Ухвала

від 01.07.2014 по справі 826/2020/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2020/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000402204 та №0000412204 від 29.01.2014, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "УКРЛОГІСТИКА" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 січня 2014 року №0000402204 та №0000412204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 року адміністративний позов ТОВ "УКРЛОГІСТИКА" задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "УКРЛОГІСТИКА" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. Результати перевірки оформлені актом від 17.12.2014 р. №230/26-58-22-04-10/36040006.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9, п.139.1 ст.39, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на суму 245 489 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 256 884 грн.

29 січня 2014 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000402204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 245 489,20 грн. та нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 61 372,30 грн.; та №0000412204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 256 884,50 грн. та нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 64 221,00 грн.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "УКРЛОГІСТИКА" звернулося до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вказав на те, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції основними видами діяльності позивача є: складське господарство; вантажний автомобільний транспорт, транспортне оброблення вантажів.

ТОВ "УКРЛОГІСТИКА" є однією з логістичних компаній, яка надає одразу особливі та нестандартні логістичні послуги підприємствам, які є постачальниками продуктів харчування з різними температурними режимами (від -18 до 0 та від 0 до +5 градусів Цельсія тобто заморожені та охолоджені) в торгові сітки по Україні такі як: АТБ, АМСТОР, МЕТРО, Сільпо, ФОРА, Велика Кишеня, Таврія, Фуршет тощо. Крупними постачальниками продуктів харчування с «Вічунай-Україна», «Левада», «Три вздмеді», «Рудь» та інші, які постачають товар в двох температурних режимах.

Послуги полягають в тому, що позивач надає постачальникам комплекс особливих логістичних послуг, які пов'язані з перевезенням товару по території України, а саме: перевезення (доставка) товару в пункт призначення; зберігання товару на складах Позивача; вантажно-розвантажувальні роботи; сортування товару на складі позивача по заявкам постачальників продуктів харчування; оформлення відповідних супровідних документів; інші супутні послуги за домовленістю сторін, про що сторони підписують договір про надання комплексу логістичних послуг.

Позивач отримує заявку від постачальників на комплектування товару на відповідного отримувача товару. Однією з особливостей даного договору є формування товарного запасу постачальників на складах позивача в різних регіонах України за їх згодою.

Крім того, відповідно до умов вказаного договору, позивач, як перевізник, має вантажні автомобілі, орендує вантажні автомобілі та наймає перевізників, які здійснюють перевезення продуктів харчування в двох температурних режимах; орендує склади, які мають холодильні камери різних температурних режимів в різних регіонах України, з метою зберігання продуктів харчування постачальників; позивач здійснює переміщення продуктів харчування постачальників своїм або найманим транспортом між складами, які позивач орендує в різних регіонах України, з метою формування товарного запасу постачальників; здійснює доставку товару вантажоодержувачам в місця призначення; здійснює сортування продуктів харчування на складі позивача по заявкам постачальників з метою доставки в місце призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договір з експедитором - ТОВ «Елтіс», який взяв на себе зобов'язання організувати перевезення продуктів харчування зі складу у м. Києві до складів в регіонах України. Умови, щодо кожного перевезення обумовлювались в разовому договорі-заявці.

Так, протягом 2012 року позивачем з ТОВ «Елтіс» були підписані договори-заявки, в яких вказаний маршрут перевезення, вага - 20т (особливість перевезення), температурний режим, дати завантаження та розвантаження, найменування вантажу, вартість перевезення, а також відображені дані по вантажному транспорті - марка та державний номер автомашини та причепу, тобто всі істотні умови перевезення вказані сторонами по договору. Дані по водію вказані в ТТН, на підставі якої здійснювалось перевезення.

В підтвердження здійснення перевезень між складами позивача по вказаним договорам-заявкам було надано товарно-транспортні накладні.

В зв'язку з великим переліком найменувань продуктів харчування, які переміщувались по вказаним договорам-заявкам, до вказаних ТТН надавались накладні на внутрішні переміщення, які були невід'ємними частинами товарно-транспортних накладних.

На підтвердження виконання вказаних договорів-заявок було надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), також були оформлені податкові накладні та надані позивачу.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту за січень-грудень 2012 року, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за січень-грудень 2012 року, відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за січень-грудень 2012 року, що підтверджується актом перевірки.

Позивачем в повному обсязі здійснено оплату послуг, що підтверджується карткою рахунку: 3772 за період - 01.01.2012 р. - 04.01.2013 р. по контрагенту: ТОВ «Елтіс» та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 3772, реєстром оплат за період 01.01.2012 р. - 04.01.2013 р.

Отже, господарська операція з приводу придбання автомобільно-експедиційних послуг позивачем у ТОВ «Елтіс» мала реальний характер, оскільки у позивача наявні всі необхідні первинні документи на підтвердження здійснених господарських операцій, крім того, надання послуг, зазначених в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за 2012 рік відбулись з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Крім того, посилання відповідача як на підставу порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.03.2013 р. №1005/22-10/30782038 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елтіс» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Транс Логістик» (код ЄДРПОУ 34307753), ПП «Росціус» (код ЄДРПОУ 37057466), ТОВ ВКФ «Віта-Авто» (код ЄДРПОУ 30473709), ПП «Мерком» (код ЄДРПОУ 32591407), ТОВ «Мірідан» (код ЄДРПОУ 37081242), ТОВ «ТВК Рамос» (код ЄДРПОУ 35717665), ТОВ «Укрпартнер Трейд» (код ЄДРПОУ 38120732), ПП «Штер-Транс Груп» (код ЄДРПОУ 38110090) платниками податків за період з 01.01.2012 р. по 30.11.2012 р. є безпідставними, оскільки встановлені обставини Окружним адміністративним судом м. Києва в адміністративній справі № 826/4890/13-а підтверджують факт порушень податковим органом положень податкового законодавства при здійсненні заходів щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Елтіс» та зафіксовані у судовому рішенні, що набрало законної сили, а отже є такими, що не підлягають доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України.

Також, як вірно було встановлено судом, в перевіряємий період податковий кредит та формування валових витрат позивача сформовано за рахунок контрагента ПП «Алпакс Плюс».

Так, в перевіряємий період між позивачем та ПП «Алпакс Плюс» укладено договір поставки №180801 від 18.08.2011 р., відповідно до умов якого Постачальник згідно п. 1.1. зобов'язувався поставляти пакувальні матеріали, матеріали господарського споживання та вироби для харчової промисловості, а Покупець зобов'язувався приймати товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах даного Договору.

На виконання умов вищевказаного договору поставки №180801 від 18.08.2011 р. позивачем надано копії видаткових накладних, виписані ПП «Алпакс Плюс» податкові накладні,

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту за січень-грудень 2012 року та відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за січень-грудень 2012 року.

В підтвердження здійснення оплати позивачем за поставлений товар надано оборотно-сальдову відомість по рахунку:3772, акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2012р. підписаний між позивачем та ПП «Алпакс Плюс».

Щодо підтвердження якості товару, позивачем надано копії висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи та сертифікати якості скетч-плівок.

Обсяг робіт щодо пакування товару постачальників на складах позивача з метою їх подальшої доставки в місця призначення підтверджуються переліком постачальників продуктів харчування та залишками їх товару на складах позивача в м. Києві та м. Вишневе (Софіївська Борщагівка) протягом 2012 року, що підтверджується інформаційними даними - «Залишки та рух за період 2012 р.».

З урахуванням вищенаведеного, у позивача наявні всі належні первинні документи, які оформлені відповідно вимог чинного законодавства України по придбанню пакувального матеріалу у ПП «Алпакс Плюс», крім того придбання пакувального матеріалу відбулись з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Отже, на підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії договорів, актів прийняття-передачі робіт (надання послуг), податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунки-фактури, інші документи бухгалтерського обліку, що відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами.

Таким чином, операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

З наведеного слідує, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Тому, за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Елтіс» та ПП «Алпакс Плюс», позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено валові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем доведений факт здійснення господарських операцій.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.