Постанова

від 23.04.2014 по справі 820/5194/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 р. справа №820/5194/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Мартиросяна Т.Е.,

представника відповідача - Міщук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000044200 від 31.01.2014 року та №0000054200 від 13.11.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що висновки відповідача, які містяться в акті «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» (код за ЄДРПОУ 00383231) з питань дотримання податкового законодавства по відносинам з ТОВ «БТЛ-Про» (код за ЄДРПОУ 37705122) з податку на додану вартість за лютий 2013р., ТОВ «Альянс» (код за ЄДРПОУ 33677280) з податку на прибуток за 2010 рік та 2011 рік та податку на додану вартість за жовтень 2010р., січень, березень 2011р., ТОВ «Єворзв'язок» (код за ЄДРПОУ 33119083) з податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість за квітень 2012р». є необґрунтованими та незаконними, оскільки зроблені на підставі перевірки не самого позивача, а його контрагентів. Також зазначав, що договори укладені між ним та ТОВ «БТЛ-Про» та ТОВ «Альфакласс» носять реальний характер, при виконанні яких складались всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, які передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Представник позивача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві, та просив адміністративний позов задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Відповідач надав до суду заперечення на адміністративний позов, в яких, вказав, що господарські операції між позивачем та ТОВ «БТЛ-Про» та ТОВ «Альфакласс», зазначені в податкових накладних, не відбулися, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд залишити без задоволення позовні вимоги, посилаючись на заперечення на адміністративний позов та обґрунтовуючи свою позицію висновками акту перевірки.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» за результатами якої складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» (код за ЄДРПОУ 00383231) з питань дотримання податкового законодавства по відносинам з ТОВ «БТЛ-Про» (код за ЄДРПОУ 37705122) з податку на додану вартість за лютий 2013р., ТОВ «Альянс» (код за ЄДРПОУ 33677280) з податку на прибуток за 2010 рік та 2011 рік та податку на додану вартість за жовтень 2010р., січень, березень 2011р., ТОВ «Єворзв'язок» (код за ЄДРПОУ 33119083) з податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість за квітень 2012р» (далі по тексту - «Акт перевірки»)(а.с.15-49).

На підставі Акту перевірки відповідачем 13.11.2013р. прийнято податкові повідомлення-рішення №0000064200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 2 318,00 грн. (з них 2 317,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0000054200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 183 848,00 грн. (з них 124 144,00 грн. за основним платежем та 59 074,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.50-53).

Позивач, не погодившись із визначеною у вищевказаному податковому повідомленні-рішенні сумою грошових зобов'язань, скористався правом на його адміністративне оскарження та звернувся зі скаргою № 11/100 від 22.11.2013 р. до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (а.с54-64).

Рішенням Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників. № 12697/10/10-34 строк розгляду первинної скарги продовжено до 24.01.2014 р.(а.с.65).

Рішенням Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 1881/10/10-334 від 23.01.2014 р. вказана скарга задоволена частково, податкове повідомлення-рішення № 0000054200 від 13.11.2013р. залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0000064200 від 13.11.2013р. скасовано в частині основного платежу у розмірі 328,50 грн. (а.с. 66-75).

Не погодившись зі вказаним рішенням, позивач звернувся зі скаргою № 02/049 від 07.02.2014р. до Міністерства доходів і зборів України (а.с.76-88). Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 03.03.2014р. № 404116/44-99-1001-15 про результати розгляду повторної скарги в задоволені скарги позивача відмовлено, оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін (а.с.89-96).

У зв'язку з частковим задоволенням первинної скарги позивача №11/100 від 22.11.2013 р., податкове повідомлення-рішення від 13.11.2013р. № 0000064200 вважається відкликаним, замість нього відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2014р. № 0000044200, згідно з яким суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, на виконання приписів рішення № 1881/10/10-334 від 23.01.2014р. про результати розгляду скарги № 11/100 від 22.11.2013р., зменшено на 328,50 грн. (а.с.186-187).

Щодо висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000054200 від 13.11.2013р., суд зазначає наступне.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «БТЛ-Про» (Виконавець) 25.10.2012р. укладено договір надання послуг/виконання робіт № 47725, за умовами якого Виконавець зобов'язаний надавати послуги та виконувати роботи по організації комплексу інформаційних та інших заходів Замовника з метою забезпечення прав повнолітніх споживачів тютюнових виробів, які виготовляються або імпортуються Замовником, на отримання інформації про таку продукцію на курорті Буковель (а.с.97-101).

Відповідно до п.1.2 договору № 47725 від 25.10.2012р. об'єм послуг/робіт по кожному заході, строки і місце, програма заходів, а також інші вимоги до послуг/робіт узгоджуються Сторонами в додатках.

На виконання вказаного положення договору між позивачем та ТОВ «БТЛ-Про» укладено додаток № 2 до договору № 47725 від 25.10.2012 р., за умовами якого Виконавець зобов'язаний надати послуги по організації комплексу інформаційних та інших заходів Замовника з метою забезпечення прав повнолітніх споживачів тютюнових виробів, які виготовляються або імпортуються Замовником під торговою маркою Marlboro (а.с.102-103).

Пунктом 4.1 договору № 47725 від 25.10.2012р. передбачено, що Замовник зобов'язаний оплатити надані послуги/виконані роботи, погоджені сторонами у відповідних додатках, протягом 21 календарного дня з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт.

Згідно з п. 4 додатку № 2 до договору № 47725 від 25.10.2012р. загальна вартість послуг складає 756 489,36 грн.

За умовами п. 5.1 договору № 47725 від 25.10.2012р. приймання-передача наданих послуг/виконаних робіт за даним договором здійснюється на основі підписаного сторонами відповідного акту приймання-передачі.

На виконання вказаних положень договору № 47725 від 25.10.2012 р. сторонами складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.104), за умовами якого позивач прийняв, а ТОВ «БТЛ-Про» передав послуги з організації комплексу інформаційних та інших заходів Замовника з метою забезпечення прав повнолітніх споживачів тютюнових виробів, які виготовляються або імпортуються Замовником, на отримання інформації про таку продукцію на курорті Буковель. Загальна вартість послу складає 713 798,40 грн., в тому числі ПДВ - 118 966,40 грн. Вказана сума була сплачена позивачем 28.02.2013 р. на підставі платіжного доручення № 882539 (а.с.220).

Сума ПДВ в розмірі 118 966,40 грн., сплачені у зв'язку з придбанням послуг у ТОВ «БТЛ-Про», включені позивачем до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за лютий 2013 року (а.с.106).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Альфакласс», суд зазначає наступне.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «АльфаКласс» (Продавець) 01.09.2010 р. укладено договір поставки № PMU/10-093, за яким Продавець зобов'язується поставляти товар на підставі та у відповідності до замовлення Покупця (а.с.108-112).

Товар був переданий у власність Покупця згідно із видатковими накладними № PH-0315 від 08.10.2010р., № PH-0000006 від 24.01.2011р., № PH-00000446 від 02.03.2011р. та оприбуткований на підставі прибуткових ордерів № 500041679 від 11.10.2010р., № 5000441154 від 24.01.2011р., № 5000441154 від 07.03.2011р.(а.с.114, 116, 119, 121, 124, 126).

Оплата за вказаний товар здійснювалась на підставі платіжних доручень № 578988 від 22.10.2010р., № 614674 від 09.02.2011р., № 626617 від 18.03.2011 р.(а.с.221-223).

За результатами поставки товару ТОВ «Альфакласс» склало та надало позивачу податкові накладні № 354 від 08.10.2010р., № 28 від 24.01.2011р., № 3 від 02.03.2011 р. (а.с.115, 120, 125).

Суми ПДВ в розмірі 5 177,00 грн., сплачені у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ «АльфаКласс», включені позивачем до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за жовтень 2010р. (876,00 грн.), січень 2011 року (2 227,5 грн.), та березень 2011 року (2 073,50 грн.), що не заперечувалось сторонами по справі.

Відповідачем у акті перевірки зазначено, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктом 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ним товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах підтверджені відповідними податковими накладними.

У ході перевірки відповідачем не встановлено та не відображено у акті перевірки у позивача наміру отримати за вказаними вище договорами іншого результату, ніж придбання товару та отримання послуг. Досліджуючи надані позивачем та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом на виконання вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних на виконання умов договору поставки товарів № PMU/10-093, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає: облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може видаляти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства".

Суд зазначає, що для позивача, як покупця, що не здійснює транспортування, товарно-транспортна накладна у випадку її оформлення мала б лише статус документу, що супроводжував вантаж, а не статус документу, за яким підприємство повинно було б будувати свій бухгалтерський облік в частині отримання ТМЦ. Для позивача факт отримання товару було засвідчено оформленням наявних в матеріалах справи видаткових накладних та прибуткових ордерів.

Надані позивачем видаткові накладні, прибуткові ордери, податкові накладні та платіжні доручення є первинними документами та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995 року.

Суд зауважує, що правилами податкового обліку не передбачено обов'язкового складання та обліку товарно-транспортних накладних для підтвердження факту приймання-передачі товару від одного контрагента іншому. Зазначені накладні можуть вважатись обов'язковими для відображення факту транспортування товару, а факт передачі товару підтверджується видатковою накладною.

Доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за вказаними договорами поставки та надання послуг, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Суд зазначає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами базуються на висновках акту Васильківської ОДПІ у Київської області ДПС від 29.05.2013 року № 707/22-01/37705122 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "БТЛ-ПРО" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Амброзія" за лютий 2013 року та акту Західної МДПІ м. Харкова, Харківської області ДПС від 19.04.2013р. № 743/22.5-21/33677280 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакласс».

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам правовідносин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Матеріалами справи підтверджено, що формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань платника ПДВ здійснено у відповідності до вимог ст. ст. 187, 198 Податкового кодексу України.

Крім того, суд критично ставиться до доводів відповідача про відсутність ТОВ «Альфакласс» за місцезнаходженням, які були зроблені на підставі акту західної МДПІ м. Харкова, Харківської області ДПС від 19.04.2013р. № 743/22.5-21/33677280 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакласс»». Вказаний акт складений 19.04.2013р. і не може слугувати підставою для автоматичного висновку про відсутність ТОВ «Альфакласс» за місцезнаходженням у періоді виконання договору № PMU/10-093 від 01.09.2010р.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення № 0000054200 від 13.11.2013р. підлягає скасуванню.

Щодо висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки, стосовно порушення позивачем п.3.1 ст.3, п.5.1 пп.5.3.9 ст.5, пп. 8.1.2 п.8.1, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000044200 31.01.2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.3.9 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Відповідно до пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що виявлені порушення стосуються віднесення позивачем сум амортизаційних відрахувань на товари, які були придбані у ТОВ «Альфакласс» за договором № PMU/10-093 від 01.09.2010 р., до валових витрат. На думку відповідача, позивач не мав права на здійснення амортизаційних відрахувань на придбані товари, оскільки відповідачем встановлено в акті перевірки нереальність операцій по придбанню таких товарів.

Судом встановлено реальність здійснення поставки товарів за договором № PMU/10-093, укладеним 01.09.2010 р. між позивачем та ТОВ «Альфакласс». Як наслідок, в позивача наявні всі підстави на здійснення таких амортизаційних відрахувань, що дає суду підстави зробити висновок про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000044200 від 31.01.2014 р. підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000044200 від 31.01.2014 року та №0000054200 від 13.11.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" (62482, Харківська область, с. Комуніст, Польовий в'їзд, 1, код ЄДРПОУ 00383231) судовий збір у розмірі 372,33 грн. (триста сімдесят дві гривні тридцять три копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 28 квітня 2014 року.

Суддя Котеньов О.Г.