Рішення

від 28.04.2014 по справі 927/351/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698166

просп. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?24? квітня 2014 року справа № 927/351/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промбізнес»,

юридична адреса: вул. Рибальська, 13, м. Київ, 01011

поштова адреса: вул. Сирецька, 28/2, м. Київ, 04073

Відповідач: Дочірнє підприємство «Чернігівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», вул. Київська, 17, м. Чернігів, 14005

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 228630,86 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача : Горбатенко Є.В. довіреність № 02/04-1 від 02.04.2014 року представник

від відповідача : Шокур А.Ю. довіреність № б/н від 31.12.2013 р. представник

Суть спору:

Суд виносить рішення після оголошеної перерви у судовому засіданні від 15.04.2014 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.04.2014р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Промбізнес» подано позов до Дочірнього підприємства «Чернігівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 228630,86 грн. заборгованості, з якої 196844,52 грн. сума основного боргу, 15380,84 грн. пені за період з 21.05.2011 р. по 20.11.2011 р. включно, 16405,50 грн. три відсотка річних за період з 21.05.2011 р. по 28.02.2014 р. включно. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на закупівлю матеріально-технічних ресурсів (купівлі-продажу, поставки) від 15.10.2008 року.

Відповідач відзивом на позов № 015-11/236 від 02.04.2014 року та представник відповідача у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, зазначивши про те, що строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару є таким, що не настав на день розгляду справи в суді, оскільки позивачем в порушення вимог п. 6.2 спірного договору, рахунки № 0158 від 18.03.2011 р. та № 0204 від 04.04.2011 р. вручені відповідачу не були. Крім того, відповідач у відзиві на позов, зазначив про сплив позовної давності відносно пені та заявив клопотання про застосування строків позовної давності щодо даного нарахування (а.с.51-54). Судом прийнято до розгляду заяву про застосування позовної давності відносно нарахування пені.

Відповідачем заявлено клопотання про витребування від позивача доказів на підставі яких можна встановити дату отримання та направлення відповідачу рахунків - фактур у відповідності до п. 6.2 договору (а.с. 17).. Суд клопотання відповідача відхилив, оскільки ухвалою суду від 18.04.2014р. дані докази вже витребовувались та позивачем були надані відповідні письмові пояснення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Після закінчення оголошеної перерви у судовому засіданні від позивача надійшла факсограма, що містить клопотання про розгляд справи без участі представника у судовому засіданні. Суд клопотання задовольнив.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши повноважних представників сторін, господарський суд , -

в с т а н о в и в:

15 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промбізнес» та Дочірнім підприємством «Чернігівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» укладено договір на закупівлю матеріально-технічних ресурсів (купівлі-продажу, поставки), згідно якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: фарби в асортименті, кількості та по цінам викладеним в рахунках - фактурах та видаткових накладних, що видаються постачальником (п. 1.1 договору) (а.с. 9-10).

Загальна вартість товару за цим Договором складається з вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього Договору.. Фактична кількість та асортимент товару, що підлягає поставці вказується в рахунках - фактурах та видаткових накладних та погоджуються сторонами при отриманні заявок на поставки окремих партій (п.п. 2.1-2.3 договору).

Продавець здійснює поставку партії товару на умовах ІНКОТЕРМС 2000 в строк на протязі 3 календарних днів після надання заявки. Передача продавцем кожної партії товару здійснюється за видатковою накладною та рахунком - фактурою. Здавання - приймання товару провадиться уповноваженими представниками покупця і продавця (п.п. 3.1-3.3, 3.5, 5.1 договору).

Продавець виставляє покупцю рахунок - фактуру після отримання партії товару. Покупець оплачує рахунок - фактуру шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця протягом 45 днів з дати його отримання, якщо інше не передбачено додатковими угодами до цього договору (п.п. 6.1-6.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2012 року. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 11.1-11.2 договору).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

На виконання умов договору позивачем, відповідно до наданих відповідачем заявок від 18.03.2011 р. № 03-10/54, від 22.03.2011 р. № 03-10/57, від 04.04.2011 р. № 03-10/74 (а.с. 25-27), згідно видаткових накладних № 0133 від 23.03.2011 р. на суму 237251,52 грн. та № 0166 від 05.04.2011 р. на суму 109593,00 грн. (а.с. 12-13), поставлено, а відповідачем , в особі Мазка О.Ф., що діяв на підставі довіреностей № 257 від 22.03.2011 р. та № 276 від 04.04.2011 р. (а.с. 14-15), отримано товар на загальну суму 346844,52 грн.

Відповідач у відзиві на позов та представник відповідача у судовому засіданні факт отримання поставленого товару на суму 346844,52 грн. підтвердив (а.с. 51-54).

Відповідач за вартість поставленого товару розрахувався частково на суму 150000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 30.01.2012 р. та 09.09.2011 р. (а.с. 44-45).

Згідно до наданих сторонами письмових пояснень № 15/04-2 від 15.04.2014 р. та № 015-11/268 від 14.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промбізнес» та Дочірнім підприємством «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» жодних договірних та позадоговірних зобов'язань, окрім договірних відносин на підставі спірного договору від 15.10.2008 року не існувало. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2013 р. та наданою відповідачем оборотно-сальдовою відомістю щодо взаєморозрахунків з позивачем за період з 01.01.2008 р. та 03.04.2014 р., заборгованість відповідача за поставлений товар складає 196844,52 грн. (а.с.18).

Відповідач відзивом на позов та представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, зазначивши що в порушення вимог п.п. 6.1-6.2 договору ним не були отримані виставлені позивачем рахунки на оплату поставленого товару, у зв'язку з чим відповідач вважає, що строк оплати за поставлений товар не настав (а.с. 51-54).

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного.

Довіреності на отримання товару заповнюється та видається отримувачем такого товару , тобто, у даному випадку довіреності повинен був належним чином заповнити та видати саме відповідач.

У відповідності до наказу Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р. (п. 6, 7, 12) довіреність на одержання цінностей від постачальника за рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Забороняється відпускати цінності у випадках: а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами;

Згідно заповнених та виданих відповідачем довіреностей № 257 від 22 березня 2011 р. та № 276 від 04.04.2011 р. на отримання поставленого товару (а.с. 39, 41), відповідачем, на виконання вищезазначеної інструкції, зазначено саме реквізити рахунків, як підстави на отримання цінностей, що свідчить про наявність вказаних рахунків у відповідача на день отримання товару. Будь-яких незаповнених граф, прокреслень, виправлень дані документи не містять.

Реквізити рахунків зазначені також і в накладних, як підстава отримання товару відповідачем.

Окрім того, відповідач в підтвердження факту неотримання виставлених позивачем рахунків посилається на лист-відповідь від 31.12.2013 р., наданий відповідачем на виставлену претензію № 19/12-1 від 19.12.2013 р., згідно якої відповідач зазначає, що погашення утвореної заборгованості буде здійснене ним після направлення позивачем спірних рахунків на його адресу. Однак, позивач в судовому засіданні заперечив щодо отримання ним будь-якої відповіді на виставлену претензію.

На вимогу суду, відповідач в підтвердження направлення на адресу позивача листа-відповіді, надав на огляд суду журнал вихідної кореспонденції відповідача за 2013 р. та копію останньої сторінки цього журналу для залучення до матеріалів справи. Однак, судом встановлено, що наданий журнал не прошитий, не пронумерований, не скріплений печаткою відповідача, а отже, не може бути прийнятий судом як належний доказ по справі (а.с. 19-20, 76, 82-83).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що на сторони покладений обов'язок доведення тих фактів та обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем не надано будь-яких належних доказів в підтвердження викладених заперечень.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно матеріалів справи, з урахуванням п. 3.5 Договору, суд доходить висновку, що рахунки № 158 від 18.03.2011 року та № 0204 від 04.04.2011 р. отримані відповідачем не пізніше дати поставки товару, тобто не пізніше 23.03.2011 р. та 05.04.2011 р. , отже, відповідно до п. 6.2 договору кінцевий строк оплати за вищевказаними видатковими накладними настав 11.05.2011 р. та 21.05.2011 р. відповідно.

В порушення вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідач заборгованість в сумі 196844,52 грн. не погасив, на день винесення рішення по справі доказів сплати не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині основного боргу в повному обсязі в сумі 196844,52 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 15380,84 грн. пені за період з 21.05.2011 р. по 20.11.2011 р.

Відповідач у відзиві на позов, зазначив про сплив позовної давності відносно пені та заявив клопотання про застосування строків позовної давності щодо даного нарахування.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 1 та п.1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Відповідно до п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав 14.03.2014 р., про що свідчить дата поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилалася позовна заява до господарського суду. Отже, строк спеціальної позовної давності в 1 рік щодо стягнення пені має бути застосований судом, оскільки він є таким, що сплив, та про застосування наслідків його спливу заявлено відповідачем.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено 16405,50 грн. 3 % річних за період з 21.05.2011 р. по 28.02.2014 р. включно.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок позивача, суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 16405,50 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог у відповідності ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернігівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (14005, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Київська, 17, р/р 26008007901 в АКБ «Полікомбанк», МФО 353100, код ЄДРПОУ 32016315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промбізнес» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, р/р 26001227051700 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005, в м. Києві, код ЄДРПОУ 32851360) - 196844,52 грн. основного боргу, 16405,50 грн. три відсотка річних, 4265,00 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 28.04.14р.

Суддя І.Г.Мурашко