Ухвала

від 06.03.2014 по справі 2а-13703/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13703/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Оксененка О.М., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Інвест» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Інвест» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2011 року №0000062307,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит Інвест» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2011 року №0000062307.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року позивачу в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва з 27.07.2011 року до 09.08.2011 року проведено перевірку ТОВ «Фаворит Інвест» за результатами якої 12.08.2011 року складено акт №397-23-7/35200139 документальної невиїзної перевірки щодо правильності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року та з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком».

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, п.п. 198.6 ст. 198 Податковою кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, внаслідок чого було занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 973 042,41 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму податку на додану вартість 452 912,50 грн. та квітень 2011 року на суму податку на додану вартість 520 129,91 грн..

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000062307 від 02.09.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 973042, 41 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн..

Апелянт вважає податкове повідомлення-рішення №0000062307 від 02 вересня 2011 року, незаконним і необґрунтованим, мотивуючи це тим, що господарські операції між ним та контрагентом відбулись, та мали реальний характер що, на його думку, підтверджено відповідними первинними документами.

В апеляційній скарзі, позивач наполягає на неправомірності рішень податкового органу та невідповідності рішень суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи сторін та позицію суду першої інстанції, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, та таким, що винесене на підставі повного, всебічного і ґрунтовного вивчення фактичних обставин справи, виходячи із наступного.

Актом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва №1383/23-04/35081125 від 06.06.2011 року невиїзної документальної перевірки контрагента апелянта - ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком» встановлено, що ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком» відсутнє за місцем реєстрації, також відсутні первинні та інші документи по ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», посадові особи вказаного товариства за адресою, вказаною в реєстраційних документах: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, б. 107 не перебувають.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, згідно АС «Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком» в податковій декларації за квітень 2011 року не декларувало податкові зобов'язання, а податкова його декларація за квітень 2011 року має статус «недійсна».

Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, на підставі аналізу чинного законодавства та існуючої судової практики, колегія суддів вважає, що надані позивачем належним чином оформлені договори, акти прийому-передачі, податкові накладні не можуть вважатися безумовним доказом реального здійснення господарських операцій. А загальний висновок про реальність та дійсність таких операцій судом повинен робитись на підставі комплексного і всебічного аналізу усіх існуючих доказів.

Зокрема колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи можуть вважатися такими що використовуватись під час податкових операцій, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Проте, контрагент позивача не мав ні реальних засобів, ні трудових чи операційних можливостей для виконання умов договору.

Тому, на думку колегії суддів, відповідачем повною мірою доведено факт порушення апелянтом вимог чинного податкового законодавства.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували реальність укладених позивачем правочинів та фактичність виконання господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Інвест» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 13.03.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.