Постанова

від 31.03.2014 по справі 804/7993/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 р. Справа № 804/7993/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представника позивача Акімової М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжелдортранс» до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Савойя» про визнання протиправним та скасування № 0000821500 від 30 травня 2013 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремжелдортранс» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000821500 від 30 травня 2013 року, винесеного Криворізькою північною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, про збільшення підприємству позивача суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 114 666 (сто чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 64 коп. та за штрафними санкціями у розмірі 28 666 (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 66 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірки ТОВ "Ремжелдортранс" щодо дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ „Савойя» (код ЄДРПОУ 19081165) за період з 01.07.2012 по 31.07.2012, результати якої зафіксовано в акті від 18.05.2013 №107/222/33576086. Відповідно до висновків зазначеного акту підприємством позивача завищено податковий кредит у зв'язку з відсутністю факту придбання товару від ТОВ „Савойя», про що свідчить відсутність документального підтвердження його походження, сертифікатів, технічних умов, оприбуткування на склад. Представник позивача вважає такі висновки хибними, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, оскільки господарські операції, на його думку, підтверджені належним чином оформленою первинною та бухгалтерською документацією. Таким чином, представник позивача вважає прийняте на підставі хибних висновків контролюючого органу оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову; обґрунтовуючи свою позицію, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби 24 липня 2013 року направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи, в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи вищевикладене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника.

Дослідивши матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, посадовими особами Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі наказу від 16.05.2013 року №556 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Ремжелдортранс" щодо дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ «Савойя» (код ЄДРПОУ 19081165) за період з 01.07.2012 по 31.07.2012.

За результатами перевірки податковою інспекцією складено акт від 18.05.2013 №107/222/33576086.

Зі змісту зазначеного акту перевірки судом встановлено, що підприємство позивача у перевіряємий період мало фінансово-господарські відносини з контрагентом ТОВ «Савойя» (код ЄДРПОУ 19081165). Згідно наданих документів ТОВ «Ремжелдортранс» з ТОВ «Савойя» було оформлено (виписано) видаткові накладні від 03.07.2012 №РН-0000001 та від 6.07.2012 №Ну-0000002. Підприємством податковий кредит задекларовано у податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2012 року №9064161768 від 18.10.2012 року на суму 61333,32 грн., у податковій декларації з ПДВ за грудень 2012 року № 9084798314 від16.01.2013 на суму 53333,32 грн., які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, включені до додатку 5 та відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за липень 2012 року, вересень 2012 року, грудень 2012 року. Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками. Перевезення здійснювалось силами ТОВ «Стахфінрезерв», на перевезення ТМЦ було оформлено товарно-транспортні накладні від 03.07.2012 №0301 та від 06.07.2012 №0601. До перевірки також надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00403 та №ОУ-326. Разом з тим, товарно-транспортні, що були надані до перевірки оформлені неналежним чином та не мають обов'язкових реквізитів - інформацію про подорожній лист, відсутня інформація щодо місця навантаження та розвантаження вантажу, інформацію про водія експедитора, здача-прийняття водієм-експедитором товарів, інформація щодо вантажно-розвантажувальні операції, підпис водія, відсутня печатка ТОВ «Стахфінрезерв». До перевірки не надані документи щодо підтвердження оприбуткування товару на склад (відсутні картки складського обліку, отримання товару комірником під матеріальну відповідальність), а також документи, які б містили відомості про походження товару (сертифікат якості виробника, технічні умови та інші документи). Відсутність та дефектність зазначених документів, на думку посадових осіб контролюючого органу, свідчить про нереальність господарських операцій між підприємством позивача та контрагентом-постачальником ТОВ «Савойя».

Крім того, Криворізькою північною МДПІ було отримано інформацію від Стахановської об'єднаної ДПІ про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, висновки якої зафіксовано актом перевірки від 08.04.2013 №38 /22-19081165. Відповідно до змісту цього акту перевірки в зв'язку з неможливістю підтвердження я придбання товару (робіт) ТОВ «Савойя» від ТОВ «Онікс-Трейд», неможливо підтвердити реалізацію відповідного товару (послуги) на адресу покупців та, відповідно, віднесення вартості реалізації до складу доходів, а відповідних сум податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань. Таким чином, господарські операції між ТОВ «Савойя» та підприємствами-контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій.

На підставі зазначеного, Криворізькою північною МДПІ в акті перевірки від 18.05.2013 №107/222/33576086 зроблено висновок про порушення підприємством п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого: ТОВ «Ремжелдортранс» завищено податковий кредит з податку на додану вартість по операціям, за липень 2012р. на 114666,64 грн., який відображено у податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2013 року на суму 61333,32 грн., грудень 2012 року 53333,32 грн., в результаті чого занижено податковий кредит на суму ПДВ 114666,64 грн.: за вересень 2012 року на суму - 61333,32 грн.; за грудень 2012 року на суму - 53333,32 грн. (а.с.14-41 том 1).

Не погодившись з зазначеним актом перевірки підприємство позивача 28 травня 2013 року подало на нього заперечення, які згідно відповіді Криворізької північної МДПІ від 30.05.2013 року №7537/10/22.4 залишені без задоволення (а.с.47-51 том 1).

На підставі висновків вказаного акту перевірки Криворізькою північною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30 травня 2013 року № 0000821500 відносно ТОВ "Ремжелдортранс" (код ЄДРПОУ 35576086) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 114 666 (сто чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 64 коп., за штрафними санкціями у розмірі 28 666 (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 66 коп.

Не погоджуючись з винесеним контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням та висновками акту перевірки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1, п. 75.1.2 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 ПК України. Так, згідно з п. 79.1 цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що під час проведення перевірки відповідач діяв відповідно до положень ст. 79 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з позицією викладеною у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно до положень листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції. Проте, судом встановлено факт реального існування вказаних обставин у правовідносинах між позивачем та його контрагентами, та спростовано відповідні висновки податкового органу.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, судом під час розгляду справи встановлено, що протягом превіряємого періоду позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Савойя» (код ЄДРПОУ 19081165). Так, між позивачем та ТОВ «Савойя» укладено договір поставки від 02.07.2012 року №145. За специфікацією №1 до договору підприємством позивача отримано циліндри розвантаження одинарної дії кр. 945.45.040-2, 945.45.050-2, повітрясповільнювачі 134.

В ході судового розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочину, вчиненого позивачем та ТОВ «Савойя» у перевіряємий податковим органом період.

В свою чергу, позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій шляхом надання копій первинних документів, документів бухгалтерського обліку та інших документів, що містять документальне підтвердження реальності господарської операції. Зокрема, судом встановлено факт укладення та виконання договору поставки товарів між позивачем та ТОВ «Савойя», що підтверджується належно оформленими податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання продукції, наявними в матеріалах справи, а також реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за вересень, грудень 2012 року, виписками банку, картками складського обліку матеріалів за період 03.07.2012р. - 26.08.2012р. циліндрів розвантажувальних, повітрясповільнювачів, звітами по проводкам, оборотно-сальдовими відомостями, актами на списання ТМЦ для виготовлення вагонів та іншими докуметами.

Матеріалами справи також підтверджується, що придбані ТОВ «Ремжелдортранс» у ТОВ «Савойя» товарно-матеріальні цінності були використані позивачем при виробництві готової продукції та подальшому реалізовані суб'єктам господарювання, а саме підприємством позивача отримано збирально-випробувальні роботи для виробництва готової продукції за договором підряду від 02.07.2012р.; готову продукцію частково реалізовано ТОВ «ТОПМАРК» на підставі договору купівлі-продажу №120503 від 18.06.2012р. із додатками, що також підтверджується наданими представником позивача та долученими до матеріалів справи документами (а.с.216 том 1 - а.с.59 том 2).

Жодних зауважень щодо правильності оформлення зазначених первинних документів у відповідача під час перевірки не виникло і відповідно в акті перевірки не зафіксовано, окрім зауважень щодо оформлення товарно-транспортних накладних. Так, представник контролюючого органу в акті перевірки зазначає, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні не мають обов'язкових реквізитів - інформацію про подорожній лист, відсутня інформація щодо місця навантаження та розвантаження вантажу, інформацію про водія експедитора, здача-прийняття водієм-експедитором товарів, інформація щодо вантажно-розвантажувальні операції, підпис водія, відсутня печатка ТОВ «Стахфінрезерв».

Суд не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, згідно із ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.), до якої Україна приєдналась 01.08.2006 року, згідно із Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Судом також критично оцінюються посилання відповідача на відсутність документів щодо підтвердження оприбуткування товару на склад (відсутні картки складського обліку, отримання товару комірником під матеріальну відповідальність), а також документів, які б містили відомості про походження товару (сертифікат якості виробника, технічні умови та інші документи), оскільки така вимога виходить за межі прав, наданих Податковим кодексом України органам державної податкової служби (ст.20). Крім того, зазначені документи не є первинними документами в розумінні Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджують її здійснення, та їх наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві. Отже, податковий орган не вправі контролювати наявність або відсутність таких документів, а висновок про нереальність господарських операцій в залежності від наявності або відсутності таких документів є безпідставним.

Таким чином, надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання ТОВ «Ремжелдортранс» товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача про нереальність . Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Щодо посилань представників Криворізької північної МДПІ в обґрунтування нереальності господарських операцій між ТОВ «Ремжелдортранс» та ТОВ «Савойя» на акт перевірки від 08.04.2013 №38/22-19081165 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Савойя» (код за ЄДРПОУ 19081165) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2012 по 31.07.2012 та податку на прибуток за період з 01.07.2012 по 31.12.2 012 по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «ОНІКС-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 32898869)», суд вважає за необхідне зазначити таке.

У судовому засіданні допитано в якості свідка головного бухгалтера ТОВ «Ремжелдортранс» ОСОБА_4. Відповідно до наданих в судовому засіданні пояснень та долучених до матеріалів справи письмових доказів, судом встановлено, що поставлений на адресу підприємства позивача товар ТОВ «Савойя» придбало у ПП «ІНТЕК» за договором від 28.10.2011 року №96/10 з додатками. Отримання ТОВ «Савойя» товару за такою угодою підтверджується накладними, актами прийому-здачі, довіреностями, рахунком. В свою чергу, ПП «ІНТЕК» придбало вказаний товар за договором поставки від 20.10.2011 року №1020 з додатками у ТОВ «ТД ВАГОНЗАВОД», на підтвердження чого надано сертифікати якості, видаткову накладну, акт прийому-передачі продукції, рахунок-фактуру тощо.

Таким чином, враховуючи, що підприємство позивача отримало товар від постачальника ТОВ «Савойя» за ланцюгом постачання від ПП «ІНТЕК», висновки акту перевірки про безтоварність та нереальність операцій ТОВ «Савойя» з контрагентами-покупцями за ланцюгом постачання від ТОВ «ОНІКС-ТРЕЙД» при з'ясуванні реальності господарських операцій в розглядуваній адміністративній справі не беруться судом до уваги.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обгрунтованні та підтверджуються належними доказами, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність свого рішення не довів.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремжелдортранс" до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Савойя" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000821500 від 30 травня 2013 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000821500 від 30 травня 2013 року, яке винесене Криворізькою північною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремжелдортранс" (код ЄДРПОУ 35576086) про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 114 666 (сто чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 64 коп., за штрафними санкціями у розмірі 28 666 (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 66 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремжелдортранс" (код ЄДРПОУ 35576086) судовий збір у розмірі 1433 (одна тисяча чотириста тридцять три ) грн. 34 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 квітня 2014 року

Суддя Д.О. Власенко