Рішення

від 17.04.2014 по справі 654/3388/13-ц

ГОЛОПРИСТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 654/3388/13-ц

Провадження №2/654/28/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

при секретарі Чухрай А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гола Пристань Херсонської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Голопристанська міська рада Херсонської області про встановлення земельного сервітуту та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Голопристанської міської ради Херсонської області про скасування рішення та визнання державного акту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

16.08.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою площею 0,088 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом заборони відповідачці користуватися вказаною земельною ділянкою для в'їзду/виїзду з її гаражу, посилаючись на те, що відповідачка є власницею гаражу, в'їзд та виїзд до якого здійснюється через належну йому земельну ділянку, без жодних правових підстав, що перешкоджає йому належним чином користуватися земельною ділянкою, хоча у відповідачки є можливість організувати в'їзд та виїзд з протилежної сторони, на що вона не погоджується добровільно. З посиланням на ст. 41 Конституції України, ст. 152 ЗК України, ст. 391 ЦК України просив задовольнити позов.

16.09.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення безстрокового безкоштовного земельного сервітуту на площі 52 м2 на право проїзду через земельну ділянку площею 88 м2, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, посилаючись на те, що вона є власницею земельної ділянки, розташованої у дворі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2, на якій у 1992 році був збудований гараж, власником якого вона є. Власником суміжної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_1 Під час виділення ОСОБА_1 земельної ділянки, в інтересах першого власника гаражу (ОСОБА_4) було встановлено обтяження у вигляді сервітуту на право проїзду, площею 52 м2. Крім того, ОСОБА_1 допущений самовільний захват 9 м2 земельної ділянки, збудовано сауну з гаражем замість гаражу. Договір сервітуту від 08.09.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 міститься у матеріалах технічної документації із виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність і відповідно до ст. 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут, до іншої особи. Зробити проїзд до гаражу з іншого сторони неможливо, так як там проходять міські комунікації. З посиланням на ст. ст. 101, 152 ЗК України, ст. ст. 13, 16, 401, 402 ЦК України просила задовольнити зустрічний позов.

21.03.2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, Голопристанської міської ради Херсонської області про скасування рішення Голопристанської міської ради Херсонської області від 16.04.2003 року № 323 про затвердження ОСОБА_1 проекту відведення земельної ділянки та на безоплатну передачу її у власність для будівництва індивідуального гаражу, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХС № 032002 від 16.09.2003 року, посилаючись на те, що вона є власницею земельної ділянки, розташованої у дворі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2, на якій у 1992 році був збудований гараж, власником якого вона є. Власником суміжної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХС № 032002 від 16.09.2003 року. Оскільки оскаржуваним рішенням Голопристанської міської ради ОСОБА_1 у власність були передані землі загального користування (проїзд), що суперечить ст. 83 ЗК України, просила задовольнити позов.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, наполягали на їх задоволенні, з підстав, зазначених у позові. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнали, оскільки згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи ОСОБА_2 має технічну можливість перенести ворота гаражу на протилежну сторону та облаштувати в'їзд та виїзд до свого гаражу з протилежної сторони, а не використовувати належну йому земельну ділянку для цього. Також не визнали позов ОСОБА_2 про скасування рішення Голопристанської міської ради Херсонської області від 16.04.2003 року № 323 про затвердження ОСОБА_1 проекту відведення земельної ділянки та на безоплатну передачу її у власність для будівництва індивідуального гаражу, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХС № 032002 від 16.09.2003 року як безпідставний та необґрунтований, оскільки рішення міської ради повністю відповідає чинному законодавству України.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6 позовні вимоги своєї довірительки підтримав, наполягав на їх задоволенні, з підстав, зазначених у позовах. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав з тих підстав, що перенесення воріт на протилежний бік гаражу призведе до фактичного руйнування гаражу. ОСОБА_1 не зміг би приватизувати земельну ділянку під гараж, якби не підписав із ОСОБА_4 договір земельного сервітуту.

У судовому засіданні представники відповідача Голопристанської міської ради Херсонської області Гурнак А. В. та Година О. О. у судовому засіданні позов ОСОБА_2 не визнали через його безпідставність та необґрунтованість, так як земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 ніколи не перебувала у землях загального користування та не використовувалася для проїзду, а згідно генерального плану забудови м. Гола Пристань була виділена для будівництва індивідуальних гаражів, а тому міська рада не порушувала вимог чинного законодавства, приймаючи спірне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню повністю, а позови ОСОБА_2 такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням восьмої сесії ХХІV скликання Голопристанської міської ради Херсонської області за № 323 від 16.04.2003 року «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 на безоплатну передачу її у власність для будівництва індивідуального гаражу» ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на безоплатну передачу у власність для будівництва індивідуального гаражу, площею 88 м2 по АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 72 - на звороті).

Оскільки позивачкою не надано до суду доказів того, що вказана вище земельна ділянка належала до земель загального користування, а доказування викладених у позові обставин лежить саме на позивачці, позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування рішення Голопристанської міської ради Херсонської області від 16.04.2003 року № 323 та, як наслідок, такого скасування визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХС № 032002 від 16.09.2003 року задоволенню не підлягають як безпідставні та необґрунтовані.

В процесі складання технічної документації ОСОБА_1 було узгоджено межі земельної ділянки із суміжними землекористувачами, в тому числі із ОСОБА_4 (т. 2 а. с. 73 - на звороті).

Матеріали технічної документації містять в собі також договір на встановлення земельного сервітуту від 08.09.2003 року, який був укладений між землекористувачами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на проїзд транспортним засобом через земельну ділянку до індивідуального гаражу ОСОБА_4 (т. 2 а. с. 77). При цьому даний договір не містить в собі розміру земельної ділянки щодо якої узгоджені сторонами обмеження.

Відповідно до п. 2.1. вище вказаного договору даний договір вступає в силу з моменту його реєстрації в Поземельній книзі.

Згідно ст. 98 ЗК України (в редакції станом на 08.09.2003 року) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

За ст. 100 ЗК України (в редакції станом на 08.09.2003 року) власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.

Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.

У відповідності до ст. 125 ЗК України (в редакції станом на 08.09.2003 року) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

За ст. 126 ЗК України (в редакції станом на 08.09.2003 року) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

16.09.2003 року ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХС № 032002, площею 0,0088 га, кадастровий номер 6522310100:01:001:0617, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 3).

Таким чином, на момент підписання ОСОБА_1 із ОСОБА_4 договору про встановлення земельного сервітуту від 08.09.2003 року ані ОСОБА_1, ані ОСОБА_4 не були власниками земельних ділянок, якими вони фактично користувалися, договір не містить істотних умов щодо розміру земельної ділянки щодо якої встановлювалося обмеження, не пройшов державної реєстрації у Голопристанському районному відділу земельних ресурсів, а тому є неукладеним, тобто таким, що не відбувся та не тягне за собою жодних юридичних наслідків для його сторін.

У відповідності до договору купівлі-продажу від 04.10.2007 року власницею гаражу по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 31-34).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.07.2013 року ОСОБА_2 набула права власності на земельну ділянку площею 0,0032 га по АДРЕСА_2, кадастровий номер 6522310100:02:001:0797 (т. 1 а. с. 35-36).

Таким чином, на момент ухвалення судом рішення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є суміжними землевласниками, на земельних ділянках яких містяться належні їм гаражі.

ОСОБА_2 користується частиною земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 для проїзду до належного їй гаражу.

У відповідності до ст. 100 ЗК України (в редакції на момент ухвалення рішення) сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У відповідності до ч.1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 069/2013 від 10.02.2014 року існує технічна можливість користування гаражем, розташованим по АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_2 не використовуючи проїзд через земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 Технічна можливість перенесення в'їзних воріт до гаражу ОСОБА_2 з аверсного фасаду (що виходить до будинку АДРЕСА_1) до нинішнього реверсного фасаду (що виходить АДРЕСА_3) із закладенням існуючого ворітного прорізу і облаштуванням такого прорізу на реверсному фасаді можлива лише після повного обстеження будівлі та її конструктивних елементів, розроблення та погодження необхідної проектної документації (т. 2 а. с. 15-25).

Таким чином, ОСОБА_2 у судовому засіданні не доведено необхідність встановлення земельного сервітуту на право проїзду через земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_2 має можливість облаштувати проїзд до свого гаражу з протилежного боку, попередньо облаштувавши в гаражі ворітний проріз із закладенням існуючого ворітного прорізу, а тому позовні вимоги, викладені ОСОБА_2 у зустрічному позові задоволенню не підлягають.

Натомість позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні ним належною йому земельною ділянкою підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98-102, 152 ЗК України, ст. ст. 391, 401-406 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-64, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити повністю.

Заборонити ОСОБА_2 користуватися земельною ділянкою площею 0,0088 га, кадастровий номер 6522310100:01:001:0617, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 та яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХС №032002 від 16.09.2003 року для проїзду до належного їй гаражу, розташованого по АДРЕСА_2

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень судових витрат за проведення судової експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави в особі Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області 114,70 грн. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту відмовити повністю.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Голопристанської міської ради Херсонської області про скасування рішення та визнання державного акту недійсним відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Голопристанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. М. Сіянко