Ухвала

від 23.04.2014 по справі 820/13511/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 р.Справа № 820/13511/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Ковалік Л.А.

представника відповідача Засопіна М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. по справі № 820/13511/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічне підприємство "Фоліо плюс"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" (далі за текстом - ТОВ "ПП "Фоліо Плюс", позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - Основ'янська ОДПІ, відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 21.08.2013 року № 000062203 та від 17.10.2013 року № 000112203.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 21.08.2013 року № 000062203 та від 17.10.2013 року № 000112203.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п.138.2, п.138.5, п. 138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 1,п.2,ст.3,ст.4, п6, ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відсутній факт реального вчинення господарських операцій ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» з контрагентами ТОВ «СК Созидатель» за період січень 2012р. та ТОВ «ХИМТРЕЙД» за період лютий, квітень, травень 2012р., оскільки відповідно до актів про неможливість проведення зустрічних звірок даних контрагентів встановлено ознаки нереальності здійснення ними господарської діяльності за вказаний період у зв"язку з відсутністю за місцем знаходження, взаємовідносинами з контрагентами відносно яких встановлено ознаки нереальності здійснення ними господарської діяльності, відсутності основних засобів, кваліфікованого персоналу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Основ»янської ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -VI, із змінами та доповненнями та відповідно до наказу від 17.07.2013 за № 135 було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «СК Созидатель» за період січень 2012 року та ТОВ «ХИМТРЕЙД» за період лютий, квітень, травень 2012р.

За результатами перевірки складено акт від 05.08.2013 року № 402/20-38-22-03-08/30510263 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «СК Созидатель» за період січень 2012р. та ТОВ «ХИМТРЕЙД» (код 31235974) за період лютий, квітень, травень 2012р.

Висновками зазначеного акту перевірки встановлено порушення: ТОВ "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" ст. 1,п.2,ст.3,ст.4, п6, ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахування сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та п. 44.1 ст. 44 з п. 198.1, п. 198.2, п. 198,3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого зайво включило до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся, суми податку на додану вартість з придбання товару у ТОВ «СК Созидатель» (код 33816347) за січень 2012 року в розмірі 13100,81грн. та ТОВ «ХИМТРЕЙД» (код 31235974) за лютий 2012р. в розмірі 635,00 грн., за квітень 2012р. в розмірі 633,00 грн., за травень 2012р. в розмірі 314,80 грн.;п.138.1, п.138.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.138.5. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 - VI, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 18170,00 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2012 року у сумі 17174,00 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 996,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 21.08.2013 року № 000062203 та № 000072203.

ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» звернувся до Головного управління Міндоходів у Харківській області зі скаргами № 956 і 956/1 від 29.08.2013р. на вказані повідомлення-рішення.

Рішенням № 2562/10/20-40-10-04-17 від 11.10.2013 р. про результати розгляду скарг, яким скасувала податкове повідомлення рішення № 000072203 від 21.08.2013 р в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 4128,00 грн. (основний платіж - 2752,00 грн., штрафні санкції - 1376,00 грн.), в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення залишено без з змін, а скарги ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» від 29.08.2013 р. № 956 та 956/1 без задоволення.

Основ'янською ОДПІ м. Харкова прийнято податкове повідомлення рішення від 17.10.2013 р. № 000112203 на суму 23127,00 грн.

Не погодившись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено до витрат та податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що висновки про заниження ТОВ "ПП "Фоліо Плюс" сум податку на додану вартість та податку на прибуток ґрунтуються на доводах відповідача про безпідставне завищення податкового кредиту січня-лютого, квітня-травня 2012 р. в загальному розмірі 14683,61 грн. та завищення витрат за 1-2 кварталах 2012 р. в загальному розмірі 73419 грн. в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Химтрейд» та ТОВ «СК Созидатель».

Правова позиція контролюючого органу полягає у відсутності факту реального вчинення господарських операцій ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» з контрагентами ТОВ «СК Созидатель» за період січень 2012р. та ТОВ «ХИМТРЕЙД» за період лютий, квітень, травень 2012р., оскільки відповідно до актів про неможливість проведення зустрічних звірок даних контрагентів встановлено ознаки нереальності здійснення ними господарської діяльності за вказаний період у зв'язку з відсутністю за місцем знаходження, взаємовідносинами з контрагентами відносно яких встановлено ознаки нереальності здійснення ними господарської діяльності, відсутності основних засобів, кваліфікованого персоналу.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для встановлення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» з ТОВ «СК Созидатель» у перевіреному періоди відбувались за договором № 1/11 від 01.11.11 р. з приводу виконання ремонтних робіт, необхідних для відновлення будівель і споруд ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» та їх підтримання у належному і безпечному стані.

ТОВ «СК Созидатель» виконано передбачені договором роботи, про що сторони підписали акт прийому виконаних будівельних робіт за січень від 05.01.2012 р. Відповідно до вказаного акту ТОВ «СК Созидатель» здійснено ремонт зовнішніх стін виробничої будівлі за адресою: м. Харків, вул. Лодзька, 7.

В матеріалах справи наявне свідоцтво про право власності на нерухоме майно №166 від 25.014.2007 року, відповідно до якого ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» належить на праві приватної власності нежитлові будівлі за адресою м. Харків, вул. Лодзька, 7 (а.с. 72).

ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» здійснено оплату виконаних будівельних робіт у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення: № 57 від 13.01.2012; платіжне доручення № 6007 від 16.01.2012; платіжне доручення № 6024 від 17.01.2012; платіжне доручення № 6047 від 18.01.2012; платіжне доручення № 6062 від 19.01.2012; платіжне доручення № 6080 від 20.01.2012; платіжне доручення № 6095 від 23.01.2012; платіжне доручення № 6132 від 24.01.2012.

На підтвердження прийняття до обліку податкових зобов'язань ТОВ «СК «Созидатель» надано податкові накладні: № 1 від 13.01.2012 р; податкову накладну № 2 від 16.01.2012 р; податкову накладну № 3 від 17.01.2012 р.

З метою доведення реальності виконання господарської операції зі здійснення ремонтих робіт, позивачем були надані до суду копії наступних документів: договірна ціна, локальний кошторис, розрахунок загальновиробничих витрат, відомість ресурсів, довідка про вартість виконаних робіт.

Також, між ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» та ТОВ «ХИМТРЕЙД» було укладено Договір № 1352 від 26.09.11 р., предметом якого є постачання УФ лаку для його використання у поліграфічному виробництві.

За вказаним договором ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» отримав від ТОВ «ХИМТРЕЙД» відповідний лак та використав його у власній господарській діяльності в процесі виготовлення поліграфічної продукції. ТОВ «Химтрейд» поставило 50 кг Уф лаку Miracure 0150-21 код за УКТ ЗЕД 3506990090 за видатковими накладними: № 329 від 21.02.2012 р; № 806 від 19.04.2012 р та № 947 від 08.05.2012 р. Лак був отриманий та доставлений на виробництво ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» власним транспортом, що підтверджується копіями подорожніх листів № 119899 від 21.02.2012 р; серії ПЗС 050003 від 19.04.2012 р; серії АБ № 28023 від 08.05.2012 р.

Позивач оплатив УФ лак у повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 570 від 02.04.2012; платіжного доручення № 7296 від 28.04.2012; платіжного доручення № 858 від 31.05.2012.

ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» оприбуткував та використав УФ лак у власній виробничій діяльності, про що свідчить картка складського обліку за період з 21.02.2012 року по 27.02.2012 р. Лак було використано відповідно до основного виду господарської діяльності позивача, а саме виробництво інших виробів з паперу та картону та за його допомогою було покрито лаком паперову поліграфічну етикетку для пляшок для алкогольних та слабоалкогольних напоїв за замовленнями контрагентів.

Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей у контрагента ТОВ «Химтрейд» були виписані позивачем належним чином, про що свідчать записи в журналі виданих довіреностей. Зокрема, було видано такі довіреності: довіреність № 612 від 07.05.2012 р. зі строком дії до 16.05.2012 (накладна № 947 від 08.05.2012 р.); довіреність № 567 від 10.04.2012 р. зі строком дії до 19.04.2012 р. (накладна № 806 від 19.04.2012 р); довіреність № 178 від 17.02.2012 р. зі строком дії до 26.02.2012 р. (накладна 329 від 21.02.2012 р).

Отримання продукції від імені позивача здійснював Кузін О.Г., який працював на посаді спеціаліста відділу забезпечення (копія виписки з наказу про прийняття на посаду № 69 від 18.11.2010р. та звільнення з посади № 07-к від 11.02.2013р. містяться в матеріалах справи).

Також позивачем надано копії технічних паспортів на транспортні засоби та договори оренди, за якими ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» використовує ці транспортні засоби, а також виписки з наказів про прийняття водіїв ОСОБА_4 ОСОБА_5 та їх звільнення. Отже, автотранспорт використовувався позивачем на умовах оренди, і саме на ньому було здійснено перевезення товару - УФ лаку. Водії, які здійснювали перевезення працювали на ТОВ «ПП «Фоліо Плюс» за трудовими договорами.

Отже, з наданих позивачем первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379 (в редакції, чинній на момент існування правовідносин), тобто підстави вважати зазначені податкові документи недійсними відсутні.

Факт реєстрації контрагентів позивача платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказані підприємства на момент складання на адресу позивача податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог ст.ст. 138-139 Податкового кодексу України, в результаті чого, виходячи з позиції податкового органу, занижено податок на прибуток в загальному розмірі 15418 грн. , колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

За приписами п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування витрат обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «СК Созидатель» та ТОВ «ХИМТРЕЙД» повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що містяться в матеріалах справи первинних документів, що були складені під час здійснення господарських операцій не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Тобто, позивачем доведено, що всі витрати, які були включені позивачем до складу податкового кредиту та витрат по операціях з вищезазначеним контрагентом, є документально підтвердженими та пов'язаними із провадженням господарської діяльності позивача.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними первинними документами було підтверджено правомірність формування податкового кредиту та витрат по господарським операціям з ТОВ «СК Созидатель» та ТОВ «ХИМТРЕЙД».

Посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, як на підставу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та витрат, колегія суддів відхиляє та вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень від 21.08.2013 року № 000062203 та від 17.10.2013 року № 000112203

З урахуванням викладеного, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. по справі № 820/13511/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.04.2014 р.