Постанова

від 24.04.2014 по справі 820/5593/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 квітня 2014 р. №820/5593/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Волошина Д.А. ,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Прохорової Ю.В., відповідача - Онищенка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка", з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів , в якому просить суд, скасувати податкові повідомлення-рішення №0000024800 від 12.03.2014 року, №0000014800 від 12.03.2014 року .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки та стверджував, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка", зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за березень, квітень, червень, вересень 2011 року та податку на прибуток за період 2011 р. 2012 р. по взаємовідносинах з Науково-виробничим підприємством Протипожежної автоматики (код ЄДРПОУ 30361466), про що складено акт № 53/28-09-39-11/33010822 від 21.02.2014 р.

На підставі висновків акту перевірки № 53/28-09-39-11/33010822 від 21.02.2014 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000024800 від 12.03.2014 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 231878,00 грн. та № 0000014800 від 12.03.2014 р. яким донараховано податок на прибуток у розмірі 6965,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3482,5 грн.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки висновки відповідача про порушення:

- п.198.1, п.198.3. ст.198, п.200.1, п.200.3, абз. «б» п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.10р.№ 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), чим завищено залишок від'ємного значення ПДВ попереднього звітного періоду, який після бюджетного відшкодування включається і до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 Декларації з ПДВ) у розмірі 23 1878 грн., у тому числі:за березень 2011р. - 102698 грн., за квітень 2011р. - 81683 грн., за червень 2011р. - 19663 грн., вересень 2011р. - 27834 грн.

-п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.138.1 п.138.2 п.п.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. п. 139.1.9 ст. 139, п.144.1 ст.144, п.п.145.1.5 п..145.1 ст.145, п.146.2 п.146.3 п.146.5 ст.146 Податкового Кодексу України від 02.12.10р.№ 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), чим занижено податок на прибуток у розмірі 6965 грн., у тому числі: за 3 квартал 2012 р. - 2786 грн., за 4 квартал 2012 р. - 4179 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка" (як замовником) та Науково-виробничим підприємством Протипожежної автоматики (як підрядником) було укладено договір підряду № 11/11/10 від 11.11.2010 р.

Відповідно до умов договору замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до умов договору на власний ризик, з власних матеріалів виконати роботи з улаштування пожежних кранів у центральному складі та великогабаритному складі, проектування, узгодження проекту в МЧС та улаштування спринклерної системи пожежогасіння у мезоніні зони відвантаження центрального складу, будівництво та улаштування вузла управління, насосної станції та здійснити передачу систем в експлуатацію службам МЧС (п. 1.1. договору). Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені кошторисом (Додаток №1), який є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2. договору). Роботи і матеріальні ресурси, що використовуються для їх виконання, повинні відповідати державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативним документам та Договору(п. 1.3. договору). Договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід'ємною частиною Договору (Додаток 1), є твердою і складає 2227138 грн. 89 коп., в т. ч. ПДВ 20% = 371 189 грн. 81 коп. (п. 2.1. договору) . Розрахунки між сторонами проводяться в наступним чином: замовник здійснює попередню оплату на користь підрядника для придбання обладнання та матеріалів у два етапи на підставі виставленого підрядником рахунку-фактури: перший етап - 400 000 грн., у т. р. ПДВ-20%, - 66 666,66 грн., після підписання договору, другий етап - 439 927,20 грн., у т. р. ПДВ-20% - 73 321,20 грн., січень 2011 р. (п. 4.1.1. договору). Щомісяця, після підписання сторонами актів виконаних робіт, замовник на протязі 5-ти банківських днів сплачує вартість виконаних робіт згідно актів, за винятком 10% від їх суми. Остаточні розрахунки у розмірі 10% від вартості робіт замовник здійснює на протязі 10 робочих днів після підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт без зауважень та передачі замовнику акту приймання в експлуатацію систем службами МЧС (п. 4.1.2. договору).

Виконання зобов'язань за договором підряду № 11/11/10 від 11.11.2010 р. підтверджуються, графіком виконання робіт, документами про визначення договірної ціни, кошторисом та додатковими угодами, актами виконаних робіт: акт № 2 за лютий 2011 р. на суму 526261,72 грн.; акт № 3 за березень на суму 620023,64 грн.; акт № 4 за травень 2011 р., на суму 117980,00 грн., акт № 5 за червень 2011 р. на суму 167003,39 грн. та податковими накладними № 2 від 14.02.2011 р., № 5 від 28.02.2011р., № 1 від 10.03.2011р., № 2 від18.03.2011 р., № 3 від 31.03.2011 р.,№4 від 31.05.2011 р., № 4 від 30.06.2011 р. (а.с. 41-97)

Оплата за вищевказаним договором була проведена у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи від 21.01.2011 р. № 11144; від 28.01.2011 р. № 11375 ; від 14.02.2011 р. № 736; від 10.03.2011 р. № 934; від 18.03.2011 р. № 1015; від 22.04.2011 р. № 1386; від 10.06.2011 р. № 1842; від 21.06.2011 р. № 15331; від 12.08.2011 р. № 2468; від 26.09.2011 р. № 18696 ; від 17.10.2011 р. № 19432. (а.с. 98-108)

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що сума податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які, не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору.

Факт придбання робіт підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договором підряду № 11/11/10 від 11.11.2010 р. та додатковими угодами до нього, актами виконаних робіт, податковими накладними.

Проектна документація в частині дотримання вимог пожежної безпеки розглядалася філією ДП "Укрдержбудекспертиза" у Харківській області, в наслідок чого був затверджений експертний висновок № 21-00781-12 від 02.07.2012 року. Прийняття системи водяного пожежогасіння до експлуатації здійснювалося за участю організації, що здійснює пожежне спостереження - ДП «Харківспецгасіння» КП «Харківспецсервіс», згідно акту від 16.08.2012 року. (а.с. 109-132)

Листами № 18/11-1, №18-2/11 від 18.11.2010р. НВП Протипожежної автоматики визначено перелік техніки, механізмів та працівників для виконання робіт за договором підряду № 11/11/10 від 11.11.2010 р. за адресою Харківська обл., Харківський р-н, смт. Васищеве, вул. Промислова 1.

Судом встановлено, що на момент укладення договору підряду № 11/11/10 від 11.11.2010 р. з НВП Протипожежної автоматики та виконання робіт, позивач користувався об'єктом, розташованим за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Васищеве, вул. Промислова 1, на підставі договорів оренди № 25-Н від 01.02.2009 р., № 1403-Н від 30.12.2011р. укладених між позивачем та ТОВ «ОМЕГА-ЦЕНТР».

НВП Протипожежної автоматики має відповідну ліценцію державного департаменту пожежної безпеки МНС України серії АВ №041521, АГ №595043 на виконання передбачених договором підряду № 11/11/10 від 11.11.2010 р. робіт.

Таким чином, зазначене підприємство має право здійснювати вказану діяльність та наявність такої ліцензій підтверджує відповідність його організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам. Доказів скасування зазначеної ліцензій відповідачем до суду не подано.

Після прийняття виконаних робіт, було сформовано об'єкт основних засобів «Система пожежогасіння (спринклерна)». Актом введення в експлуатацію ХВ-0000146 від 31.07.12 об'єкту присвоєно інвентарний №3746 та визначено термін корисного використання 144 місяці. Наказом по підприємству № 1-Пр від 03.01.2012 р. «Про облікову політику підприємства» при нарахуванні амортизації об'єктів основних засобів визначено застосування прямолінійного методу. Щомісячно проводиться нарахування амортизації на об'єкт і ця сума включається в витрати підприємства.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарської операції у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних підрядник НВП Протипожежної автоматики був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує проти правильності оформлення податкових накладних, які виписувалися НВП Протипожежної автоматики, та по якій позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаним договором підряду інший результат, ніж виконання робіт на об'єкті розташованому за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Васищеве, вул. Промислова 1. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором підряду, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Як вбачається з акту № 53/28-09-39-11/33010822 від 21.02.2014 р., в ході перевірки для доведення недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України відповідач посилається на акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 432/2210/30361466 від 21.05.2013 року "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки НВП Протипожежної автоматики по взаємовідносинам з ТОВ "Спецтрубомонтаж" за період лютий, березень, травень, червень 2011 року та з "Генбудінвест" за період 01.06.2012-31.12.2012 року" та інші акти податкових органів. Висновки цих актів ґрунтуються на визнанні податковими органами нікчемності операцій ТОВ "Спецтрубомонтаж" з його контрагентами.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 р. у справі № 820/4708/13-а було визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення документальних позапланових перевірок ТОВ "Спецтрубомонтаж" про що складені акти від 26.02.2013 року № 749/2240/31939034, від 10.04.2013 року № 316/2240/319390347, від 03.06.2013 року № 2126/2210/31939034 та зобов'язано ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області виключити акти від 26.02.2013 року № 749/2240/31939034, від 10.04.2013 року № 316/2240/319390347, від 03.06.2013 року № 2126/2210/31939034 з підсистеми "Податковий аудит" системи "Податковий блок" з відповідним коригуванням показників в підсистемі "Аналітична система. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 р. постанову було залишено без змін. (а.с. 133-148)

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором підряду відповідач суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суму, яка підтверджена податковими накладними, складеними НВП Протипожежної автоматики. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку податкового органу стосовно порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка" вимог п.198.1, п.198.3. ст.198, п.200.1, п.200.3, абз. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Щодо встановленого відповідачем порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.138.1 п.138.2 п.п.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. п. 139.1.9 ст. 139, п.144.1 ст.144, п.п.145.1.5 п..145.1 ст.145, п.146.2 п.146.3 п.146.5 ст.146 Податкового кодексу України, слід зазначити наступне.

Актом введення в експлуатацію ХВ-0000146 від 31.07.12 було сформовано об'єкт основних засобів «Система пожежогасіння (спринклерна)», об'єкту присвоєно інвентарний №3746 та визначено первісну вартість 1745267,75 грн.

Наказом по підприємству № 1-Пр від 03.01.2012 р. «Про облікову політику підприємства» при нарахуванні амортизації об'єктів основних засобів визначено застосування прямолінійного методу.

Актом перевірки встановлено, що сума амортизаційних відрахувань в місяць розрахована прямолінійним методом та складає 12119,91 грн., внаслідок чого позивачем нараховано амортизаційних нарахувань за 2 квартал 2012р. - 24239,82 грн., за 3 квартал 2012 року 36359,73 грн.

В судовому засіданні представником відповідача підтверджено, що в ході перевірки не встановлено жодних порушень правильності визначення розміру амортизаційних відрахувань, але зважаючи на акт перевірки № 432/2210/30361466 від 21.05.2013 року яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій податковий орган дійшов до висновку про завищення балансової вартості основного засобу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п. 138.8 ст. 138 ПК України)

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 п. 144.1 ст.144 Податкового кодексу України амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю. (п.146.4 ст. 146 ПК України)

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику); витрати на страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів; фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання, отримання робіт у зв'язку з спорудження основного засобу, проведення розрахунків, підтверджується договором, актами здачі, договірною ціною, податковими накладними, документами, що підтверджують розрахунки за виконані роботи.

Судом встановлено, що підставою укладення договору підряду були приписи Держтехногенбезпеки на усунення порушень вимог пожежної безпеки (припис від 25.08.2010 р., від 11.11.2011 р.). лист вих. № 46/1 від 31.08.2010 р., лист вих. № 2358/1 від 06.09.2010 р. Мета укладення договору підряду - усунути порушення виявленні Держтехногенбезпекою під час перевірок.

З урахуванням вищевикладеного, суд встановив, що позивач мав право на амортизаційні відрахування, виходячи з первісної вартості основного засобу в розмірі 1745267,75 грн., яка склалась з понесених витрат по операціях з НВП Протипожежної автоматики при виготовленні основного засобу, за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем послуги (роботи) були використані в господарській діяльності.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між НВП Протипожежної автоматики та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки № 53/28-09-39-11/33010822 від 21.02.2014 р. про вчинення позивачем дій, які руйнують систему оподаткування в України та об'єктивно приводять до порушення інтересів держави та суспільства в цілому.

Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд встановив, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість, а також суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено.

Суд відмічає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та витрат при обчисленні податку на прибуток. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу витрат суми витрат на оплату вартості отриманих послуг (робіт), відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Отже суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.138.1 п.138.2 п.п.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. п. 139.1.9 ст. 139, п.144.1 ст.144, п.п.145.1.5 п..145.1 ст.145, п.146.2 п.146.3 п.146.5 ст.146 Податкового кодексу України при формуванні витрат за даними взаємовідносинами.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень - рішень №0000024800 від 12.03.2014 року, №0000014800 від 12.03.2014 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000024800 від 12.03.2014 року, №0000014800 від 12.03.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, платник - УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДР 37999628, юридична адреса: м.Харків, вул. Плеханівська 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка" (62495, Харківська обл., смт. Васищеве вул. Промислова б.1, код 33010822) витрати зі сплати судового збору у розмірі 646,46 грн. (шістсот сорок шість гривень 46 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28.04.2014 року.

Суддя Волошин Д.А.