Ухвала

від 23.04.2014 по справі 903/191/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"23" квітня 2014 р. Справа № 903/191/14

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління"

до державного підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів

про зобов'язання визнання вимог кредитора та включення їх до реєстру вимог кредиторів

Головуючий суддя С.Т. Філатова

Судді А.М. Кравчук

В.А. Войціховський

за участю представників сторін:

від позивача: Плеханов О.М. дов. №3206-0 від 25.09.2012р.

від відповідача: Гайдук Т.І., дов. №14 від 28.03.2014р.

в судовому засідання прийняв участь член ліквідаційної комісії Николюк Т.Є., головний бухгалтер, наказ №62 від 16.09.2013р.

Згідно розпорядження голови господарського суду Волинської області №01-4/30 від 02.04.2014р. у зв'язку зі складністю господарської справи розгляд останньої доручено колегіальному складу господарського суду в складі головуючої судді Філатової С.Т., суддів Кравчук А.М., Войціховського В.А.

Суть спору: публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" звернулось з позовом до державного підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів про зобов'язання визнання вимог кредитора у розмірі 2 725 266,47грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що державне підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів є боржником банку, що стверджується виконавчим написом нотаріуса від 16.04.2002р., рішенням господарського суду Волинської області від 12.05.2003р. у справі № 03/35-44.2, виданим на підставі даного рішення наказом №03/35-1 від 23.05.2003р. та ухвалою господарського суду Волинської області від 20.06.2007р. по справі №1/116-Б, а саме:

16.04.2002р. приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору №2459 від 28.02.2001р. в розмірі 1 101 417,80грн., в тому числі - заборгованість по кредиту: 980323,00грн., несплачені проценти: 121 094,80грн. та 12 397грн. за вчинення виконавчого напису (а.с. 9);

12.05.2003р. рішенням господарського суду Волинської області стягнуто з дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів на користь ЗАТ КМ "ПриватБанк" в особі філії "Волинське регіональне управління" заборгованості по кредиту в сумі 980 323,00грн., по процентах за користування кредитом в розмірі 489 618,63грн., пені в сумі 68434,60грн., державного мита в розмірі 1 622,74грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112,64грн (а.с.10-11). 23.05.2003р. на підставі рішення господарського суду Волинської області від 12.05.2003р. видано наказ про примусове виконання рішення №03/35-1 (а.с. 12);

20.06.2007р. ухвалою господарського суду визнано грошові вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема: закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" в розмірі 1 198 988,56грн. в тому числі 805 462,48 грн. заборгованість по кредиту, 294 687,56 грн. відсотків, 986 35,52 грн. пені, 85,00грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с 33).

19.12.2013р. ПАТ КМ "ПриватБанк" стало відомо, що ДП ДАК "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів перебуває у стані припинення підприємницької діяльності.

19.12.2013р. ліквідаційній комісії боржника ПАТ КМ "ПриватБанк" була направлена вимога про визнання вимог кредитора, включення в ліквідаційний баланс та погашення боргу в розмірі 2709059,24 грн. (а.с.16).

03.02.2014р. позивачем було отримано від ліквідаційної комісії лист про відмову у задоволенні вимог кредитора з посиланням на те, що ліквідаційна комісія не має документів про підтвердження грошових вимог ПАТ КМ "Приватбанк" та пропуск строку пред'явлення вимог кредитора до ліквідаційної комісії (а.с. 17).

Вважає відмову боржника неправомірною, оскільки, відповідач був зобов'язаний повідомити всіх кредиторів про початок процедури припинення діяльності. Зазначених вимог законодавства відповідачем не було виконано і ПАТ КМ "ПриватБанк" не був персонально повідомлений як явний та відомий кредитор підприємства.

Відповідач, протиправно не повідомивши ПАТ КМ "ПриватБанк" як явного та відомого йому кредитора персонально, безпідставно відмовив у визнанні грошових вимог банку та включенні їх в реєстр вимог кредиторів.

До заяви позивач долучив копії кредитного договору №2459 від 28.02.2001р., виконавчого напису від 16.02.2002р., рішення господарського суду від 12.05.2003р., наказу суду від 23.03.2003р., ухвали господарського суду від 17.10.2007р., ухвали господарського суду від 25.01.2012р., вимоги кредитора від 19.12.2013р., відповіді боржника №8 від 22.01.2014р., довідки про розмір заборгованості від 28.02.2014р., розрахунку заборгованості за договором №2459 від 28.02.2001р., укладеного між ЗАТ КБ "ПриватБанком" та ДП ДАК "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів на загальну суму 2 725 266,47грн. станом на 04.03.2014р.

Представник відповідача у запереченні від 28.03.2014р. позов заперечив, при цьому пояснив наступне:

11.08.2010р. постановою Кабінету Міністрів України №764 «Про заходи з утворення ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» зі змінами від 24.07.2013р. №626 прийнято рішення ліквідувати ДП ДАК «Хліб України» Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів.

16.09.2013р. наказом Державної акціонерної компанії «Хліб Україна» №62 утворена комісія з ліквідації підприємства та затверджено її склад.

Станом на 31.12.2013р. підприємством було складено проміжний ліквідаційний баланс, де відсутні кредиторські вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк».

20.01.2014р. підприємство отримало від ПАТ КБ «ПриватБанк» вимогу на суму 2 709 059,24грн. згідно кредитного договору №2459 від 20.08.2003р.

29.01.2014р. підприємство надало відповідь, де зазначило, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив наявну заборгованість відповідними документами.

Згідно наявних документів позивач надав підприємству кредит за кредитним договором №2459 від 28.02.2001р., згідно рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2007р. по справі №1/116-Б сума заборгованості складає 1 198 785,56грн.

Заперечив нарахування пені в розмірі 1 442 811,85грн. у зв'язку з відсутністю розрахунку та пропуском строку позовної давності відповідно до ст. 258 ЦК України.

Долучив наказ №62 від 16.09.2013р., постанову Вищого господарського суду України від 02.10.2012р. по справі №03/35-44.2, оголошення в газеті «Голос України» №182 (5682) від 01.10.2013р., довідку ЄДРПОУ та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

В судовому засіданні 01.04.2014р. представник відповідача не надіслання повідомлення ПриватБанку пояснив відсутністю заборгованості.

Розгляд справи згідно ст. 77 ГПК України відкладався у зв'язку з неподачею витребуваних доказів по справі, необхідністю витребування додаткових доказів по справі. Зобов'язано подати суду: позивача - первинні документи в підтвердження погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитом до розрахунку заборгованості станом на 04.03.2014р., постанову ВДВС про повернення виконавчого документа від 19.04.2005р., заяву від 19.04.2005р.; відповідача - пояснення щодо підстав припинення зобов'язань по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом, баланси за період з 2009р. по 2014р. із розшифровкою кредиторської заборгованості.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог від 09.04.2014р. №16.1.0/12 представник позивача просить виз нати грошові вимоги в розмірі 2 472 742,06 грн.,в т.ч. 792 762,48 грн. неповернута сума кредиту, 489 658,14 грн. несплачені відсотки за користування кредитом, 1 190 321,44 грн. пеня за невчасне повернення кредиту та неспла ту відсотків та включити їх до ліквідаційного балансу (реєстру кредиторів боржника).

При цьому пояснив наступне:

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.05.2003 р. у справі №03/35-44.2 за позовом ПриватБанку було стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором від 28.02.2001р. №2459 в сумі 1 538 376,23 грн., в т.ч. 980 323,00 грн. неповернутий кредит, 489 618,63 грн. несплачені відсотки, 68 434,60 грн. пеня. Ріше ння суду боржником не оскаржувалося. На виконання рішення суду видано наказ, за яким по становою ВДВС Волинського обласного управління юстиції від 20.09.2002 року було відкри то виконавче провадження. Наказ перебував на виконанні у ВДВС по 19.04.2005 р. та за заявою ПриватБанку був повернутий постановою ВДВС від 19.04.2005 р. (отримано банком 21.04.2005р.).

21.09.2004 року відповідач надав ПриватБанку лист разом з графіком погашення заборгова ності від 01.10.2004 р. і визнав перед банком борг у розмірі 980 980,00 грн. та зобов'язався його сплатити до 2008 року.

Згідно акту звірки заборгованості за кредитним договором №2459 від 28.02.2001 р. між пози вачем та відповідачем від 19.06.2007 року боржник погодився з сумою основного боргу ста ном на 26.10.2006 року у розмірі 805 462,48 грн. (із сумою відсотків та пені боржник не по годився).

Однак боржник своїх зобов'язань перед ПриватБанком не виконав, в зв'язку з чим банк звер нувся до суду про визнання його банкрутом і ухвалою господарського суду Волинської облас ті від 30.10.2006 р. у справі №1/116-Б було порушено провадження про банкрутство боржни ка.

Ухвалою суду від 20.06.2007 р. було визнано грошові вимоги ПриватБанку у розмірі 1 198 785,56 грн., в т.ч. 805 462,48 грн. заборгованості за тілом кредиту, 294 687,56 грн. заборгованості за відсотками, 98 635,52 грн. пені за невиконання зобов'язань.

Ухвалою суду від 25 01.2012 p. провадження у справі про банкрутство було припинене, оскільки до боржника, як до державного підприємства, що не підлягає приватизації, не можуть бути застосовані процедури санації та ліквідації, а лише судові процедури згідно ч.5 ст. 5 Закону про банкрутство (розпорядження майном та мирова угода), пропозицій про укладення якої до суду не надійшло.

З назначених обставин вбачається, що відповідач має перед позивачем невиконані зобов'яза ння за кредитним договором, які підтверджуються зазначеними вище документами,у тому чи слі судовими рішеннями.

Заперечив заяву відповідача про застосування строку позовної давності, мотивуючи тим, що згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки.

Наказ господарського суду від 23.05.2003 р. про стягнення боргу перебу вав на виконанні ВДВС з 09.06.2003 р. по 19.04.2005 р.

Згідно ст.23 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається пред'явленням виконавчого документа до виконання або частковим виконанням рішення боржником. Час, що минув до переривання строку, до но вого строку не зараховується. Крім цього, під час перебування наказу суду у ДВС боржник самостійно частково сплачував в 2003-2005 p.p.

З 30.10.2006 р. по 12.03.2012 р. господарським судом Волинської області та Рівненським апе ляційним господарським судом здійснювалося судове провадження про банкрутство відпові дача, згідно ст.264 ЦК України перебіг позовної давності було перервано у зв'язку з судовим розглядом справи, при цьому час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до но вого строку позовної давності не зараховується і строк давності починає свій перебіг заново.

Крім цього, відповідач періодично здійснював незначні платежі щодо погашення боргу, при цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості,останній платіж ним було здійснено 29.09.2009 р. у сумі 2000,00 грн., що також перериває перебіг позовної давності відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України.

Стверджує, що загальний строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, почав свій перебіг заново з 13.03.2012 року.

Вважає, що заборгованість по тілу кредиту у розмірі 792 762,48 грн. цілком доказана як судовими рішеннями, так і актом взаєморозрахунку від 19.06.2007 р. та графіком погашення боргу від 01.10.2004 p., які підписані відповідачем.

Стосовно заборгованості відповідача за відсотками у сумі 489 658,14 грн., позивач розраховує їх розмір, виходячи з встановленої договором плати за користування кредитом.

Що стосується посилання відповідача на постанову ВГСУ від 02.10.2012 р. у справі №03/35- 44.2, позивач зазначає, що зазначене судове рішення стосувалося судового спору в частині пов торного подання виконавчого документа у ДВС після попереднього відкликання його позива чем з ДВС та питання спору по заборгованості не стосувалось.

Вказав, що пеня нарахована з 09.06.2004 р. по 26.10.2009 p., виходячи з її розміру, визначеного умовами кредитного договору.

У заяві від 14.04.2014р. №126 (вхід. №01-29/3804/14 від 17.04.2014р.) представник відповідача зазначив, що 20.01.2014р. підприємство отримало вимогу позивача на суму 2 709 059,24грн. згідно з кредитним договором №2459 від 20.08.2003р., однак підтверджуючих документів до даної вимоги банк не надав.

До того ж, відповідно до наявних документів, позивач надав відповідачу кредит на підставі кредитного договору №2459 від 28.02.2001р., що і підтверджено рішення господарського суду Волинської області по справі №1/116-Б від 20.06.2007р., проте у вимозі від 19.12.2013р. міститься посилання на кредитний договір №2459 від 20.08.2003р., який між сторонами не укладався.

Зазначив, що пеня в сумі 1 442 811,85грн. є необґрунтованою, оскільки не надано розрахунку останньої та пропущено строк позовної давності відповідно до ст. 258 ЦК України.

Вважає, що позивачем пропущений загальний трохрічний термін позовної давності щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентах.

У судовому засіданні 23.04.2014р. представник позивача підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 09.04.2014р. №16.1.0/12.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, надав баланси підприємства станом на 31.12.2009р., 31.12.2010р., 31.12.2011р., 31.12.2012р., звіт про фінансовий стан станом на 31.12.2013р., згідно з якими за відповідачем рахується короткостроковий кредит банку в розмірі 793 000,00грн.

Представник відповідача пояснив, що це кредит ПриваБанку.

При заслуховуванні пояснень представників сторін та дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 12.05.2003р. у справі №03/35-44.2 стягнуто з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів на користь закритого акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"в особі філії "Волинське головне регіональне управління" 980 323,00грн. заборгованості по кредиту, 489 618,63грн. відсотків, 68 434,60грн. пені. В стягненні 24 257,22грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків відмовлено з посиланням на те, що «в кредитному договорі №2459 від 28.02.2001р. чітко не зазначено, що позичальник зобов'язаний сплачувати пеню і в разі несвоєчасної виплати відсотків. Посилання у п. 4.3 договору на нарахування пені в подвійному розмірі облікової ставки НБУ у випадку не виплати позичальником у строк суми відсотків згідно п. 2.2 договору, який передбачає «Позичальник зобов'язується» є не конкретизованим, оскільки п. 2.2 містить декілька підпунктів».

Ухвалою господарського суду Волинської області від 20.06.2007р. у справі №1/116-Б за заявою закритого акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визнано грошові вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема, грошові вимоги ПриватБанку в розмірі 1 198 785,56грн., в т.ч. 805 462,48грн. заборгованості по кредиту, 294 687,56грн. відсотків, 98 635,52грн. пені.

У заяві про уточнення позовних вимог від 09.04.2014р. №16.1.0/12 представник позивача просить визнати грошові вимоги у розмірі 2 472 742,06грн., в т.ч. 792 762,48грн. неповернута сума кредиту, 489 658,14грн. несплачені відсотки за користування кредитом за період з 06.03.2001р. по 21.03.2014р., 1 190 321,044грн. пені без зазначення розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту та не сплату процентів за період з 09.06.2004р. по 26.10.2009р.

Водночас, як вбачається із розрахунку, доданого до заяви, заборгованість за відсотками складає 469 111,65грн.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на необхідність витребування додаткових доказів по справі, керуючись п. 3 ст.77 ГПК України, суд вважає за необхідне відкласти розгляд спору.

Господарський суд, керуючись п. 3 ст.77, ст.86 ГПК України, -

ухвалив:

1. Розгляд справи відкласти на 06.05.2014р. на 11:00 год.

2. Представити суду до 30.04.2014р:

2.1. Позивачу: пояснення до розрахунку заборгованості, доданого до заяви про уточнення позовних вимог від 09.04.2014р. №16.1.0/12, а саме: зазначити дату, коли відбулося збільшення відсотків (процентів) з 294 687,56грн. (зафіксованих в ухвалі господарського суду Волинської області від 20.06.2007р. у справі №1/116-Б) до 469 111,65грн.; вказати окремо пеню за несвоєчасне повернення кредиту та пеню за несплату відсотків (процентів) із зазначенням періоду нарахування. Пояснення надати з врахуванням розмірів та періодів нарахування згідно рішення господарського суду Волинської області від 12.05.2003р. у справі №03/35-44.2 та ухвали господарського суду Волинської області від 20.06.2007р. у справі №1/116-Б.

2.2. Відповідачу: перевірити розрахунок, доданий до заяви про уточнення позовних вимог від 09.04.2014р. №16.1.0/12, у випадку заперечень щодо розрахунків надати контррозрахунок.

Представники сторін про наступне судове засідання повідомлені під розписку у судовому засіданні.

Суд попереджає сторони, що у разі невиконання вимог суду, господарським судом буде вирішене питання про адмінвідповідальність за злісне ухилення від виконання вимог суду та в силу ст. 4-5 ГПК України, ст.ст. 185-3, 221-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено штраф у розмірі до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1 700грн.).

Суд повідомляє, що згідно зі ст. 221-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова суду, прийнята за результатами розгляду такої справи, є остаточною і оскарженню не підлягає.

У разі неподання витребуваних судом доказів спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Головуючий суддя С.Т. Філатова

Судді А.М. Кравчук

В.А. Войціховський