Рішення

від 15.04.2014 по справі 904/9404/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.04.14р. Справа № 904/9404/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів", Новомосковский р-н Дніпропетровскої області

до відповідача-1: Приватного підприємства "АСК-Сервіс Плюс", м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торіус Трейд", м. Павлоград Дніпропетровської області

про визнання договору відступлення права вимоги недійсним

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Бєлкіна М.О., довіреність № 683 від 14.11.2013 року, представник;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Новомосковський завод залізобетонних виробів" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "АСК-Сервіс Плюс", третя особа на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торіус Трейд" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 25/09 від 25.09.2012 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРІУС ТРЕЙД" та Приватним підприємством "АСК-Сервіс Плюс", та про визнання недійсним договору позики № б/н (договору поворотної фінансової допомоги) від 01.02.2011 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Новомосковський завод залізобетонних виробів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРІУС ТРЕЙД".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2013 року одночасно з порушенням провадження у справі було залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРІУС ТРЕЙД" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2014 року було змінено процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та залучено її у якості іншого відповідача (відповідача-2).

У судовому засіданні 05.03.2014 року, до початку розгляду справи по суті, представник позивача подав заяву про зміну предмета позову, обмеживши свої вимоги визнанням недійсним договору відступлення права вимоги № 25/09 від 25.09.2012 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРІУС ТРЕЙД" та Приватним підприємством "АСК-Сервіс Плюс".

За змістом пункту 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

З огляду на викладене подальший розгляд справи суд здійснює з урахуванням зміненого предмета позову.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що спірний договір від імені ТОВ "ТОРІУС ТРЕЙД" укладено неповноважною особою, оскільки на той час директором Товариства був ОСОБА_2, а не ОСОБА_3, від імені якого підписаний цей договір. Договір відступлення права вимоги не спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків, оскільки містить відступлення права вимоги за договором позики 600 000,00 грн., у той час як предметом договору позики є сума у 100 000,00 грн.

Крім того позивач посилається на те, що відступлення права вимоги здійснене без згоди позивача як боржника за договором поворотної фінансової допомоги від 01.02.2011 року, що є порушенням його умов.

У якості правових підстав позову позивач посилається на порушення відповідачами частин першої, другої, п'ятої статті 203, статей 207, 215, 516 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні за змістом позову.

Відповідачі відзиву на позов та витребуваних судом документів не надали, своїх повноважних представників у судові засідання не направили, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресами, зазначеними у позові, які збігаються з адресами відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ № 090924 (а.с. 67-68 том 1) та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АД № 352053 (а.с. 109-111 том 1).

Доказом належного повідомлення відповідача-1 про судовий розгляд справи є наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення адресату поштового відправлення (а.с. 52, 107 том 1).

Направлена господарським судом на адресу відповідача-2 кореспонденція повернулась за неможливості вручення адресату (а.с. 54, 83, 92, 94 том 1).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За вказаних обставин та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу без представника відповідача-1 та відповідача-2 та за наявними у справі доказами.

Розгляд справи призначався на 14.01.2014 року, 30.01.2014 року, 13.02.2014 року, 05.03.2014 року, 24.03.2014 року та 15.04.2014 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2014 року строк розгляду спору був продовжений на 15 днів до 18.02.2014 року.

У судовому засіданні 15.04.2014 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРІУС ТРЕЙД" (далі - Відповідач-2, Кредитор-1) та Приватним підприємством "АСК-Сервіс Плюс" (далі - Відповідач-1, Кредитор-2) укладено договір відступлення права вимоги № 25/09 (далі - Договір відступлення права вимоги).

Відповідно до пункту 1. договору відступлення права вимоги сторони цього договору визначили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій" /ЄДРПОУ - 36051730/ (далі - Боржник) має зобов'язання перед кредитором-1, які виникли на підставі договору б/н поворотної фінансової допомоги від 01.02.2011 року та на час укладення цього договору складають 600000,00 грн.

За змістом пункту 2. договору відступлення права вимоги кредитор-1 в повному обсязі передає кредитору-2 право вимоги погашення зобов'язань боржника, які виникли відповідно до договору б/н поворотної фінансової допомоги від 01.02.2011 року з ВАТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів".

Пунктом 3. договору відступлення права вимоги передбачено, що кредитор-1 та кредитор-2 у цьому договорі дійшли згоди про те, що право вимоги погашення заборгованості боржника перед кредитором-1 у сумі 600 000,00 грн. у повному обсязі передається кредитору-2.

Згідно з пунктом 4. договору відступлення права вимоги з моменту підписання даного договору право вимоги сплати заборгованості та виконання інших зобов'язань до боржника згідно з договором б/н поворотної фінансової допомоги від 01.02.2011 року виникає виключно у кредитора-2, а у кредитора-1 вважаються погашеними.

Листом № 13 вих від 10.10.2013 року Приватне підприємство "Аск-Сервіс Плюс" повідомило позивача про відступлення ТОВ "ТОРІУС ТРЕЙД" на користь Приватного підприємства "Аск-Сервіс Плюс" заборгованості ВАТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів" за договором № 25/09 від 25.09.2012 року у сумі 100 000,00 грн. за договором позики від 01.02.2012 року (а.с. 42 том 1).

Публічне акціонерне товариство "Новомосковський завод залізобетонних виробів", яке відповідно до статуту у новій редакції, затвердженого загальними зборами акціонерів від 11.09.2013 року та зареєстрованого державним реєстратором 12.09.2013 року /номер запису - 12291950017002251/ є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів"(далі - Позивач), вважає договір відступлення права вимоги № 25/09 від 25.09.2012 року недійсним, що і є причиною виникнення спору.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, зокрема шляхом визнання правочину недійсним.

За змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (частина перша статті 215 Цивільного кодексу України).

За результатом аналізу зазначених у позовній заяві підстав позову можна дійти висновку, що для вирішення спору правове значення має юридична оцінка договору відступлення права вимоги на предмет його відповідності частині першій, третій, п'ятій статті 203 Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 Цивільного кодексу України).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята статті 203 Цивільного кодексу України).

За пунктами 1.1, 2.1, 2.2, 4.1, 6.1. договору поворотної фінансової допомоги б/н від 01.02.2011 року ТОВ "ТОРІУС ТРЕЙД" як позикодавець передає у власність ВАТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів" як позичальнику грошові кошти у сумі 100000,00 грн. без нарахування та сплати відсотків строком до 31.12.2012 року, який збігається зі строком дії цього договору (а.с. 26 том 1).

Сплата будь-яких штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторонами не передбачена.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом ) стаття 514 Цивільного кодексу України).

Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з пунктом 3.4. договору поворотної фінансової допомоги від 01.02.2011 року, укладеного між позивачем та відповідачем-2, передача будь-якою стороною своїх прав та обов'язків за цим договором можлива лише за письмовим погодженням іншої сторони, та у спосіб укладення трьохсторонньої угоди про зміну позичальника та/або позикодавця.

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборотуабо інших вимог, що звичайно ставляться.

Спірний договір відступлення права вимоги укладений відповідачами без участі позивача, тобто з порушенням нормативних вимог статей 516, 526 Цивільного кодексу України, що згідно з частиною першою статті 203 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.

Із змісту листа-повідомлення ПП "АСК-Сервіс Плюс" вих. № 13 від 10.10.2013 року вбачається, що за спірним договором відступлення права вимоги була передана заборгованість позивача за договором позики у сумі 100 000,00 грн., що відповідає даним бухгалтерського обліку позивача, відображеними ним у обігово-сальдовій відомості за період з 01.01.2013 року по 16.12.2013 року (а.с. 65 том 1).

За таких обставин відступлення ТОВ "ТОРІУС-ТРЕЙД" за спірним договором 600000,00 грн. не відповідає обставинам справи, зокрема зобов'язанням за договором поворотої фінансової допомоги б/н від 01.02.2011 року.

Не відповідає обставинам справи також зазначення у пункті 1 договору відступлення права вимоги у якості боржника за договором б/н поворотної фінансової допомоги від 01.02.2011 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій" (ЄДРПОУ - 36051730), оскільки із змісту пункту 2 договору відступлення првава вимоги, який визначає предмет цього договору, фактичним боржником є позивач - Публічне акціонерне товариство "Новомосковський завод залізобетонних виробів" (ідентифікаційний код 01033409), права вимоги щодо якого фактично й були передані.

Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зокрема, з договорів та інших правочинів (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Отже, визначення сторонами договору відступлення права вимоги грошового зобов'язання позивача у сумі 600 000,00 грн. є порушенням нормативних вимог статей 11, 509, 526 Цивільного кодексу України і згідно з частиною першою статті 203 цього Кодексу є додатковою підставою для визнання його недійсним.

Заявляючи про недійсність договору про відступлення права вимоги від 25.09.2012 року, позивач стверджує про підписання його від імені ТОВ "ТОРІУС ТРЕЙД" неповноважною особою - ОСОБА_3, посилаючись при цьому на Витяг з ЄДР станом на 25.09.2012 року за яким керівником цього Товариства є ОСОБА_2.

Згідно з частиною другою статті 145 Цивільного кодексу України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

За частиною першою статті 62 Закону України від 19.09.1991 року № 1576-XII (із змін. і доп.) "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор).

Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Відповідно до частини третьої статті 145 Цивільного кодексу України компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

За змістом частини четвертої статті 145 цього Кодексу створення та відкликання виконавчого органу товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 15.03.2003 року № 755-IV (із змін. і доп.) "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон № 755-IV) відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

За змістом частини другої статті 17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі щодо юридичної особи містяться, окрім іншого, відомості про органи управління юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Відповідно до Витягу з ЄДР серії АГ № 090924 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРІУС ТРЕЙД" станом на 25.09.2012 року особою, яка обирається (призначається) до органу управління юридичної особи, уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_2 як керівник та підписант (а.с. 67-68 том 1).

Частиною першою статті 18 Закон № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, позивачем на підставі належного та допустимого доказу доведене підписання спірного договору неповноважною особою, що згідно з частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України є додатковою підставою для визнання його недійсним.

Відповідачі не скористалися своїм правом участі у розгляді справи, доводи, наведені позивачем в обгрунтування позову, не спростували, хоча з огляду на свої процесуальні права, передбачені статтями 22, 33 Господарського процесуального кодексу України, таку можливість мали.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір складає 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Позовна заява із зміненим предметом позову подана до суду 05.03.2014 року (а.с. 95 том 1).

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" рівень мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня визначено у розмірі 1218,00 гривень.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у загальній сумі 3654,00 грн., а саме: за платіжним дорученням № 1321 від 29.11.2013 року - 2507,00 грн. (а.с. 13 том 1) та за платіжним дорученням № 1260 від 13.11.2013 року - 1147,00 грн. (а.с. 14 том 1).

Отже, надмірно сплачена позивачем сума судового збору складає 2 436,00 грн. (3 654,00 грн. - 1 218,00 грн. = 2 436,00 грн.).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України на підставі ухвали господарського суду судовий збір у сумі 2 436,00 грн., сплачений у складі судового збору у сумі 2 507,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 1321 від 29.11.2013 року.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 218,00 грн. покладається на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 25/09 від 25.09.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРІУС ТРЕЙД" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Карла Маркса, буд. 90ж, ідентифікаційний код 37253088) та Приватним підприємством "АСК-Сервіс Плюс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Новокримська, 3б, ідентифікаційний код 36207753).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРІУС ТРЕЙД" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Карла Маркса, буд. 90ж, ідентифікаційний код 37253088) на користь Публічного акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів" (51217, Дніпропетровська область, Новомосковский район, смт. Меліоративне, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 01033409) судовий збір у сумі 1218,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Новомосковський завод залізобетонних виробів" (51217, Дніпропетровська область, Новомосковский район, смт. Меліоративне, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 01033409) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 2 436,00 грн., про що винести ухвалу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.04.2014 року.

Суддя І.І. Колісник