Постанова

від 28.04.2014 по справі 810/2086/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2014 року місто Київ № 810/2086/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ем.Ай.Кей.» (представник Чикалов Роман Геннадійович) доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ем.Ай.Кей.» (представник Чикалов Роман Геннадійович) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.10.2013 № 0001572301 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, надав додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 22.04.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Слід зазначити, що після прийняття рішення про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ем.Ай.Кей.» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 31204695.

З матеріалів справи встановлено, що 14.10.2013 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 14.10.2013 № 200/22-03/31204695 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Ем.Ай.Кей.» (код за ЄДРПОУ: 31204695) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Трейдстар» (код за ЄДРПОУ: 37479199) за липень 2011 року, серпень 2011 року та вересень 2011 року та з ТОВ «Саноіл Торг» (код за ЄДРПОУ: 37269136) за березень 2013 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства, зокрема:

- пункт 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до безпосереднього завищення податкового кредиту та як наслідок до завищення суми ПДВ, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 Декларації) за серпень 2011 року на суму 43 766, 00 гривень.

З матеріалів справи встановлено, що за результатами розгляду заперечень позивача на Акт перевірки від 14.10.2013 № 200/22-03/31204695, відповідачем (лист відповідь ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 29.10.2013 № 3973/10/22-0319), висновок до Акта перевірки щодо ТОВ «ТД «Трейдстар» - залишено без змін.

На підставі Акта перевірки від 14.10.2013 № 200/22-03/31204695 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.10.2013 № 0001572301 за платежем по ПДВ за на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 43 766, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 942, 00 гривень.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 29.10.2013 № 0001572301 - залишено без змін.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати його протиправним та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про те, що операції не мали реального товарного характеру між позивачем та його контрагентом ТОВ «ТД «Трейдстар», спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування податкового кредиту і відсутності реальності господарської операції, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що ТОВ «Ем.Ай.Кей.» (код за ЄДРПОУ 31204695) перебувало у фінансово-господарських відносинах із ТОВ «ТД «Трейдстар» (код за ЄДРПОУ 37479199) за серпень 2011 року на загальну суму - 1 768 160, 88 гривень, в тому числі ПДВ - 294 693, 48 гривень.

По даним взаємовідносинам рахуються розбіжності у складі податкового кредиту ТОВ «Ем.Ай.Кей.» за рахунок встановлення по ТОВ «ТД «Трейдстар» ознак фіктивності та як наслідок укладання правочинів з ознаками нереальності їх здійснення.

Від ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві отримано Акт від 30.11.2011 № 1440/3-23-40-37479199 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Трейдстар» (код за ЄДРПОУ 37479199) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2011 року - серпень 2011 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування та встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських операцій.

В ході проведення перевірки встановлено наступне.

Зустрічну звірку з ТОВ «ТД «Трейдстар» неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою: 01033, місто Київ, вулиця Гайдара, 6удинок 27/А, офіс 123, про що складено Акт про не встановлення місцезнаходження від 07.07.2011 № 3248/26-1/51.

Крім того, податковий кредит ТОВ «ТД «Трейдстар» сформовано за рахунок ТОВ «Будівельна компанія «Вікмон» (код за ЄДРПОУ 35922600), яке знято з обліку 28.01.2010, а свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 28.09.2009 та нове не видавалось.

Від ГВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва отримано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ТД «Трейдстар» за березень-серпень 2011 року, а саме: кількість працюючих - 1 особа; наявність основних засобів - відсутні; місцезнаходження не встановлено (Акт від 07.07.2011 № 3248/26-1/51); проведено експертне дослідження документів експертом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві № 1270 від 27.07.2011, в якому зазначено, що підпис від імені директора ТОВ «ТД «Трейдстар» ОСОБА_2 в представлених на дослідження документах (Договір № 3706/28-417/1 від 04.05.2011 про визнання електронних документів) ймовірно виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Крім того, звітність за відповідні періоди надана в електронному вигляді при роздруківці в графі «підпис керівника» зазначено прізвище ОСОБА_2 Направлено запит до регіону за місцем проживання керівника з метою встановлення причетності останнього до діяльності підприємства. Встановлено наявність сформованого податкового кредиту ТОВ «ТД «Трейдстар» по операціям з придбання товарів, робіт, послуг по постачальнику, який не задекларував факт продажу товарів, робіт, послуг.

Таким чином невідомими особами здійснено маніпулювання показниками податкової звітності ТОВ «ТД «Трейдстар», що надало можливість штучно сформувати податковий кредит підприємствам подальшого ланцюга постачання з метою мінімізації податкових зобов'язань та штучного формування валових витрат.

Оскільки ТОВ «ТД «Трейдстар» за серпень 2011 не здійснювало операцій з придбання ТМЦ (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників то, відповідно, подальша їх реалізація на адресу ТОВ «Ем.Ай.Кей.» за відповідні періоди, не здійснювалась.

Так, незаконна діяльність вказаного механізму, який направлений на ухилення від сплати податків живого сектору економіки, суттєво впливає на недотримання державного бюджету України податків, виражених в несплаті податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, що в край є негативним явищем для економіки держави.

Враховуючи вищевикладене, операції ТОВ «ТД «Трейдстар» за серпень 2011 року, не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України.

Таким чином, правочини, укладені ТОВ «Ем.Ай.Кей.» з ТОВ «ТД «Трейдстар» за серпень 2011 року, не спричинили реального настання юридичних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредит.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «ТД «Трейдстар» за серпень 2011 року на адресу ТОВ «Ем.Ай.Кей.», що свідчить про те, що правочини здійснено без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини, не створюють юридичних наслідків, та мають ознаки нереальності їх здійснення.

З урахуванням вищенаведеного з'ясовано, що операції, здійснені ТОВ «ТД «Трейдстар» за серпень 2011 року не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання.

Оскільки вищезазначеним не підтверджено здійснення ТОВ «ТД «Трейдстар» операцій з реалізації та придбання ТМЦ та/або послуг контрагентам-покупцям та продавцям у серпні 2011 року, то ТОВ «Ем.Ай.Кей.» не здійснювало операцій з придбання товарів ТОВ «ТД «Трейдстар» за серпень 2011 року.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Встановлено, що ТОВ «Ем.Ай.Кей.» (код за ЄДРПОУ 31204695) перебувало у фінансово-господарських відносинах із ТОВ «ТД «Трейдстар» (код за ЄДРПОУ 37479199) в серпні 2011 року, а саме у ТОВ «ТД «Трейдстар» позивачем 29.08.2011 та 31.08.2011 було придбано товарів на загальну суму 262 596, 48 гривень (сума ПДВ - 43 766, 08 гривень).

Згідно рахунку-фактури № ТС290854 від 29.08.2011, позивач отримав від ТОВ «ТД «Трейдстар» товар (світильник) у кількості 1 штука на загальну суму 61 426, 32 гривень (сума ПДВ - 10 237, 72 гривень).

ТОВ «ТД «Трейдстар» позивачу було видано видаткову накладну № 290854 на загальну суму 61 426, 32 гривень (сума ПДВ - 10 237, 72 гривень).

Згідно рахунку-фактури № ТС310848 від 31.08.2011, позивач отримав від ТОВ «ТД «Трейдстар» товар (світильник) у кількості 2 штуки на загальну суму 122 852, 64 гривень (сума ПДВ - 20 475, 44 гривень).

ТОВ «ТД «Трейдстар» позивачу було видано видаткову накладну № 310848 на загальну суму 122 852, 64 гривень (сума ПДВ - 20 475, 44 гривень).

Згідно рахунку-фактури № ТС310849 від 31.08.2011, позивач отримав від ТОВ «ТД «Трейдстар» товар (світильник у кількості 1 штука, лампи у кількості 72 штуки) на загальну суму 78 317, 52 гривень (сума ПДВ - 13 052, 92 гривень).

ТОВ «ТД «Трейдстар» позивачу було видано видаткову накладну № 310849 на загальну суму 78 317, 52 гривень (сума ПДВ - 13 052, 92 гривень).

Позивач отримав від ТОВ «ТД «Трейдстар» податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:

№ 644 від 29.08.2011 на загальну суму 61 426, 32 гривень (сума ПДВ - 10 237, 72 гривень);

№ 726 від 31.08.2011 на загальну суму 122 852, 64 гривень (сума ПДВ - 20 475, 44 гривень);

№ 727 від 31.08.2011 на загальну суму 78 317, 52 гривень (сума ПДВ - 13 052, 92 гривень).

Таким чином, укладені між позивачем та ТОВ «ТД «Трейдстар» правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків і дані наслідки підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями тощо.

Оплата за отриманий товар здійснювалася у безготівковій формі.

Усі копії вищевказаних документів наявні в матеріалах справи.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, який саме товар було поставлено та за якою ціною.

Відповідач в Акті перевірки також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Тобто, в результаті виконання сторонами угод, які не мають реального характеру, у позивача не може виникати право на податковий кредит по ПДВ.

Однак, в Акті перевірки не наведено належних доводів, також відповідачем жодними доказами не підтверджено, що правочини між позивачем та ТОВ «ТД «Трейдстар» несли не реальний характер для здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування податкового кредиту і відсутності реальності господарської операції.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентом ТОВ «ТД «Трейдстар» недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «ТД «Трейдстар» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями тощо.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідача під час перевірки про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного законодавства не зазначив.

З приводу вищенаведеного слід зазначити, що відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2 Положення № 88).

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1 Положення № 88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення № 88).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (пункт 2.5 Положення № 88).

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (пункт 2.7 Положення № 88).

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15 Положення № 88).

Стосовно заповнення первинних документів з порушенням вимог діючого податкового законодавства та бухгалтерського обліку, а саме відсутність у них обов'язкових реквізитів тощо, під час перевірки встановлено не було.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Трейдстар».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «ТД «Трейдстар» товарів з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього права на формування податкового кредиту повинен бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій щодо придбання товарів та з метою подальшого його використання у власній господарській діяльності, позивачем були надані наступні докази.

Згідно видаткової накладної № РН-0626 від 12.09.2011 позивач поставляв на адресу ТОВ «Патріот Рентал» товар (лампи у кількості 49 штук різного асортименту) на загальну суму 12 249, 98 гривень (сума ПДВ - 2041, 66 гривень).

Згідно видаткової накладної № РН-0787 від 13.10.2011 позивач поставляв на адресу ТОВ «Українська продакшн студія» товар (лампи у кількості 22 штуки різного асортименту) на загальну суму 5694, 30 гривень (сума ПДВ - 949, 05 гривень).

Згідно видаткової накладної № РН-0799 від 18.10.2011 позивач поставляв на адресу Іноземного підприємства « 1+1 Продакшн» товар (світильники у кількості 14 штук різного асортименту) на загальну суму 1 141 822, 80 гривень (сума ПДВ - 190 303, 80 гривень).

Згідно видаткової накладної № РН-0950 від 29.11.2011 позивач поставляв на адресу ТОВ «Патріот Рентал» товар (лампи у кількості 154 штуки різного асортименту) на загальну суму 37 765, 98 гривень (сума ПДВ - 6294, 33 гривень).

Згідно видаткової накладної № РН-0997 від 12.12.2011 позивач поставляв на адресу Іноземного підприємства « 1+1 Продакшн» товар (лампи у кількості 72 штуки різного асортименту) на загальну суму 13 415, 52 гривень (сума ПДВ - 2235, 92 гривень).

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентом ТОВ «ТД «Трейдстар» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про не реальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «ТД «Трейдстар» суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у тому числі платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаним договором.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідний період, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання позивачеві послуг щодо поставки товару, документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту виконання таких послуг під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності контрагента його контрагента (по ланцюгу постачання), що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України. Тобто, фактично позивачу у вину поставлено неправомірну господарську діяльність контрагента його контрагента.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, а операції є безтоварними, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про заниження податку на подану вартість і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Ем.Ай.Кей.» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Трейдстар», за результатами якої складений Акт перевірки від 14.10.2013 № 200/22-03/31204695, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушених прав, свобод чи законних інтересів.

Юридичне значення для позивача має лише скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2013 № 0001572301, а не визнання протиправними дії відповідача по проведенню перевірки.

В свою чергу, жодного нормативно-правового обґрунтування позивачем під час судового розгляду справи щодо захисту позивача шляхом визнання протиправними дії відповідача, суду представлено не було.

Саме скасування спірного податкового повідомлення-рішення є належним захистом порушеного податковим органом права позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Ем.Ай.Кей.» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Трейдстар», за результатами якої складений Акт перевірки від 14.10.2013 № 200/22-03/31204695.

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення та визнання його протиправним, а тому, адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та такими, що підлягають в цій частині задоволенню, а вимога щодо визнання протиправними дії відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.10.2013 № 0001572301.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем.Ай.Кей.» понесені ним судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.