Ухвала

від 17.06.2014 по справі 820/5593/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р.Справа № 820/5593/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2014р. по справі № 820/5593/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка" звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів , в якому просить суд, скасувати податкові повідомлення-рішення №0000024800 від 12.03.2014 року, №0000014800 від 12.03.2014 року .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.14 р.. позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000024800 від 12.03.2014 року, №0000014800 від 12.03.2014 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за березень, квітень, червень, вересень 2011 року та податку на прибуток за період 2011 р. 2012 р. по взаємовідносинах з Науково-виробничим підприємством Протипожежної автоматики (код ЄДРПОУ 30361466), про що складено акт № 53/28-09-39-11/33010822 від 21.02.2014 р.

За результатами проведеної перевірки було складений Акт перевірки № 53/28-09-39-11/33010822 від 21.02.2014 р. (а.с. 14-29, т. 1). Відповідно до висновків Акту перевірки № 53/28-09-39-11/33010822 від 21.02.2014 р., відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.198.1, п.198.3. ст.198, п.200.1, п.200.3, абз. «б» п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.10р.№ 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), чим завищено залишок від'ємного значення ПДВ попереднього звітного періоду, який після бюджетного відшкодування включається і до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 Декларації з ПДВ) у розмірі 23 1878 грн., у тому числі:за березень 2011р. - 102698 грн., за квітень 2011р. - 81683 грн., за червень 2011р. - 19663 грн., вересень 2011р. - 27834 грн.

-п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.138.1 п.138.2 п.п.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. п. 139.1.9 ст. 139, п.144.1 ст.144, п.п.145.1.5 п..145.1 ст.145, п.146.2 п.146.3 п.146.5 ст.146 Податкового Кодексу України від 02.12.10р.№ 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), чим занижено податок на прибуток у розмірі 6965 грн., у тому числі: за 3 квартал 2012 р. - 2786 грн., за 4 квартал 2012 р. - 4179 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 53/28-09-39-11/33010822 від 21.02.2014 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000024800 від 12.03.2014 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 231878,00 грн. та № 0000014800 від 12.03.2014 р. яким донараховано податок на прибуток у розмірі 6965,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3482,5 грн.

Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Щодо встановленого відповідачем в акті перевірки порушення позивачем п.198.1, п.198.3. ст.198, п.200.1, п.200.3, абз. «б» п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу, колегія суддів зазначає.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. Визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка" (як замовником) та Науково-виробничим підприємством Протипожежної автоматики (як підрядником) було укладено договір підряду № 11/11/10 від 11.11.2010 р.

Відповідно до умов договору замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до умов договору на власний ризик, з власних матеріалів виконати роботи з улаштування пожежних кранів у центральному складі та великогабаритному складі, проектування, узгодження проекту в МЧС та улаштування спринклерної системи пожежогасіння у мезоніні зони відвантаження центрального складу, будівництво та улаштування вузла управління, насосної станції та здійснити передачу систем в експлуатацію службам МЧС (п. 1.1. договору). Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені кошторисом (Додаток №1), який є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2. договору). Роботи і матеріальні ресурси, що використовуються для їх виконання, повинні відповідати державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативним документам та Договору(п. 1.3. договору). Договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід'ємною частиною Договору (Додаток 1), є твердою і складає 2227138 грн. 89 коп., в т. ч. ПДВ 20% = 371 189 грн. 81 коп. (п. 2.1. договору) . Розрахунки між сторонами проводяться в наступним чином: замовник здійснює попередню оплату на користь підрядника для придбання обладнання та матеріалів у два етапи на підставі виставленого підрядником рахунку-фактури: перший етап - 400 000 грн., у т. р. ПДВ-20%, - 66 666,66 грн., після підписання договору, другий етап - 439 927,20 грн., у т. р. ПДВ-20% - 73 321,20 грн., січень 2011 р. (п. 4.1.1. договору). Щомісяця, після підписання сторонами актів виконаних робіт, замовник на протязі 5-ти банківських днів сплачує вартість виконаних робіт згідно актів, за винятком 10% від їх суми. Остаточні розрахунки у розмірі 10% від вартості робіт замовник здійснює на протязі 10 робочих днів після підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт без зауважень та передачі замовнику акту приймання в експлуатацію систем службами МЧС (п. 4.1.2. договору).

На виконання умов Договору № 11/11/10 від 11.11.2010 р. Науково-виробничим підприємством Протипожежної автоматики було виконано підрядні роботи, що підтверджується виписаними податковими накладними (том № 1 а.с. 91-97).

На підставі отриманих податкових накладних позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту.

Оглянувши податкові накладні, виписані Науково-виробничим підприємством Протипожежної автоматики для документального оформлення виконання умов договору підряду, колегія суддів не знаходить підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Крім того, виконання зобов'язань за договором підряду № 11/11/10 від 11.11.2010 р. підтверджуються, графіком виконання робіт, документами про визначення договірної ціни, кошторисом та додатковими угодами, актами виконаних робіт (а.с. 41-90).

За матеріалами справи, оплата виконаних робіт здійснювалась позивачем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Науково-виробничого підприємства Протипожежної автоматики, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (а.с. 98-108).

Колегія суддів зауважує, що проектна документація в частині дотримання вимог пожежної безпеки розглядалася філією ДП "Укрдержбудекспертиза" у Харківській області, в наслідок чого був затверджений експертний висновок № 21-00781-12 від 02.07.2012 року. Прийняття системи водяного пожежогасіння до експлуатації здійснювалося за участю організації, що здійснює пожежне спостереження - ДП «Харківспецгасіння» КП «Харківспецсервіс», згідно акту від 16.08.2012 року. (а.с. 109-132)

Так, листами № 18/11-1, №18-2/11 від 18.11.2010р. НВП Протипожежної автоматики визначено перелік техніки, механізмів та працівників для виконання робіт за договором підряду № 11/11/10 від 11.11.2010 р. за адресою Харківська обл., Харківський р-н, смт. Васищеве, вул. Промислова 1.

НВП Протипожежної автоматики має відповідну ліценцію державного департаменту пожежної безпеки МНС України серії АВ №041521, АГ №595043 на виконання передбачених договором підряду № 11/11/10 від 11.11.2010 р. робіт.

А отже, зазначене підприємство має право здійснювати вказану діяльність та наявність такої ліцензій підтверджує відповідність його організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам. Доказів скасування зазначеної ліцензій відповідачем до суду не подано.

Крім того, після прийняття виконаних робіт, було сформовано об'єкт основних засобів «Система пожежогасіння (спринклерна)». Актом введення в експлуатацію ХВ-0000146 від 31.07.12 об'єкту присвоєно інвентарний №3746 та визначено термін корисного використання 144 місяці. Наказом по підприємству № 1-Пр від 03.01.2012 р. «Про облікову політику підприємства» при нарахуванні амортизації об'єктів основних засобів визначено застосування прямолінійного методу. Щомісячно проводиться нарахування амортизації на об'єкт і ця сума включається в витрати підприємства.

Колегія суддів також вважає за необхідне відзначити, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію контрагента позивача - НВП Протипожежної автоматики на момент здійснення господарських операцій судовим розглядом не встановлено, продавець був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Щодо доводів апеляційної скарги, стосовно відсутності фактів реального здійснення господарської діяльності контрагента позивача з іншим суб'єктом господарської діяльності ТОВ "Спецтрубомонтаж", колегія суддів зазначає, що положення ч.2 ст.8 КАС України, зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ТОВ "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка" та НВП Протипожежної автоматики є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак ТОВ "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка" та НВП Протипожежної автоматики є окремими платниками податку на додану вартість в розумінні норм Податкового кодексу України. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновку податкового органу стосовно порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка" вимог п.198.1, п.198.3. ст.198, п.200.1, п.200.3, абз. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Щодо встановленого відповідачем в акті перевірки порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.138.1 п.138.2 п.п.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. п. 139.1.9 ст. 139, п.144.1 ст.144, п.п.145.1.5 п..145.1 ст.145, п.146.2 п.146.3 п.146.5 ст.146 Податкового кодексу України, а саме: в акті перевірки встановлено, що сума амортизаційних відрахувань в місяць розрахована прямолінійним методом та складає 12119,91 грн., внаслідок чого позивачем нараховано амортизаційних нарахувань за 2 квартал 2012р. - 24239,82 грн., за 3 квартал 2012 року 36359,73 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 144.1 ст.144 Податкового кодексу України амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю (п.146.4 ст. 146 ПК України).

Пунктом 146.5 статті 146 ПК України встановлено, первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику); витрати на страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів; фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для укладення договору підряду були приписи Держтехногенбезпеки на усунення порушень вимог пожежної безпеки (припис від 25.08.2010 р., від 11.11.2011 р.). лист вих. № 46/1 від 31.08.2010 р., лист вих. № 2358/1 від 06.09.2010 р. Мета укладення договору підряду - усунути порушення виявленні Держтехногенбезпекою під час перевірок.

Так, актом введення в експлуатацію ХВ-0000146 від 31.07.12 було сформовано об'єкт основних засобів «Система пожежогасіння (спринклерна)», об'єкту присвоєно інвентарний №3746 та визначено первісну вартість 1745267,75 грн.

Наказом по підприємству № 1-Пр від 03.01.2012р. «Про облікову політику підприємства» при нарахуванні амортизації об'єктів основних засобів визначено застосування прямолінійного методу.

Судом першої інстанції встановлено, що в ході перевірки не встановлено жодних порушень правильності визначення розміру амортизаційних відрахувань, але зважаючи на акт перевірки № 432/2210/30361466 від 21.05.2013 року яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій податковий орган дійшов до висновку про завищення балансової вартості основного засобу.

Проте, колегія суддів зауважує, що факти придбання, отримання робіт у зв'язку з спорудження основного засобу, проведення розрахунків, підтверджується договором, актами здачі, договірною ціною, податковими накладними, документами, що підтверджують розрахунки за виконані роботи.

А отже, позивач мав право на амортизаційні відрахування, виходячи з первісної вартості основного засобу в розмірі 1745267,75 грн., яка склалась з понесених витрат по операціях з НВП Протипожежної автоматики при виготовленні основного засобу, за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем послуги (роботи) були використані в господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в діях позивача відсутні порушення вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.138.1 п.138.2 п.п.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. п. 139.1.9 ст. 139, п.144.1 ст.144, п.п.145.1.5 п..145.1 ст.145, п.146.2 п.146.3 п.146.5 ст.146 Податкового кодексу України при формуванні витрат за даними взаємовідносинами.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки викладена правова позиція не є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2014р. по справі № 820/5593/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.