Постанова

від 02.04.2014 по справі 810/1010/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 року м. Київ 810/1010/14

16:30

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді

Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Орлов В.В.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«Український кольоровий прокат»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Київській області.

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат» з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2012 № 0000282202 і від 12.10.2012 № 0000292202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2014 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2014 справу прийнято до провадження і призначено до судового розгляду.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі Акта перевірки, в ході якої встановлено заниження позивачем податку на прибуток і податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ «Т ЕНД Т УКР», оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, правочини між позивачем і зазначеним контрагентом є нікчемними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними, оскільки відносини з «Т ЕНД Т УКР» мали реальний характер - послуги надані у повному обсязі і оплачені позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій з даним контрагентом підтверджується первинними бухгалтерськими та іншими документами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Від відповідача до суду надійшло клопотання про здійснення судового розгляду даної справи за відсутності представників податкового органу.

Відповідач також надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки угода укладена між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Т енд Т Укр» є нікчемною.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання 02.04.2014 не з'явились. Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113318268931.

Ухвалою суду від 17.02.2014 в якості свідка для дачі пояснень було викликано директора ТОВ «Т енд Т Укр» - ОСОБА_3, який з'явився у судове засідання та надав пояснення з приводу проведення господарських операцій із ТОВ «Торговий дім «Український кольоровий прокат».

Заслухавши пояснення представника позивача та свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ «Т енд Т Укр» укладено договір про надання рекламних послуг № TDA - TDUKP - 01-04.10 (далі - Договір № TDA - TDUKP - 01-04.10)

21 січня 2011 року в рамках Договору № TDA - TDUKP - 01-04.10 між позивачем та ТОВ «Т енд Т Укр» укладено Додаткову угоду № 4, якою було продовжено термін рекламної кампанії з 1 лютого по 24 лютого 2011 року.

Рекламна кампанія здійснювалась ТОВ «Т енд Т Укр» відповідно до Медіа-плану трансляції рекламного матеріалу від 21 січня 2011 року, підписаного сторонам як додаток № 5 до Договору № TDA - TDUKP - 01-04.10 (далі - Медіа-план) у період з 1 лютого 2011 року по 24 лютого 2011 року.

25 лютого 2011 року між позивачем та ТОВ «Т енд Т Укр» підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2011 року на суму 602640 гривень.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми сплачених коштів вартості послуг віднесено позивачем до складу витрат відповідних періодів.

Посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торговий Дім «Український кольоровий прокат» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Т енд Т Укр» за лютий 2011 за результатами якої складено Акт від 24.09.2012 № 628/22-2/32669001 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» - занижено податок на прибуток за І квартал 2011 в сумі 150660,00 грн.

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2011 у сумі 120528,00 грн.;

- пункту 1, пункту 5 статті 203, пункту 1 пункту 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, статті 626, статті 629, статті 650, статті 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Торговий Дім «Український кольоровий прокат» з зазначеним в Акті перевірки постачальником ТОВ «Т енд Т Укр» за лютий 2011.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки відповідачем зазначено (сторінка 6) до перевірки надано Ефірні довідки без номерів про проведення рекламної акції «Прокат з алюмінію - до кожного бізнесу» за період з 01.02.2011 по 24.02.2011, тривалість рекламного ролика 15 секунд, 120 виходів на годину, виходи в день 6 годин, кількість днів 18, тривалість акції 6480 хвилин.

TOB «Т ЕНД Т УКР» (код за ЄДРПОУ 34350484) знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Броварською ОДЛІ було направлено запит про проведення зустрічної перевірки TOB «Т ЕНД Т УКР» по взаємовідносинах з ТОВ "ТД Український кольоровий прокат" від 30.07.2012 №13077/7/22-1011. ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт про неможливість проведення перевірки від 18.09.2012 №3772/22-3/34350484 у зв'язку з тим що підприємство має стан 9 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Кількість працюючих 2 особи.

Відповідно до Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

В документах наданих до перевірки не вказано та не зазначено, на якому саме транспорті здійснено трансляцію рекламного матеріалу.

Згідно з пунктом 4 статті 18 Закону України «Про рекламу» забороняється розміщення на транспортних засобах реклами, яка повторює чи імітує кольорографічні схеми спеціальних та оперативних транспортних засобів; реклами із нанесенням світлоповертаючих матеріалів; реклами, яка супроводжується звуковими чи світловими сигналами.

Таким чином, з врахуванням викладеного, встановлено, що договір TDA-TDUKP-01-04.10-1 від 26.04.2010 укладений між TOB «Т ЕНД Т УКР» і ТОВ «Торговий дім «Український кольоровий прокат» в період з 01.02.2011 по 28.02.2011 згідно частини 1, 5 ст. 203, п. І , 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2012 № 0000282202, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 150661,00 грн., з них 150660,00 грн. за основним платежем і 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 12.10.2012 № 0000292202, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 120529,00 грн., з них 129528,00 грн. за основним платежем і 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статі 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно зі статтею 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статтей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість виходячи з висновку про нікчемність правочину та відсутність факту надання послуг ТОВ «Т енд Т Укр» судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Як було зазначено судом, предметом укладеного між позивачем і ТОВ «Т енд Т Укр» було надання рекламних послуг.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Торговий Дім «Український кольоровий прокат» і ТОВ «Т енд Т Укр» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2011 № ТТС-003;

- податкової накладної від 25.02.2011 № 4;

- рахунку-фактури від 25.02.2011 № ТР - 0002 - 02;

- виписок з банківського рахунку.

При цьому, податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Як було зазначено судом, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2014 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013, а дану адміністративну справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду від 03.02.2014, скасовуючи рішення судів першої і апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що судами не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем і контрагентом - ТОВ «Т енд Т Укр», а саме - можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема наявності технічних і технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні наданих послуг, з відповідним документальним підтвердженням.

Також, судами не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача у спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаним контрагентом і їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Досліджуючи питання щодо реальності укладеного між позивачем і ТОВ «Т енд Т Укр» правочину та враховуючи, що в Акті перевірки податковий орган підкреслив, що в документах наданих на перевірку не зазначено, на якому саме транспорті здійснено трансляцію, судом було допитано в якості свідка директора ТОВ «Т енд Т Укр» ОСОБА_3

У судовому засіданні свідок підтвердив, що згідно з договором від 26.04.2010 № TDA - TDUKP - 01-04.10 і додаткової угоди № 4 від 21.01.2011, якою було продовжено термін рекламної кампанії з 1 лютого по 24 лютого 2011 року, ТОВ «Т енд Т Укр» дійсно надавало послуги з організації і проведення рекламної акції на замовлення ТОВ «Торговий дім «Український кольоровий прокат» - «Прокат з алюмінію - до кожного бізнесу» у період з 01.02.2011 по 24.02.2011.

Крім того, пояснюючи яким чином виконувались умови договору від 26.04.2010, свідок пояснив, що ТОВ «Т енд Т Укр» 31.07.2009 було укладено угоду із ТОВ «ДІЯ» предметом якої (п.1.2) було надання рекламних послуг шляхом візуального відтворення (розміщення) рекламної інформації на спеціальних рухомих ліцензійних конструкціях «TDA» (світлодіодний екран) у м. Києві.

На підтвердження вказаної обставини свідок надав суду копію договору про надання рекламних послуг від 31.07.2009 № TDA - D - 01 - 07.09.

Крім того, свідок надав суду копію договору про надання рекламних послуг Медіа-план трансляції рекламного матеріалу від 27.01.2011, предметом якого є проведення рекламної акції «Прокат з алюмінію - до кожного бізнесу» на спеціалізованій рухомій ліцензійній конструкції TDA у період з 01.02.2011 по 24.02.2011, копію Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2011 № 218, копію рахунку-фактури від 24.02.2011 № 231 і податкової накладної від 24.02.2011 № 95.

На вимогу суду свідком була надана належним чином засвідчена копія податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року із додатком № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», в якій відображено господарську операцію із ТОВ «Торговий дім «Український кольоровий прокат» на суму 602640,00 грн. ( у т.ч. ПДВ - 120528,00 грн.)

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, відповідач вказує на порушення позивачем вимог частини четвертої статті 18 Закону України «Про рекламу». Проте, суд звертає увагу, що відповідно до зазначеної норми забороняється розміщення на транспортних засобах: реклами, яка повторює чи імітує кольорографічні схеми спеціальних та оперативних транспортних засобів; реклами із нанесенням світлоповертаючих матеріалів; реклами, яка супроводжується звуковими чи світловими сигналами.

Забороняється розміщувати рекламу на скляних (прозорих) поверхнях транспортних засобів, за винятком випадків, коли для цього використовуються матеріали, які забезпечують безперешкодний огляд з салону транспортного засобу.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Таким чином, рекламою на транспорті в розумінні Закону України «Про рекламу» є реклама, розміщена на загальному транспорті.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що рекламні послуги надавались спеціалізованим транспортом, а не транспортом загального користування, а також враховуючи, що ані в Акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не було встановлено і доведено факту розміщення реклами на загальному транспорті, твердження відповідача про порушення позивачем вимог частини четвертої статі 18 Закону України «Про рекламу» є безпідставними.

Відповідач також не надав суду доказів проведення реклами «Прокат з алюмінію - до кожного бізнесу» з порушенням інших вимог Закону України «Про рекламу».

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України - правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Т енд Т Укр» недійсного правочину або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Торговий Дім «Український кольоровий прокат» і ТОВ «Т енд Т Укр».

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Т енд Т Укр» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагента позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Щодо формування витрат, слід зазначити про таке.

За змістом положень Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР платниками податку є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 1.32 статті 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містить і Податковий кодексу України відповідно до якого витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пункт 14.2.7 статті 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, визначальною ознакою витрат є зв'язок здійснених підприємством витрат з господарською діяльністю. При цьому, господарська діяльність платника податку це сукупність господарських операцій, які відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Так, зокрема, як встановлено податковим органом в ході перевірки та вбачається з Акта перевірки, основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них; оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення не віднесеними до інших групувань; інші види оптової торгівлі.

У свою чергу, з наявної у матеріалах справи довідки серії АА № 417777 з ЄДРПОУ, вбачається, що основними видами діяльності ТОВ «Т енд Т Укр» є будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку і енергетики, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, рекламна діяльність, інші види оптової торгівлі, інша діяльність у сфері інформатизації, надання інших комерційних послуг.

У судовому засідання представник позивача пояснив суду, що рекламна акція «Прокат з алюмінію - до кожного бізнесу» була замовлена ТОВ «Торговий Дім «Український кольоровий прокат» з метою поширення інформацію про продукцію, яку виготовляє підприємство.

Таким чином, придбані позивачем у ТОВ «Т енд Т Укр» послуги були спрямовані для здійснення господарської діяльності і така рекламна акція була проведена підприємством, яке на цьому спеціалізується.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних послуг, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту і витрат за первинними документами податкового і бухгалтерського обліку.

Слід зазначити, що згідно з висновками частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Висновки акта є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12.

Факт придбання позивачем товарів і послуг підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до витрат і податкового кредиту коштів і суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг, посвідчується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту господарських операцій між ТОВ «Торговий Дім «Український кольоровий прокат» і ТОВ «Т енд Т Укр». Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Т енд Т Укр».

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкову накладну, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

При вирішенні даної справи, суд також враховує, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 у справі № 2а-4627/12/1070, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 12.03.2013, визнано протиправним та скасовано наказ Броварської об'єднаної державної податкової інспекції від 20.09.2012 № 900 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» на підставі якого складено Акт від Акт від 24.09.2012 № 628/22-2/32669001 на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. При цьому, судом встановлено, що в результаті касаційного оскарження до Вищого адміністративного суду України постанови Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду 12.03.2013 у справі № 2а-4627/12/1070, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013 К/800/17647/13 відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою податкового органу, з огляду на відсутність підстав, що судами неправильно застосовані норми матеріального або процесуального права.

Отже, викладені в сукупності обставини, створюють підстави для висновку, що податкові повідомлення-рішення від 12.10.2012 № 0000282202 і від 12.10.2012 № 0000292202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки вимог про відшкодування судових витрат позивач суду не заявляв, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 12.10.2012 № 0000282202 та від 12.10.2012 № 0000292202.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 7 квітня 2014 року.