КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 квітня 2014 року 810/1974/14
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,
час прийняття постанови : 11 год. 25 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лиска І.Г.
при секретарі: Васковець М.С. , за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001412301 від 22 жовтня 2013 року та №0000072201 від 15 січня 2014 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 04 жовтня 2013 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області був складений Акт № 175/22-03/32498133 (надалі - Акт перевірки) про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (код за ЄДПРОК 32498133) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ялато» (код за ЄДПРОУ 35511586) за серпень 2011 року та вересень 2011 року, ПП «Оптиум-Престиж» (код за ЄДРПОУ 33325258) за листопад 2011 року, ТОВ «Телеком Партнер» (код за ЄДРПОУ 35917941) за грудень 2011 року, ТОВ «Лобірель» (код за ЄДРПОУ 37397724) за липень 2012 року та жовтень 2012 року та ТОВ «ВС Інвест» (код за ЄДРПОУ 35122737) за жовтень 2012 року.
Згідно висновку вказаного Акту перевіркою встановлено такі порушення:
1.п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2012 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму у розмірі 319302 грн. в т.ч. за серпень 2011 року на суму 12459 грн., за листопад 2011 року на суму 21432 грн., за грудень 2011 року на суму 97224 грн., за січень 2012 року на суму 90188 грн., за серпень 2012 року на суму 6565 грн., за листопад 2012 року на суму 67778 грн. та за грудень 2012 року на суму 23656 грн. та як наслідок до завищення залишку від'ємного значення (р. 24 Декларація) за грудень 2012 року на суму 319302 грн.
2. п.п. 14.1.27, п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2012 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету на загальну суму 348378 грн. в т.ч. за 2011 рік на сум 150782 грн. за 2012 рік на суму 197596 грн.
Такий висновок було встановлено на підставі результатів податкової перевірки зазначених контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», які були проведені на підставі результатів податкових перевірок їх контрагентів, й тому, на думку перевіряючих, операції між ТОВ Технополіс-1» та ТОВ «Ялато» (код за ЄДПРОУ 35511586), ПП «Оптиум-Престиж» (код за ЄДРПОУ 33325258), ТОВ «Телеком Партнер» (код за ЄДРПОУ 35917941), ТОВ «Лобірель» (код за ЄДРПОУ 37397724) , TOB «ВС Інвест» не мали реального товарного характеру й операції з придбання ТМЦ у вищезазначених контрагентів не здійснювались.
На підставі Акту перевірки, ДПІ у Києво- Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року № 0001402301 та № 0001412301.
Не погоджуючись зі здійсненими висновками Акту та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» скористалося правом адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень рішень, внаслідок чого скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» була частково задоволена й податковим органом було зменшено штрафні санкції, що призвело до скасування Податкового повідомлення-рішення № 0001402301 від 22 жовтня 2013року. Проте, натомість, ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області було винесено Податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2014 року № 0000072201.
Позивач зазначає, що оспорювані податкові повідомлення- рішення № 0001412301 від 22 жовтня 2013 року та №0000072201 від 15 січня 2014 року прийняті на підставі незаконно здійснених висновків вищезазначеної перевірки, так як дані висновки не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам чинного податкового законодавства України.
У судовому засіданні представник позивача Гаркуша В.В. позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві, від відшкодування судових витрат відмовилась.
Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду в письмовій формі. За поясненнями відповідача, позивачем безпідставно включено до складу витрат для цілей оподаткуванням податком на прибуток та віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Ялато», ПП «Оптиум-Престиж», ТОВ «Телеком Партнер», ТОВ «Лобірель» та ТОВ «ВС Інвест» з підстав її безтоварності, здійснення без мети настання реальних наслідків.
Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
У судовому засіданні представник відповідача Башта М.І. позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов, пояснив, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» зареєстровано як юридичну особу 18.04.2003 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АД №099341.
Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» є роздрібна торгівля непродовольчими товарами, а саме аудіо-, відео-, побутовою та комп'ютерною технікою. Дана діяльність здійснювалася Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» через мережу магазинів роздрібної торгівлі «Технополіс», що були розташовані по всій території України. За для забезпечення безперебійного постачання товарів, збільшення товарообороту та підвищення обсягів продажу товарів Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» мало та має велику кількість постачальників та постійно зацікавлено в пошуках нових постачальників, що пропонують більш лояльні умови оплати за товар (пропонують відстрочення платежу за поставлений товар та/або відповідні знижки), оперативно та якісно виконує замовлені роботи щодо обслуговування покупців, розміщення та обладнання магазинів продажу товарів.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2012 року (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області від 23.09.2013 р. №226 та повідомлення про початок документальної позапланової невиїзної перевірки від 23.09.2013 р. №2683/10/22-0319, проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (код за ЄДРПОУ 32498133) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ялато» (код за ЄДРПОУ 35511586) за серпень 2011 року та вересень 2011 року, ПП «Оптиум- Престиж» (код за ЄДРПОУ 33325258) за листопад 2011 року, ТОВ «Телеком Партнер» (код за ЄДРПОУ 35917941) за грудень 2011 року, ТОВ «Лобірель» (код за ЄДРПОУ 37397724) за липень 2012 року та жовтень 2012 року та ТОВ «ВС Інвест» (код за ЄДРПОУ 35122737) за жовтень 2012 року.
За результатами перевірки складено Акт від 04.10.2013р. № 175/22-03/32498133 "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (код за ЄДПРОК 32498133) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ялато» (код за ЄДПРОУ 35511586) за серпень 2011 року та вересень 2011 року, ПП «Оптиум-Престиж» (код за ЄДРПОУ 33325258) за листопад 2011 року, ТОВ «Телеком Партнер» (код за ЄДРПОУ 35917941) за грудень 2011 року, ТОВ «Лобірель» (код за ЄДРПОУ 37397724) за липень 2012 року та жовтень 2012 року та ТОВ «ВЄ Інвест» (код за ЄДРПОУ 35122737) за жовтень 2012 року".
Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем:
п.п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2012 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму у розмірі 319302 грн. в т.ч. за серпень 2011 року на суму 12459 грн., за листопад 2011 року на суму 21432 грн., за грудень 2011 року на суму 97224 грн., за січень 2012 року на суму 90188 грн., за серпень 2012 року на суму 6565 грн., за листопад 2012 року на суму 67778 грн. та за грудень 2012 року на суму 23656 грн. та як наслідок до завищення залишку від'ємного значення (р. 24 Декларація) за грудень 2012 року на суму 319302 грн.
п.п. 14.1.27, п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2012 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету на загальну суму 348378 грн. в т.ч. за 2011 рік на сум 150782 грн. за 2012 рік на суму 197596 грн..
Такий висновок податкового органу ґрунтується на аналізі нищезазначених документів, які надійшли до податкового органу.
Від Васильківської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Київській області отримано Акт від 20.02.2012 р. №256/23-2/35511586 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ялато» (код за ЄДРПОУ 35511586) з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за травень 2011 року, серпень 2011 року та вересень 2011 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування за перевіряємий період та яким встановлено порушення: ч..1. ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ялато» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.
Від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області отримано Акт від 31.05.2012 р. №24/224/33325258 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Оптимум-Престиж» (код за ЄДРПОУ 33325258) щодо документального не підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2011 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування за перевіряємий період.
Зустрічною звіркою ТОВ «Оптимум-Престиж» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Оптимум-Престиж» із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.
Від ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві отримано Акт від 07.06.2011р. №196/22-604/35917941 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Телеком Партнер» (код за ЄДРПОУ 35917941) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Зодчій ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37119637) за грудень 2011 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування за перевіряємий період.
Від Васильківської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Київській області отримано Акт від 12.11.2012 року №142/22-01/37397724 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лобірель» (код за ЄДРПОУ 37397724) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податку на додану вартість за липень 2012 року.
Від Васильківської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Київській області отримано Акту від 22.02.2013 р. №331/22-01/37397724 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лобірель» (код за ЄДРПОУ 37397724) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Айсберг Пром» (код за ЄДРПОУ 38037429) за липень 2012 року та ТОВ «Іст-Вест Торг» (код за ЄДРПОУ 37884049) за жовтень 2012 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування за перевіряємий період.
Від ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві отримано Акт від 21.01.2013 року №101/22-217/351122737 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ВС Інвест» (код за ЄДРПОУ 35122737) щодо підтвердження господарських відносин ізТОВ «Іст-Вест Торг» (код за ЄДРПОУ 37884049) за жовтень 2012 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування за перевіряємий період.
З аналізу вказаних актів відповідачем встановлено, що оскільки ТОВ «Ялато» (код за ЄДРПОУ 35511586) за серпень 2011 року та вересень 2011 року, ПП «Оптиум-Престиж» (код за ЄДРПОУ 33325258) за листопад 2011 року, ТОВ «Телеком Партнер» (код за ЄДРПОУ 35917941) за грудень 2011 року, ТОВ «Лобірель» (код за ЄДРПОУ 37397724) за липень 2012 року та жовтень 2012 року та ТОВ «ВС Інвест»(код за ЄДРПОУ 35122737) за жовтень 2012 року, не здійснювали операцій з придбання ТМЦ у контрагентів-постачальників то відповідно подальша їх реалізація на адресу ТОВ «Технополіс-1» (код за ЄДРПОУ 32498133), за відповідні періоди, не здійснювалась.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем зроблено висновок, що операції ТОВ «Ялато» (код за ЄДРПОУ 35511586) за серпень 2011 року та вересень 2011 року, ПП «Оптиум-Престиж» (код за ЄДРПОУ 33325258) за листопад 2011 року, ТОВ «Телеком Партнер» (код за ЄДРПОУ 35917941) за грудень 2011 року, ТОВ «Лобірель» (код за ЄДРПОУ 37397724) за липень 2012 року та жовтень 2012 року та ТОВ «ВС Інвест»(код за ЄДРПОУ 35122737) за жовтень 2012 року, не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України.
З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток.
За результатами розгляду заперечень ТОВ «Технополіс -1» до Акту перевірки, наданих листом від 16.10.2013 року №02/1570, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області залишила без змін висновки Акту перевірки (Лист про розгляд заперечень від 21.10.2013 року №3631/10/22-0323).
На підставі Акту та висновків, що були викладені у Акті перевірки, ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року № 0001402301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 522567грн. , з яких 348 378,00 грн.- основний платіж та 174 189,00 грн.- штрафні (фінансові) санкції та № 0001412301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 319302,00 грн .
Не погоджуючись із висновками Акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» скористалося правом адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень - рішень та подало скаргу до Головного управління Міндоходів у Київській області від 04.11.2013 року №02/1626, за результатами розгляду якої ГУ Міндоходів у Київській області скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» була частково задоволена, податковим органом було зменшено штрафні санкції у сумі 75391 грн., нараховані податковим повідомленням - рішенням від 22.10.2013 року №0001402301.
За результатами розгляду зазначеної скарги та на підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2014 року № 000007220, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (за основним платежем - 348378 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 98798 грн).
Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результат розгляду скарги позивача від 28.01.2014 року за №1774/6, у задоволенні скарги було відмовлено, а податкові повідомлення - рішення №0001412301 від 22 жовтня 2013 року та №0000072201 від 15 січня 2014 року - залишено без змін.
У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» з контрагентами, були укладені наступні договори:
Договір поставки № 03/0709-1 від 03 липня 2009 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ялато»;
Договір поставки № ТР/иА/004/2010 від 26 червня 2010 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеком Партнер»;
Договір суборенди № А123/Д-2 від 07 листопада 2009 року з Приватним підприємством «ОПТИМУМ-ПРЕСТИЖ»;
Договір поставки № 31/01-12 від 31 січня 2012 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОБІРЕЛЬ»;
Договір поставки № 20/0411-6 від 20 квітня 2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВС Інвест».
На час укладення ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» договорів із зазначеними контрагентами, контрагенти мали та мають на даний час (окрім ТОВ «Телеком Партнер», діяльність якого на даний час припинена) належну та необхідну цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платників податків та не позбавлені права укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством України.
На підтвердження надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» послуг та поставку товару ТОВ «Ялато», ПП «Оптиум-Престиж», ТОВ «Телеком Партнер», ТОВ «Лобірель» та TOB «ВС Інвест» позивачем надано суду: Договір поставки №03/0709-1 від 03.07.2009 року, Додаткову угоду №2 від 30.12.2011 року до Договору поставки №03/0709-1 від 03.07.2009 року, податкову накладну №6 від 23.08.2011 року, видаткову накладну №РН-34/0005 від 23 серпня 2011 року, транспортну накладну №34/0005 від 23 серпня 2011 року, податкову накладну №6 від 20.09.2011 року, видаткову накладну №РН-34/0006 від 20 вересня 2011 року, транспортну накладну №006 від 20 вересня 2011 року, Договір поставки №ТР/UA/004/2010 від 26.06.2010 року, Додаткова угода №1 від 10 листопада 2011 року до Договору поставки №ТР/UA/004/2010 від 26.06.2010 року, податкову накладну №421 від 19.12.2011 року, видаткову накладну №РН-0000379 від 19 грудня 2011 року, податкову накладну №403 від 07.12.2011 року, видаткову накладну №РН-0000365 від 7 грудня 2011 року, Договір суборенди №А123/Д-2 від 7 листопад 2009 року, податкову накладну №87 від 22.11.2011 року, Акт №ОУ -3808доп здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2011 року, податкову накладну №114 від 24.11.2011 року, Акт №ОУ -4275л здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 30 листопада 2011 року, податкову накладну №225 від 30.11.2011 року, Акт №К-4072л здачі - прийняття робіт (надання послуг) , договір поставки №3101-12 від 31.01.2012 року, податкову накладну №9004 від 03.07.2012 року, видаткову накладну №РН-Л9/004 від 3 липня 2012 року, Транспортну накладну №004 від 03 липня 2012 року, податкову накладну №9005 від 26.10.2012 року, видаткову накладну №РН-Л9/005 від 26 жовтня 2012 року, транспортну накладну №005 від 26 жовтня 2012 року, податкову накладну №9006 від 31.10.2012 року, видаткову накладну №РН-Л9/006 від 31 жовтня 2012 року, транспортну накладну №6 від 31 жовтня 2012 року, Договір поставки №20/0411-6 від 20 квітня 2011 року, податкова накладна №81 від 05.10.2012 року, накладну №1692134/1/1, податкову накладну №80 від 05.10.2012 року, накладну №1692138/1/1 від 05.10.2012 року, податкову накладну №240 від 15.10.2012 року, накладну №1693331/1/1 від 15.10.2012 року, податкову накладну від 15.10.2012 року №239, накладну №1693383/1/1 від 15.10.2012 року, податкову накладну 254 від 16.10.2012 року, накладну №1693649/1/1 від 16.10.2012 року, податкову накладну №253 від 16.10.2012 року , Накладну №1693666/1/1 від 16.10.2012 року, податкову накладну №351 від 22.10.2012 року, Накладну №1693750/2/1 від 22.10.2012 року, податкову накладну №350 від 22.10.2012 року, Накладну №16941177/1 від 22.10.2012 року.
Крім того, документи, що підтверджують надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» послуг та поставку товару ТОВ «Ялато», ПП «Оптиум-Престиж», ТОВ «Телеком Партнер», ТОВ «Лобірель» та TOB «ВС Інвест», надавалися Товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» ДПІ у Києво- Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області на запит останнього, про що також свідчать відмітки про отримання документів податковим органом на супровідних до документів листах, а саме: Супровідний лист № 02/196 від 05 лютого 2013року (отримано податковим органом 06 лютого 2013 року), Супровідний лист № 02/493 від 22 березня 2013 року (отримано податковим органом 26 березня 2013 року), Супровідний лист № 02/799 від 21 травня 2013 року (отримано податковим органом 24 травня 2013 року), Супровідний лист № 02/1787 від 01 листопада 2012 року, Супровідний лист № 02/1871 від 19 листопада 2013 року.
Таким чином під час перевірки у ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області були в наявності договори, податкові та видаткові накладні рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні картки рахунку 63, акти виконаних робіт по кожному з контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», відносно яких податковими органами здійснювалася перевірка з приводу взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», проте, всупереч норм чинного законодавства України, дані документи не приймалися до уваги при проведенні перевірки й коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» здійснювалася лише на підставі висновків інших податкових органів за результатами перевірки контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» щодо взаємовідносин з їхніми контрагентами, з якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» не мало господарських взаємовідносин.
Позивачем згідно зазначених вище первинних бухгалтерських документів та зазначених податкових накладних включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях та сформовано бюджетне відшкодування, а також, сформовано валові витрати за відповідні періоди.
Вказані дії позивача є правомірними у зв'язку з наступним.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені позивачем та правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).
Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договорів з надання послуг, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.
Разом з тим, позиція відповідача ґрунтуються лише на Актах інших податкових органів, причому зазначені припущення відповідача не підтверджені чинними рішеннями суду.
В обґрунтування зазначеного відповідач посилається на Акти інших податкових органів, які не мають жодного відношення до предмету перевірки позивача, до того ж, Акти перевірки не стосувались операцій вказаних підприємств з позивачем.
Відсутні жодні посилання на вироки суду, якими було б встановлено, що контрагенти позивача були зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що товари (роботи, послуги) від вказаних контрагентів іншим особам фактично не передавались, а документи фінансово-господарської діяльності складались не уповноваженими на те особами.
З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Тобто якщо контрагент чи його контрагенти за ланцюжком, не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податків до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, а тому сама по собі несплата податку контрагентом (чи його контрагенти за ланцюжком) чи неподання ними звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Факт здійснення операцій підтверджений документально та визнаний відповідачем в Акті перевірки.
В Акті перевірки не надано допустимих та достатніх доказів, а також, відсутнє обґрунтування порушення позивачем податкового законодавства.
Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.
У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).
У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.
До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Як встановлено у судовому засіданні та зазначається в Акті перевірки, реальність операцій позивача з ТОВ «Ялато», ПП «Оптиум-Престиж», ТОВ «Телеком Партнер», ТОВ «Лобірель» та TOB «ВС Інвест» підтверджено первинною договірною та бухгалтерською документацією.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.
Як зазначається в самому Акті перевірки та встановлено у судовому засіданні, податкові накладні були видані та відображені в обліку позивача та його контрагентів у встановленому законом порядку.
Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується відповідачем, в перевіряємі періоди контрагенти позивача (як і сам позивач) були належним чином зареєстровані та перебували на обліку в податкових органах в якості платників ПДВ.
В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.
Відповідно до п. 200.1 п. 200.2 п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI із змінами та доповненнями, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);
Згідно п.п. 14.1.36 п.14.1. ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
У відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодекс України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Оскільки виконання робіт/постачання товару підтверджуються усіма необхідними документами, передбаченими чинним законодавством України, використані позивачем у власній господарській діяльності та відображені належним чином у обліку підприємства та фінансово-господарській звітності. Позивач мав права відносить суми виконаних робіт /поставки товару до валових витрат.
Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на формування податкового кредиту та право на формування показників валових витрат підтверджене належними доказами, отже висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Ялато», ПП «Оптиум-Престиж», ТОВ «Телеком Партнер», ТОВ «Лобірель» та TOB «ВС Інвест» є безпідставним. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до цієї норми суди при розгляді податкових спорів мають виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо) економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку достовірні.
Надання податковому органу всіх належних чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.
Представником позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.
За таких обставин оспорювані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв, від відшкодування судових витрат представник позивача відмовилась.
Таким чином , судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №0001412301 від 22 жовтня 2013 року та №0000072201 від 15 січня 2014 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лиска І.Г.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 квітня 2014 р.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.04.2014 |
Оприлюднено | 29.04.2014 |
Номер документу | 38421570 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Лиска І.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні