатором ВКПП «Беттер» призначено арбітражного керуючого Чикильдіна Олександра Миколайовича; зобов`язано ліквідатора подати звіт та ліквідаційний баланс до господарського суду до 24.06.2009р.; зобов`язано ліквідатора в разі виявлення майна боржника, надати господарському суду його опис - для залучення до матеріалів справи (а.с.65, т.1).

16.07.2009р., 21.01.2010р., 27.07.2010р., 01.02.2011р . ухвалами господарського суду Дніпропетровської області по цій справі ліквідаційну процедуру було неодноразово продовжено (а.с.87, 98, 103, 115 т.1).

02.08.2011р . до господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання від ліквідатора про звільнення його від обов`язків за власним бажанням (а.с.116, т.1).

15.08.2011р . ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по цій справі було припинено повноваження арбітражного керуючого Чикильдіна Олександра Миколайовича; призначено ліквідатором ВКПП «Беттер» Чикильдіну Світлану Анатоліївну; продовжено строк ліквідаційної процедури до 30.09.2011р.; зобов`язано Чикильдіна О.М. передати Чикильдіній С.А. бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності банкрута; зобов`язано ліквідатора в строк до 30.09.2011р. подати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс банкрута (а.с.121, т.1).

25.10.2011р., 10.05.2012р., 27.09.2012р . ухвалами господарського суду по цій справі строк ліквідаційної процедури було продовжено (а.с.130, 146, т.1, а.с.13, т.2).

25.02.2013р . до господарського суду надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс на затвердження (а.с.16-42, т.2). Ухвалою від 04.03.2013р. розгляд звіту був призначений на 19.03.2013р. (а.с.43, т.2).

19.03.2013р . ухвалою господарського суду по цій справі строк ліквідаційної процедури був продовжений на 3 місяці, до 19.06.2013р.; продовжені повноваження ліквідатора Чикильдіної С.А. (а.с.49-50, т.2).

19.06.2013р . до господарського суду надійшов уточнений звіт ліквідатора (а.с.55-56. т.2).Ухвалою господарського суду від 20.06.2013р. підсумкове засідання було призначено на 18.07.2013р. (а.с.57, т.2).

10.07.2013р . до господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання Дніпропетровської МДПІ № 11565/9/10-16 про зобов`язання ліквідатора надати ДПІ документи фінансово-господарської діяльності підприємства-боржника та про не затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у цій справі до проведення податковою інспекцією відповідної перевірки (а.с.59-60, т.2).

18.07.2013р . ухвалою господарського суду Дніпропетровської області підсумкове засідання було відкладено на 10.12.2013р.; зобов`язано ліквідатора надати ДПІ документи фінансово-господарської діяльності і бухгалтерського обліку банкрута; зобов`язано Дніпропетровську МДПІ провести податкову перевірку банкрута та надати суду відповідні докази до 10.12.2013р. (а.с.64-65, т.2).

11.10.2013р . до господарського суду надійшло клопотання ініціюючого кредитора про заміну Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби її правонаступником Дніпропетровською об»єднанню державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та припинення повноважень ліквідатора Чикильдіної С.А. в зв`язку з ненаданням нею фінансових документів банкрута для перевірки (а.с.70-774, т.2).

14.10.2013р . ухвалою господарського суду по цій справі була здійснена заміна ініціюючого кредитора у справі на Дніпропетровську ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області; зобов`язаня ліквідатора надати відповідь ініціюючому кредитору (а.с.75-76, т.2).

01.11.2013р. до господарського суду надійшли письмові пояснення ліквідатора щодо фінансових документів банкрута та остання просила звільнити її від обов`язків ліквідатора за власним бажанням (а.с.79, т.2).

10.12.2013р . ухвалою господарського суду по цій справі розгляд звіт був відкладений на 25.02.2014р.; клопотання ліквідатора про припинення нею повноважень - відхилено; зобов`язано Дніпропетровську ОДПІ провести позапланову перевірку банкрута (а.с.102-104, т.2).

25.02.2014р. ухвалою господарського суду по цій справі було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора виробничо-комерційного приватного підприємства «Беттер» м.Підгороднє; ліквідовано юридичну особу - виробничо-комерційне приватне підприємство «Беттер» м.Підгороднє (код ЄДРПОУ 30487177); згідно п.6 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано погашеними вимоги Дніпропетровської ОДПІ на суму 12 381,92 грн., ПАТ «ВТБ Банк» на суму 849 038,75 грн.; припинено повноваження ліквідатора у цій справі арбітражного керуючого Чикильдіної Світлани Анатоліївни; провадження у справі припинено (а.с.116-118, т.2). Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження .

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Абзацом 3 п.1-1 цих же Положень регламентовано, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, провадження у даній справі було порушено на підставі ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.), відповідно до частини 1 якої у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Таким чином, зазначеною нормою була передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , зокрема:

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України.

Тобто, враховуючи приписи ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013р.), в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, може бути доведений належними доказами факт або відсутності за місцезнаходженням, або факт неподання до органів ДПІ податкової звітності протягом року.

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та облік (в ред. ЗУ від 22.12.2011 року № 4223-VI).

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, що діяла на час порушення провадження) місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1, 2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V ( в редакції, що діяла на час прийняття ухвали про порушення провадження у справі) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" (яка є чинною і на теперішній час, і на час порушення провадження у справі, визнання боржника банкрутом) передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка .

Ініціюючим кредитором до матеріалів справи додано належним чином засвідчену ксерокопію Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 14.05.2008р. про те, що боржника було зареєстровано з 04.04.2005р.. за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м.Підгороднє, вул.Центральна, будинок 25 (а.с.53-55, т.1) та станом на 01.02.2008р. місцезнаходженням боржника є Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м.Підгороднє, вул.Центральна, будинок 25 та внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням (а.с.54, т.1, на звороті).

Крім цього, факт того, що боржник не звітує до податкових органів протягом року підтверджується змістом заяви ініціюючого кредитора (а.с.5, т.1), яку підписано керівником цієї установи.

Відповідно до ч.8 ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) до заяви кредитора, зокрема, повинні бути надані документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Частиною 10 ст.7 цього Закону регламентовано, що до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов`язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов`язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Отже, як зазначалось вище таких доказів ініціюючим кредитором не було надано ні як при ініціюванні процедури банкрутства, а ні в ході всього провадження у справі, хоча суд не повинен порушувати провадження у справі про банкрутство, а в подальшому витребувати у сторін та інших осіб відповідні докази, підтверджуючи підстави ініціювання справи, оскільки такі докази в обов`язковому порядку повинні бути надані в додатку до заяви.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство» передбачено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Враховуючи приписи ч.2 ст.101 ГПК України, повноваження суду апеляційної інстанції, регламентовані ст.103 ГПК України, а також те, що жоден процесуальний акт у справі не був предметом перегляду в судах апеляційної та касаційної інстанції, приписи вищенаведеного п.36 Постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009р., колегія суддів зазначає, що справу було порушено без належних правових підстав, з порушенням приписів ч.10 ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.), а отже, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Щодо надання правової оцінки оскаржуваній ухвалі господарського суду по цій справі про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, повноваження щодо управління та розпорядження майном банкрута, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута , що знаходиться у третіх осіб; до ліквідатора переходять права керівника ( органів управління) юридичної особи - банкрута.

Згідно з ч.1 ст.32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Отже, виходячи із наведених норм права, ліквідатор повинен надати до суду докази вжиття усіх необхідних заходів по пошуку активів боржника (запити, листи, відповіді, акти тощо).

Частиною 7 ст.30 Закону регламентовано, що ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Натомість, в матеріалах справи, в додатку до звіту не надано жодного доказу відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючих факт закриття банківських рахунків боржника, довідки банківських установ це підтверджуючих, ліквідатором не отримувались, до звіту не додавались.

Отже, враховуючи вищевикладене, неможливо погодитись з висновками про те, що ліквідатором виконані всі обов`язки в ліквідаційній процедурі, визначені Законом.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.3-5 ст.49, ст.ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2014 року у справі № Б24/206-08 - скасувати.

Провадження у справі припинити (п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Копію постанови направити Реєстраційній службі Дніпропетровського районного управління юстиції (49000, м.Дніпропетровськ, вул..Калинова, 3) для вчинення відповідних записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з Законом.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.04.2014 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко