Постанова

від 25.04.2014 по справі 802/747/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

25 квітня 2014 р. Справа № 802/747/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання Середюка М.А.,

за участю представників сторін:

позивача Семерука О.Ю., Куцого Р.А., Рослякової В.В.,

відповідача Попової О.В., Брояки О.В.,

третьої особи Мавроді Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Віннторгпром»

до головного управління Міндоходів у Вінницькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницька митниця Міністерства доходів і зборів України

про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень форми «Р» № 0000082206 від 24 лютого 2014 року, №0000072206 від 24 лютого 2014 року, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Віннторгпром" з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу викладені в акті перевірки №5/2-32-22-06/23058611 від 13.02.2014 року в результаті якої винесено податкові повідомлення - рішення про застосування до ТОВ ВКФ "Віннторгпром" фінансових санкцій, зокрема, податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0000082206 від 24.02.2014 року про застосування фінансових санкцій по ввізному миту у розмірі 1441,75 грн. з них: за основним платежем у розмірі 1153,40 грн. та за штрафними санкціями 288,35 грн. та податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0000072206 від 24.02.2014 року про застосування фінансових санкцій по ПДВ у розмірі 279,82 грн. з них: за основним платежем - 230,68 грн. та штрафними санкціями - 46,14 грн. В судовому засіданні представники позивача позов підтримали і просили суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали надавши заперечення, і в судовому засіданні пояснили, що позов не підлягає задоволенню, оскільки, товар, зокрема, "сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє", "сіль поварена харчова виварочна таблетована "Універсальна", "сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє" "йодована" відповідно до вимог чинного законодавства не набувають статусу походження на умовах вільної торгівлі. Також, сертифікат походження товару форми СТ-1 від 05.07.2012 року №1195-М (3330764) відповідно до пунктів 9.1 та 9.3 угоди "Про правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав" від 20.11.2009 року не може бути визнаний для застосування режиму вільної торгівлі.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що проводила перевірку 13.02.14 р. У позивача по питанню дотримання законодавства під час митного оформлення товарів. Вважає, що у товарі "сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє", "сіль поварена харчова виварочна таблетована "Універсальна", "сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє" "йодована" присутня іноземна сировина. Перевіркою та отриманими відповідями з Гомельського відділення Білоруської торгово-промислової палати встановлено, що надані документи не у повному обсязі підтверджують зазначений у графі 9 сертифіката про походження товару СТ-1 критерій «П» та Д2501». Вважає і підтверджено документально, що у товарі "сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє", "сіль поварена харчова виварочна таблетована "Універсальна", "сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє" "йодована" присутня іноземна сировина. Згідно наданих довідок про сировину, яка використовується при виробництві солі повареної екстра «Полєсьє» та солі таблетованої «Уніерсальна», в процесі виробництва використовується сода кальцинована, отримана з Киргизької Республіки.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

В лютому 2014 року посадовими особами ГУ Міндоходів у Вінницькій області проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ ВКФ "Віннторгпром" з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів: "сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє", сіль поварена екстра виварочна таблетована "Універсальная", сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє" йодована.

За результатами проведеної перевірки ГУ Міндоходів у Вінницькій області складено акт перевірки №5/2-32-22-06/23058611 від 13.02.2014 року (а.с. 6-8).

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0000082206 від 24.02.2014 року про застосування фінансових санкцій по ввізному миту у розмірі 1441,75 грн. з них: за основним платежем у розмірі 1153,40 грн. та за штрафними санкціями 288,35 грн. (а.с.9) та податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0000072206 від 24.02.2014 року про застосування фінансових санкцій по ПДВ у розмірі 279,82 грн. з них: за основним платежем - 230,68 грн. та штрафними санкціями - 46,14 грн. (а.с.10).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу і складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Як видно з акту перевірки ГУ Міндоходів у Вінницькій області №5/2-32-22-06/23058611 від 13.02.2014 року, під час проведення документальної перевірки опрацьовано митну декларацію №401090000/2012/ 011686 від 11.07.2012 (далі -МД) та товарно-супровідні документи до неї, лист Міністерства доходів і зборів України від 15.01.2014 №781/7/99-99-24-02-08-17 та лист Державного митного комітету Республіки Білорусь від 11.11.2013 № 08-17/20385-П про результати перевірки сертифіката про походження товару форми СТ-1 від 05.07.2012 № 1195-М (3330764).

Так, на думку перевіряючих, після завершення митного оформлення товарів (оформлення яких та контроль за зобов'язаними декларанта здійснювала митниця-як підрозділ Міндоходів), сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє", сіль поварена екстра виварочна таблетована "Універсальная", сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє" йодована по митній декларації від 11.07.2012 р. №401090000/2012/011686, згідно сертифікату походження товару форми СТ-1 від 05.07.2012р. № 1195-М (3330764), до TOB ВКФ "Віннторгпром" митним органом не були застосовані пільги в оподаткуванні (ввізне мито) під час митного оформлення товару у розмірі 2 відсотки від вартості товару та відповідно не було нараховано на його суму ПДВ.

Незастосування митним органом пільги в оподаткуванні (ввізне мито) під час митного оформлення товару у розмірі 2 відсотки від вартості товару по митній декларації від 11.07.2012 р. №401090000/2012/011686, мотивується це невідповідністю наданого митній службі України органами республіки Білорусь сертифікату про походження товару форми СТ-1 від 05.07.2012р; № 1195-М (3330764), який згідно Угоди про зону вільної торгівлі від 18.10.2011 р., є документом на підставі якого, митними органами України вирішується питання про надання пільги щодо сплати ввізного мита при митному оформленні товару, який постачався із республіки Білорусь (постачальник Мозирсіль) в Україну (отримувач ТОВ ВКФ "Віннторгпром").

Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення, податковий орган посилався на лист Міністерства доходів і зборів України від 15.01.2014 №781/7/99-99-24-02-08-17 та лист Державного митного комітету Республіки Білорусь від 11.11.2013 № 08-17/20385-П про результати перевірки сертифіката про походження товару форми СТ-1 від 05.07.2012 № 1195-М (3330764).

За результатами перевірки сертифікату про походження товару форми СТ-1 від 05.07.2012р. № 1195-М (3330764) Міндоходів встановлено, що отримані документи не в повному обсязі підтверджують зазначений у графі "9" сертифіката про походження товару СТ-1 критерій "П" та "Д 2501", а саме, що згідно п.2.1 Розділу 2 Угоди «Про правила визначення країни походження товарів Співдружності Незалежних Держав» від 20.11.2009 року країною походження товару вважається держава - Учасник угоди, де товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці. У разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару. За результатами перевірки довідок про сировину, наданих Гомельським відділенням торгово-промислової палати Республіки Білорусь, в процесі виробництва солі повареної харчової, виварочної екстра таблетованої "Універсальная" відправником ВАТ "'Мозирсоль" використовується сода кальцинована, отримана з Киргизької республіки. Тобто, при виробництві товару використовується іноземна сировина, але при цьому, в сертифікаті походження СТ-1 в графі 9 вказано критерій "П".

Однак, суд вказані твердження відповідача до уваги не бере, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема, відповідно до ст.45 Митного Кодексу України:

1. У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

2. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

3. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

4. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв'язку з кримінальним провадженням.

Відповідно до Угоди про Правила визначення країни походження товарів, у Співдружності незалежних держав, які підписано 20.11.2009 року (набрали чинності в Україні 14.09.11р.) - сертифікат походження товару - документ, що свідчить про країну походження товару та виданий органом (організацією), уповноваженим державою - учасницею Угоди відповідно до її національного законодавства.

Приписами зазначених Правил п.6.1. передбачено, що на підтвердження країни походження товару у конкретній країні - для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід'ємною частиною цих Правил) чи декларації про походження товару.

У п.6.2. Правил визначено, що у випадку, коли як документ, що підтверджує країну походження товару, може бути надана декларація про походження товару, а також коли надання документів про походження товару не обов'язкове, визначаються відповідно до національного законодавства країни ввезення.

Під час вивезення товарів з держав - учасниць Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства (далі - уповноважений орган).

Сертифікат форми СТ-1 оформлюється та видається на одну партію товарів.

Строк застосування сертифіката форми СТ-1 для цілей надання режиму вільної торгівлі обмежений 12 місяцями з дати його видачі.

Згідно з ст. 276 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

За ч. 1, 2 ст. 277 Митного кодексу України визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень Митного кодексу України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Порядок визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року №1864.

У відповідності до п. 4 даного Порядку декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей.

На підставі п. 5 зазначеного Порядку, у разі, коли в декларації про походження товару та в інших документах, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в декларації, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару сертифікат або додаткові відомості, на підставі яких відповідно до положень Митного кодексу України щодо визначення країни походження та порядку, встановленого Держмитслужбою, митним органом визначається країна походження товару.

Вказана норма кореспондується з приписами ст. 282 Митного кодексу України, яка передбачає, що для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;

2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

4) у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.

Режим вільної торгівлі між Україною та Киргизькою Республікою встановлено договором про зону вільної торгівлі. Дана угода ратифікована 30.07.2012 року, дата набуття чинності для України: 20.09.2012 року (надалі - Угода).

Статтею 2 цієї Угоди встановлене, що Сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

У відповідності до п. 6.7 Правил у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Зазначене узгоджується з приписами статті 284 Митного кодексу України, якою встановлено, що до товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим найбільшого сприяння за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження не пізніше ніж через один рік з дати здійснення митного оформлення.

Проаналізувавши зазначені норми, суд дійшов висновку, що сертифікат походження товару є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування тарифів та митних платежів.

Аналогічну норму щодо права звернення митного органу з метою підтвердження автентичності сертифікату та відомостей, що в ньому зазначені, містить ч. 4 ст. 283 Митного кодексу України, в якій визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей. Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни, доти, доки митні органи не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.

Відповідно до п. 9.3 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року (дата набрання чинності для України - 14.09.2011 року) сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару.

Як зазначив представник відповідача ГУ Міндоходів у Вінницькій області, що направлявся до Гомельського відділення торгово-промислової палати Республіки Білорусь запити щодо надання інформації відносно імпортної сировини, використаної у виробництві готової продукції, та підтвердження інформації про виконання технологічних операції при виробництві експортованого товару.

Оскільки, на думку відповідача, листом-відповіддю Гомельського відділення торгово- промислової палати Республіки Білорусь не надано вичерпну інформацію щодо підтвердження країни походження імпортованого позивачем товару, а тому, згідно із наведеним п. 9.3 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року, відповідач мав надіслати Гомельському відділенні торгово-промислової палати Республіки Білорусь повторний запит. Як випливає з матеріалів справи, рішення про визначення країни походження товару відповідачем не приймалось.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до листа Державного митного комітету республіки Білорусь від 11.11.2013р. за №08-17/20385-11, в якому підтверджено правомірність видачі сертифікату про походження товару форми СТ-1 №1195-М (бланк 3330764) від 05.07.2012 року, а також те, що експортована сіль кухонна виварочна виготовлена на ВАТ "Мозирсіль" має походження Республіки Білорусь і відповідає вимогам Правил визначення країни походження товару, згідно Угоди "Про правила визначення країни походження товарів Співдружності Незалежних Держав" від 20.11.2009 року.

Також, суд звертає увагу на те, що в акті перевірки ГУ Міндоходів у Вінницькій області зазначено, що згідно п.2.1 Розділу 2 Угоди про Правила визначення країни походження товарів Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року встановлено, що країною походження товару вважається держава - Учасник угоди, де товар був повністю вироблений або підданий достатній обробні/переробці. У разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару. За результатами перевірки довідок про сировину, наданих Гомельським відділенням торгово-промислової палати Республіки Білорусь, в процесі виробництва солі повареної харчової, виварочної екстра таблетованої "Універсальная" відправником ВАТ "Мозирсіль" використовується сода кальцинована, отримана з Киргизької республіки. Тобто, при виробництві товару використовується іноземна сировина, але при цьому в сертифікаті походження СТ-1 в графі "9" вказано критерій "П".

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Угоди про зону вільної торгівлі від 18.10.2011 року Сторона (учасник Угоди) не застосовує мита та інші платежі, еквівалентні миту, стосовно імпорту товару з митної території іншої Сторони - учасниці Угоди. Республіка Киргизія є учасницею даної Угоди, а не третьою країною і її товар, сировина, згідно п.2.1 Розділу 2 Угоди «Про правила визначення країни походження товарів Співдружності Незалежних Держав» від 20.11.2009 року (далі - Правила ), а тому, не підпадає під визначення товару третіх країн.

Крім цього, відповідно до п. 2.7 Правил, якщо продукт, походження якого відповідає умовам цих Правил, використовується у виробництві іншого товару, то вимоги до походження, що застосовуються до матеріалів, використаних для виробництва цього продукту, не враховуються під час визначення країни походження товару. Згідно з пунктом 9.3. цих Правил, сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушеннями вимог, установлених цими Правилами.

Однак, відповідачем не зазначено з якими саме порушеннями виданий сертифікат про походження товару форми СТ-1 №1195-М (бланк 3330764) від 05.07.2012 року, як і не зазначає і самостійно не встановлює критерію та походження товару сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє", сіль поварена екстра виварочна таблетована "Універсальная", сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє" йодована по митній декларації від 11.07.2012 р. №401090000/2012/011686, згідно сертифікату походження товару форми СТ-1 від 05.07.2012р. № 1195-М (3330764).

Відповідно до статті 1 Угоди «Про зону вільної торгівлі» від 18.10.2011 року, сторона (учасник Угоди) не застосовує мита та інші платежі, еквівалентні миту, стосовно імпорту товару з митної території іншої Сторони - учасниці Угоди.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що товар сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє", сіль поварена екстра виварочна таблетована "Універсальная", сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє" йодована по митній декларації від 11.07.2012 р. №401090000/2012/011686, згідно сертифікату походження товару форми СТ-1 від 05.07.2012р. № 1195-М (3330764) має походження Республіки Білорусь і відповідає вимогам Правил визначення країни походження товару, згідно Угоди "Про правила визначення країни походження товарів Співдружності Незалежних Держав" від 20.11.2009 року.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ ВКФ "Віннторгпром" п. 9.3 угоди "Про правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав" від 20.11.2009 року є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0000082206 від 24.02.2014 року та податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0000072206 від 24.02.2014 року підлягають скасуванню як протиправні.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі даного акту та застосування штрафних санкцій.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасування податкові повідомлення форми «Р» №0000082206 від 24 лютого 2014 року та №0000072206 від 24 лютого 2014 року, які прийнято головним управлінням Міндоходів у Вінницькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Віннторгпром» (код ЄДРПОУ 230586102280, м. Вінниця, вул. Чехова, 29) судовий збір, який сплачено по платіжному дорученню №78 від 12.03.14р. у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.) шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунків головного управління Міндоходів у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 38717474, м. Вінниця, Хмельницьке шосе,7).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Суддя Крапівницька Н. Л.