Ухвала

від 06.11.2014 по справі 810/2086/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2086/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Ай.Кей." до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ей.Ай.Кей." (далі - ТОВ "Ей.Ай.Кей.") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі) про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, за результатом якої складено акт перевірки від 14.10.2013 р. №200/22-03/31204695, та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2013 р. №0001572301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі від 29.10.2013 р. №0001572301. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На вказану постанову ДПІ у Києво-Святошинському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині задоволення позову та в цій частині ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Ей.Ай.Кей." з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Трейдстар» за липень 2011 року, серпень 2011 року та вересень 2011 року та з ТОВ «Саноіл Торг» за березень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14.10.2013 р. №200/22-03/31204695.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до безпосереднього завищення податкового кредиту та як наслідок до завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 Декларації) за серпень 2011 року на суму 43 766,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 29.10.2013 р. №0001572301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 43766,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10942,00 грн.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно вказаного акту перевірки, під час проведеної перевірки відповідач прийшов до висновку про не підтвердження здійснення ТОВ «ТД «Трейдстар» операцій з реалізації та придбання товарно-матеріальних цінностей та/або послуг контрагентам-покупцям та продавцям у серпні 2011 року, а тому відповідно і позивач не здійснював операцій з придбання товарів у ТОВ «ТД «Трейдстар» за серпень 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в серпні 2011 року ТОВ «Ем.Ай.Кей.» перебувало у фінансово-господарських відносинах з ТОВ «ТД «Трейдстар», а саме позивачем 29.08.2011 р. та 31.08.2011 р. було придбано у ТОВ «ТД «Трейдстар» товари (світильники та лампи) на загальну суму 262596,48 грн.(сума ПДВ - 43766,08 грн.).

Реальність здійснення таких господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Трейдстар» підтверджується належними первинними документами в матеріалах справи, а саме податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами та платіжними дорученнями, які дають можливість встановити зміст і обсяг поставленого товару, характеристики його кількісних та якісних показників, та ціновий вираз.

Крім того, на підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано суду відповідні видаткові накладні щодо подальшої реалізації такого товару ТОВ «Патріот Рентал» та ТОВ «Українська продакшн студія», Іноземного підприємства « 1+1 Продакшн».

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом не надано належної оцінки первинним документам, наданих позивачем при перевірці та не зазначено жодних зауважень щодо їх повноти та змісту.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Отже, відповідач позбавив ТОВ "Ей.Ай.Кей." права на формування податкового кредиту через недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Посилання відповідача на відсутність реального характеру зазначених правочинів через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, є лише припущенням. Відповідачем не доведено кількість працівників контрагента та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання є необґрунтованими.

Також, є необґрунтованими посилання відповідача на нікчемність господарських операцій з підстав відсутності контрагента за місцем його реєстрації, оскільки дана обставина може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації такого суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак вона не стосується належного виконання позивачем господарських зобов'язань.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.10.2013 р. №0001572301, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в оскаржуваній частині, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.