Ухвала

від 14.04.2014 по справі 809/3329/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 р. Справа № 876/1872/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ільчишин Н.В.

суддів: Шинкар Т.І., Пліш М.А.,

за участі секретаря судових засідань: Федак С.Р.,

представника позивача Харук М.Т.,

представника відповідача Токар В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Рембудсервіс-Газ» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013 року ПП «Рембудсервіс-Газ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000782201 та № 0000792201 від 18.10.2013 року., з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про визнання протиправними дії ДПІ в м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, щодо включення в акт перевірки висновків про порушення ПП «Рембудсервіс-Газ» п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України; визнання протиправними дії ДПІ в м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області щодо включення в акт перевірки висновків про порушення ПП «Рембудсервіс-Газ» положень ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів; зобов"язати відповідача внести зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов"язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПСУ в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в акті перевірки та зобов"язати відновити достовірні дані про ПП «Рембудсервіс-Газ» в автоматизованому банку даних про платників податків - юридичних осіб, Єдиному реєстрі податкових накладних, в базах АРМ «Контраген» та інших електронних автоматизованих базах даних.

Оскаржуваною постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню. Покликаючись на те, що в результаті проведеної Івано-Франківською ДПІ документальної планової виїзної перевірки ПП «Рембудсервіс-Газ» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, встановлено порушення вимог Податкового та Цивільного Кодексів. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено , що згідно з наказу ДПІ у м. Івано-Франківську від 29.08.2013р. №467, наказу від 09.09.2013р. №524 та наказу від 20.09.2013р. №618 на ПП «Рембудсервіс-Газ» була проведена перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами даної перевірки був складений Акт №2215/09-15-22-01/34077652 від 04 жовтня 2013 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «Рембудсервіс-Газ», код за ЄДРПОУ 34077652, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року».

В Акті перевірки відображено, що ПП «Рембудсервіс-Газ», зокрема порушило:

1. ст.3, 42 ст.207, ст.208 ГК України, ст.2,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995р. за №168/704 - встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), не встановлена товарність операцій, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов результатів відповідної господарської діяльності.

2. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування у ПП «Рембудсервіс-Газ» при придбанні товарів у ТзОВ «Олекс» (код 13806394), ТзОВ НВКФ «ВЕСТ-ПРОМ» (код 24992207), ТзОВ «Ейс котракшен менеджмент» (код 36757122), ТзОВ «Лідерком» (код 35197074), ПП «Галтехцукор» (код 31144584), ТзОВ «Пасмар Лот» (код 37772560) та ТзОВ «Малден ЛТД» (код 35628146) та продажі товарів/робіт ПАТ «Газінвест» (код ЄДРПОУ 33700005) за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., які підлягають під визначення ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VІ (із змінами і доповненнями).

3. п.135.1, п.135.2, ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено доходи в сумі 1765120 грн., в.т.ч. за 4 кв.2011р. - 415870,0 грн., І кв. 2012р. - 649260,0., грн.., півріччя 2012р. - 1146095,0 грн., З квартали 2012р. - 1345605,0 грн., та 2012 рік - 1349250,0 грн., в результаті проведення безтоварних (транзитних) операцій з сумнівними суб'єктами господарювання.

4. пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755- VІ (із змінами і доповненнями)., в результаті чого завищено витрати в сумі 1765120,0 грн., в.т.ч. за 4 кв. 2011р. 415870,0 грн., 1 кв.2012р. -1253415,0 грн., 2кв.2012р. - 1349250,0 грн., в результаті проведення безтоварних (транзитних) операцій з сумнівними суб'єктами господарювання.

5. п. 185,1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VІ (із змінами і доповненнями), чим завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 353024,0 грн., за грудень 2011р. - 83174,0 грн., лютий 2012р. - 67482,0 грн., березень 2012р. - 62370,0 грн., квітень 2012р. - 19167,0 грн., травень 2012р. - 66560,0 грн., червень 2012р. - 13640,0 грн., вересень 2012р. - 39902,0 грн., грудень 2012р. - 729,0 грн., в результаті проведення безтоварних (транзитних) операцій з сумнівними суб'єктами господарювання.

6. п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755- VІ (із змінами і доповненнями), чим завищено податковий кредит в сумі 353024,0 грн., в.т.ч. - листопад 2011р. - 58177,0 грн., грудень 2011р. - 24997,0 грн., січень 2012р. - 62647,0 грн., лютий 2012р. - 145746,0 грн., березень 2012р. - 42290,0 грн., квітень - 19167,0 грн., в результаті проведення платником безтоварних операцій з сумнівними суб'єктами господарювання.

7. пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VІ (із змінами і доповненнями)., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 112467,0., в.т.ч. за 4 кв. 2011р. - 105592,0 грн., 1 кв. 2012р. - 133535,0 грн., 2 кв. 2012р. - (-) 83997,0 грн., 4 кв. 2012р. - (-) 41897,0 грн., 4 кв.2012р.-(-) 766,00 грн.

8. п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 п.201.4, п.201.6, п.201.10, ст..201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлення заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 285659,0 грн., в.т.ч. за листопад 2011р. - 194571 грн., за січень 2012р. - 11140 грн., за лютий 2012р. - 79948 грн., та завищення всього в сумі 142912,0 грн., в.т.ч. - грудень 2011р. - 6670,0 грн., за березень 2012р. - 8096,0 грн., квітень 2012р. - 7215,0 грн., травень 2012р. - 13189,0 грн., червень 2012р. - 20751,0 грн., липень 2012р. 8766,0 грн., серпень 2012р. - 20002,0., вересень 2012р. - 23156,0 грн., жовтень 2012р. - 29211,0 грн., грудень 2012р. - 5856,0 грн.

9. п.51.1 ст.51, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755- VI (із змінами і доповненнями) та порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суму утриманого з них податку за 2 кв. за 2012 рік.

Окрім того в п.п.3.1.1 та п.п.3.2.1 Акту №2215/09-15-22-01/34077652 від 04 жовтня 2013 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «Рембудсервіс-Газ», зазначено, що проведеною перевіркою встановлено, що підприємством віднесено до складу валових доходів в деклараціях з податку на прибуток за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. доходи від надання послуг при будівництві вихідного трубопроводу УПГ «Славець»-ГРС «Чорногузи» та вузлу обліку газу, у зв'язку з списанням труби металевої придбаної у контрагентів які згідно баз даних Міністерства доходів і зборів України мають відмінний від « 0» та контрагентів по яких надійшла інформація від інших ДПІ про визнання операцій безтоварними на загальну суму 2 118 144,0 грн., в т.ч. ПДВ - 353024,0 грн. на ПАТ «Газінвест» (код 33700005), м. Тисмениця, вул. Горбаля,7, а саме:

Відповідно до договору генпідряду від 14.11.2011р. № 26 ПП «Ребудсервіс-Газ» (Генпідрядник) в особі директора Храбатина Руслана Васильовича, зобов'язався вчасно і якісно, власними силами та устаткуванням, для замовника ПАТ «Газінвест» (код 33700005) (м. Тисмениця, вул. Горбаля,7) в особі голови правління Вінтонюка Ігоря Миколайовича виконати роботи, розділені на етапи:

- розробка технічної проектно-кошторисної документації «Прив'язка компресорного агрегату та осушки газу на УПГ «Славець»;

- розробка технічної проектно-кошторисної документації «Вихідний трубопровід Ду 100мм УПГ «Славець» - ГРС «Чорногузи» та вузлу обліку газу»;

- будівництво вихідного трубопроводу УПГ «Славець»-ГРС «Чорногузи» та вузлу обліку газу;

- виконання будівельно-монтажних робіт з прив'язки компресорного агрегату та блоку підготовки газу на УПГ «Славець»;

Загальна вартість робіт згідно договору складається з:

1) вартість робіт з розробки технічної проектно-кошторисної документації «Прив'язка компресорного агрегату та осушки газу на УПГ «Славець» - 204000,0 грн.;

2) вартість робіт з розробки технічної проектно-кошторисної документації «Прив'язка компресорного агрегату та осушки газу на УПГ «Славець» до ГРС «Чоргузи»-252000,0 грн.;

3) вартість комплексу робіт з будівництва з підвідного газопроводу підключення -236202,0 грн. з ПДВ за 1 км прокладеного трубопроводу;

4) вартість комплексу робіт з прив'язки компресорного агрегату, блоку підготовник газу, вузла обліку та системи ЕХЗ на підставі кошторисної документації, яку буде сформовано під час виконання проектних робіт та буде визначена додатком доданого договору.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки винесені оскаржувані податкові повідомлення рішення:

№ 0000782201 від 18.10.2013 року податок на прибуток приватних підприємств, 11021000, яким донараховано +109994 грн. основного платежу та +69816 грн.штрафної санкції. Загальна сума з урахуванням штрафної санкції становить- 179810 грн. № 0000792201 від 18.10.2013 року - податок на додану вартість, 14010100, яким донараховано +140586 грн. основного платежу та +70293 грн. штрафної санкції. Загальна сума з урахуванням штрафної санкції становить 210879 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом обставин, які б свідчили про фактичне нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту та валових витрат за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Щодо непровомірності дій відповідача з приводу винесення оскаржуваних рішень колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В Акті №2215/09-15-22-01/34077652 від 04 жовтня 2013 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «Рембудсервіс-Газ», код за ЄДРПОУ 34077652, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року» за операціями проведеними з ТзОВ «Олекс» (код 13806394), ТзОВ НВКФ «ВЕСТ-ПРОМ» (код 24992207), ТзОВ «Ейс котракшен менеджмент» (код 36757122), ТзОВ «Лідерком» (код 35197074), ПП «Галтехцукор» (код 31144584), ТзОВ «Пасмар Лот» (код 37772560) та ТзОВ «Малден ЛТД» (код 35628146) та продажі товарів/робіт ПАТ «Газінвест» (код ЄДРПОУ 33700005) , інспекторами ДПІ в м. Івано-Франківську зазначено, що ПП «Рембудсервіс - Газ» прийнято та видано до виконання первинні документи які суперечать законодавчим та нормативним актам, так як виписані первинні документи при купівлі товарів/робіт ПП «Рембудсервіс-Газ» в ТзОВ «Олекс» (код 13806394), ТзОВ НВКФ «ВЕСТ-ПРОМ» (код 24992207), ТзОВ «Ейс котракшен менеджмент» (код 36757122), ТзОВ «Лідерком» (код 35197074), ПП «Галтехцукор» (код 31144584), ТзОВ «Пасмар Лот» (код 37772560) та ТзОВ «Малден ЛТД» (код 35628146) та продажі ПП «Рембудсервіс-Газ» товарів/робіт ПАТ «Газінвест» (код ЄДРПОУ 33700005) на операції які не мають реального характеру та є безтоварними.

Вищенаведені обставини на думку працівників ДПІ в м. Івано-Франківську призвели до заниження та завищення податку на прибуток та податку на додану вартість підприємства.

До таких висновків відповідач дійшов на підставі складених актів перевірки інших ДПІ, а саме:

ДПІ у Галицькому р-ні м. Львова - Акт від 18.09.2012р. №1029/22-20/13806394 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Олекс» (код 13806394) з питань достовірності відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за період 01.07.2009 року по 31.08.2012 року» яким встановлено безтоварність проведених підприємством операцій купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), для подальшого відпрацювання по ланцюгу постачання, яким визнано безтоварні операції між ТзОВ «Олекс» його постачальниками та покупцями.

Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області - Акт від 13.03.2013р. №226/221/24992207 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB НВКФ "ВЕСТ-ПРОМ» (Код 24992207) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведені господарських операцій з TOB «Ферід Д» (код 36441206), ПП «АТМ» (код 24606641), TOB «ВК Віконні системи» (код 33972398), TOB «Галактика М» (код 31890900), ПП «Екоскан Сервіс» (код 33517827), TOB «Ангстрем Континенталь» (код 33906299), TOB «Дидактика» (код 34735238), TOB «Ліга» (код 24609852),ТОВ «Лігран» (код 34656476), TOB «Матодор» (код 31820299), TOB «Ривс» (код 34914473), TOB «Стар Д» (код 32694059), TOB «Супутник» (код 32228481), TOB «Транс-Атлантика Сервіс» (код 32694389), TOB «Шоковіта» (код 33421689), ПП «Мегіур» (код 33338822), TOB «Техніка» (код 19099225) за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р.».

ДПІ у Печерському районі м. Києва - Акт від 17.05.2013р. №1699/22.8/36757122 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Ейс контракшен менеджмент» (код 36757122) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2011р. по 31.03.2013р.».

ДПІ у Печерському районі м. Києва - Акт перевірки від 17.05.2013р. №1698/22-8/35197074 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Лідерком» (код 35197074) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.09.2011 року по 29.02.2012 року» для подальшого відпрацювання по ланцюгу постачання.

ДПІ у Сихівському р-ні м. Львова - Акт перевірки від 26.10.2012р. №2045/22-10/31144584 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Галтехцукор», код 31144584 з питань правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов"язання при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Наладка» (код 20771231) за грудень 2011р. та січень 2012р.» для подальшого відпрацювання по ланцюгу постачання.

ДПІ у Печерському районі м. Києва - Акт перевірки від 02.11.2012р. №4633/22-10/37772560 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Пасмар Лот» (код 37772560) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків TOB «МОК» (код 22188429).

ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська - Акт від 02.04.13р. №695/225/35628146 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Мадлен ЛТД» (код 35628146) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «АТМ» (код ЄДРПОУ 33704722) та з TOB «Матадор» (код 31820299) за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р.» - встановлено, що вищенаведені суб'єкти господарювання здійснили ряд порушень податкового законодавства.

В зв'язку з вищенаведеним, у своєму Акті ДПІ в м. Івано-Франківську №2215/09-15-22-01/34077652 від 04 жовтня 2013 року було зроблено висновок, що операції ПП «Рембудсервіс-Газ» з ТзОВ «Олекс» (код 13806394), ТзОВ НВКФ «ВЕСТ-ПРОМ» (код 24992207), ТзОВ «Ейс котракшен менеджмент» (код 36757122), ТзОВ «Лідерком» (код 35197074), ПП «Галтехцукор» (код 31144584), ТзОВ «Пасмар Лот» (код 37772560) та ТзОВ «Малден ЛТД» (код 35628146) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, а отже правочини, що вчинялися протягом періоду, що перевірявся не спричинили реального настання правових наслідків, а тому є безтоварними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі висновки ДПІ в м. Івано-Франківську спростовуються матеріалами справи.

Для перевірки законності здійснених донарахувань оскаржених сум податкових зобов'язань платника податків дослідженню підлягають обставини відносно правильності формування даних податкового обліку за результатами виконання цих операцій.

Зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

У спірних правовідносинах, даючи оцінку правомірності формування позивачем - платником податку сум податкового кредиту з податку на додану вартість, а також сум бюджетного відшкодування з цього податку, необхідно проаналізувати первинні документи, які підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Як встановлює стаття 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Тобто технічні засоби та можливості підрядника не цікавлять замовника, його цікавлять тільки результат роботи, який був належно виконаний даним підрядником.

А тому посилання ДПІ м.Івано-Франківську в Акті №2215/09-15-22-01/34077652 від 04 жовтня 2013 року на те, що у ТзОВ «Олекс» (код 13806394), ТзОВ НВКФ «ВЕСТ-ПРОМ» (код 24992207), ТзОВ «Ейс котракшен менеджмент» (код 36757122), ТзОВ «Лідерком» (код 35197074), ПП «Галтехцукор» (код 31144584), ТзОВ «Пасмар Лот» (код 37772560) та ТзОВ «Малден ЛТД» (код 35628146) відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, та інше майно, необхідне для здійснення діяльності, є безпідставним, оскільки виконані роботи (надані послуги) підтверджені Актами здачі-приймання робіт та іншими необхідними документами.

Згідно ст.234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, твердження ДПІ в м. Івано-Франківську в частині визнання зазначених правочинів недійсними, у зв'язку з не спрямуванням їх на реальне настання правових наслідків не обґрунтовуються законом, так як з цих підстав договір може бути визнаний недійсним виключно за рішенням суду. Такого рішення суду відповідач не надав.

Стаття 215 ЦК України розділяє недійсні правочини на дві підкатегорії: нікчемні правочини та оспорювані правочини. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність (нікчемність) встановлена законом, у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Тобто, для констатації факту того, що правочин є недійсним внаслідок його нікчемності не потрібно рішення суду, так як є норма, яка це встановлює; для констатації ж факту недійсності правочину з інших підстав (крім нікчемності) потрібне окреме рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Тобто правочин, який ймовірно відповідає зазначеним критеріям, не є нікчемним, а лише може бути визнаний судом недійсним, якщо буде доведений факт того, що він не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, констатація в акті перевірки факту, що певний правочин не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам - не є підставою вважати його недійсним. Відповідно до норми закону виключно суд може визнати такий правочин недійсним.

Верховним Судом України в своїх постановах було викладено правову позицію відповідно до якої правочин, який вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання правочину недійсним судом не вимагається. На час постановления зазначених постанов правочин, який не відповідав інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вважався таким, що порушує публічний порядок у зв'язку з чим і вважався нікчемним. Однак законодавець змінами до ЦК України від 02.12.2010 року виділив дві категорії правочинів: такий, що порушує публічний порядок та такий, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Перший з них є нікчемним в силу припису ч.2 ст.228 ЦК України, а другий є оспорюваним, тобто може бути визнаний недійсним судом.

Відповідно до ч.1,2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що ДПІ в м. Івано-Франківську у своєму Акті №2215/09-15-22-01/34077652 від 04 жовтня 2013 року не наводить доказів, які б підтверджували, що визнані нею нікчемними правочини, були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини, громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Більше того, зазначені правочини не можуть бути визнані нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, оскільки не відповідають кваліфікаційним ознакам, встановленим для цього різновиду недійсного правочину ст. 228 ЦК України, які розтлумачив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009 року. При цьому, для кваліфікації такого правочину необхідно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

За таких обставини, правочини ПП «Рембудсервіс-Газ» з ТзОВ «Олекс» (код 13806394), ТзОВ НВКФ «ВЕСТ-ПРОМ» (код 24992207), ТзОВ «Ейс котракшен менеджмент» (код 36757122), ТзОВ «Лідерком» (код 35197074), ПП «Галтехцукор» (код 31144584), ТзОВ «Пасмар Лот» (код 37772560) та ТзОВ «Малден ЛТД» (код 35628146) не є такими, що порушують публічний порядок, а отже не є нікчемними.

Вказані вище правочини є дійсними та не були скасовані в судовому порядку, таким чином вони є такими, на підставі яких виникли права і обов'язки сторін даних угод.

Виходячи з викладеного, контролюючий орган в особі ДПІ в м. Івано-Франківську не мав законних підстав збільшувати Скаржнику податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток керуючись нікчемністю правочинів, укладених між ПП «Рембудсервіс-Газ» з ТзОВ «Олекс» (код 13806394), ТзОВ НВКФ «ВЕСТ-ПРОМ» (код 24992207), ТзОВ «Ейс котракшен менеджмент» (код 36757122), ТзОВ «Лідерком» (код 35197074), ПП «Галтехцукор» (код 31144584), ТзОВ «Пасмар Лот» (код 37772560) та ТзОВ «Малден ЛТД» (код 35628146).

Так, чинне законодавство не передбачає обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності, в даному випадку ПП «Рембудсервіс-Газ», бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Законом України «Про систему оподаткування» (чинним на час укладення правочинів, у періоді, що перевірявся відповідачем) визначені принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

У відповідності до названого Закону для платника податку не передбачено обов'язку (ст.9) та не надано право (ст.10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в тому числі наявність основних засобів та трудових ресурсів, ведення податкового обліку, сплати податків до бюджету тощо). Також Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку чи права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку.

Єдині відомості, що є обов'язковими для перевірки суб'єктом підприємницької діяльності стосовно контрагента - це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наявність свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено наступне: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суду зазначає, що відповідно до вимог податкового законодавства України платник податків не може нести відповідальність як за несплату податків своїми контрагентами, так і за можливу недостовірність даних про них, які включені в Єдиний державний реєстр, при умові, що він не знав про такі факти. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Такий висновок випливає також зі ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» викладено наступну правову позицію. У чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, суд вважає за необхідне визнати обгрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. Статті Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, виникнення у платника податку на прибуток права на віднесення понесених витрат до складу валових витрат, від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції ДПІ в м. Івано-Франківську в Акті №2215/09-15-22-01/34077652 від 04 жовтня 2013 року не наведено жодних доказів на підтвердження того, що ПП «Рембудсервіс-Газ» діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції було одержання податкової вигоди. Контролюючий орган не зазначив, які дії позивач зобов'язаний вчинити, але не вчинив, та діяв в всупереч норм законодавства з метою укладання нікчемних угод, які суперечать інтересам держави. Не вказано також й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність ПП «Рембудсервіс-Газ» як платника податків.

Отже, ПП «Рембудсервіс-Газ» не може нести відповідальність за негативні наслідки господарської діяльності контрагентів, за умови добросовісності його як платника податків. Враховуючи, що правочини за його участі укладені, виконані та документально підтверджені належним чином - немає жодних правових підстав збільшувати грошові зобов'язанні по сплаті податків та застосовувати штрафні санкції до ПП «Рембудсервіс-Газ».

Згідно із ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1,2 ст.9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміcт та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України, слід зазначити, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій ПП «Рембудсервіс-Газ» з ТзОВ «Олекс» (код 13806394), ТзОВ НВКФ «ВЕСТ-ПРОМ» (код 24992207), ТзОВ «Ейс котракшен менеджмент» (код 36757122), ТзОВ «Лідерком» (код 35197074), ПП «Галтехцукор» (код 31144584), ТзОВ «Пасмар Лот» (код 37772560) та ТзОВ «Малден ЛТД» (код 35628146), є належні первинні документи, що містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, установленим чинним законодавством для первинних документів, і які фіксують факт здійснення конкретної господарської операції. Доказів щодо протилежного Акт перевірки №2215/09-15-22-01/34077652 від 04 жовтня 2013 року - не містить.

Щодо кожної господарської операції за участі ПП «Рембудсервіс-Газ», на яку звернув увагу податковий орган в Акті №2215/09-15-22-01/34077652 від 04 жовтня 2013 року (визнані нікчемними правочини), позивачем перераховані кошти в якості компенсації за виконані роботи, а крім того наявне їх повне документальне оформлення.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Що стосується формування податкового кредиту з ПДВ, слід зазначити, що підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Про те в Акті перевірки податковим органом не наведено жодного факту того, що сума податку на додану вартість нарахована (сплачена) платником податків не з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності. Крім того щодо кожної господарської операції за участі ПП «Рембудсервіс-Газ», на яку звернув увагу податковий орган в акті перевірки позивачем перераховані кошти в якості компенсації за виконані роботи (надані послуги), також наявне їх повне документальне оформлення.

Абзацом 1 пункту 198.6 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими' документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В зв'язку з наведеним, слід зазначити, що на момент перевірки посадовими особами ПП «Рембудсервіс-Газ», ревізорам були надані податкові накладні, які в повній мірі відповідають вимогам наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (редакція від 02.08.2001 року), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за №233/2037.

Також контрагенти, на яких посилається податковий орган в Акті перевірки, на час здійснення господарських операцій із позивачем мали належну цивільну (ст. 80 ЦК України) та податкову правосуб'єктність: були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та мали чинні свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Таким чином, ПП «Рембудсервіс-Газ» правомірно включив до податкового кредиту з ПДВ - витрати за правочинами з ТзОВ «Олекс» (код 13806394), ТзОВ НВКФ «ВЕСТ-ПРОМ» (код 24992207), ТзОВ «Ейс котракшен менеджмент» (код 36757122), ТзОВ «Лідерком» (код 35197074), ПП «Галтехцукор» (код 31144584), ТзОВ «Пасмар Лот» (код 37772560) та ТзОВ «Малден ЛТД» (код 35628146) у зв'язку з їх належним документальним підтвердженням первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності (податковими, видатковими накладними, документами, що свідчать про фактичний розрахунок).

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив: У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

При укладенні усіх правочинів, позивач керувався економічною доцільністю та метою одержання прибутку, що відбувалося у межах його статутної діяльності. Тобто, під час укладання правочинів з ТзОВ «Олекс» (код 13806394), ТзОВ НВКФ «ВЕСТ-ПРОМ» (код 24992207), ТзОВ «Ейс котракшен менеджмент» (код 36757122), ТзОВ «Лідерком» (код 35197074), ПП «Галтехцукор2 (код 31144584), ТзОВ «Пасмар Лот» (код 37772560) та ТзОВ «Малден ЛТД» (код 35628146), у ПП «Рембудсервіс-Газ» була наявна розумна економічна мета - отримати вигоду.

Колегія суддів зауважує, що обґрунтовуючи висновок про нікчемність угод між ТзОВ «Олекс» (код 13806394), ТзОВ НВКФ «ВЕСТ-ПРОМ» (код 24992207), ТзОВ «Ейс котракшен менеджмент» (код 36757122), ТзОВ «Лідерком» (код 35197074), ПП «Галтехцукор» (код 31144584), ТзОВ «Пасмар Лот» (код 37772560) та ТзОВ «Малден ЛТД» (код 35628146) та ПП «Рембудсервіс-Газ» інспекторами ДПІ в м. Івано-Франківську, не зазначено про відсутність у позивача первинних документів, а посилається саме на порушення з боку контрагента.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції Скаржника з ТзОВ «Олекс» (код 13806394), ТзОВ НВКФ «ВЕСТ-ПРОМ» (код 24992207), ТзОВ «Ейс котракшен менеджмент» (код 36757122), ТзОВ «Лідерком» (код 35197074), ПП «Галтехцукор» (код 31144584), ТзОВ «Пасмар Лот» (код 37772560) та ТзОВ «Малден ЛТД» (код 35628146) є реальними та підтверджуються необхідними документами, а роботи, що замовлялися ПП «Рембудсервіс-Газ» у останнього, замовлялися з метою отримання прибутку.

Оскільки чинне законодавство, як вже зазначалося передбачає індивідуалізацію юридичної відповідальності, то у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, договорів, видаткових та податкових накладних.

Також апелянтом не доведено, що платнику податків було відомо про порушення, які допускалися його контрагентами, та не підтверджено наявність інших обставин, що свідчать про недобросовісність платника.

Посилання перевіряючого на акти зустрічних перевірок, як підстави для висновку по даному акту перевірки безпідставні, оскільки вони не узгоджуються з доктриною ділової мети та доктриною належної обачності й обережності як найважливішими досягненнями судової практики в сфері боротьби з ухиленням від сплати податків в Україні за останні роки, яка в свою чергу підтверджена п.71 рішення, датованого 22.09.2009 року прийнятого Європейським судом з прав людини, який висловив позицію, що, в принципі узгоджується з доктриною належної обачності й обережності, згідно з якою платник ПДВ не має нести відповідальності за зловживання, скоєні його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. При цьому, платник податків-покупець не повинен нести відповідальність тільки у випадку, якщо він проявив належну обачність і обережність і йому не було відомо про зловживання своїх контрагентів. В умовах дії доктрини, позивач будучи сумліними платником податків з метою забезпеченння належної обачності й обережності при виборі постачальників перевірив перед укладенням договорів на закупівлю товарів (робіт, послуг) своїх контрагентів на предмет податкової «доброчесності» за електронними базами даними, доступними на офіційному сайті свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ і базами місць масової реєстрації платників податків, а також отримав у контрагентів завірені копії статутних та реєстраційних документів, копії ліцензій на виконання договірних робіт, тобто ним було зібраний максимум інформації, що підтверджує реальний, а не фіктивний характер діяльності кожного контрагента.

Первинні документи, що надавалися ПП «Рембудсервіс-Газ» на перевірку відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також позивач відповідно до вимог чинного законодавства України мав всі правові підстави для включення сплаченої у складі вартості товарів суми податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки: зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557 підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг дій та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, можна прийти до висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, зокрема при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Об'єктом захисту в адміністративному судочинстві є порушені суб'єктом владних повноважень права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. Так, у Рішенні від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Об'єктом захисту у даній справі, є інтерес позивача, який полягає у прагненні до матеріальними і нематеріальними благами, зокрема правами, які виникли з укладених з контрагентами. Оскільки ці договори є первинними документами, на яких було сформовано валові доходи та витрати, а також суми податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, їх оцінка з боку податкового органу як нікчемних свідчить про невизнання прав, які випливають з укладених договорів, а отже, породжують спірність, правову невизначеність як у відносинах між сторонами договорів, так і у податкових правовідносинах. Вказані інтереси виникають із передбачених законом підстав, є легальними, а тому можуть бути самостійним об'єктом судового захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У Рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 р. зазначено, що ч. 1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їхні права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Оскільки юридична особа є організаційно-правовою формою реалізації прав та інтересів людей, ст. 55 Конституції України поширюється і на юридичних осіб. У частині 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Конституційний Суд України розтлумачив, що цю частину необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, для вирішення питання про належність спору до юрисдикції суду необхідно встановити наявність між учасниками спору правовідносин, тобто відносин, які врегульовані правом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, уся діяльність суб'єктів владних повноважень має правову форму, а тому відносини з їх участю є правовими. Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 (надалі - Порядок). Відповідно до п.3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 розділу І Порядку передбачено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема про те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до п. 6 розділу II Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Таким чином, дії податкового органу щодо викладу висновків в акті перевірки врегульовано нормативним актом. Недотримання цих нормативних актів органом державної податкової служби спричинило спір.

Так, згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини процесуальні гарантії, визначені у ст. 6 стосовно справедливості, публічності та негайності, втрачають сенс за відсутності захисту передумов для дотримання цих гарантій, а саме - доступу до суду. Суд встановив це як невід'ємний аспект гарантій, визначених у ст. 6, посилаючись на принцип верховенства права та уникнення свавільної влади, які є основою більшої частини Конвенції.

У пункті 3 Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 р. зазначено, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення у правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом ч. 2 ст. 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, підставою для звернення до суду може бути саме лише суб'єктивне припущення позивача про порушення його прав чи інтересів.

З вищенаведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач вправі звернутися з вимогою про заборону відповідачу вчиняти дії щодо подальшого використаня висновків акту перевірки по визнанню нікчемних правочинів, укладених при придбанні товарів у ТзОВ «Олекс», ТзОВ НВКФ «Вест-Пром», ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Галтехцукор», ТзОВ «Пасмар Лот» та ТзОВ «Малден ЛТД» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, в якості підстав для коригування податкового кредиту і податкового зобовязання з його контрагентом по продажі товарів/робіт - ПАТ «Газінвест».

Викладені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про те, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомленнь - рішеннь, а тому вимоги позивача задоволено правомірно.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про законність оскаржуваних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, тому відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі № 809/3329/13-a - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча Ільчишин Н.В.

Судді Пліш М.А.

Шинкар Т.І.

Повний текст ухвали виготовлено 18.04.2014 року