Ухвала

від 10.04.2014 по справі 821/2416/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

10 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2416/13-а

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000831702 від 18 березня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 47 938,94 грн. за порушення ст. 13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян", п.22.10 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.178.3 ст. 178 ПК України;

- №0000841702 від 18 березня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 43 928,24 грн. за порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України;

- №0002391702 від 21 травня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 213,74 грн. за порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2013 року №0000841702 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 34 118 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8 529,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року №0002391702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на загальну суму 1 213,74 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 971 грн. та за штрафними санкціями у сумі 242,74 грн.

В інший частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що ДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 01 серпня 2013 року №1373/172.

Висновками даного акту є порушення:

- ст. 13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян", з урахуванням п.22.10 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.178.3 ст. 178 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб за період 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року в сумі 43 445,17 грн., у т.ч. за 2010 рік в сумі 25 470 грн., за 2011 рік в сумі 17 183,92 грн., за 2012 рік в сумі 791,25грн.;

- пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п.185.1 ст. 185 та п.187.1 ст. 187, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, а саме: заниження податку на додану вартість на суму 35 173 грн. (у т.ч. за лютий 2010 року на суму 1 844 грн., за березень 2010 року на суму 9 407 грн., за травень 2010 року на суму 15 060 грн., за червень 2010 року на суму 3 497 грн., за жовтень 2010 року на суму 4 154 грн., за березень 2011 року на суму 156 грн., за травень 2012 року на суму 1 055 грн.);

- перевіркою встановлено відсутність поставок товарів ПП "ВКФ "Вариатор-Плюс" за вересень 2011 року платнику податків ФОП ОСОБА_2, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до ч.1, ч.5 ст. 203, ч.1, ч.2 ст. 215 ЦК України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі вказаних висновків податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 березня 2013 року №0000831702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 43 445,16 грн. та за штрафними санкціями у сумі 4 493,78 грн. та №0000841702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 35 173 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8 755,24 грн.

За наслідками оскарження ФОП ОСОБА_2 вказаних податкових повідомлень-рішень, ДПС у Херсонській області рішенням про результати розгляду первинної скарги від 20 травня 2013 року за №88/10/10.2-06 залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 18 березня 2013 року №0000831702, №0000841702, а скаргу - без задоволення, а також збільшила грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 971 грн. та відповідно на 242,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, оскільки відповідно до матеріалів перевірки, ФОП ОСОБА_2 мав взаємовідносини з ВКФ "Югпромкомплект" у лютому 2010 року на суму ПДВ 2 815 грн., що на 970,56 грн. більше, ніж вказано в акті перевірки.

На підставі вказаного рішення ДПС у Херсонській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002391702 від 21 травня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на загальну суму 1 213,74 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 971 грн. та за штрафними санкціями у сумі 242,74 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а отже враховуючи та оцінивши надані докази позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26 грудня 1992 року (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) - оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5).

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.3 ст. 178 ПК України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п.177.4 ст. 177 ПК України).

Відповідно до абзаців "а" та "б" п.176.2 ст. 176 ПК України, платники податку зобов'язані, зокрема вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

У відповідності до п.177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Отже, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як акти виконаних робіт та видаткові накладні, так і результати таких виконаних робіт та отриманих товарів.

Згідно пп.20.1.8 п.20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 85.2 ст. 85 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірки податковим органом встановлено, зокрема, що протягом звітних періодів з лютого 2010 року по лютий 2012 року відповідно додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту" до декларації з ПДВ та "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" ФОП ОСОБА_2 мав взаємовідносини з контрагентами - постачальниками ПП "ВКФ "Югпромкомплект", ПВКФ "Аміга", ПАТ "МТС Україна", ДП "Херсонхлібекспосервіс" ВАТ "Херсонський Хлібокомбінат".

Внаслідок придбання товарів/послуг позивачем було віднесено до складу витрат у лютому, березні, травні, червні, жовтні 2010 року вартість товарів, придбаних від ПП "ВКФ "Югпромкомплект", ПВКФ "Аміга" на загальну суму 169 810 грн. без ПДВ; у березні 2011 року вартість товарів, послуг, придбаних від ПАТ "МТС Україна" на суму 781,40 грн. без ПДВ; у лютому 2012 року вартість товарів, придбаних від ДП "Херсонхлібекспосервіс" ВАТ "Херсонський Хлібокомбінат" на суму 5 275 грн. без ПДВ.

Відповідно до ст. 44 ПК України - якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

З матеріалів справи вбачається, що підприємцем під час проведення перевірки не були надані первинні документи, які б підтверджували включення до складу витрат вартості товар, послуг, отриманих від вказаних контрагентів. Разом з цим, судом першої інстанції при розгляді справи позивача було зобов'язано надати докази спростовування висновку податкового органу щодо не підтвердження валових витрат внаслідок відсутності первинних документів, проте позивач не виконав вказані вимоги, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що це є підставою вважати про їх відсутність та відповідно обґрунтованість висновку податкової щодо неправомірного формування підприємцем валових витрат на загальну суму 175 861,84 грн. без підтверджуючих документів по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ПП "ВКФ "Югпромкомплект", ПВКФ "Аміга", ПАТ "МТС Україна", ДП "Херсонхлібекспосервіс" ВАТ "Херсонський Хлібокомбінат".

Щодо правомірності віднесення позивачем до складу витрат вартості отриманого товару на підставі договірних правовідносин з ПП "ВКФ "Вариатор-Плюс", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2011 року між ФОП ОСОБА_2 та ПП "ВКФ "Вариатор-Плюс" було укладено договір поставки №3/1-11, за умовами якого постачальник здійснюючи оптову торгівлю непродовольчими товарами, поставляє і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар, найменування, ціна та кількість товару визначається у накладних на товар. Поставка товару здійснюється, шляхом само вивезення товару покупцем зі складу постачальника транспортом покупця і за його рахунок.

Виконання вказаного договору підтверджено первинними документами, зокрема, видатковими накладними №РН-0000858 від 05 вересня 2011 року, №РН-0001067 від 30 вересня 2011 року; податковими накладними №27 від 05 вересня 2011 року, №149 від 30 вересня 2011 року, згідно яких підприємець отримав від вказаного контрагента продовольчі товари на загальну суму 133 491,37 грн., у т.ч. ПДВ 22 248,21 грн. При цьому, оплата вартості товару підтверджується банківськими виписками.

Разом з тим, судом першої інстанції було зобов'язано підприємця надати докази оприбуткування та внутрішнього переміщення об'єму товару, отриманого від спірного контрагента ПП "ВКФ "Варіатор-Плюс" з урахуванням часу його отримання, зберігання та подальшої його реалізації покупцям, але ця вимога не була виконана.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не було доведено рух активів у процесі здійснення господарської операції через відсутність транспортних документів та надання інших первинних документів, які можуть бути доказом внутрішнього переміщення товару, отриманого від спірного контрагента, та відповідно використання його у господарській діяльності є правильними.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження податкової щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

Отже, ФОП ОСОБА_2 не доведено дотримання вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат за наслідками вчинення господарської операції з ПП "ВКФ "Вариатор-Плюс", що позбавляє первинні документи юридичної значимості (сили) для цілей формування валових витрат на загальну суму 111 242,04 грн., а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність збільшення позивачу податку з доходів фізичних осіб за період 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року в сумі 43 445,17 грн., у т.ч. за 2010 рік в сумі 25 470 грн., за 2011 рік в сумі 17 183,92 грн., за 2012 рік в сумі 791,25 грн. за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000841702 від 18 травня 2013 року, а тому відсутні підстави для його скасування.

Стосовно висновку апелянта про порушення позивачем пп.7.3.1 п.7.3., пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.185.1 ст. 185 та п.187.1 ст. 187 п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, а саме: заниження податку на додану вартість на загальну суму 36 144,79 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків: або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що дата виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту по даті тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) та п.198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З наведених норм слідує, що однією з визначальних умов врахування витрат платника по сплаті податку на додану вартість при обчисленні об'єкта оподаткування податку на додану вартість є їх документальне підтвердження необхідними первинними документами, які є підставою для формування даних податкового обліку.

Згідно акта перевірки, підставами для встановлення вищевказаних порушень є дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відображення у податкових накладних реквізиту "місце розташування юридичної особи", який не відповідає інформаційним даним податкового органу, а також не підтвердження задекларованих позивачем сум податку на додану вартість податковими накладними.

Відповідно до п.4.16 Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (затверджено наказом ДПА України №266 від 18 квітня 2008 року) - якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму податку на додану вартість меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач) звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Податковим органом при проведенні перевірки було виявлено розбіжності у податковій звітності ФОП ОСОБА_2 та його контрагентів за перевірені податкові періоди з лютого 2010 року по лютий 2012 року при співставленні засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, у зв'язку з чим апелянт дійшов висновку про недостовірність задекларованих ФОП ОСОБА_2 даних податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у лютому 2010 року не декларував по ПП ВКФ "Югпромкомплект" суму ПДВ 1 844 грн., що підтверджується додатком №5 до декларації з ПДВ за лютий 2010 року, при цьому згідно податкової накладної №84 від 01 лютого 2010 року на суму ПДВ 970,56 грн., виписана ПП ВКФ «Югпромкомплект». Згідно декларації з ПДВ за березень 2010 року та додатку №5 встановлено, що позивачем задекларована сума ПДВ 5 559,28 грн., а не сума ПДВ 9 407,24 грн., про яку вказує податкова в акті перевірки.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу щодо встановлених розбіжностей за даними підприємця згідно декларацій з ПДВ за травень, червень 2010 року по контрагенту ПП "ВКФ "Югпромкомплект", у зв'язку з невідповідністю місцезнаходження контрагента з даними, вказаними в податкових накладних, оскільки згідно роздруківки з інформаційної бази даних ДПІ, свідоцтво платника ПДВ ПП "ВКФ "Югпромкомплект" було анульовано 20 грудня 2010 року з причин внесення до ЄДР запису про його відсутність за місцезнаходженням, а отже податкова неправомірно в акті перевірки застосовує вказаний довід до спірних правовідносин, які відбулись у попередні періоди, а саме травень, червень 2010 року.

Щодо розбіжностей за даними ФОП ОСОБА_2 згідно декларацій з ПДВ за жовтень 2010 року по контрагенту ПВКФ "Аміга" в сумі ПДВ 4 154, 37 грн. та згідно декларації з ПДВ за березень 2011 року по контрагенту ПАТ "МТС Україна" в сумі 156,28 грн., то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем завірені копії податкових накладних, отриманих від постачальників є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що надає йому право обліковувати вказані суми в податковій звітності відповідних періодів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що наявні розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів спростовані наданими доказами, а тому у апелянта відсутні законні підстави для зменшення суми податкового кредиту за період з лютого 2010 року по лютий 2012 року на загальну суму ПДВ 35 089 грн., з урахуванням визнання позивачем порушень щодо суми ПДВ 1 055 грн. по контрагенту ДП "Херсон Хлібекспосервіс" ВАТ Херсонський комбінат".

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: