Постанова

від 16.04.2014 по справі 922/5100/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2014 р. Справа № 922/5100/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Потапенко В.І.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивачів - Соболєва І.В., довіреність б/н від 02.01.2014 р.

відповідача - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Українсько-американське Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА", м. Харків (вх. №723Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 28.01.14 р. у справі № 922/5100/13

за позовом Приватного Акціонерного товариства "Сад", с. Високе, Охтирський район, Сумська область

до Українсько-американського Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА", м. Харків

про стягнення 129000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.01.13 р. по справі № 922/5100/13 (суддя Ємельянова О.О.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Українсько - американського товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Кода" на користь Приватного акціонерного товариства "САД" суму основного боргу 129 000,00 грн., 2580,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.01.14 р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовної вимоги Приватного акціонерного товариства "САД" про стягнення з Українсько-американського Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА" 129000 грн.- відмовити.

При цьому відповідач зазначає, що рішення у справі було винесено за відсутності у судовому засіданні представника відповідача, чим позбавлено останнього можливості надати свої заперечення та пояснення щодо необґрунтованості позовних вимог. Крім того, відповідач не погоджується з висновками суду про стягнення 129000,00 грн., посилаючись на відсутність у нього обов'язку здійснити повернення вказаних коштів. На цій підставі просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін.

Відповідач в призначене судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням за № 003668/2 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача 21.03.2014 р.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 26.02.2013 року між Приватним акціонерним товариством "САД" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "КОДА" (виконавець) було укладено договір № 018 (а.с. 9).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30.12.2013 року (пункт 6.1. договору).

Відповідно до пункту 1.1. договору , виконавець зобов'язувався виготовити і передати замовнику ваги автомобільні КОДА - А модифікація Модуль А- 80- 20 НПВ= 80 т (далі продукція).

Загальна сума договору складає 215 000 грн. 00 коп. (двісті п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), у тому числі НДС - 20% 35 833 грн. 33 коп. (пункт 2.2. договору).

Пунктом 3.1.2. договору встановлено, що "поставка продукції згідно додатку №1 до договору - на протязі 4-5 тижнів з моменту перерахування коштів замовника на поточний рахунок виконавця "

Відповідно до пункту 3.4.1 договору перший авансований платіж у сумі 29 000 грн. 00 коп. повинен бути перерахований на протязі 5 робочих днів з моменту підписання сторонами даного договору.

На виконання умов даного договору позивач 27.02.2013 року перерахував перший авансований платіж платіжним дорученням №381 на рахунок відповідача у суму 29 000 грн. 00 коп. (а.с.17).

Відповідно до пункту 3.4.2 договору другий авансований платіж у сумі 100 000 грн. повинен бути перерахований до 01.04.2013 року.

25.03.201З року позивачем платіжним доручення №544 на рахунок відповідача було нараховано другий авансовий платіж на суму 100 000 грн. 00 коп. (а.с.18).

Поставка здійснюється протягом 4-5 тижнів з моменту перерахування грошових коштів Замовника на рахунок виконавця згідно з пунктом 3.4.1 діючого Договору (пункт 3.1.2. Договору).

26.10.2013 року позивачем направлена претензія вих.№ 10/26-2 щодо негайної поставки відповідачем продукції відповідно умов договору № 018 від 26.02.2013 року(а.с.14).

Однак, відповідач обумовлений договором товар не поставив.

З матеріалів справи вбачається. що 05.11.2013 року між Приватним акціонерним товариством "САД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОДА" було підписано додаткову угоду до договору № 018 від 26.02.2013 року, відповідно до якої даний договір вважається достроково розірваним. Пунктом 2 договору встановлено, що на протязі 7 календарних днів із дати підписання додаткової угоди виконавець зобов'язувався повернути отримані від замовника суму передоплати у розмірі 129 000,00 грн. (шляхом перерахування коштів на рахунок замовника) ( а.с.13).

Однак, відповідач суму заборгованості перед позивачем за не поставлений товар у повному обсязі не сплатив, що стало підставою звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 129000,00 грн. Позов обґрунтований посиланням на ст.ст. 20, 173, 174, 175, 193, 216, 218, 229 ГК України, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 629, 662, 712 ЦК України.

Враховуючи викладені позивачем обставини, зважаючи на те, що відповідач не надав доказів ані передання товару, ані здійснення оплати за спірною господарською операцією, суд першої інстанції визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 129 000,00 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Так, підставою виникнення між сторонами господарсько-правових відносин є укладений між ними договір № 018 від 26.02.2013 р., відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виготовити і передати замовнику ваги автомобільні КОДА - А модифікація Модуль А- 80- 20 НПВ= 80 т (далі продукція) на загальну суму 215 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання п. 3.4.1 та п. 3.4.2 договору позивачем було перераховано відповідачу авансовий платіж в розмірі 129000,00 грн., проте останній поставки товару не здійснив, про що він не заперечує.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що умови договору № 018 від 26.02.2013 р. відповідачем не були виконані, в зв'язку з чим додатковою угодою від 05.11.2013 р. до договору сторони домовились про розірвання договору № 018 від 26.02.2013 р. за взаємною згодою з 05.11.2013 р.

Також, пунктом 2 зазначеної додаткової угоди до договору відповідач зобов'язався на протязі 7 календарних днів із дати підписання додаткової угоди повернути отримані від замовника суму передоплати у розмірі 129 000,00 грн. (шляхом перерахування коштів на рахунок замовника) ( а.с.13).

Отже, зобов'язання відповідача щодо поставки товару припинилось внаслідок розірвання договору № 018 від 26.02.2013 р. та у відповідача виникло зобов'язання з повернення суми передплати у розмірі 129000,00 грн. згідно додаткової угоди до договору від 05.11.2013 р.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору та додаткової угоди до нього, а також, враховуючи, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, жодних аргументованих доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, останнім не представлено, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 129000,00 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відтак, в зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору № 018 від 26.02.2013 р., який розірвано сторонами за взаємною згодою в установленому законом порядку, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 129000,00 грн.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, посилання відповідача на відсутність у нього обов'язку здійснити повернення вказаних коштів є безпідставними та такими, що спростовуються. як умовами додаткової угоди від 05.11.2013 р. до договору № 018 від 26.02.2013 р., які в силу закону є обов'язковими для виконання, так і вищезазначеними нормами чинного законодавства.

Разом з цим слід зазначити, що задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд в мотивувальній частині рішення послався на положення ст.ст. 1212 Цивільного кодексу України, в той час, як позивачем була заявлена вимога про стягнення заборгованості в розмірі 129000,00 грн. в зв'язку з порушенням відповідачем договору № 018 від 26.02.2013 р. та невиконанням умов додаткової угоди від 05.11.2013 р. до договору, яка ґрунтується на ст.ст. 20, 173, 174, 175, 193, 216, 218, 229 ГК України, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 629, 662, 712 ЦК України.

Однак, якщо помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку щодо вирішення спору, то у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного судового рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що помилкове застосування місцевим господарським судом норм матеріального права (ст. 1212 ЦК України), не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, що дає підстави залишити рішення господарського суду Харківської області 28.01.2014 р. без змін, хоча і з інших правових підстав.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в зв'язку з тим, що рішення у справі було винесено за відсутності у судовому засіданні представника відповідача, чим позбавлено останнього можливості надати свої заперечення та пояснення щодо необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів з такими твердженнями не погоджується та вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що відповідачу було достеменно відомо про розгляд справи в суді першої інстанції, що підтверджується, зокрема, повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 46, 109).

Ухвалою господарського суду від 13 січня 2014 року за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 28 січня 2014 року (а.с. 64-65).

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.

Отже, судом першої інстанції були створені необхідні умови для всебічного та об'єктивного розгляду справи та відповідач був не позбавлений можливості надати відповідні пояснення та докази в обґрунтування своєї позиції по справі.

Однак, відповідач вимоги відповідних ухвал місцевого господарського суду не виконав, жодних витребуваних судом документів не надав та ніяким чином не обґрунтував свою позицію по справі.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 28.01.2014 року за відсутності представника відповідача.

За таких обставин, відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного документального та матеріального обґрунтування неправомірності позовних вимог, та жодних доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Українсько-американське Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2014 року по справі № 922/5100/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 16 квітня 2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Потапенко В.І.