Постанова

від 24.04.2014 по справі 5016/1785/2012(18/37)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2014 р.Справа № 5016/1785/2012(18/37) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів : Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

при секретарі судового засідання Максиміхіній Ю.В.,

Представники учасників процесу в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 14 березня 2014 року

по справі № 5016/1785/2012(18/37)

за заявою ОСОБА_1

до боржника Приватного підприємства «Супутник»

кредитори: Управління Пенсійного фонду України м. Южноукраїнськ Миколаївської області;

Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби;

- Миколаївське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ;

Ліквідатор: Деребчинський Микола Григорович;

Організатор аукціону: Товарній Біржі "Електронні торги України" в особі філії Товарної Біржі "Електронні торги України"в м. Миколаїв (вул.Шевченка, 71, оф. 327, м. Миколаїв, 54001),

про визнання результатів електронних торгів (аукціону) з продажу майна Приватного підприємства «Супутник» недійсними та зобов'язання провести повторний аукціон,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Миколаївської області із заявою про визнання результатів електронних торгів (аукціону) з продажу майна Приватного підприємства «Супутник» недійсними та зобов'язання провести повторний аукціон в рамках справи №5016/1785/2012(18/37), що знаходиться на розгляді в господарському суді Миколаївської області у справі про банкрутство боржника Приватного підприємства «Супутник».

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.03.2014 року по справі 5016/1785/2012(18/37) (суддя Давченко Т.М.) заяву б/н від 06.03.2014р. і додані до неї документи повернуто ОСОБА_1 без розгляду, з мотивів того, що звертаючись з позовною заявою, що містить дві немайнові вимоги, до суду, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі по 1218 грн. за кожну вимогу, що складає 2436 грн., але заявником сплачено лише сплачено 1218 грн.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що зазначена заява подана суду як заява у справі про банкрутство, однак спори про визнання недійсними результатів електронних торгів (аукціону) розглядаються господарським судом в рамках справи про банкрутство, але у окремому позовному провадженні.

Не погодившись з винесеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Миколаївської області від 14 березня 2014 року по даній справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилався на те, що враховуючи особливості процедури банкрутства, визначені нормами Закону про банкрутство, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про визнання недійсними правочинів, вчинених керуючим санацією(ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника.

На думку апелянта, враховуючи, що порядок продажу належного боржнику майна, включеного до ліквідаційної маси останнього, врегульований нормами, зокрема, ст..30 Закону про банкрутство і такий продаж здійснюється у ліквідаційній процедурі у межах справи про банкрутство, спір про визнання недійсними відповідних торгів з продажу майна банкрута з підстав, передбачених нормами діючого законодавства, та з підстав порушення у тому числі згаданої статті Закону, вирішуються у межах відповідної справи про банкрутство, оскільки такі спори безпосередньо пов'язані зі здійсненням провадження в цій справі.

Таким чином, скаржник вважає, що питання правомірності проведення вказаних електронних торгів та відповідності проведення цих торгів нормам Закону про банкрутство має розглядатись у межах відповідної справи про банкрутство саме у зв'язку із вказаними порушеннями.

Також, апелянт вважає, що ним сплачена повна сума судового збору, яка відповідно до п.45 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 №01-06/606/201345 становить одну мінімальну заробітну плату.

Представники учасників процесу в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до провадження. При цьому, 23.04.2014 року від апелянта надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його присутності, а тому, враховуючи обмежений строк розгляду апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі учасників процесу.

24.04.2014 року до канцелярії суду надійшло клопотання Товарної Біржі «Електронні торги України» про припинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що фізична особа ОСОБА_1 не є ані стороною, ані учасником у справі №5016/1785/2012(18/37), а тому не наділений правом оскарження та не має права на оскарження судових рішень у даній справі, посилаючись на положення постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2090 року №15, ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Судова колегія відхиляє зазначене клопотання, оскільки, як вбачається із заяви ОСОБА_1 про визнання результатів електронних торгів недійсними та зобов'язання повторно провести аукціон, заявник звертався до суду за захистом порушеного, на його думку, права в процесі проведення торгів щодо продажу майна банкрута, а тому спір про визнання торгів недійсними та банкрутство підприємства є безпосередньо пов'язаними.

Так, відповідно до частини статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій", суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про надання ОСОБА_1 можливості захистити свої порушені права та інтереси в судовому порядку, а тому відхиляє клопотання про припинення провадження як необґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.03.2014 року по справі №5016/1785/2012(18/37) (суддя Давченко Т.М.) заяву б/н від 06.03.2014р. і додані до неї документи повернуто ОСОБА_1 без розгляду, з мотивів того, що звертаючись з позовною заявою, що містить дві немайнові вимоги, до суду, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2436 грн., але заявником сплачено лише 1218 грн., а також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначена заява подана суду як заява у справі про банкрутство, однак спори про визнання недійсними результатів електронних торгів (аукціону) розглядаються господарським судом в рамках справи про банкрутство, але у окремому позовному провадженні.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність повернення заяви на підставі п.4 ст.63 ГПК України, оскільки заявником не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до п.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.8 ЗУ „Про Державний бюджет України", у 2014 році установлено мінімальну заробітну плату з 1 січня - 1218 гривень.

Відповідно до п.2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Разом з тим, звертаючись до суду із заявою про визнання результатів електронних торгів (аукціону) з продажу майна Приватного підприємства «Супутник» недійсними та зобов'язання провести повторний аукціон, тобто з двома немайновими вимогами, заявник сплатив лише 1218 грн., хоча повинен був сплатити 2436 грн.

Між тим, судова колегія не погоджується з мотивувальною частиною ухвали, у якій суд дійшов висновку, що зазначена категорія справи як визнання торгів щодо продажу майна боржника недійсними повинна розглядатись судом в окремому позовному провадженні.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

При цьому, враховуючи особливості процедури банкрутства, визначені нормами Закону про банкрутство, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів, вчинених керуючим санацією (ліквідатором); визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника.

Отже, враховуючи, що порядок продажу належного боржнику майна, включеного до ліквідаційної маси останнього, врегульований нормами, зокрема, ст. 30 Закону про банкрутство і такий продаж здійснюється у ліквідаційній процедурі у межах справи про банкрутство, спори про визнання недійсними відповідних торгів з продажу майна банкрута з підстав, передбачених нормами діючого законодавства, та з підстав порушення, у тому числі згаданої статті Закону про банкрутство, вирішуються у межах відповідної справи про банкрутство, оскільки такі спори безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в цій справі

Відповідно до ч.8 ст.44 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено судовою колегією, в даному випадку, звертаючись з позовом про визнання результатів електронних торгів недійсними, ОСОБА_1 оспорює законність проведення у ліквідаційній процедурі справи про банкрутство електронних торгів (аукціону) по продажу майна банкрута Приватного підприємства «Супутник».

Виходячи з викладеного, на думку суду апеляційної інстанції, питання правомірності проведення вказаних електронних торгів та відповідності проведення цих торгів нормам Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має розглядатись у межах відповідної справи про банкрутство саме у зв'язку із вказаними порушеннями.

Таким чином, даний спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, а не в окремому позовному провадженні, як помилково зазначив суд першої інстанції, та з чим не погоджується судова колегія апеляційного суду.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2014 року по справі №914/2119/13.

Приймаючи до уваги, що зазначене не впливає на правомірність повернення заяви без розгляду з підстав відсутності доказів оплати судового збору належним чином по даній справі, як зазначено вище, судова колегія дійшла висновку про залишення ухвали суду першої інстанції про повернення заяви без розгляду - без змін.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правомірно повернув заяву ОСОБА_1 без розгляду на підставі п.4 ст.63 ГПК України, водночас помилково зазначивши в ухвалі про те, що дана заява повинна розглядатись в окремому позовному провадженні, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, вимоги позовної заяви безпосередньо випливають зі справи про банкрутство і повинні розглядатися судом у межах цієї справи.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції та відмову в задоволенні апеляційної скарги, виключивши з мотивувальної частини висновки щодо розгляду позовної заяви в окремому позовному провадженні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 14 березня 2014 року по справі № 5016/1785/2012(18/37) залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 25.04.2014 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя В.А. Лисенко