Рішення

від 06.05.2014 по справі 903/191/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 травня 2014 р. Справа № 903/191/14

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління"

до державного підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів

про зобов'язання визнання вимог кредитора та включення їх до реєстру вимог кредиторів

Головуючий суддя С.Т. Філатова

Судді А.М. Кравчук

В.А. Войціховський

за участю представників сторін:

від позивача: Плеханов О.М., дов. №3206-0 від 25.09.2012р.

від відповідача: Гайдук Т.І., дов. №14 від 28.03.2014р.

Згідно розпорядження голови господарського суду Волинської області №01-4/30 від 02.04.2014р. розгляд справи доручено колегіальному складу господарського суду в складі головуючої судді Філатової С.Т., суддів Кравчук А.М., Войціховського В.А.

Суть спору: публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" звернулось з позовом до державного підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів про зобов'язання визнання вимог кредитора у розмірі 2 725 266,47грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника.

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне:

16.04.2002р. приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору №2459 від 28.02.2001р. в розмірі 1 101 417,80грн., в тому числі - заборгованість по кредиту: 980323,00грн., несплачені проценти: 121 094,80грн. та 12 397грн. за вчинення виконавчого напису (а.с. 9);

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.05.2003 р. у справі №03/35-44.2 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором від 28.02.2001р. №2459 в сумі 1 538 376,23 грн., в т.ч. 980 323,00 грн. неповернутий кредит, 489 618,63 грн. несплачені відсотки, 68 434,60 грн. пеня. Ріше ння суду боржником не оскаржувалося. На виконання рішення суду видано наказ, за яким по становою ВДВС Волинського обласного управління юстиції від 20.09.2002 року було відкри то виконавче провадження. Наказ перебував на виконанні у ВДВС по 19.04.2005 р. та за заявою ПриватБанку був повернутий постановою ВДВС від 19.04.2005 р.

21.09.2004 року відповідач надав ПриватБанку лист разом з графіком погашення заборгова ності від 01.10.2004 р. і визнав перед банком борг у розмірі 980 980,00 грн. та зобов'язався його сплатити до 2008 року.

Згідно акту звірки заборгованості за кредитним договором №2459 від 28.02.2001 р. між пози вачем та відповідачем від 19.06.2007 року боржник погодився з сумою основного боргу ста ном на 26.10.2006 року у розмірі 805 462,48 грн.

Однак боржник своїх зобов'язань перед ПриватБанком не виконав, в зв'язку з чим банк звер нувся до суду про визнання його банкрутом і ухвалою господарського суду Волинської облас ті від 30.10.2006 р. у справі №1/116-Б було порушено провадження про банкрутство боржни ка.

20.06.2007р. ухвалою господарського суду визнано грошові вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема: закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" в розмірі 1 198 988,56грн., в тому числі 805 462,48 грн. заборгованість по кредиту, 294687,56грн. відсотків, 986 35,52 грн. пені, 85,00грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 25.01.2012 p. провадження у справі про банкрутство було припинене, оскільки до боржника, як до державного підприємства, що не підлягає приватизації, не можуть бути застосовані процедури санації та ліквідації, а лише судові процедури згідно ч.5 ст. 5 Закону про банкрутство (розпорядження майном та мирова угода), пропозицій про укладення якої до суду не надійшло.

19.12.2013р. ПАТ КБ "ПриватБанк" стало відомо, що ДП ДАК "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів перебуває у стані припинення підприємницької діяльності.

19.12.2013р. ліквідаційній комісії боржника ПАТ КБ "ПриватБанк" була направлена вимога про визнання вимог кредитора, включення в ліквідаційний баланс та погашення боргу в розмірі 2709059,24 грн.

03.02.2014р. позивачем було отримано від ліквідаційної комісії лист про відмову у задоволенні вимог кредитора з посиланням на те, що ліквідаційна комісія не має документів про підтвердження грошових вимог ПАТ КБ "Приватбанк" та пропуск строку пред'явлення вимог кредитора до ліквідаційної комісії.

Вважає відмову боржника неправомірною, оскільки відповідач був зобов'язаний повідомити всіх кредиторів про початок процедури припинення діяльності. Зазначених вимог законодавства відповідачем не було виконано і ПАТ КБ "ПриватБанк" не був персонально повідомлений як явний та відомий кредитор підприємства.

09.04.2014р. позивач звернувся із заявою №16.1.0/12, в якій просив виз нати грошові вимоги в розмірі 2 472 742,06 грн.,в т.ч. 792 762,48 грн. неповернута сума кредиту, 489658,14 грн. несплачені відсотки за користування кредитом, 1 190 321,44грн. пеня за невчасне повернення кредиту та неспла ту відсотків та включити їх до ліквідаційного балансу (реєстру кредиторів боржника), обґрунтовуючи тим, що відповідач має перед позивачем невиконані зобов'яза ння за кредитним договором, які підтверджуються зазначеними вище документами, у тому чи слі судовими рішеннями.

Заперечив заяву відповідача про застосування строку позовної давності, мотивуючи тим, що згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки.

Наказ господарського суду від 23.05.2003 р. про стягнення боргу перебу вав на виконанні ВДВС з 09.06.2003 р. по 19.04.2005 р.

Під час перебування наказу суду у ДВС боржник самостійно частково сплачував в 2003-2005p.p.

З 30.10.2006 р. по 12.03.2012 р. господарським судом Волинської області та Рівненським апе ляційним господарським судом здійснювалося судове провадження про банкрутство відпові дача, згідно ст.264 ЦК України перебіг позовної давності було перервано у зв'язку з судовим розглядом справи, при цьому час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до но вого строку позовної давності не зараховується і строк давності починає свій перебіг заново.

Крім цього, відповідач періодично здійснював незначні платежі щодо погашення боргу, при цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості,останній платіж ним було здійснено 29.09.2009 р. у сумі 2000,00 грн., що також перериває перебіг позовної давності відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України.

Стверджує, що загальний строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, почав свій перебіг заново з 13.03.2012 року.

Що стосується посилання відповідача на постанову ВГСУ від 02.10.2012 р. у справі №03/35- 44.2, позивач зазначає, що зазначене судове рішення стосувалося судового спору в частині пов торного подання виконавчого документа після попереднього відкликання його позива чем з виконавчої служби та питання спору по заборгованості не стосувалось.

Представник відповідача у запереченні від 28.03.2014р., у заяві від 14.04.2014р. №126 (вхід. №01-29/3804/14 від 17.04.2014р.) позов заперечив, при цьому пояснив наступне:

11.08.2010р. постановою Кабінету Міністрів України №764 «Про заходи з утворення ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» зі змінами від 24.07.2013р. №626 прийнято рішення ліквідувати ДП ДАК «Хліб України» Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів.

16.09.2013р. наказом Державної акціонерної компанії «Хліб України» №62 утворена комісія з ліквідації підприємства та затверджено її склад.

Пояснив ненадіслання повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» відсутністю заборгованості.

Станом на 31.12.2013р. підприємством було складено проміжний ліквідаційний баланс, де відсутні кредиторські вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк».

20.01.2014р. підприємство отримало від ПАТ КБ «ПриватБанк» вимогу на суму 2 709 059,24грн. згідно кредитного договору №2459 від 20.08.2003р.

Відповідно до наявних документів, позивач надав відповідачу кредит на підставі кредитного договору №2459 від 28.02.2001р., що і підтверджено рішенням господарського суду Волинської області по справі №1/116-Б від 20.06.2007р., проте у вимозі від 19.12.2013р. міститься посилання на кредитний договір №2459 від 20.08.2003р., який між сторонами не укладався.

29.01.2014р. підприємство надало відповідь, де зазначило, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив наявну заборгованість відповідними документами.

Заперечив нарахування пені в розмірі 1 442 811,85грн. у зв'язку з відсутністю розрахунку та пропуском строку позовної давності відповідно до ст. 258 ЦК України.

Вважає, що позивачем пропущений загальний трьохрічний термін позовної давності щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентах.

Ухвалами суду від 18.03.2014р., 01.04.2014р., 23.04.2014р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 06.05.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав. У заяві, поданій у судовому засіданні, просить визнати нараховані відсотки в розмірі 469 111,65грн., оскільки в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог від 09.04.2014р. №16.1.0/12 помилково зазначено 489 658,14грн., подав виписку з рахунку про нарахування пені в розмірі 41 545,30грн. за період з 23.09.2013р. по 23.03.2014р.

У судовому засідання 06.05.2014р. представник відповідача позов заперечив, разом з тим, контрозрахунок не подав, вказав, що пеня нарахована безпідставно, оскільки пропущено строк позовної давності. Зазначив, що на підприємстві відсутні будь-які додаткові угоди щодо встановлення розміру процентної ставки за користування кредитом, а тому відсутня можливість перевірити правильність її нарахування.

Суд заяви про уточнення позовних вимог від 09.04.2014р. №16.1.0/12 та заяву від 06.05.2014р. за вхід. №01-123/61/14 розцінює як заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до справи докази,-

встановив:

28.02.2001р. між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Волинське головне регіональне управління» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» згідно п. 1.1 Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк», затвердженого Національним банком України 15.07.2009р., а.с. 24) (банк) та дочірнім підприємством державної акціонерної компанії «Хліб Україна» Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів (позичальник) був укладений кредитний договір №2459, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику строковий кредит в сумі 1 360 023,00грн. на закупівлю продовольчого зерна строком до 30.11.2001р. з платою за користування ним 33,00% річних, а позичальник - сплачувати відсотки за користування кредитом та повернути вказану суму (а.с. 18-19).

Додатковою угодою від 30.11.2001р. плату за користування кредитом встановлено у розмірі 30,00% річних та продовжено строк дії договору до 18.01.2002р. (а.с. 20).

16.04.2002р. приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис, в якому зафіксовано несплачену в строк заборгованість по кредитному договорі №2459 від 28.02.2001р. на суму 1 101 417,80грн., в т.ч. 980 323,00грн. несплаченої суми кредиту, 121 094,80грн. нарахованих і несплачених відсотків станом на 12.04.2002р. (а.с. 9).

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.05.2003р. у справі №03/35-44.2 стягнуто з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів на користь закритого акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"в особі філії "Волинське головне регіональне управління" 980 323,00грн. заборгованості по кредиту, 489 618,63грн. відсотків, 68 434,60грн. пені (а.с. 10-11).

23.05.2003р. на виконання рішення видано наказ №03/35-1 (а.с. 12).

04.06.2003р. ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся із заявою №3786 до відділу ДВС Володимир-Волинського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду Волинської області №03/835-1 від 23.05.2003р. (а.с. 96).

18.03.2005р. ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся із заявою №16.0.0/1-2926 до відділу ДВС Володимир-Волинського міського управління юстиції про повернення оригіналів виконавчого напису нотаріуса від 16.04.2002р. та наказу господарського суду Волинської області №03/835-1 від 23.05.2003р. (а.с. 97).

19.04.2005р. відділом ДВС Володимир-Волинського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 99).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.10.2006р. порушено справу про банкрутство дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів (а.с. 100).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 20.06.2007р. у справі №1/116-Б за заявою закритого акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визнано грошові вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема, грошові вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 1 198 785,56грн., в т.ч. 805 462,48грн. заборгованості по кредиту, 294 687,56грн. відсотків, 98 635,52грн. пені (а.с. 13-14).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 25.01.2012р. у справі №1/116-Б провадження у справі про банкрутство дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів припинено у зв'язку з тим, що боржником є підприємство, у статутному капіталі якого частка державної власності становить сто відсотків, тому до нього можуть бути застосовані лише судові процедури банкрутства - розпорядження майном боржника та мирова угода, в ході розгляду справи мирова угода на затвердження не подавалась. (а.с. 15).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2012р. припинено апеляційне провадження по розгляду апеляційної скарги боржника Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів" на ухвалу господарського суду Волинської області від 25.01.2012 року у справі №1/116-Б у зв'язку з відмовою боржника від апеляційної скарги.

11.08.2010р. постановою Кабінету Міністрів України №764 «Про заходи з утворення ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» зі змінами від 24.07.2013р. №626 прийнято рішення ліквідувати ДП ДАК «Хліб України» Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів.

16.09.2013р. наказом Державної акціонерної компанії «Хліб Україна» №62 утворена комісія з ліквідації підприємства та затверджено її склад (а.с. 62).

01.10.2013р. ліквідаційна комісія розмістила оголошення про ліквідацію підприємства в газеті «Голос України» за №182, в якому зазначила, що претензії кредиторів приймаються протягом двох місяців з моменту опублікування оголошення (а.с. 68).

Станом на 31.12.2013р. підприємством було складено проміжний ліквідаційний баланс, де відсутні кредиторські вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк».

19.12.2013р. ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії Волинського регіонального управління звернувся з вимогою про включення в реєстр вимог кредиторів кредитну заборгованість в розмірі 2 709 059,24грн. згідно кредитного договору від 20.08.2003р. №2459, отриману 20.01.2014р. (а.с.16).

22.01.2014р. підприємство надало відповідь-відмову, де зазначило, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив наявну заборгованість відповідними документами (а.с. 17).

Відповідь-відмову отримано 03.02.2014р. 28.02.2014р. позивач звернувся з позовною заявою до суду.

Згідно частини 1 та 7 статті 59 Господарського кодексу України (далі - ГК України) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ст.60 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання ліквідується в порядку, встановленому законом.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом доходів і зборів, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Згідно ч.ч. 1, 3 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст.105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Відмову ліквідаційної комісії від задоволення кредиторських вимог банк отримав 03.02.2014р., що стверджується штемпелем на листі від 22.01.2014р. №8 (а.с. 17), до суду з відповідною позовною заявою банк звернувся 28.02.2014р., що стверджується поштовим штемпелем на конверті (а.с. 42), тобто в місячний термін, визначений законодавством.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 Цивільного кодексу України). Отже, передумовою звернення особи до суду має існувати її суб'єктивне право. Оскільки суб'єктивному праву завжди відповідає юридичний обов'язок, то іншою передумовою звернення особи до суду має мати місце факт його порушення (невизнання або оспорювання) зобов'язаними сторонами. Визначення змісту суб'єктивного права покладається на особу, яка звертається до суду з вимогою зобов'язати суб'єктів обов'язку поновити чи визнати це право, утриматись від дій, що можуть його порушити у майбутньому, вчинити певні дії, інше.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення вимог ч. 3 ст. 60 ГК України персонально не повідомив позивача як кредитора про припинення юридичної особи та фактично ухилився від розгляду заявлених вимог по суті при тому, що згідно балансів підприємства за період з 2009р. по 2012р. за підприємством рахується короткостроковий кредит банку в розмірі 793 000,00грн. (а.с. 115-120).

Під час припинення юридичної особи шляхом ліквідації ліквідаційна комісія здійснює пошук всіх кредиторів та проводить з ними розрахунки відповідно до черговості визначеної законом.

Вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовані зобов'язаннями, що виникли на підставі кредитного договору №2459 від 28.02.2001р. з додатковою угодою від 30.11.2001р. згідно рішення господарського суду Волинської області від 12.05.2003р. у справі №03/35-44.2 та ухвали господарського суду Волинської області від 20.06.2007р. у справі №1/116-Б, якими підтверджується безпірність вимог банку за кредитним договором.

Судові рішення є чинними. Доказів виконання суду не подано.

З 2010р. відповідач перебуває на стадії ліквідаційної процедури, сума заборгованості по відношенню до позивача є в балансах підприємства в графі «короткострокові кредити банків» з 2009 року в розмірі 793 000,00грн. (а.с. 115-120).

У судових засіданнях представник відповідача підтвердив включення до балансів саме цієї заборгованості по тілу кредиту.

В силу ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, кредитним договором №2459 від 28.02.2001р. з додатковою угодою від 30.11.2001р., рішенням господарського суду Волинської області від 12.05.2003р. у справі №03/35-44.2, ухвалою господарського суду Волинської області від 20.06.2007р. у справі №1/116-Б підтверджено підставність нарахування процентів за користування кредитними коштами. Заборгованість по тілу кредиту не погашена, відображена в балансах підприємства, а тому підставне подальше нарахування процентів за період з 20.06.2007р. (після затвердження грошових вимог ухвалою господарського суду Волинської області від 20.06.2007р. у справі №1/116-Б) по 26.10.2009р.

Розрахунок нарахованих процентів відповідачем не оспорений.

Крім того, ухвалою суду від 20.06.2007р. у справі №1/116-Б визнано грошові вимоги по пені в розмірі 98 635,52грн.

Із долучених позивачем до заяви про уточнення позовних вимог розрахунків (а.с. 84-86) не вбачається погашення вказаної заборгованості по пені. Протилежного суду не доведено.

Водночас, суд не приймає вимоги по пені в розмірі 1 190 321,44грн. за період з 09.06.2004р. 26.10.2009р. за несвоєчасне повернення кредиту та несплату відсотків, тому що нарахування пені здійснено всупереч вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України.

В цій частині судом застосована позовна давність за заявою відповідача згідно зі ст.267 ЦК України.

Кредитним договором №2459 від 28.02.2001р. з додатковою угодою від 30.11.2001р. не передбачені ні зміна порядку нарахування пені, ні збільшення строку позовної давності.

Вищий господарський суд України у п.п. 2.5, 2.10 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зауважив, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Що стосується доводів відповідача щодо пропуску строку на пред'явлення претензій до ліквідаційної комісії, то це спричинене діями ліквідаційної комісії внаслідок неповідомлення відомого кредитора всупереч вимогам ч. 3 ст. 60 ГК України.

Не приймає суд і твердження відповідача щодо пред'явлення вимоги по іншому кредитному договору (внаслідок описки в даті договору), оскільки відповідачем не доведено існування інших кредитних договорів за №2459, а з пояснень представника відповідача вбачається включення до балансів підприємства заборгованості саме по кредитному договору №2459 від 28.02.2001р.

Що стосується тверджень відповідача щодо припинення зобов'язань по кредитному договору з посиланням на ухвалу господарського суду Волинської області від 18.04.2012р. по справі №03/35-44.2, залишену без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2012р., то оскарження дій ДВС на стадії виконавчого провадження не може слугувати підставою для припинення як зобов'язань по кредитному договору, так і заборгованості, встановленої судовими рішеннями.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує „право на суд", одним з аспектів якого є право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б неповним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України (заява №60750/00), від 27.07.2004р. по справі "Ромашов проти України" (заява №67534/01), від 19.03.1997р. "Горнсбі проти Греції" зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії ст.6 Конвенції.

Станом на даний час рішення господарського суду Волинської області від 12.05.2003р. у справі №03/35-44.2 залишається невиконаним, ухвалою господарського суду Волинської області від 20.06.2007р. у справі №1/116-Б зафіксовано безспірні вимоги банку в розмірі 1 198 785,56грн., в т.ч. 805 462,48грн. заборгованості по кредиту, 294 687,56грн. відсотків, 98 635,52грн. пені.

Що стосується доводів відповідача щодо пропуску строку позовної давності по тілу кредиту та заборгованості по відсотках, то суд зауважує наступне:

Наказ господарського суду Волинської області від 23.05.2003р. №03/35-1 про стягнення заборгованості перебував на виконанні ДВС з 09.06.2003р. по 19.04.2005р. Під час перебування наказу суду у ДВС боржник самостійно частково сплачував заборгованість по тілу кредиту в 2003-2005р.р. З 30.10.2006р. по 12.03.2012р. господарським судом Волинської області та Рівненським апеляційним господарським судом розглядалася справа про банкрутство боржника. Крім цього, з розрахунку, поданого позивачем, вбачається, що останній платіж відповідачем був здійснений 29.09.2009р. у сумі 2 000,00грн.

Ухвала господарського суду Волинської області від 20.06.2007р. у справі №1/116-Б про затвердження грошових вимог не оспорена боржником.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Отже, загальний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, почав свій перебіг заново з 13.03.2012р.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк", зобов'язати державне підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів в особі голови ліквідаційної комісії Тишкун В.І. визнати грошові вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" у розмірі 1 360 509,65грн., в т.ч. 792 762,48грн. заборгованості за кредитом, 469 111,65грн. заборгованості за процентами, 98 635,52грн. пені (як заборгованості, включеної до грошових вимог по ухвалі господарського суду Волинської області від 20.06.2007р. у справі №1/116-Б) та включити їх до реєстру кредиторів боржника.

При вирішенні спору судом врахована правова позиція, викладена в постанові Рівненського апеляційного господарського суду України від 29.01.2014р. у справі №903/1164/13.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 59, 60 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 105, 110, 112, 264, 267, Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати державне підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів (44700, м. Володимир-Волинський, вул.Княгині Ольги, 5, код ЄДРПОУ 00951422) в особі голови ліквідаційної комісії Тишкун В.І. визнати грошові вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) у розмірі 1 360 509,65грн., в т.ч. 792 762,48грн. заборгованості за кредитом, 469 111,65грн. заборгованості за процентами, 98 635,52грн. заборгованості по пені та включити їх до реєстру вимог кредиторів ДП ДАК "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів.

3. Стягнути з державного підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів (44700, м. Володимир-Волинський, вул. Княгині Ольги, 5, код ЄДРПОУ 00951422) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 1 218,00грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

08.05.2014р.

Головуючий суддя С.Т. Філатова

Судді А.М. Кравчук

В.А. Войціховський