Постанова

від 01.07.2014 по справі 927/351/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р. Справа№ 927/351/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Горбатенко Є.В., за довіреністю;

відповідача:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернігівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 24.04.2014

у справі № 927/351/14 (суддя: Мурашко І.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промбізнес"

до Дочірнього підприємства "Чернігівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення заборгованості в сумі 228630,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.04.2014 у справі № 927/351/14 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Чернігівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промбізнес" 196844,52 грн. основного боргу, 16405,50 грн. 3% річних, 4265,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Дочірнє підприємство "Чернігівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 24.04.2014 у справі № 927/351/14 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Чернігівської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 № 927/351/14 у справі № 927/351/14 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 927/351/14. Розгляд апеляційної скарги призначений на 23.06.2014 о 12:00.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 № 927/351/14 у справі № 927/351/14 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Ткаченко Б.О.

18.06.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

23.06.2014 скаржник в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 927/351/14 відкладено на 01.07.2014 об 11:30.

01.07.2014 скаржник в судове засідання повторно не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи скаржник повідомлений належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника скаржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

01.07.2014 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду Чернігівської області від 24.04.2014 у справі № 927/351/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

15.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промбізнес" та Дочірнім підприємством "Чернігівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено договір на закупівлю матеріально-технічних ресурсів (купівлі-продажу, поставки) (надалі - договір).

За умовами п. 1.1. договору продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: фарби в асортименті, кількості та по цінам викладеним в рахунках - фактурах та видаткових накладних, що видаються постачальником (п. 1.1 договору).

В п.п. 2.1-2.3 договору сторони погодили, що загальна вартість товару за цим Договором складається з вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього Договору.

Фактична кількість та асортимент товару, що підлягає поставці вказується в рахунках - фактурах та видаткових накладних та погоджуються сторонами при отриманні заявок на поставки окремих партій.

Продавець здійснює поставку партії товару на умовах ІНКОТЕРМС 2000 в строк на протязі 3 календарних днів після надання заявки. Передача продавцем кожної партії товару здійснюється за видатковою накладною та рахунком - фактурою. Здавання - приймання товару провадиться уповноваженими представниками покупця і продавця (п.п. 3.1-3.3, 3.5, 5.1 договору).

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно із п.п. 6.1-6.2 договору продавець виставляє покупцю рахунок - фактуру після отримання партії товару. Покупець оплачує рахунок - фактуру шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця протягом 45 днів з дати його отримання, якщо інше не передбачено додатковими угодами до цього договору.

Відповідно до п.п. 11.1-11.2 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2012 року. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується видатковою накладною № 0133 від 23.03.2011 р. на суму 237251,52 грн. та № 0166 від 05.04.2011 р. на суму 109593,00 грн. (а.с. 12-13), що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, який був прийнятий ОСОБА_3, на підставі довіреностей № 257 від 22.03.2011 р. та № 276 від 04.04.2011 р. (а.с. 14-15), на загальну суму 346844,52 грн.

Відповідач за вартість поставленого товару розрахувався частково на суму 150000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 30.01.2012 р. та 09.09.2011 р. (а.с. 44-45).

Спір у справі виник з в'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань неповністю оплатив отриманий товар.

Заперечуючи проти позовних вимог, скаржник стверджує що в порушення вимог п.п. 6.1-6.2 договору ним не були отримані виставлені позивачем рахунки на оплату поставленого товару, а трму строк оплати за поставлений товар не настав.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Суд відмічає, що накладні які наявні в матеріалах справи відповідають вимогам, які ставляться до первинних та зведених облікових документів згідно з ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому підтверджують отримання скаржником товару на підставі договору.

До того ж, накладні підписана уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без будь-яких зауважень та застережень.

Документами які регулює відпуск товарно-матеріальних цінностей є Інструкція «Про порядок реєстрації виданих, провернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від 16.05.1999 року № 99 та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дотримуючись положень яких позивач відпускав свій товар відповідачу. Так згідно ч. 3 п. 13 Інструкції, відпуск цінностей без довіреності можливий за умови поставки централізовано кільцевими перевезеннями та повідомлення постачальника (позивача) за підписом керівника та головного бухгалтера (відповідача) про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Таке повідомлення було оформлене і надане відповідачем, у вигляді довіреностей.

До того ж, підпис такої матеріально-відповідальної особи посвідчувався печаткою відповідача, про зразок якого скаржник попередньо повідомив позивача все тими ж вищевказаними довіреностями.

Оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар, а часткова оплата скаржником за поставлений товар на суму 150000 грн. свідчить, про його схвалення договору та визнання заборгованості.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір купівлі-продажу є оплатним, і обов'язок продавця передати товар відповідає обов'язку покупця товар прийняти та оплатити.

Згідно з ч.1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки договір купівлі-продажу є оплатним, то обов'язок відповідача за договором оплатити отриманий товар виникає згідно з положеннями Закону.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені та 3% річних.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той час за кожний день прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Однак з оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд відмовив у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені в зв'язку з з'явленням відповідачем про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи, вбачається, що заявлена до стягнення пеня знаходиться поза межами річного строку позовної давності.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені не підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Проаналізувавши зроблені позивачем розрахунки 3% річних, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про їх законність та обґрунтованість, а тому правомірно були задоволені місцевим господарським судом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Чернігівської області від 24.04.2014 у справі № 927/351/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернігівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 24.04.2014 у справі № 927/351/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 927/351/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Б.О. Ткаченко