Ухвала

від 04.12.2014 по справі 810/1974/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1974/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Безименної Н.В., Мамчура Я.С.

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001412301 від 22 жовтня 2013 року та №0000072201 від 15 січня 2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини та надано не вірну правову оцінку діям відповідача щодо підстав та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2012 року (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області від 23.09.2013 р. №226 та повідомлення про початок документальної позапланової невиїзної перевірки від 23.09.2013 р. №2683/10/22-0319, проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (код за ЄДРПОУ 32498133) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ялато» (код за ЄДРПОУ 35511586) за серпень 2011 року та вересень 2011 року, ПП «Оптиум- Престиж» (код за ЄДРПОУ 33325258) за листопад 2011 року, ТОВ «Телеком Партнер» (код за ЄДРПОУ 35917941) за грудень 2011 року, ТОВ «Лобірель» (код за ЄДРПОУ 37397724) за липень 2012 року та жовтень 2012 року та ТОВ «ВС Інвест» (код за ЄДРПОУ 35122737) за жовтень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 04.10.2013р. № 175/22-03/32498133 "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (код за ЄДПРОК 32498133) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ялато» (код за ЄДПРОУ 35511586) за серпень 2011 року та вересень 2011 року, ПП «Оптиум-Престиж» (код за ЄДРПОУ 33325258) за листопад 2011 року, ТОВ «Телеком Партнер» (код за ЄДРПОУ 35917941) за грудень 2011 року, ТОВ «Лобірель» (код за ЄДРПОУ 37397724) за липень 2012 року та жовтень 2012 року та ТОВ «ВЄ Інвест» (код за ЄДРПОУ 35122737) за жовтень 2012 року".

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем: п.п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2012 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму у розмірі 319302 грн. в т.ч. за серпень 2011 року на суму 12459 грн., за листопад 2011 року на суму 21432 грн., за грудень 2011 року на суму 97224 грн., за січень 2012 року на суму 90188 грн., за серпень 2012 року на суму 6565 грн., за листопад 2012 року на суму 67778 грн. та за грудень 2012 року на суму 23656 грн. та як наслідок до завищення залишку від'ємного значення (р. 24 Декларація) за грудень 2012 року на суму 319302 грн.; п.п. 14.1.27, п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2012 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету на загальну суму 348378 грн. в т.ч. за 2011 рік на сум 150782 грн. за 2012 рік на суму 197596 грн.

На підставі Акту та висновків, що були викладені у Акті перевірки, ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року № 0001402301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 522567грн., з яких 348 378,00 грн. - основний платіж та 174 189,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0001412301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 319302,00 грн.

За результатами розгляду зазначеної скарги та на підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2014 року № 000007220, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (за основним платежем - 348378 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 98798 грн).

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результат розгляду скарги позивача від 28.01.2014 року за №1774/6, у задоволенні скарги було відмовлено, а податкові повідомлення - рішення №0001412301 від 22 жовтня 2013 року та №0000072201 від 15 січня 2014 року - залишено без змін.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентам носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» з контрагентами, були укладені наступні договори: Договір поставки № 03/0709-1 від 03 липня 2009 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ялато»; Договір поставки № ТР/иА/004/2010 від 26 червня 2010 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеком Партнер»; Договір суборенди № А123/Д-2 від 07 листопада 2009 року з Приватним підприємством «ОПТИМУМ-ПРЕСТИЖ»; Договір поставки № 31/01-12 від 31 січня 2012 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОБІРЕЛЬ»; Договір поставки № 20/0411-6 від 20 квітня 2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВС Інвест».

На підтвердження надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» послуг та поставку товару ТОВ «Ялато», ПП «Оптиум-Престиж», ТОВ «Телеком Партнер», ТОВ «Лобірель» та TOB «ВС Інвест» позивачем надано суду: Договір поставки №03/0709-1 від 03.07.2009 року, Додаткову угоду №2 від 30.12.2011 року до Договору поставки №03/0709-1 від 03.07.2009 року, податкову накладну №6 від 23.08.2011 року, видаткову накладну №РН-34/0005 від 23 серпня 2011 року, транспортну накладну №34/0005 від 23 серпня 2011 року, податкову накладну №6 від 20.09.2011 року, видаткову накладну №РН-34/0006 від 20 вересня 2011 року, транспортну накладну №006 від 20 вересня 2011 року, Договір поставки №ТР/UA/004/2010 від 26.06.2010 року, Додаткова угода №1 від 10 листопада 2011 року до Договору поставки №ТР/UA/004/2010 від 26.06.2010 року, податкову накладну №421 від 19.12.2011 року, видаткову накладну №РН-0000379 від 19 грудня 2011 року, податкову накладну №403 від 07.12.2011 року, видаткову накладну №РН-0000365 від 7 грудня 2011 року, Договір суборенди №А123/Д-2 від 7 листопад 2009 року, податкову накладну №87 від 22.11.2011 року, Акт №ОУ -3808доп здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2011 року, податкову накладну №114 від 24.11.2011 року, Акт №ОУ -4275л здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 30 листопада 2011 року, податкову накладну №225 від 30.11.2011 року, Акт №К-4072л здачі - прийняття робіт (надання послуг), договір поставки №3101-12 від 31.01.2012 року, податкову накладну №9004 від 03.07.2012 року, видаткову накладну №РН-Л9/004 від 3 липня 2012 року, Транспортну накладну №004 від 03 липня 2012 року, податкову накладну №9005 від 26.10.2012 року, видаткову накладну №РН-Л9/005 від 26 жовтня 2012 року, транспортну накладну №005 від 26 жовтня 2012 року, податкову накладну №9006 від 31.10.2012 року, видаткову накладну №РН-Л9/006 від 31 жовтня 2012 року, транспортну накладну №6 від 31 жовтня 2012 року, Договір поставки №20/0411-6 від 20 квітня 2011 року, податкова накладна №81 від 05.10.2012 року, накладну №1692134/1/1, податкову накладну №80 від 05.10.2012 року, накладну №1692138/1/1 від 05.10.2012 року, податкову накладну №240 від 15.10.2012 року, накладну №1693331/1/1 від 15.10.2012 року, податкову накладну від 15.10.2012 року №239, накладну №1693383/1/1 від 15.10.2012 року, податкову накладну 254 від 16.10.2012 року, накладну №1693649/1/1 від 16.10.2012 року, податкову накладну №253 від 16.10.2012 року , Накладну №1693666/1/1 від 16.10.2012 року, податкову накладну №351 від 22.10.2012 року, Накладну №1693750/2/1 від 22.10.2012 року, податкову накладну №350 від 22.10.2012 року, Накладну №16941177/1 від 22.10.2012 року.

Отже, виконання вказаних договорів підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками, банківськими виписками, податковими деклараціями з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пп. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).

Як встановлено судом першої інстанції, первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційної інстанцій, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 11.12.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Безименна Н.В.

Мамчур Я.С