Рішення

від 16.04.2014 по справі 753/15109/13-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15109/13-ц

провадження № 2/753/559/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Дубаса В.А.,

при секретарі - Ридзель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Релігійної громади Української Православної Церкви парафії Святого Апостола Іоана Богослова у Дарницькому районі міста Києва до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору недійсним із застосуванням наслідків недійсності, визнання права власності та виселення, суд -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року Релігійна громада Української православної Церкви парафія Святого Апостола Іоана Богослова у Дарницькому районі м. Києва (далі - Релігійна громада або позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва (адміністративної будівлі храмового комплексу, що знаходиться у АДРЕСА_1) від 14.08.2012 року, що укладений між Релігійною громадою в особі її представника ОСОБА_5 та між ОСОБА_4 із застосуванням наслідків недійсності вказаного договору, визнання права власності на згаданий об'єкт незавершеного будівництва за Релігійною громадою та виселення ОСОБА_4 з об'єкту незавершеного будівництва.

Обґрунтовуючи позов, Релігійна громада посилалась на те, що позивач є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,3169 га з цільовим призначенням будівництво, експлуатація та обслуговування храму Святого Апостола Іоана Богослова, що розташована на вул. Гришка у Дарницькому районі м.Києва. Починаючи з 2008 року позивач здійснює будівництво храмового комплексу на зазначеній земельній ділянці, до якого входять зокрема об'єкт незавершеного будівництва - адміністративна будівля храмового комплексу за адресою: АДРЕСА_1.

Між Релігійною громадою та ОСОБА_7 25.11.2010 року було укладено попередній договір №1, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання оформити всі правовстановлюючі документи на майно у встановленому законодавством порядку та не пізніше 1 місяця 5 днів з дати оформлення документів на майно укласти з ОСОБА_7 основний договір купівлі-продажу майна за ціною, передбаченою попереднім договором №1.

З метою виконання своїх зобов'язань за попереднім договором, позивачем 26.07.2012 року було видано довіреність на ім'я ОСОБА_5, відповідно до наданих повноважень, остання мала право представляти інтереси позивача перед третіми особами, зокрема з питань організації будівництва майна, введення його в експлуатацію, підключення до електромережі, мереж водопостачання та водовідведення, оформлення правовстановлюючих документів та інше.

ОСОБА_5 10.08.2012 року діючи на підставі довіреності від імені Релігійної громади, отримала в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» оригінал правовстановлюючого документу на адміністративну будівлю храмового комплексу, який позивачу не передала.

У подальшому ОСОБА_5 14.08.2012 року діючи без належних правових підстав (на думку позивача), проти волі Релігійної громади, використовуючи надану їй довіреність у власних інтересах здійснила відчуження вказаної будівлі на користь ОСОБА_4 за ціною 993 160 грн. 83 коп., що випливає з договору купівлі - продажу об'єкту незавершеного будівництва від 14.08.2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Грошові кошти отримані від продажу об»єкту ОСОБА_5 привласнила та зникла, на сьогоднішній день месце перебування ОСОБА_5 позивачу не відоме. З приводу вчинення ОСОБА_5 зазначених дій, що мають ознаки шахрайства, слідчим відділом Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за заявою позивача відкрито кримінальне провадження №12012110020000299 від 27.11.2012 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Про укладений договір Релігійній громаді стало відомо від ОСОБА_4, який заявив свої права на спірне майно, як новий власник, про що попередив позивача.

Представник позивача у судове засідання з»явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судове засідання з»явився, позовних вимог не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні позову, про що надав суду письмові заперечення проти позову.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутність до суду не надходило (а.с. 124-128, 152-154). За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача ОСОБА_5, що не з'явилась у судове засідання без поважних причин, на підставі наявних у справі даних та доказів.

Представник третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 у судове засідання з»явився, позовних вимог не визнав повністю, просив суд відмовити у задоволенні позову, крім того, нотаріусом було направлено на адресу суду відзив на позов (а.с.101-103).

Заслухавши учасників процесу, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Релігійна громада є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,3169 га з цільовим призначенням будівництво, експлуатація та обслуговування храму Святого Апостола Іоана Богослова, що розташована на вул. Гришка у Дарницькому районі м.Києва, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28.12.2009 року (а.с.33).

Між позивачем та ОСОБА_7 22.11.2010 року було укладено попередній договір №1, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання оформити всі правовстановлюючі документи на майно у встановленому законодавством порядку та не пізніше 1 місяця 5 днів з дати оформлення документів на майно укласти з ОСОБА_7 основний договір купівлі-продажу майна за ціною, передбаченою попереднім договором №1 (а.с.12-17).

Релігійною громадою в особі настоятеля Савенка О.І. 26.07.2012 року видано довіреність на ім'я ОСОБА_5, яка відповідно до наданих повноважень мала право представляти інтереси позивача перед третіми особами, зокрема з питань організації будівництва майна, введення його в експлуатацію, підключення до електромережі, мереж водопостачання та водовідведення, оформлення правовстановлюючих документів та інше (а.с. 98).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст.244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 26 липня 2012 року та зареєстрованої в реєстрі за №1131, виданої ОСОБА_5 на представлення інтересів позивача, її надається право, зокрема, укладати та підписати договір купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна.

ОСОБА_5, діючи від імені позивача на підставі чинної довіреності, та ОСОБА_4 14.08.2012 року уклади договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, відповідно до якого ОСОБА_4 купив належний позивачу на праві власності об'єкт незавершеного будівництва - адміністративну будівлю храмового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір було складено та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №1801.

Відповідно до ст.44 Закону України «Про нотаріат» під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.

Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, інформацією про неї, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 цього Закону, а також перевіряє обсяг його повноважень.

Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.

Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу нотаріусом було перевірено правоздатність і дієздатність позивача та повноваження його представника і належність позивачу відчужуваного майна (а.с.18-21).

З приводу вчинення ОСОБА_5 вищезазначених дій, що мають ознаки шахрайства, слідчим відділом Дарницького РУ ГУ МВС України в м.Києві за заявою позивача було відкрито кримінальне провадження №12012110020000299 від 27.11.2012 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Також судом встановлено, що старшим слідчим слідчого відділом Дарницького РУ ГУ МВС України в м.Києві 23.12.2013 року було винесено постанову, якою скасовано постанову старшого слідчого СВ Дарницького РУ ГУ МВС України в м.Києві Борзенкової М.С. від 25.09.2012 року у кримінальній справі №02-25253 про заборону відчуження об'єкта нерухомого майна - будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.155).

Згідно зі ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Приписами, передбаченими ч. 1 ст. 215 ЦК України, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 7 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що обов'язок по доведенню обставин справи покладено на кожну із сторін, суд приходить до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки позивачем у справі не доведено порушення у момент укладення договору вимог частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, не доведено незаконність набуття ОСОБА_4 права власності на згаданий вище об»єкт незавершеного будівництва, з огляду на що підлягають відхиленню також і вимоги про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошових коштів отриманих за оспорюваним договором у сумі 993160 грн. 83 коп. та виселення ОСОБА_4 (доказів його проживання у цьому об»єкті матеріали справи не містять) зі згаданого об»єкту незавершеного будівництва.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на відхилення позовних вимог судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Релігійної громади Української Православної Церкви парафії Святого Апостола Іоана Богослова у Дарницькому районі міста Києва до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору недійсним із застосуванням наслідків недійсності, визнання права власності та виселення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: