Постанова

від 16.04.2014 по справі 813/8705/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 року 12 год. 49 хв. м. Львів № 813/8705/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В., секретар судового засідання Харів М.Ю., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Світовир», представник - Демчук І.Д. доДержавної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, представники - Ледчак Т.О., Іванський В.І. провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2013 року № 0000222240 та № 0000232240

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світовир» (далі - ТОВ «Світовир», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова), у якому позивач просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2013 року № 0000222240 та № 0000232240.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі акта перевірки від 28.08.2013 року № 41/22-40/32053692 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Світовир» з питань взаємовідносин з ТОВ «Лідерком» (ЄДРПОУ 35197074) за період з 01.09.2011 року по 29.02.2012 року, ТОВ «Будівельна компанія «АРС» (ЄДРПОУ 37264634) за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року та з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Вайз юніон ЛТД» (ЄДРПОУ 37569727) за період з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року, з ТОВ «Конді 50» (ЄДРПОУ 38149196) за період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року, з ТОВ «Сана прим» (ЄДРПОУ 33927607) за червень 2012 року», відповідно до якого відповідачем зроблено висновок, що господарські відносини ТОВ «Світовир» із вищезазначеними контрагентами не мали реального товарного характеру.

Висновки Акта перевірки позивач спростовує тим, що вони ґрунтуються на Актах ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України про неможливість проведення зустрічних звірок вищезазначених контрагентів, а самі перевірки контрагентів чи їх постачальників, ще не є доказом та не встановлюють вину чи порушення позивачем норм законодавства. Також позивач зазначає, що його господарські операції з контрагентами ТОВ «Лідерком», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Вайз юніон ЛТД», ТОВ «Конді 50» та ТОВ «Сана прим» підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, вищезазначені документи є належним чином оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», на підставі яких формувався бухгалтерський облік та визначались валовий дохід, валові витрати, для визначення суми чистого прибутку та відповідно сплати податку на прибуток, податку на додану вартість до державного бюджету України. Зазначені послуги були надані, продані та передані у власність отримувачу ТОВ «Світовир» (замовник-покупець), згідно виписаних податкових накладних, та отримали відповідні суми коштів за реалізовані ТМЦ (товари, послуги), які були оприбутковані та згідно вимог чинного законодавства сплачені податок на прибуток та податок на додану вартість. Крім того, даний товар був реалізований позивачем своїм покупцям та відповідно було сплачено ПДВ та ПП у відповідний період.

Враховуючи зазначене ТОВ «Світовир» не погоджується із вказаним актом перевірки та податковим повідомленням-рішенням.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав суду пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові, просив суд позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що позивачем порушено вимоги пп. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту та відповідно до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. На думку відповідача, допущені позивачем порушення полягають у проведенні безтоварних операцій, проведення їх лише з метою оформлення документів без реального факту виконання робіт, реалізації товарів ТОВ «Лідерком», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Вайз юніон ЛТД», ТОВ «Конді 50» та ТОВ «Сана прим» на користь ТОВ «Світовир».

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили, просять у задоволенні позову відмовити повністю, вказавши на правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Світовир» зареєстроване як юридична особа 22.07.2002 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 415 120 0000 013259. Код суб'єкта господарювання 32053692.

Позивача взято на податковий облік ДПІ у Личаківському р-ні м. Львова 05.08.2002 року за № 5713.

ТОВ «Світовир» 30.08.2002 року зареєстровано платником податку на додану вартість та присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ 320536913067, що вбачається з свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 18076060.

На підставі направлень від 09.08.2013 року № 78, № 79 відповідачем у період з 09.08.2013 року по 15.08.2013 року проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Світовир».

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 22.08.2013 року № 41\22-40/32053692 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Світовир» з питань взаємовідносин з ТОВ «Лідерком» (ЄДРПОУ 35197074) за період з 01.09.2011 року по 29.02.2012 року, ТОВ «Будівельна компанія «АРС» (ЄДРПОУ 37264634) за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року та з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Вайз юніон ЛТД» (ЄДРПОУ 37569727) за період з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року, з ТОВ «Конді 50» (ЄДРПОУ 38149196) за період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року, з ТОВ «Сана прим» (ЄДРПОУ 33927607) за червень 2012 року» (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення:

- п.п 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) ТОВ «Світовир» занижено податок на прибуток на загальну суму 286074,00 грн, в тому числі: за ІІ квартал 2011 року на суму 33373,00 грн, за ІІІ квартал 2011 року на суму 17612,00 грн, за ІV квартал 2011 року на суму 235089,00 грн;

- пп 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, ТОВ «Світовир» занижено податок на додану вартість на загальну суму 332099,51 грн, в т.ч.: за квітень 2011 року в сумі 14170,56 грн, за травень 2011 року на суму 6791,68 грн, за червень 2011 року на суму 8057,67 грн, за липень 2011 року 3516,67, за серпень 2011 року на суму 11798,56 грн, за жовтень 2011 року на суму 30512 грн, за листопад 2011 року на суму 18477 грн, за грудень 2011 року на суму 155436 грн, за січень 2012 року на суму 21667 грн, за лютий 2012 року на суму 7341 грн, за вересень 2012 року на суму 4530 грн, за грудень 2012 року на суму 19857,31 грн, за червень 2012 року в сумі 29944,27 грн.

На підставі Акта перевірки Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області 04.09.2013 року прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0000222240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств, усього 286074 грн, у тому числі за основним платежем - 286074 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.

- податкове повідомлення - рішення № 0000232240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 483640 грн, у тому числі за основним платежем - 332099,51 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 151540,9 грн.

Не погодившись із вказаними повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та доводам сторін, суд керується наступними положеннями законодавства України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Згідно п. 198.1 ст. 198 цього є Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього є Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій, придбання товарів, робіт і послуг у ТОВ «Лідерком» (ЄДРПОУ 35197074), ТОВ «Будівельна компанія «АРС» (ЄДРПОУ 37264634), ТОВ «Вайз юніон ЛТД» (ЄДРПОУ 37569727), ТОВ «Конді 50» (ЄДРПОУ 38149196) та ТОВ «Сана прим» (ЄДРПОУ 33927607) надано суду копії договорів укладених з:

- ТОВ «Конді 50» - договір від 19.09.2012 року № 1909/3;

- ТОВ «Будівельна компанія «АРС» - договір від 01.04.2011 року № 0104/1, від 01.04.2011 року № 0104/2, від 01.04.2011 року № 0104/3, від 15.04.2011 року № 1504/1, від 02.05.2011 року № 0205/4, від 03.05.2011 року № 0305/1, від 04.05.2011 року № 0405/1, від 05.05.2011 року № 0505/3, від 06.05.2011 року № 0605/2, від 09.06.2011 року № 0905/5, від 03.06.2011 року № 0306/5, від 20.06.2011 року № 2006/3, від 20.06.2011 року № 2006/3, від 01.07.2011 року № 0107/4, від 18.07.2011 року № 1807/3, від 19.07.2011 року № 1907/3, від 25.07.2011 року № 2507/3, від 26.07.2011 року № 2607/3, від 01.08.2011 року № 0108/4, від 03.08.2011 року № 0308/3, від 09.08.2011 року № 0908/4;

- ТОВ «Сана прим» - договір від 15.05.2012 року № 1505/3, від 04.06.2012 року № 0406/2, від 04.06.2012 року № 0406/3, від 07.06.2012 року № 0706/3;

- ТОВ «Лідерком» - договір від 25.07.2011 року № 2507/3, від 19.09.2011 року № 1909/4, від 29.09.2011 року № 2909/2, від 03.10.2011 року № 0309/1, від 03.10.2011 року № 0310/2, від 04.10.2011 року № 0410/3, від 01.11.2011 року № 0111/3, від 01.11.2011 року № 0111/4, від 08.11.2011 року № 0811/2, від 17.11.2011 року № 1711/2, від 01.12.2011 року № 0112/5, від 13.12.2011 року № 1312/3, від 14.12.2011 року № 1412/3, від 21.12.2011 року № 2112/3, від 21.12.2011 року № 2112/4, від 04.01.2012 року № 0401/2, від 04.01.2011 року № 0401/3, від 01.02.2012 року № 0102/3, від 01.02.2012 року № 0102/4, від 21.02.2012 року № 2102/2, від 15.05.2012 року № 1505/3.

Як вбачається з вказаних договорів, ТОВ «Світовир» у вказаний період часу (за період що перевірявся) придбавало товари, роботи і послуги у ТОВ «Лідерком», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Вайз юніон ЛТД», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Сана прим».

На підтвердження реальності господарських операцій по вищезазначених договорах, позивачем надано первинні документи: акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, локальні кошториси, протоколи погодження договірної ціни на проектні роботи, довідки про вартість виконаних робіт /та витрати/, договірні ціни, акти здачі-приймання виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки на оплату, банківські виписки, оборотньо-сальдові відомості.

Як вбачається з поданих документів, на виконання вказаних вище умов договорів ТОВ «Лідерком», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Вайз юніон ЛТД», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Сана прим», надали товари, роботи та послуги ТОВ «Світовир» на відповідні суми коштів, що відображено позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, та які сплачено ним в т.ч. і ПДВ. Вказані кошти були сплачені позивачем вказаним контрагентам у безготівковій формі.

Також в самому акті перевірки зазначено, що сума ПДВ та податку на прибуток за вищезазначеними первинними документами, податковими накладними, видатковими накладними та платіжними дорученнями, включено ТОВ «Світовир» до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства в період що перевірявся. А розрахунки за надані послуги проведені в повному обсязі через розрахунковий рахунок підприємства.

З аналізу законодавства вбачається, що підставою для включення витрат підприємства до валових витрат є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат за правилами ведення податкового обліку, що відображають реальність господарської операції, їх зв'язок з господарською діяльністю товариства, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик виконаних робіт, які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності - виконання своїх зобов'язань за договорами підряду перед замовниками.

З метою встановлення факту здійснення платником податку господарської діяльності, формування витрат для визначення цілей оподаткування податком на прибуток, а також встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку, обов'язковому дослідженню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій такого платника, тобто наявність мети використання придбаних послуг у такій діяльності.

Позивач зазначає, що товари та результати робіт, придбані у ТОВ «Лідерком», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Вайз юніон ЛТД», ТОВ «Конді 50» та ТОВ «Сана прим» були використані у господарській діяльності ТОВ «Світовир», зокрема роботи виконувались зазначеними контрагентами як субпідрядниками, і результати цих робіт передані позивачем замовникам.

На підтвердження цього, позивач долучив до матеріалів справи копії договорів підряду, укладені зі своїми замовниками, в тому числі з:

- підприємством з іноземними інвестиціями «Тебодін Україна» - договір від 21.12.2011 року № 137-11/07;

- товариством з обмеженою відповідальністю «Електрім-2000» - договір від 15.05.2012 року № 1505/1;

- публічним акціонерним товариством «Закарпаттяобленерго» - договір від 16.09.2011 року б/н;

- товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоспецтехнологія» - договір від 12.12.2011 року № 01/12-2011, від 20.12.2011 року № 03/12-2011;

- товариством з обмеженою відповідальністю СП «Фукс-Мастила Україна» - договір від 26.07.2011 року №2607/1, від 16.01.2012 року № 1601/1, від 23.01.2012 року 3201/2;

- товариством з обмеженою відповідальністю НМЦ Святої Параскеви - договір від 20.06.2011 року № 2006/1;

- товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдизайнгруп» - договір від 08.08.2011 року № 08-08/2;

- товариством з обмеженою відповідальністю БК «Український стандарт» - договір від 25.07.2011 року № 2507/1;

- Інститутом мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру НАН України - договір від 17.05.2012 року № 17/05-1.

Даними документами підтверджується, що позивач укладав договори, якими зобов'язався виконати роботи для замовників. Для виконання будівельних, проектних робіт позивач залучав як субпідрядників ТОВ «Лідерком», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Вайз юніон ЛТД», ТОВ «Конді 50» та ТОВ «Сана прим». Виконання будівельних робіт підтверджено складеними актами приймання виконаних будівельних робіт.

Отже, мета позивача полягала у виконанні зобов'язань перед замовниками за договорами підряду силами залучених субпідрядників.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних товарів та послуг, а також факту їх використання позивачем у власній господарській діяльності.

Виходячи з наведеного позивач правомірно відніс витрати на оплату послуг ТОВ «Лідерком», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Вайз юніон ЛТД», ТОВ «Конді 50» та ТОВ «Сана прим» до своїх валових витрат.

Дослідивши Акт перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу актів інших податкових органів. Висновки Акту перевірки зводяться лише до констатації тверджень, що господарські операції ТОВ «Лідерком», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Вайз юніон ЛТД», ТОВ «Конді 50» та ТОВ «Сана прим» не мали реального товарного характеру. Підставою для таких висновків стали:

- акт від 17.05.2013 року № 1698/22-8/35197074 складений ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Лідерком» (код ЄДРПОУ 35197074) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.09.2011 року по 29.02.2012 року;

- акт від 13.05.2013 року № 1622/22.8/37264634, складений ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «АРС» (ЄДРПОУ 37264634) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року;

- акт від 17.05.2013 року № 1695/22-3/38149196, складений ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Конді 50» (ЄДРПОУ 38149196) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25.06.2012 року по 31.03.2013 року;

- акт від 27.09.2012 року № 3967/22-933927607, складений ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сана прим» (ЄДРПОУ 33927607) щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року.

При цьому, суд звертає увагу, що вказаними актами ДПІ у Печерському районі м. Києва не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем (ТОВ «Світовир»), а встановлено виключно неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Лідерком», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Конді 50» та ТОВ «Сана прим». Окрім того, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть містити жодних висновків про господарські операції, оскільки такими актами лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Податковий кодекс України не ставить в залежність право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

ТОВ «Світовир» за жодних умов не повинно нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов'язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.

Також, вказані акти не можуть братись судом до уваги, оскільки самі перевірки контрагентів позивача чи їх постачальників, ще не є доказом та не встановлює вину чи порушення ними норм законодавства. Окрім того, невідомо чи по вказаних перевірках приймались відповідні рішення, чи оскаржували вони їх в адміністративному чи в судовому порядку, та чи дані рішення є узгодженими.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (№ 3991/03) чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

За таких умов, долучені відповідачем до матеріалів справи акти не мають жодного доказового значення для оцінки господарських операцій позивача.

Окрім того, на час здійснення усіх вищевказаних господарських операцій з ТОВ «Лідерком», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Вайз юніон ЛТД», ТОВ «Конді 50» та ТОВ «Сана прим», останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість та включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суду також надано ліцензії на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури виданих ТОВ «Світовир», ТОВ «Лідерком», ТОВ «Сана прим» та ТОВ «Будівельна компанія «АРС».

Згідно відповіді Держархбудінспекції України від 03.04.2014 року № 40-7-185 ТОВ «Лідерком» має право здійснювати, у тому числі, роботи із електропостачання, електрообладнання та електроосвітлення на об'єктах будівництва, за класом наслідків (відповідальності) СС 1.

Також, суд не бере до уваги посилання на протоколи допиту свідків, оскільки такі оцінюються судом поряд з іншими доказами в кримінальній справі та лише після винесення вироку можуть свідчити про протиправну діяльність посадових осіб контрагентів позивача. Тому, суд вважає безпідставними посилання відповідача на протоколи допиту свідків як на докази безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ТОВ «Світовир» і ТОВ «Лідерком», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Вайз юніон ЛТД», ТОВ «Конді 50» та ТОВ «Сана прим» суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано. Жодних зауважень щодо оформлення податкових накладних з боку ДПІ у акті перевірки не викладено, що однозначно свідчить про їх правильне та належне оформлення.

Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем також спростовані не були.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору суду не надано.

У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що відсутні будь-які підстави для висновків про безтоварність описаних господарських операцій.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлюється обов'язок доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, обставини щодо неправомірності дій позивача при формуванні показників податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У ході судового розгляду спростовано докази, на які покликався відповідач при проведенні перевірки ТОВ «Світовир» та в письмових запереченнях. Використання актів про неможливість проведення зустрічних звірок як належних та допустимих доказів є необгрунованим. Жодних інших фактичних доказів, які б підтверджували висновки про порушення ТОВ «Світовир» податкового законодавства не надав.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Світовир» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасувати податкових повідомлень - рішень від 04.09.2013 року № 0000222240 та № 0000232240, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 04.09.2013 року № 0000222240.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 04.09.2013 року № 0000232240.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Світовир» (ЄДРПОУ 32053692, вул. Лісна, 19/24, м. Львів) 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 81 коп. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18 квітня 2014 року.

Суддя Кедик М.В.