Постанова

від 24.04.2014 по справі 826/3510/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2014 року 09 год. 42 хв. № 826/3510/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 лютого 2014 року № 0005991503 і № 0006011503, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ТІДІСІ Україна») заявлені позовні вимоги до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 лютого 2014 року №0005991503 та №0006011503.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві не було правових підстав для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 19.02.2014р. Як основний аргумент обґрунтованості своїх позовних вимог позивач приводить те, що ТОВ «ТІДІСІ Україна» не являлося власником будь-яких земельних ділянок, а тому в силу норм ст.ст. 14, 269, 270, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України та ст. 125 Земельного кодексу України не є суб'єктом сплати земельного податку. На підтвердження викладених у позові обставин позивачем надано копію договору оренди та документи на підтвердження проведення суб'єктом господарювання оплати орендної плати за землю у порядку та строки, визначені законодавством.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у призначені судові засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. У письмових запереченнях б/н та дати, які були подані через канцелярію суду 15.15.2014р., зазначив про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. В обґрунтування викладеної позиції зазначив, що позивачем 02.04.2013р. було подано податкову декларацію з плати за землю №1300006519, в якій самостійно нараховано податкове зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб (КЕКД 13050100) в сумі 101752,34 грн. У зв'язку з не проведенням оплати відповідних податкових зобов'язань в обліковій картці платника по рахунку 13050100 виник борг, який, внаслідок подання 07.10.2013 року ТОВ «ТІДІСІ Україна» уточненої податкової декларації з плати за землю №1300030992, було знято. Проте, з огляду на невиконання платником податків покладеного на нього обов'язку зі сплати земельного податку у період з 02.04.2013р. по 07.10.2013р. стало підставою для нарахування штрафних санкцій відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

17.04.2014р. в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 11.06.2010р. між Київською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «ТІДІСІ Україна» (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 27.11.2009р. №758/2827, за актом приймання - передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Об'єктом оренди, згідно статті 2 названого договору виступає земельна ділянка, розташована на перетині Великої Окружної та вулиці Григоровича-Барського у Святошинському районі м. Києва, розміром 3152 кв.м., кадастровий номер 8000000000:75:304:0003 з цільовим призначенням - для влаштування стоянки вантажних автомобілів.

Згідно з витягом з технічної документації №Ю-29218/2010 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.04.2010р. за №157 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 543 808, 49 грн.

Відповідний договір укладено строком на 5 років, а відповідно до акту приймання - передачі земельної ділянки, підписаного сторонами договору 21.06.2010р. земельна ділянка передана Орендарю в придатному для її використання стані.

02.04.2013р. до ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві позивач подав податкову декларацію з плати за землю з додатком, в якій зазначив про нарахування податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб в сумі 101 752,34 грн. на 2013 рік, що підлягає сплаті щомісяця у розмірі 8 479,30 грн. (КЕКВ 13050100).

22.05.2013 року позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з плати за землю, в якій визначено податкове зобов'язання по орендній платі за землю в сумі 101 752,34 грн. на 2013 рік, яке підлягає сплаті щомісяця у розмірі 8 479,30 грн. (КЕКВ 13050200).

У подальшому 07.01.2013р. позивачем до ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було подано уточнену декларацію з плати за землю №1300030992, що стало підставою для зняття зобов'язання по земельному податку.

17.02.2014р. посадовою особою відповідача проведено перевірку вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку ТОВ «ТІДІСІ Україна» за період 2013 року, за результатами якої складно відповідний Акт №81/26-57-15-03-09, в якому зазначено про порушення платником податку вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме подання платіжних доручень до установ банку з порушенням строків сплати податкових зобов'язань по земельному податку.

Відповідно до Акта перевірки №81/26-57-15-03-09 від 17.02.2014р. на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, 19.02.2014р. податковим органом винесено наступні спірні податкові повідомлення-рішення (форми "Ш"):

- № 0005991503, яким за затримку на 297 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 10 249, 10 грн. ТОВ «ТІДІСІ Україна» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1 024, 91 грн.;

- № 0006011503, яким за затримку на 188, 154, 130, 99 та 69 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 61 124, 90 грн. ТОВ «ТІДІСІ Україна» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 12 224, 98 грн.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Починаючи з 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, яким регулюються правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів (в т.ч. земельного податку), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В розумінні норми пп. 14.1.72. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «земельним податком» являється обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

У той же час, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У відповідності до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі.

Згідно п. 270.1 ст. 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 286.1 ст. 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з положеннями ст. 288 названого Кодексу платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку - договір оренди такої земельної ділянки.

Також Податковий кодекс України у пп.14.1.147 п. 14.1. ст. 14 закріплює визначення поняття «плата за землю» - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що загальнодержавний податок, що сплачується фізичними та юридичними особами за володіння і користування земельними ділянками носить назву «плата за землю» і в залежності від статусу платника, а також його прав на об'єкт оподаткування сплачується або у вигляді земельного податку, або у вигляді орендної плати.

З наведених вище норм ПК України вбачається, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/постійного землекористувача, набутого у встановленому чинним законодавством порядку, а саме - Земельним кодексом України.

Так, нормою ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до ст. 202 цього Кодексу (в редакції чинній до 1 січня 2013 року) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є орендарем земельної ділянки, а тому в силу наведених вище положень чинних нормативно-правових актів є платником орендної плати.

Однак, внаслідок технічної помилки, у податковій декларації з плати за землю, яка була подана позивачем 02.04.2013р., ним зазначено про самостійне нарахування податкового зобов'язання у формі земельного податку, що у подальшому, 07.10.2013р. було виправлено шляхом подання уточненої податкової декларації з плати за землю.

На підтвердження допущення позивачем саме технічної помилки у декларації, поданій 02.04.2013р., на думку суду свідчить додаток № 2 до названої декларації, в якому зазначено, що земельна ділянка передана позивачу саме на підставі договору оренди.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було доведено те, що позивач є платником земельного податку, який має обов'язок по його сплаті, у зв'язку з чим нарахування штрафних санкцій на підставі статті 126 ПК України за несвоєчасне подання платіжних доручень до установ банку для сплати податкових зобов'язань по земельному податку спірними податковими повідомленнями - рішеннями є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 827, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19 лютого 2014 року № 0005991503 і № 0006011503.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна» (місцезнаходження: 02089, м. Київ, вул. Радистів, буд. 73-А, ідентифікаційний код 33780248) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова