Постанова

від 07.04.2014 по справі 826/2020/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2014 року 13:35 № 826/2020/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Капалкіної О.С.,

представника відповідача - Братікової О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» (далі - позивач, ТОВ «Укрлогістика») до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.01.2014 р. за №0000402204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 306 861,50 грн. та від 29.01.2014 р. за №0000412204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 321 105,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на встановлених в ході перевірки недостовірних фактах, оскільки доводи податкового органу ґрунтуються саме на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для донарахування підприємству податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, а тому прийняті відповідачем за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення про нарахування та сплату грошового зобов'язання є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову, відповідач зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, вважає, що для задоволення позову немає підстав, оскільки реальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом відсутня, а в основу визначення податкових зобов'язань згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено безпідставне включення позивачем до податкового кредиту та формування валових витрат сум податку, сплачених контрагентом у складі ціни отриманих матеріалів та виконаних робіт.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Укрлогістика» зареєстроване 17.07.2008 року в Солом'янській районній в м. Києві державній адміністрації, номер запису про державну реєстрацію 10731020000015891. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 36040006.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, місцезнаходження суб'єкта господарювання: 03058, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 39/В.

ТОВ «Укрлогістика» взято на податковий облік в органах державної податкової служби № 27241 від 18.07.2008 р. та станом на час проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському ГУ Міндоходів у м. Києві .

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.08.2008 р. № 100133113, виданого ДПІ у Солом'янському ГУ Міндоходів у м. Києві, індивідуальний податковий номер - 360400026589.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.75.1.2. п.75.1. ст.75., ст.77 Податкового кодексу України на підставі направлень від 27.11.2013 р. №800/26-58-22-04, №801/26-58-22-04, №802/26-58-22-04, №803/26-58-22-04, №804/26-58-22-04, №805/26-58-22-04, №806/26-58-22-04, №807/26-58-22-04 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Укрлогістика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 17.12.2014 р. №230/26-58-22-04-10/36040006 (далі - акт від 17.12.2014 р.).

Згідно з висновками, викладеними в акті від 17.12.2014 р. податковим органом встановлено порушення позивачем:

ст.44, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9, п.139.1 ст.39, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на суму 245 489 грн.;

ст.44 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 256 884 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з безпідставним формуванням позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям з ТОВ «Елтіс», оскільки за наявною у перевіряючих інформацією, отриманою від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, у ТОВ «Елтіс» відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), формування податкового кредиту та валових витрат не підтверджено документально.

На підставі висновків, зафіксованих в акті від 17.12.2014 р., відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.01.2014 р. за №0000402204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 245 489,20 грн. та нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 61 372,30 грн.; та від 29.01.2014 р. за №0000412204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 256 884,50 грн. та нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 64 221,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Зі змісту акту від 17.12.2014 р. вбачається, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем витрат на загальну суму 1 168 997 грн., оскільки вважає, що витрати, які враховані позивачем для визначення об'єкта оподаткування, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено завищення на суму 256 884 грн.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.4 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Зазначена позиція визначена Вищим адміністративним судом України в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Так, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції.

В даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій

Судом встановлено, що податковий кредит та формування валових витрат позивача за перевіряємий період сформовано, зокрема, за рахунок контрагента ТОВ «Елтіс» (код ЄДРПОУ 30782038).

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності позивача є: складське господарство; вантажний автомобільний транспорт, транспортне оброблення вантажів, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ від 26.12.2012 р.

ТОВ «Укрлогістика» є однією з логістичних компаній, яка надає одразу особливі та нестандартні логістичні послуги підприємствам, які є постачальниками продуктів харчування з різними температурними режимами (від -18 до 0 та від 0 до +5 градусів Цельсія тобто заморожені та охолоджені) в торгові сітки по Україні такі як: АТБ, АМСТОР, МЕТРО, Сільпо, ФОРА, Велика Кишеня, Таврія, Фуршет тощо. Крупними постачальниками продуктів харчування с «Вічунай-Україна», «Левада», «Три вздмеді», «Рудь» та інші, які постачають товар в двох температурних режимах.

Дані логістичні послуги полягають в тому, що позивач надає постачальникам комплекс особливих логістичних послуг, які пов'язані з перевезенням товару по території України, а саме: перевезення (доставка) товару в пункт призначення; зберігання товару на складах Позивача; вантажно-розвантажувальні роботи; сортування товару на складі позивача по заявкам постачальників продуктів харчування; оформлення відповідних супровідних документів; інші супутні послуги за домовленістю сторін, про що сторони підписують договір про надання комплексу логістичних послуг.

На підставі вказаного договору послуг позивач отримує заявку від постачальників на комплектування товару на відповідного отримувача товару. Однією з особливостей даного договору є формування товарного запасу постачальників на складах позивача в різних регіонах України за їх згодою.

Крім того, відповідно до умов вказаного договору, позивач, як перевізник, має вантажні автомобілі, орендує вантажні автомобілі та наймає перевізників, які здійснюють перевезення продуктів харчування в двох температурних режимах; орендує склади, які мають холодильні камери різних температурних режимів в різних регіонах України, з метою зберігання продуктів харчування постачальників; позивач здійснює переміщення продуктів харчування постачальників своїм або найманим транспортом між складами, які позивач орендує в різних регіонах України, з метою формування товарного запасу постачальників; здійснює доставку товару вантажоодержувачам в місця призначення; здійснює сортування продуктів харчування на складі позивача по заявкам постачальників з метою доставки в місце призначення.

Найважливішим моментом в даній господарській операції є здійснення перевезень вантажним транспортом вантажопідйомністю 20 тонн.

Позивач станом на 2012 рік не мав такого транспорту а ні власного, а ні орендованого. В зв'язку з чим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договір з експедитором - ТОВ «Елтіс», який взяв на себе зобов'язання організувати перевезення продуктів харчування зі складу у м. Києві до складів в регіонах України. Умови, щодо кожного перевезення обумовлювались в разовому договорі-заявці.

Так, як встановлено з наявних документів у справі, протягом 2012 року позивачем з ТОВ «Елтіс» підписані наступні договори-заявки: № 103 від 19.01.2012 р., № 420 від 16.02.2012 р., № 609 від 01.03.2012 р., № 653 від 06.03.2012 р., № 661 від 08.03.2012 р., № 754 від 20.03.2012 р., № 1040 від 05.04.2012 р., № 1072 від 10.04.2012 р., № 1591 від 15.05.2012 р., № 2045 від 07.06.2012 р., № 2146 від 21.06.2012 р., №2464 від 24.07.2012 р., № 2490 від 26.07.2012 р., № 2511 від 30.07.2012 р., № 2657 від 05.08.2012 р., № 2706 від 11.08.2012 р., № 2726 від 14.08.2012 р., №2785 від 21.08.2012 р., №2849 від 30.08.2012 р., №3076 від 08.09.2012 р., №3114 від 15.09.2012 р., №3481 від 10.10.2012 р., №3507 від 11.10.2012 р., № 3522 від 16.10.2012 р., № 3601 від 24.10.2012 р., № 3615 від 26.10.2012 р., № 3906 від 31.10.2012 р., № 4062 від 27.11.2012 р., № 4197 від 04.12.2012 р., № 4205 від 04.12.2012 р., № 4275 від 13.12.2012 р., № 4295 від 18.12.2012 р., № 4306 від 19.12.2012 р.

В договорах-заявках вказаний маршрут перевезення, вага - 20т (особливість перевезення), температурний режим, дати завантаження та розвантаження, найменування вантажу, вартість перевезення, а також відображені дані по вантажному транспорті - марка та державний номер автомашини та причепу, тобто всі істотні умови перевезення вказані сторонами по договору. Дані по водію вказані в ТТН, на підставі якої здійснювалось перевезення.

В підтвердження здійснення перевезень між складами позивача по вказаним договорам-заявкам є товарно-транспортні накладні за 2012 рік, а саме: № улл-842914/цбл-00001 від 07.06.2012 р.; № улл-843097/цбл-00001 від 21.06.2012р.; № улл-0002179/цбл-00001 від 24.07.2012 р.; № улл-843260/цбл-00001 від 29.07.2012 р., № улл-843254/цбл-00001 від 28.07.2012 р.,№ улл-843253/цбл-00001 від 26.07.2012, № улл-843261/цбл-00001 від 30.07.2012 р., № улл-843289/цбл-00001 від 05.08.2012 р., № улл-843319/цбл-00001 від 11.08.2012 р., № улл-843322/цбл-00001 від 13.08.2012 р., № улл-843328/цбл-00001 від 14.08.2012 р., № улл-843326/цбл-00001 від 14.08.2012 р., № улл-0003244/цбл-00001 від 21.08.2012, № улл-0003597/цбл-00001 від 30.08.2012 р., № улл-0003992/цбл-00001 від 08.09.2012 р. № улл-0004281/цбл-00001 від 15.09.2012 р. № улл-0004286/цбл-00001 від 15.09.2012 р., № улл-0005256/цбл-00001 від 10.10.2012 р. № улл-0005280/цбл-00001 від 10.10.2012 р. № улл-0005321/цбл-00001 від 11.10.2012 р., №улл-0005521/цбл-00001 від 16.10.2012 р., №улл-0005843/цбл-00001 від 24.10.2012 р., №улл-0005924/цбл-00001 від 25.10.2012 р., №улл-0006145/цбл-00001 від 31.10.2012 р., №улл-0007324/цбл-00001 від 27.11.2012 р., №улл-0000003662/цбл-00001 від 04.12.2012 р., №улл-0007663/цбл-00001від 04.12.2012 р., №улл-0008827/цбл-00001від 27.12.2012 р., № улл-0008351/цбл-00001 від 18.12.2012 р., № улл-0008404/УЛ-0004478/ЦБ-0027 від 19.12.2012 р., № улл-0008415/цбл-00001 від 19.12.2012 р.

В зв'язку з великим переліком найменувань продуктів харчування, які переміщувались по вказаним договорам-заявкам, до вказаних ТТН надавались накладні на внутрішні переміщення, а саме: № УЛЛ-5835/цбл-00001 від 19.01.2012 р., № УЛЛ-6651/цбл-00001 від 16.02.2012 р., № УЛЛ-7066/цбл-00001 від 01.03.2012 р., № УЛЛ-7218/цбл-00001 від 06.03.2012 р., № УЛЛ-7249/цбл-00001 від 08.03.2012, № УЛЛ-7590/цбл-00001 від 20.03.2012, № УЛЛ-8036/цбл-00001 від 05.04.2012, № УЛЛ-8196/цбл-0000і від. 10.04.2012, № УЛЛ-842572/цбл-00001 від 15.05.2012, № УЛЛ-842914/цбл-00001 від 07.06.2012, № УЛЛ-843097/цбл-00001 від 21.06.2012, № УЛЛ-0002179/цбл-00001 від 24.07.2012, № УЛЛ-843260/цбл-00001 від 29.07.2012, № УЛЛ-843253/цбл-00001, від 26.07.2012 р., № УЛЛ-843254/цбл-00001 від 28.07.2012 р., № УЛЛ-843261/цбл-00001 від 30.07.2012 р., № УЛЛ-843289/цбл-00001 від 05.08.2012 р., № УЛЛ-843319/цбл-00001 від 11.08.2012 р., № УЛЛ-843322/цбл-00001 від 13.08.2012 р., № УЛЛ-843328/цбл-00001 від 14.08.2012 р., № УЛЛ-843326/цбл-00001 від 14.08.2012 р., №УЛ-0003244/цбл-00001 від 21.08.2012 р., № УЛ-0003597/цбл-0000 і від 30.08.2012 р., № УЛ-0003992/цбл-00001 від 08.09.2012 р., № УЛ-0004281/цбл-00001 від 15.09.2012 р., № УЛ-0004286/цбл-00001 від 15.09.2012 р., № УЛ-0005256/цбл-00001 від 10.10.2012 р., № УЛ-0005280/цбл-00001 від 10.10.2012 р., № УЛ-0005321/цбл-00001 від 11.10.2012 р., № УЛЛ-0005521/цбл-00001 від 16.10.2012 р., № УЛЛ-0005843/цбл-00001 від 24.10.2012 р., № УЛЛ-0005924/цбл-00001 від 25.10.2012 р., № УЛЛ-0006145/цбл-00001 від 31.10.2012 р., № УЛЛ-0007324/цбл-00001 від 27.11.2012 р., № УЛ-0007663/цбл-00001 від 04.12.2012 р., № УЛ-0008827/цбл-00001 від 27.12.2012 р., № УЛ-0008351/цбл-00001 від 18.12.2012 р., № УЛ-0008415/цбл-00001 від 19.12.2012 р. Вказані накладні на внутрішні переміщення були невід'ємними частинами товарно-транспортних накладних.

Виконання вказаних договорів-заявок підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: акт № ОУ 0000103 від 20.01.2012 р., акт № ОУ 0000420 від 17.02.2012, акт № ОУ 0000609 від 02.03.2012 р., акт № ОУ 0000653 від 07.03.2012 р., акт № ОУ 0000661 від 12.03.2012 р., акт № ОУ 0000754 від 21.03.2012 р., акт № ОУ 00001040 від 06.04.2012 р., акт № ОУ 0001072 від 11.04.2012 р., акт № ОУ 00015691 від 16.05.2012 р., акт № ОУ 0002045 від 08.06.2012 р., акт № ОУ 0002146 від 22.06.2012 р., акт № ОУ 0002464 від 25.06.2012 р., акт № ОУ 0002490 від 30.07.2012 р., акт № ОУ-0002511 від 31.07.2012 р., акт № ОУ-0002657 від 06.08.2012 р., акт № ОУ-0002706 від 13.08.2012 р., акт № ОУ -0002726 від 14.08.2012 р., акт № ОУ-0002785 від 22.08,2012 р., акт № ОУ -0002849 від 31.08.2012 р., акт № ОУ -0003076 від 12.09.2012 р., акт № ОУ -0003114 від 17.09.2012 р., акт № ОУ -0003481 від 11.10.2012 р., акт № ОУ-0003507 від 15.10.2012 р., акт № ОУ -0003522 від 17.10.2012 р., акт № ОУ -0003601 від 25.10.2012 р., акт № ОУ -0003615 Від 26.10.2012 р., акт № ОУ -0003906 від 01.11.2012 р., акт № ОУ -0004062 Від 28.11.2012 р., акт № ОУ -0004197 від 04.12.2012 р., акт № ОУ -0004205 від 05.12.2012 р., акт № ОУ -0004275 від 14.06.2012 р., акт № ОУ -0004295 від 19.12.2012 р., акт № ОУ -0004306 від 20.12.2012 р.

На виконання умов вище перелічених договорів-заявок ТОВ «Елтіс» оформлені податкові накладні та надані позивачу: № 103 від 20.01.2012 р., № 120 від 17.02.2012 р., № 9 від 02.03.2012 р., № 53 від 07.03.2012 р., № 61 від 12.03.2012 р., № 154 від 21.03.2012 р., № 60 від 06.04.2012 р., № 93 від 11.04.2012 р., № 90 від 16.05.2012 р., № 45 від 08.06.2012 р., № 144 від 22.06.2012 р., № 144 від 25.07.2012 р., № 169 від 30.07.2012 р., № 192 від 31.07.2012 р., № 38 від 06.08.2012 р., № 87 від 13.08.2012 р., № 107 від 14.08.2012 р., № 172 від 22.08.2012 р., № 257 від 31.08.2012 р., № 75 від 12.09.2012 р., № 115 від 17.09.2012 р., № 81 від 11.10.2012 р., № 106 від 15.10.2012 р., № 122 від 17.10.2012 р., № 201 від 25.10.2012 р., № 215 від 26.10.2012 р., № 7 від 01.11.2012 р. № 164 від 28.11.2012 р., № 17 від 04.12.2012 р., № 24 від 05.12.2012 р., № 95 від 14.12.2012 р., № 115 від 19.12.2012 р., № 126 від 20.12.2012 р.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту за січень-грудень 2012 року, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за січень-грудень 2012 року, відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за січень-грудень 2012 року, що підтверджується актом перевірки.

Позивачем в повному обсязі здійснено оплату послуг, що підтверджується карткою рахунку: 3772 за період - 01.01.2012 р. - 04.01.2013 р. по контрагенту: ТОВ «Елтіс» та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 3772, реєстром оплат за період 01.01.2012 р. - 04.01.2013 р.

Необхідність організації перевезень між складами позивача підтверджуються переліком постачальників продуктів харчування та залишками їх товару на складах позивача в м. Києві та м. Вишневе (Софіївська Борщагівка) протягом 2012 року, та які діяли з позивачем на підставі договорів про надання комплексу логістичних послуг, що підтверджується інформаційними даними - «Залишки та рух за період 2012 року».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом 2012 року були орендовані вантажні автомобілі. Вказані дані підтверджують факт наявності у позивача протягом 2012 року вантажних автомобілів, які використовувались з метою доставки продуктів харчування до місця призначення - вантажоодержувачів постачальників вказаного товару за договорами про надання комплексу логістичних послуг.

З урахуванням вищенаведеного, господарська операція з приводу придбання автомобільно-експедиційних послуг позивачем у ТОВ «Елтіс» мала реальний характер, оскільки у позивача наявні всі необхідні первинні документи на підтвердження здійснених господарських операцій, крім того, надання послуг, зазначених в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за 2012 рік відбулись з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Між тим, відповідач під час проведення перевірки не в повному обсязі досліджував первинні документи позивача, як того вимагають відповідні норми податкового законодавства. В акті зроблено висновок про відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків.

Разом з тим, згідно акту від 17.12.2014 р. вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства став акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.03.2013 р. №1005/22-10/30782038 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елтіс» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Транс Логістик» (код ЄДРПОУ 34307753), ПП «Росціус» (код ЄДРПОУ 37057466), ТОВ ВКФ «Віта-Авто» (код ЄДРПОУ 30473709), ПП «Мерком» (код ЄДРПОУ 32591407), ТОВ «Мірідан» (код ЄДРПОУ 37081242), ТОВ «ТВК Рамос» (код ЄДРПОУ 35717665), ТОВ «Укрпартнер Трейд» (код ЄДРПОУ 38120732), ПП «Штер-Транс Груп» (код ЄДРПОУ 38110090) платниками податків за період з 01.01.2012 р. по 30.11.2012 р.

Згідно вказаного акту від 15.03.2013 р. №1005/22-10/30782038, податковим органом зроблено висновок про відсутність у ТОВ «Елтіс» об'єкта оподаткування по операціях продажу товарів (робіт, послуг), оскільки ТОВ «Елтіс» має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Однак, в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Елтіс» оскаржило дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки, по оформленню зазначеного акту від 15.03.2013 р. № 1005/22-10/30782038 в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2013 року в адміністративній справі № 826/4890/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 року, позов задоволено, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Елтіс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2012 р.- 30.11.2012 р., визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС по оформленню результатів зустрічної звірки ТОВ «Елтіс» у формі акту від 15.03.2013р. №1005/22-10/30782038 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2012 р. -30.11.2012 р. та визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС по оформленню результатів зустрічної звірки ТОВ «Елтіс» у формі акту від 16.04.2013 р. №1373/22-10/30782038 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2012 р.- 30.11.2012 р.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, встановлені обставини Окружним адміністративним судом м. Києва в адміністративній справі № 826/4890/13-а підтверджують факт порушень податковим органом положень податкового законодавства при здійсненні заходів щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Елтіс» та зафіксовані у судовому рішенні, що набрало законної сили, а отже є такими, що не підлягають доказуванню.

Отже, посилання відповідача в акті від 17.12.2014 р. на те, що господарська операція позивача з ТОВ «Елтіс» не мала реального характеру, відсутність у ТОВ «Елтіс» об'єктів оподаткування та непідтвердження стану платника в Єдиному державному реєстрі не відповідають дійсності та є безпідставними.

Окрім того, у матеріалах справи наявні копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.04.2000 року.

В ході розгляду справи, відповідачем лише зазначено без відповідних доказів про відсутність об'єктів оподаткування та здійснення господарських операцій без мети реального настання правових наслідків, що є тільки припущенням.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Суд вважає посилання відповідача на висновок спеціаліста №11 від 12.04.2013 року безпідставними, оскільки допитаний в судовому засіданні гр. ОСОБА_4 пояснив, що він є діючим директором ТОВ «Елтіс» та підтвердив, що всі первинні та установчі документи підписані саме ним особисто.

Отже, зазначені висновки податкового органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень податкового органу щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок господарських операцій з ТОВ «Елтіс».

В силу статті 201 Податкового кодексу України, суд погоджується з твердженням позивача, що податкові накладні, видані йому контрагентами у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки ТОВ «Елтіс» на час вчинення правочину було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мав право виписувати податкові накладні.

Окрім цього, судом встановлено, що в перевіряємий період податковий кредит та формування валових витрат позивача сформовано за рахунок контрагента ПП «Алпакс Плюс» (код ЄДРПОУ 35008600).

Як встановлено судом, позивач є логістичною компанією, яка надає комплекс логістичних послуг підприємствам, які є постачальниками продуктів харчування в торгові мережі по Україні, такі як: АТБ, Метро, Сільпо, ФОРА, Велика Кишеня, Фуршет тощо. Як зазначив позивач, постачальниками продуктів харчування, які уклали договори з позивачем про надання комплексу логістичних послуг є «Вічунай-Україна», «Левада», «Три ведмеді» та інші.

Позивач пояснив, що надає постачальникам комплекс логістичних послуг, які пов'язані з перевезенням товару по території України, а саме: перевезення (доставка) товару в пункт призначення: зберігання товару на складах позивача; вантажно-розвантажувальні роботи; сортування товару на складі позивача по заявкам постачальників продуктів харчування; оформлення відповідних супровідних документів; інші супутні послуги за домовленістю сторін, про що сторони підписують договір про надання комплексу логістичних послуг.

Згідно умов вказаного договору, постачальники передають на склади позивача власний товар в належній упаковці згідно вимог законодавства, а позивач приймає товар на складі виключно в справній упаковці та здійснює сортування товару, пакування товару.

Для здійснення пакування товару позивач укладає договори поставки/купівлі-продажу на отримання прозорої стрейч-плівки.

Так, в перевіряємий період між позивачем (Покупець) та ПП «Алпакс Плюс» (Постачальник) укладено договір поставки №180801 від 18.08.2011 р., відповідно до умов якого Постачальник згідно п. 1.1. зобов'язувався поставляти пакувальні матеріали, матеріали господарського споживання та вироби для харчової промисловості, а Покупець зобов'язувався приймати товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах даного Договору.

Кількість, асортимент та ціна товару, що поставляється узгоджується сторонами у рахунках-фактурах та видаткових накладних, ціна договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних.

На виконання умов вказаного Договору, позивач надав копії видаткових накладних: а саме: №15 від 13.01.2012р., №22 від 16.01.2012р., №50 від 24.01.2012р., №82 від 06.02.2012р., №83 від 07.02.2012р., №127 від 23.02.2012р., №180 від 14.03.2012р., №258 від 05.04.2012р., №320 від 25.04.2012р., №369 від 11.05.2012р., №442 від 30.05.2012р., №443 від 30.05.2012р., №501 від 15.06.2012р., №552 від 04.07.2012р., №553 від 05.07.2012р., №603 від 19.07.2012р., №604 від 19.07.2012р., №658 від 09.08.2012р., №678 від 16.08.2012р., №717 від 27.08.2012р., №788 від 14.09.2012р., №811 від 20.09.2012р., №847 від 03.10.2012р., №895 від 22.10.2012р., №960 від 07.11.2012р., №1016 від 26.11.2012р., №1021 від 27.11.2012р., №1049 від 10.12.2012р., №1084 від 25.12.2012р.

Також, на виконання умов вищевказаного договору поставки №180801 від 18.08.2011 р. позивачем надано виписані ПП «Алпакс Плюс» податкові накладні, а саме від 13.01.2012р. №18, від 16.01.2012р. №22, від 24.01.2012р. №46, від 06.02.2012р. №14, від 07.02.2012р. №16, податкова накладна від 23.02.2012р. №60, від 14.03.2012р. №47, від 05.04.2012р. №22, від 25.04.2012 р. №82, від 11.05.2012р. №28, від 30.05.12 №105, від 30.05.2012р. №106, від 15.06.2012р. №51, від 04.07.2012 р. №14, від 05.07.2012р. №16, від 19.07.2012р. №68, від 19.07.2012р. №67, від 09.08.2012р. №25, від 16.08.2012р. №51, від 27.08.2012р. №86, від 14.09.2012р. №49, від 20.09.2012р. №75, від 03.10.2012р. №7, від 22.10.2012р. №60, від 07.11.2012р. №25, від 26.11.2012р. №79, від 27.11.2012р. №85, від 10.12.2012р. №16, від 25.12.2012р. №53.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту за січень-грудень 2012 року та відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за січень-грудень 2012 року.

В підтвердження здійснення оплати позивачем за поставлений товар надано оборотно-сальдову відомість по рахунку:3772, акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2012р. підписаний між позивачем та ПП «Алпакс Плюс».

Також, позивачем надано копії висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи та сертифікати якості скетч-плівок на виконання умов договору щодо підтвердження якості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, пакування товару здійснювалось на складах позивача в м. Києві до складів в регіонах України (зокрема, м. Харків, м. Макіївка, м. Дніпропетровськ, м. Одеса), що підтверджується договорами оренди.

Обсяг робіт щодо пакування товару постачальників на складах позивача з метою їх подальшої доставки в місця призначення підтверджуються переліком постачальників продуктів харчування та залишками їх товару на складах позивача в м. Києві та м. Вишневе (Софіївська Борщагівка) протягом 2012 року, що підтверджується інформаційними даними - «Залишки та рух за період 2012 р.».

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у справі, суд вважає, що у позивача наявні всі належні первинні документи, які оформлені відповідно вимог чинного законодавства України по придбанню пакувального матеріалу у ПП «Алпакс Плюс», крім того придбання пакувального матеріалу відбулись з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для відповідного збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Алпакс Плюс» та включення даної суми таких зобов'язань до загальної суми, що визначена в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Суд з приводу викладеного зазначає, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, а також визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, Законом та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як уже встановлено судом та досліджено в судовому засіданні, на підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії договорів, актів прийняття-передачі робіт (надання послуг), податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунки-фактури, інші документи бухгалтерського обліку, що відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами.

За результатом системного аналізу вимог податкового законодавства та встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначена відповідачем безпідставно, а спірні податкові повідомлення-рішення винесене відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, під час розгляду справи належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України доказів на підтвердження правомірності прийняття рішень податковий орган до суду не надав.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29.01.2014 року за №0000402204 та від 29.01.2014 року за №000041220.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» (код ЄДРПОУ 36040006) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 11.04.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко