Рішення

від 23.04.2014 по справі 910/19289/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19289/13 23.04.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НьюТон Продакшн»

про стягнення 45 888, 96 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Васильченко Т.В.

Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Алдошина Н.О. за довіреністю № 81 від 03.02.2014 р.;

Савченко А.В. за довіреністю № 82 від 03.02.2014 р.;

від відповідача: Штепа В.П. за довіреністю б/н від 05.02.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київстар» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НьюТон Продакшн» (далі - відповідач) про стягнення 45 888, 96 грн. неустойки. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору поставки № 81928 від 30.05.2012 р., він здійснив передоплату продукції, яка мала бути поставлена відповідачем, проте як останній не виконав вчасно взятих на себе зобов'язань та поставив позивачу замовлений товар із порушенням встановлених Договором строків, у зв'язку з чим позивач вирішив застосувати до відповідача визначений Договором захід відповідальності у формі неустойки. Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовився сплатити позивачу нараховану ним неустойку, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/19289/13, розгляд справи призначено на 21.01.2014 р.

15.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що посадові особи позивача з запізненням надали відповідачу оригінал-макети продукції (товару), що призвело до зриву початку виробництва продукції та в подальшому до того, що відповідач вже не міг витривати встановлені строки виробництва, оскільки його обладнання було задіяне також і іншим виробництвом, та крім того сталась поломка обладнання для виробництва одного з елементів продукції, що на думку відповідача, є форс-мажором. Також, відповідач вказує на те, що позивач не вчасно оформив акти приймання-передачі товару та не вчасно надав довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що в тому числі призвело до порушення строків поставки. Враховуючи зазначені обставини відповідач вважає, що його вина у порушенні зобов'язання з поставки відсутня.

21.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 21.01.2014 р. від представника відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.

Від представника позивача надійшло клопотання про продовження строків вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2014 р. на підставі клопотання позивача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 18.02.2014 р.

07.02.2014 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що позивач порушив строк позовної давності в частині вимог про стягнення неустойки, а саме: звернувся до суду 30.09.2013 р., проте як зобов'язання по оплаті були виконані 05.09.2012 р., з огляду на що, на думку відповідача, строк позовної давності закінчився 05.09.2013 р. Також, відповідач вказує на те, що з боку посадових осіб позивача була допущена службова халатність, яка проявилась у наданні із запізненням оригінал-макетів продукції, що призвело до зриву початку її виробництва. При цьому, відповідач зазначає, що в подальшому виникла непередбачувана обставина - поламка обладнання, та крім того, він позивач не надав йому оригінал довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей та форму акту приймання-передачі товару, що також слугувало затягуванню строків поставки. Також, відповідач стверджує, що позивач дякував йому за поставлений товар, а також оплатив його, і відповідач навіть не міг припустити, що позивач заявить претензії щодо порушення строків поставки, які на думку відповідача, були порушені внаслідок халатності з боку позивача.

18.02.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він наводить підстави, порядок розрахунку пені та штрафу, заявлених до стягнення у даній справі.

У судовому засіданні 18.02.2014 р. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи, про що винесено відповідну ухвалу.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.02.2014 р. справу № 910/19289/13 передано для розгляду колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/19289/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 18.03.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р., у зв'язку з перебуванням Головуючого судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/19289/13 передано для розгляду колегії суддів: Головуючий суддя Босий В.П., судді Васильченко Т.В., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/19289/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 01.04.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р., у зв'язку з виходом Головуючого судді Ломаки В.С. з лікарняного, справу № 910/19289/13 передано для розгляду колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/19289/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 01.04.2014 р.

01.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису та письмові пояснення щодо застосування строків позовної давності, в яких він вказує на те, що відповідач листом від 02.10.2012 р. визнав претензію позивача щодо сплати неустойки, а відповідно строк позовної давності перервався.

Ухвалою господарського суду міста Києва розгляд справи було відкладено на 23.04.2014 р.

У судовому засіданні 23.04.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2012 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки № 81928, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти належним чином поставлений товар та сплатити за нього відповідну грошову суму. Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в Додатку № 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору товар поставляється на умовах DDP на склад покупця, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 6в згідно з Правилами Інкотермс 2000, якщо інші умови поставки не визначені додатками/замовленнями до цього Договору.

Згідно з п. 3.2. Договору ціна Договору складає суму вартості усього товару, що має бути поставлений згідно з усіма додатками/замовленнями до цього Договору.

Ціна Договору включає всі податки, збори та обов'язкові платежі, які мають бути сплачені сторонами (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору датою поставки вважається дата передачі товару покупцеві у місці призначення. Поставка підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару.

Пунктом 8.1. Договору його сторони визначили, що у разі прострочення терміну (строків) поставки товару, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 15 % від загальної вартості товару, плюс 0, 5 % за кожний день прострочення від загальної вартості товару.

Відповідно до п. 14.1. Договору сторони домовились, що він набуває чинності з дати його укладення і діє до 31 дня місяця липень 2012 року включно. Якщо на дату закінчення строку дії цього Договору які-небудь із зобов'язань сторін не виконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання.

30.05.2012 р. сторони також підписали Додаток № 2 до Договору, яким визначили найменування та опис товару: папки з картону, папки-файли, листівки, лиски СD з записом та коробки для дисків, а також макети вказаних товарів, яким вони мають відповідати.

Відповідно до п. 4 Додатку № 2 до Договору термін поставки 25.06.2012 р.

Листом від 21.06.2012 р. за № 0621-1 відповідач звернувся до позивача з повідомленням про те, що з дата поставки буде змінена з 25.06.2012 р. на 10.07.2012 р., у зв'язку з технічною поломкою устаткування для зварювання папок-файлів, які входять до комплекту папки.

Додатковою угодою № 1/81928 від 25.06.2012 р. сторони виклали в новій редакції п. 14.1. Договору та визначили, що Договір діє до 10 дня місяця серпень 2012 року включно, а також змінили п. 4 Додатку № 2 до Договору, визначивши термін поставки - 10.07.2012 р., а також редакцію п. 5.1. Додатку № 2 до Договору щодо умов розрахунків між ними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у визначені Додатковою угодою № 1/81928 від 30.05.2012 р. строки поставки товар не поставив.

Так, відповідний товар було поставлено відповідачем частинами: 24.07.2012 р., про що складено Акт приймання-передачі товару № 1 на суму 82 600, 13 грн. (з ПДВ) та Видаткову накладну № 458 від 24.07.2012 р.; 27.07.2012 р., про що складено Акт приймання-передачі товару № 2 на суму 76 246, 27 грн. (з ПДВ) та Видаткову накладну № 470 від 27.07.2012 р.; 01.08.2012 р., про що складено Акт приймання-передачі товару № 3 на суму 17 649, 60 грн. (з ПДВ) та Видаткову накладну № 485 від 01.08.2012 р.

Листом від 25.09.2012 р. за № 86584/6/04/07 позивач звернувся до відповідача з претензією, якою вимагав сплатити неустойку в сумі 45 888, 96 грн. за порушення строків поставки за Договором.

У відповідь Листом від 02.10.2012 р. за № 1002-1, який було отримано позивачем 08.10.2012 р., відповідач зазначив, що затримка в поставці відбулась внаслідок поломки устаткування для зварювання папок-файлів, які входять до комплекту папок. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що частина макетів, а саме бланки, з яких складається комплект, були підписані до друку з затримкою, а саме: 14.06.2012 р., що також призвело до затримки в поставці папок. При цьому, відповідач просив позивача переглянути суму неустойки та зазначив, що він згоден на застосування неустойки в розмірі 15 % від загальної вартості товару без ПДВ, оскільки податок на додану вартість не входить в вартість товару. Зокрема, відповідач вказав на згоду з сумою неустойки в розмірі 22 062, 00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено у встановлені Додатковою угодою № 2 до Договору строки поставку обумовленого Договором товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як зазначалось вище, пунктом 8.1. Договору його сторони визначили, що у разі прострочення терміну (строків) поставки товару, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 15 % від загальної вартості товару, плюс 0, 5 % за кожний день прострочення від загальної вартості товару.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування неустойки надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивач нарахував відповідачу 45 888, 96 грн. неустойки, яка фактично складається зі штрафу у розмірі 26 474, 40 грн. з розрахунку 15 % від суми Договору (176 496, 00 грн.) та пені у розмірі 19 414, 56 грн. з розрахунку 0, 5 % за 22 дні з 11.07.2012 р. (в тексті розрахунку позивачем допущено описку як 26.06.2012 р.) по 01.08.2012 р., розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним позивачу обумовленого Договором товару в строки, погоджені між сторонами, а відповідно позивачем має право на нарахування відповідачу визначених Договором штрафних санкцій.

Доводи відповідача про те, що як база для нарахування неустойки має братись сума вартості товару без урахування ПДВ, суд до уваги не приймає, оскільки, як зазначалось вище, сторони погодили відповідно до п. 3.3. Договору, що ціна Договору включає всі податки, збори та обов'язкові платежі, які мають бути сплачені сторонами, проте як відповідно до п. 3.2. Договору ціна Договору складає суму вартості усього товару, що має бути поставлений згідно з усіма додатками/замовленнями до цього Договору.

Також, суд не знаходить ґрунтованими посилання відповідача на відсутність його вини у порушенні зобов'язань з поставки.

Так, відповідач не представив суду належні та допустимі докази на підтвердження обставин того, що ним було порушено строки поставки внаслідок прострочення кредитора - порушення позивачем зобов'язань з надання макетів товару, не надання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, спроб відповідача раніше поставити спірний товар тощо.

Крім того, необґрунтованими оцінює суд доводи відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин: поломки обладнання, оскільки згідно з п. 11.2. Договору сторони визначили, що до форс-мажорних обставин відносяться обставини, які знаходяться поза розумним контролем сторін, а саме: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, воєнні дії, акти тероризму, страйки, що відповідають вимогам законодавства; прийняття органами державної влади та/або місцевого самоврядування нормативних актів або прийняття судом або арбітражними органами рішень, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

За змістом вказаних положень Договору вбачається, що поломка обладнання не відноситься до обставин непереборної сили.

Відповідно до п. 11.6. Договору, як тільки це стане можливим, наявність та строк дії обставин форс-мажору має бути належно підтверджено уповноваженим компетентним органом держави місця існування відповідних обставин.

Відповідач не представив суду довідку уповноваженого органу про те, що у спірний період мали місце форс-мажорні по відношенню до спірних зобов'язань відповідача обставини.

У свою чергу, заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності суд залишає без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовiдносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебiг позовної давностi починається з дня, наступного за останнiм днем, у який вiдповiдне зобов'язання мало бути виконане.

При цьому, що стосується пені, то згідно з п. 4.3. вказаної Постанови Пленуму визначено, що якщо вiдповiдно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) пiдлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давнiсть необхiдно обчислювати щодо кожного дня окремо за попереднiй рiк до дня подання позову, якщо iнший перiод не встановлено законом або угодою сторiн. При цьому, однак, слiд мати на увазi положення частини шостої статтi 232 ГК України за якими нарахування штрафних санкцiй за прострочення виконання зобов'язання, якщо iнше не встановлено законом або договором, припиняється через шiсть мiсяцiв вiд дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимiсячний строк не є позовною давнiстю, а визначає максимальний перiод часу, за який може бути нараховано штрафнi санкцiї (якщо iнший такий перiод не встановлено законом або договором).

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму правила переривання перебiгу позовної давностi (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно вiд наявностi чи вiдсутностi вiдповiдного клопотання сторiн у справi, якщо в останнiй є докази, що пiдтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слiд мати на увазi таке.

У дослiдженнi обставин, пов'язаних iз вчиненням зобов'язаною особою дiї, що свiдчить про визнання нею свого боргу або iншого обов'язку (частина перша статтi 264 ЦК України ), господарському суду необхiдно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчиненi боржником вiдповiднi дiї, маючи на увазi, що переривання перебiгу позовної давностi може мати мiсце лише в межах строку давностi, а не пiсля його спливу.

До дiй, що свiдчать про визнання боргу або iншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензiї; змiна договору, з якої вбачається, що боржник визнає iснування боргу, а так само прохання боржника про таку змiну договору; письмове прохання вiдстрочити сплату боргу; пiдписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звiрки взаєморозрахункiв, який пiдтверджує наявнiсть заборгованостi в сумi, щодо якої виник спiр; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди iншою особою основного боргу та/або сум санкцiй. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у виглядi перiодичних платежiв i боржник вчинив дiї, що свiдчать про визнання лише певної частини (чи перiодичного платежу), то такi дiї не можуть бути пiдставою для переривання перебiгу позовної давностi стосовно iнших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дiй з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебiг позовної давностi, лише за умови, коли такi дiї здiйснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у вiдносинах з кредитором у силу закону, на пiдставi установчих документiв або довiреностi.

З урахуванням положення частини четвертої статтi 51 ГПК днем подання позову слiд вважати дату поштового штемпеля пiдприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разi подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрацiї цiєї заяви в канцелярiї суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебiг позовної давностi переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

В разi скасування ухвали господарського суду про вiдмову у прийняттi позовної заяви або про її повернення перебiг позовної давностi переривається з дня первiсного подання цiєї заяви до суду.

В даному випадку останнім днем виконання зобов'язання з поставки є 10.07.2012 р., а отже строк позовної давності щодо стягнення складової визначеної умовами Договору неустойки у формі штрафу (15 % від вартості товару) почав свій перебіг з 11.07.2012 р., а щодо пені (0, 5 % від вартості товару за кожен день прострочення) - щодо кожного окремого дня нарахування з 11.07.2012 р. по 01.08.2012 р.

Так, позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням - простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України, Постанова № 41/153-07 від 11.10.2007 року).

Позивач звернувся з даним позовом до суду - 02.10.2013 р.

Вирішуючи питання про те, чи було таким чином пропущено позивачем річний строк позовної давності, суд звертає увагу на те, що Листом від 02.10.2012 р. за № 1002-1 вказав на часткову згоду з сумою нарахованої позивачем неустойки.

Вказаний Лист підписано директором відповідача Патлатюк Н.М.

Таким чином, у зв'язку з фактичним частковим визнанням претензії позивача відповідачем, слід дійти висновку, що з 08.10.2012 р. (дата отримання позивачем Листа відповідача від 02.10.2012 р. за № 1002-1) перервався річний строк позовної давності, а відповідно з урахуванням дати звернення позивача до суду - 02.10.2013 р., він не порушив встановлених чинним законодавством строків позовної давності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НьюТон Продакшн» (03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 7 А; код ЄДРПОУ 35007848) на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03110, місто Київ, Червонозоряний проспект, будинок 51; код ЄДРПОУ 21673832) 45 888 (сорок п'ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 96 коп. неустойки та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.04.2014 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді Т.В. Васильченко

М.О. Любченко