Постанова

від 23.04.2014 по справі 813/365/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 року м. Львів № 813/365/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інжметсервіс» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжметсервіс» (далі - ТОВ «Інжметсервіс», позивач) звернулося до суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2013 року № 0003212240 та № 0003222240. Позивач пояснив, що оскаржені рішення прийнято за наслідками перевірки його фінансово-господарських відносин з ТОВ «Укрміксі» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», під час якої контролюючому органу було надано усі необхідні документи первинного обліку, які доводять факт отримання товару від названих вище постачальників та його наступного використання у господарській діяльності. Позивач звертає увагу на те, що відповідач не надав належної правової оцінки наданим йому документам, які в цілому доводять реальність таких операцій, а оскаржені рішення по суті ґрунтуються на одних лише висновках ДПІ у Печерському районі м. Києва про безтоварність господарських операцій його контрагентів ТОВ «Укрміксі» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс». У зв'язку з цим позивач вважає необґрунтованим висновок контролюючого органу про завищення податкового кредиту з ПДВ за листопад 2011 року, січень, лютий, грудень 2012 року. Такої ж думки позивач і про рішення про нарахування йому штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 121.1 ст. 121 ПК України, оскільки усі документи, що підтверджують факт отримання товарів контролюючому органу було надано. З урахуванням наведеного позивач просить визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 263584,72 грн., а також про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510 грн. Представник позивача таку позицію підтримав, 23.04.2014 року від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, в якому він також просить позов задовольнити.

Відповідач позов заперечує повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву від 26.02.2014 року наступного змісту. Оскаржені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 03.12.2013 року №592/22-40/37741464, складеного за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інжметсервіс» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТОВ «Укрміксі» за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року, а також щодо документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищевказаних контрагентів. Під час цієї перевірки було встановлено факт безпідставного відображення ТОВ «Інжметсервіс» у податковому обліку господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Укрміксі» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», оскільки такі фактично не відбулися. Відповідач зазначив, що на основі актів ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено, що у згаданих вище контрагентів-постачальників позивача немає власних виробничих потужностей, а також трудових ресурсів, необхідних для виконання взятих на себе договірних зобов'язань щодо поставок товарів (робіт, послуг). Відтак відповідач вирішив, що правочини позивача з двома названими контрагентами не мали на меті настання правових наслідків, а задокументовані ним операції щодо поставки є безтоварними. Крім того відповідач зазначив про недостовірність відомостей щодо транспортних засобів, які зазначено у товарно-транспортних накладних, якими оформлено транспортне перевезення товару від постачальника ТОВ «Укрміксі», що на думку відповідача також свідчить про безтоварність таких операцій. Щодо товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ТОВ «Гаран-уд-Сервіс», то як зазначено в акті перевірки від 03.12.2013 року таких до перевірки не було надано, у зв'язку з чим складено окремий акт від 03.12.2013 року за № 150/22-40/37741464 про ненадання документів під час проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інжметсервіс». З урахуванням наведеного відповідач стверджує, що підстав для задоволення позову немає. Представник відповідача таку позицію підтримала, просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив наступні фактичні обставини справи:

ТОВ «Інжметсервіс» зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 01.06.2011 року, йому присвоєно ідентифікаційний код 37741464; підприємство взято на облік платників податків в ДПІ у Галицькому районі м. Львова за №72452.

Суд встановив, що ТОВ «Інжметсервіс» діє на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Престиж-Фаворит» 09.10.2012 року (а.с. 130-146). Відповідно до п. 1.1.1 цього Статуту ТОВ «Інжметсервіс» створено згідно з чинним законодавством України за рішенням вищого органу Товариства про зміну назви ТОВ «Престиж-Фаворит» на нову - ТОВ «Інжметсервіс». Останнє, як зазначено в Статуті, є правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ «Престиж-Фаворит».

З 20 по 26 листопада 2013 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проводила позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Інжметсервіс» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТОВ «Укрміксі» за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року, а також щодо документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищевказаних контрагентів, за наслідками якої складено акт від 03.12.2013 року №592/22-40/37741464 (далі - акт перевірки від 03.12.2013 року).

В акті перевірки від 03.12.2013 року зазначено, що при перевірці взаємовідносин позивача з ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» контролюючому органу було надано договір поставки від 01.11.2011 року, а також документи первинного обліку господарських операцій на умовах цього договору, про які зазначено в тому ж акті перевірки від 03.12.2013 року. Поряд з тим контролюючий орган зазначив, що до перевірки платник не надав супровідних документів на постачання товару (товарно-транспортні накладні, подорожні листи тощо), що не дає можливості встановити, як зазначено в акті перевірки від 03.12.2013 року, місця прийому-передачі товару від постачальника. Про ненадання ТОВ «Інжметсервіс» документів під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова склала акт №150/22-40/37741464 від 03.12.2013 року. Оцінюючи взаємовідносини ТОВ «Інжметсервіс» з названим вище контрагентом - постачальником контролюючий орган взяв до уваги акт перевірки ДПІ у Печерськом у районі м. Києва від 17.05.2013 року № 1691/22-8/37635291 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гарант Буд Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011 року по 30.04.2011 року». В цьому акті перевірки йдеться про відсутність у ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» виробничих потужностей, матеріально-технічного забезпечення, трудових ресурсів, необхідних для здійснення обраного виду господарської діяльності. Також в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначено про те, що ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» створено з метою прикриття незаконної діяльності, відтак жодної фінансово-господарської діяльності це товариство фактично не здійснювало, а укладені ним правочини не мали на меті настання правових наслідків.

При перевірці взаємовідносин позивача з ТОВ «Укрміксі» контролюючому органу також було надано первинні документи щодо операцій поставок товарно-матеріальних цінностей, про які теж зазначено в акті перевірки від 03.12.2013 року. Попри те, контролюючий орган взяв до уваги акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №1242/22.10/38148281 від 03.04.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрміксі» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року», в якому також йдеться про неправомірну діяльність контрагента позивача, спрямовану на безпідставне надання податкової вигоди третім особам, укладення правочинів без мети настання правових наслідків, та відповідно про відсутність об'єкта оподаткування в розумінні Податкового кодексу України. Також відповідач зазначив про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, зокрема про розбіжності у найменуванні транспортних засобів.

На підставі наведеного вище відповідач зазначив, що в порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ «Інжметсервіс» по взаємовідносинах з: 1) ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» за період з 01.10.2010 року по 01.10.2013 року завищило податковий кредит в листопаді 2011 року на суму 91223,02 грн., в січні 2012 року на суму 1867,20 грн. 9по податковій накладній, яку виписано в грудні 2011 року), в лютому 2012 року на суму 5898,45 грн. (по податковій накладній, яку виписано в грудні 2011 року); 2) ТОВ «Укрміксі» за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року завищило податковий кредит в грудні 2012 року на суму 111879,11 грн.

На підставі акта перевірки від 03.12.2013 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесла два податкових повідомлення-рішення від 17.12.2013 року: 1) № 0003212240, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 263584,72 грн., в т.ч. 210867,78 грн. за основним платежем, 52716,94 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 2) № 0003222240, яким визначено грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 510 грн. на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 121.1 ст. 120 ПК України.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Інжметсервіс» оскаржило їх в адміністративному порядку. Однак, не отримавши рішення за результатами розгляду первинної скарги позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Інжметсервіс» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» стосовно поставки товарно-матеріальних цінностей суд на підставі долучених до матеріалів справи документів встановив наступне.

01.11.2011 року ТОВ «Престиж-Фаворит» (за договором - Покупець, правонаступником якого є ТОВ «Інжметсервіс») та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (за договором - Постачальник) підписали договір поставки № 011111 (а.с. 61-63), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник передає у власність, а Покупець та оплачує запчастини, металопрокат, готові вироби (далі - Товар) на умовах, визначених в даному Договорі. Згідно з п. 1.2 цього договору найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії Товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Доставка Товару відповідно до п. 4.3 Договору здійснюється силами, засобами та за рахунок Постачальника у місце, визначене Покупцем - м. Львів, вул. Півколо, 14. Покупець за власним бажанням вправі здійснити самовивіз товару.

На умовах згаданого договору від 01.11.2011 року ТОВ «Інжметсервіс» придбало у ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» товару (ворота відкатні, ворота розпашні, хвіртки, поручні, перила та ін.) на загальну суму 547338,11 грн., в т.ч. 91223,02 грн. ПДВ згідно з наступними видатковими накладними: №3/11-13 від 03.11.2011 року на суму 138524,05 грн., 25/11-15 від 25.11.2011 року на суму 222602,46 грн., №29/11-14 від 29.11.2011 року на суму 121030 грн., №5/12-11 від 05.12.2011 року на суму 35390,69 грн., № 13/12-07 від 13.12.2011 року на суму 11203,20 грн. По факту поставки ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» видало позивачу наступні податкові накладні: № 163 від 03.11.2011 року на суму 138524,05 грн., в т.ч. 23087,34 грн. ПДВ, № 930 від 25.11.2011 року на суму 222602,46 грн., в т.ч. 37100,41 грн. ПДВ, № 1060 від 29.11.2011 року на суму 121030 грн., в т.ч. 20171,67 грн. ПДВ, № 126 від 05.12.2011 року на суму 35390,69 грн., в т.ч. 5898,45 грн. ПДВ, № 326 від 13.12.2011 року на суму 11203,20 грн., в т.ч. 1867,20 грн. ПДВ. (а.с. 64-73). Крім того, суд встановив, що ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» надав позивачу послуги з модернізації трубопроводів лінії СІП на суму 65181,60 грн., в т.ч. 10863,60 грн. ПДВ, про що складено акт приймання робіт (надання послуг) від 21.11.2011 року за № 21/11-03 (а.с. 74), на підставі якого позивач отримав податкову накладну № 770 від 21.11.2011 року (а.с. 75).

Придбаний у ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» товар згідно з переліченими вище видатковими накладними, ТОВ «Інжметсервіс» надалі реалізувало своїм контрагентам-покупцям ПП «Компанія «Інтер-Трейд», ТОВ «Айпіє-Л», а також використало при наданні послуг названим підприємствам, на підтвердження чого представник позивача долучив видаткові накладні: №РН-0000006 від 03.11.2011 року, № РН-0000008 від 25.11.2011 року, № РН-0000009 від 29.11.2011 року, №РН-0000010 від 06.12.2011 року, № РН-0000011 від 07.12.2011 року, а також акти здачі-приймання робіт № РН-0000007 від 21.11.2011 року та № РН-0000013 від 14.12.2011 року.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Укрміксі», то на підставі долучених до матеріалів даної адміністративної справи документів суд встановив, що 12.11.2012 року між ТОВ «Інжметсервіс» (за договором - Покупець) та ТОВ «Укрміксі» (за договором - Постачальник) укладено договір поставки № 12/11 (а.с. 34). Відповідно до п. 1.1 цього Договору Постачальник передає у власність, а Покупець та оплачує запчастини, металопрокат, готові вироби (далі - Товар) на умовах, визначених в даному Договорі. У п. 1.2 цього договору також передбачено, що найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії Товару.

На виконання договірних зобов'язань ТОВ «Інжметсервіс» придбало у ТОВ «Укрміксі» товарів (труби, перила, огородження з нержавіючої сталі, ємності дозування з нержавіючої сталі, фенопласт, листи тощо) відповідно до наступних видаткових накладних: № 3/12-17 від 03.12.2012 року на суму 17604 грн., № 6/12-04 від 06.12.2012 року на суму 31200 грн., №10/12-07 від 10.12.2012 року на суму 26757,60 грн., № 14/12-05 від 14.12.2012 року на суму 88800 грн., № 24/12-05 від 24.12.2012 року на суму 103243,68 грн., № 26/12-02 від 26.12.2012 року на суму 169220,40 грн., № 26/12-03 від 26.12.2012 року на суму 234448,9 грн. По факту поставки товару ТОВ «Укрміксі» видало позивачу податкові накладні: № 28 від 03.12.2012 року на суму 17604 грн., в т.ч. 2934 грн. ПДВ, № 109 від 06.12.2012 року на суму 31200 грн., в т.ч. 5200 грн. ПДВ, № 177 від 10.12.2012 року на суму 26757,60 грн., в т.ч. 4459,60 грн. ПДВ, № 297 від 14.12.2012 року на суму 88800 грн., в т.ч. 14800 грн. ПДВ, № 495 від 24.12.2012 року на суму 103243,68 грн., в т.ч. 17207 грн. ПДВ, № 555 від 26.12.2012 року на суму 169220,40 грн., в т.ч. 28203,40 грн. ПДВ, № 556 від 26.12.2012 року на суму 234448,98 грн., в т.ч. 39074,83 грн. ПДВ. Перевезення товару, придбаного згідно з переліченими вище видатковими накладними, оформлено товарно-транспортними накладними типової форми № 1-ТН серії ТР, від 06.12.2012 року, від 10.12.2012 року, від 14.12.2012 року, від 24.12.2012 року та від 26.12.2012 року. Копії згаданих вище документів долучено до матеріалів справи (а.с. 35-54).

Придбаний у ТОВ «Укрміксі» товар позивач надалі також використав у власній господарській діяльності, на підтвердження чого надав копії видаткових накладних щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей своїм покупцям: ПП «Компанія «Інтер-Трейд», ТОВ «Премєр-Логістика» та ТОВ «Станіславський», а також акти здачі-приймання виконаних робіт цим же контрагентам, під час яких було використано придбані в ТОВ «Укрміксі» товарно-матеріальні цінності (видаткові накладні: № РН-00000104 від 07.12.2012 року, № 0000105 від 10.12.2012 року, № РН-0000106 від 13.12.2012 року, № РН-0000107 від 17.12.2012 року, № РН-0000111 від 27.12.2012 року, № РН-0000112 від 27.12.2012 року, акти виконаних робіт № РН-0000108 від 24.12.2012 року, № РН-0000110 від 27.12.2012 року).

Як повідомив представник позивача під час судового розгляду справи реалізований своїм контрагентам-покупцям товар оплачено в повному обсязі.

Оцінюючи встановлені обставини справи суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно з п.п.14.1.181. п.14.1. ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного(податкового) періоду, визначена згідно з розділом 5 цього кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках наступні обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і в реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст.. 201 ПК України). Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів:

Податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 91223,02 грн., за січень 2012 року на суму 1867,20 грн., за лютий 2012 року на суму 5898,45 грн., за грудень 2012 року на суму 111879, 11 грн. ТОВ «Інжметсервіс» сформувало на підставі податкових накладних належної форми і змісту від ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та від ТОВ «Укрміксі», отриманих по факту поставки товарів (послуг). Операції поставки товарів також оформлено видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договорів поставки, про які також зазначено вище. Щодо акта здачі-приймання робіт по модернізації трубопроводів лінії СІП №21/11-03 від 21.11.2011 року, підписаного представниками обох сторін, то наявність цього документа, на думку суду, є достатнім підтвердженням того факту, що така господарська операція відбулась і контрагенти погодили як якість виконаних робіт (послуг), так і їх вартість. Ненадання контролюючому органу договору, на підставі якого такі послуги було надано, не може свідчити про ненадання таких послуг взагалі, оскільки договір за своєю правовою природою є юридичним фактом, який створює права та обов'язки, однак не належить до первинних документів, які фіксують здійснені господарські операції підприємства.

Суд також встановив, що придбані у ТОВ «Укрміксі» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» товари позивач надалі використав у власній господарській діяльності, про що свідчать договори поставки з контрагентами-покупцями, а також видаткові накладні на поставку товарів та акти про надання послуг.

Щодо зауважень податкового органу до товарно-транспортних накладних, якими оформлено перевезення товару, то суд встановив наступне.

Доставку товару покупцю, придбаного на умовах договору поставки № 12/11 від 12.11.2012 року, здійснював Продавець (ТОВ «Укрміксі»), а перевезення вантажу оформлено товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) типової форми № 1-ТН серії ТР від 03.12.2012 року (а.с. 36), від 06.12.2012 року (а.с. 39), від 10.12.2012 року (а.с. 42), від 14.12.2012 року (а.с. 45), від 24.12.2012 року (а.с. 48), від 26.12.2012 року (а.с. 54). У ТТН від 03.12.2012 року, від 06.12.2012 року, від 10.12.2012 року. від 14.12.2010 року, від 14.12.2012 року та від 24.12.2012 року у графі «автомобіль» зазначено «Мерседес АА7951КВ». У ТТН від 26.12.2012 року у графі «автомобіль» зазначено «Рено АА 2483КН». Відповідач у своїх запереченнях зазначив про те, що згідно з відомостями, які містить інформаційна система АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України автомобіль з державними номерними знаками «АА7951КВ» - це SKODA Octavia Elegan, а з державними номерними знаками «АА2483КН» - це Камаз 54112, сідловий тягач. З цього приводу суд встановив, що під час оформлення ТТН, про які зазначено вище, було допущено помилку в найменуванні автомобіля у зв'язку зі збоєм в роботі програмного забезпечення, про що директор ТОВ «Укрміксі» підтвердив у своєму листі від 19.03.2014 року, адресованого керівнику ТОВ «Інжметсервіс», зазначивши, що продукція по вказаних вище товарно-транспортних накладних перевозилася автомобілем Форд Транзит № 7891 ВТ. На думку суду, допущена помилка у товарно-транспортних накладних сама по собі не може однозначно свідчити про відсутність самого факту поставки за наявності інших документів первинного обліку, якими зафіксовано факти отримання товару. Товарно-транспортна накладна, відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року № 363, є основним документом на перевезення вантажів. В п. 1 цих Правил зазначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг перевезення товару, але не факт придбання та отримання товару, тому її відсутність не може бути достатнім свідченням безтоварності операції поставки.

У зв'язку з цим, стосовно акта №150/22-40/37741464 від 03.12.2013 року про ненадання позивачем документів, якими судячи зі змісту акта перевірки від 03.12.2013 року є супровідні документи на перевезення товару від ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» слід зауважити наступне. В акті перевірки від 03.12.2013 року відповідач зазначив про надані платником до перевірки первинні документи, якими оформлено господарські операції поставки товарів (послуг) від ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (видаткові накладні, податкові накладні, договір поставки). Разом з тим, відповідач не надав суду належного документального підтвердження того, що позивачу було вручено вимогу про необхідність надання певного переліку документів, зокрема товарно-транспортні накладні. За таких обставин суд вважає, що ненадання контролюючому органу саме документів, якими супроводжувалося перевезення товару, за наявності інших первинних документів щодо операцій, які були предметом перевірки, не є підставою для застосування до платника штрафу в сумі 510 грн. на підставі п. 121 ст. 121 ПК України згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.12.2013 року № 0003212240.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Попри свій обов'язок, відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Укрміксі» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», як це зазначено в акті перевірки від 03.12.2013 року. Відповідач не надав належної правової оцінки первинним документам, про які зазначено вище. Суд встановив, що висновки ДПІ у Галицькому районі м. Львова по суті ґрунтуються виключно на актах ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1691/22-8/37635291 від 17.05.2013 року та № 1242/22.10/38148281 від 03.04.2013 року щодо неможливості проведення зустрічних звірок ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТОВ «Укрміксі» відповідно, в яких зазначено про безтоварність господарських операцій цих платників та нікчемність укладених з ними правочинів.

Під час судового розгляду справи суд встановив, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року № 813/3121/13-а, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрміксі» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року, а також щодо відображення акта від 03.04.2013 року № 1242/22.10/38148281 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрміксі» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. У статті 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У даному випадку суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що при перевірці фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Інжметсервіс» на предмет дотримання вимог податкового законодавства контролюючий орган помилково ставить правильність обчислення позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у пряму залежність від результатів перевірок безпосередніх контрагента позивача.

Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, відтак і висновок про безтоварність господарських операцій, на думку суду є необґрунтованими. Тому прийняті на підставі акта перевірки від 03.12.2013 року податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 17.12.2013 року № 0003212240 та № 0003222240 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки їх прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що оскаржені податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 17.12.2013 року № 0003212240 та № 0003222240.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інжметсервіс» судовий збір, який сплачено за подання цього позову, в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 28 квітня 2014 року.

Суддя Москаль Р.М.