Ухвала

від 23.04.2014 по справі 826/10767/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10767/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Петрика І.Й. Чайка О.С. Фоменка М.С Денисенко О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профконсалт плюс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року ТОВ «Профконсалт плюс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2013 № 0002302240 та № 0002292240.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 04.04.2013 № 0002302240 та № 0002292240.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 14.03.2013 по 20.03.2013 співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Профконсалт плюс» (код ЄДРПОУ 37826191) з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Наші фрукти» (код ЄДРПОУ 37058538) за період з 01.11.2012 по 30.11.2012.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 138.1, пп. 138.5.1, п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 58 657 грн., в т.ч. по періодах: 2012 рік в сумі 58 657 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ на суму 55 864 грн., в т.ч. по періодах: 2012 рік в сумі 55 864 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 27.03.2013 № 992/22-409/37826191 на підставі якого прийняті податкове повідомлення-рішення № 0002302240, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 83 796 грн., в т.ч. 55 864 грн. за основним платежем та 27 932 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0002292240, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 87 986 грн., в т.ч. 58 657 грн. за основним платежем та 29 329 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п. 201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 01 січня 2012 року між ТОВ «Профконсалт плюс» та ТОВ «Наші Фрукти» було укладено договір купівлі-продажу товарів № 125. В порядку та умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язався передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язався прийняти у власність від Продавця товари.

На виконання умов Договору протягом листопада 2012 року здійснювалась поставка товару (фруктів), що підтверджується видатковими накладними № РН-0000165 від 13 листопада 2012 р, № 0000164 від 10 листопада 2012 року, № РН-0000166 від 17 листопада 2012 року, № РН-0000167 від 17 листопада 2012 року, № 0000168 від 24 листопада 2012 року, № РН-0000169 від 24 листопада 2012 року, № РН-0000171 від 28 листопада 2012 року, № РН-0000170 від 28 листопада 2012 року.

Оплата товару, отриманого від ТОВ «Наші фрукти» підтверджується копіями платіжних доручень №№ 1947, 1898, 1848, 1791, 1760, 1687, 1581, 1523.

Крім цього, ТОВ «Наші фрукти» було надано протокол випробувань № 447 від 13.09.2012 та сертифікат якості № 37 від 12 листопада 2012 року.

Поставка товару ТОВ «Наші фрукти» здійснювалась ПАТ «Дружба-ВМ» на підставі договору № 11.10 на постачання товарів від 11 жовтня 2012 року. На підтвердження поставки були видані видаткові накладні № 737 від 09 листопада 2012 року, № 763 від 12 листопада 2012 року, № 807 від 16 листопада 2012 року, № 852 від 23 листопада 2012 року, № 873 від 27 листопада 2012 року, № 891 від 30 листопада 2012 року, а також податкові накладні. Факт оплати за цією поставкою товарів підтверджується платіжними дорученнями №№ 211, 213, 186, 192, 193, 196, 201.

Поставка товару від ТОВ «Наші фрукти» на склад ТОВ «Профконсалт плюс» підтверджується товарно-транспортними накладними ААК № 0031, ААК № 0032, ААК № 0033, ААК № 0034, ААК № 0035, які наявні в матеріалах справи.

В подальшому товар, отриманий від ТОВ «Наші фрукти» був реалізований позивачем в мережу оптово-роздрібних магазинів «Фуршет» за договором № ФЦ008566 між ТОВ «Профконсалт плюс» та ДП «ФУРШЕТ Центр» від 20.02.2012 та за договором № ФР001623 укладеного між ТОВ «Профконсалт плюс» та ДП «Фуршет Регіон» від 01.06.2012. Дана поставка підтверджується відповідними видатковими накладними, що наявні в матеріалах справи.

Поставку товарів у магазини «Фуршет» ТОВ «Профконсалт плюс» здійснювало орендованим автотранспортом, у зв'язку з чим між ТОВ «Профконсалт плюс» та ОСОБА_7 укладені відповідні договори оренди транспортних засобів. Перевезення товару у магазини «Фуршет» підтверджується відповідними подорожніми листами.

Разом з тим, між позивачем та ТОВ «Наші фрукти» було укладено договір № 125 про надання послуг від 01.01.2012. В порядку та на умовах визначених цим договором ТОВ «Наші фрукти» доручило ТОВ «Профконсалт плюс» надати Замовнику за плату маркетингові послуги поставленого згідно з договором № 425 від 01.01.2012 товару. Надання маркетингових послуг підтверджується актом № ОУ-0000540 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 листопада 2012 року.

При цьому, на думку колегії суддів, відсутність ТОВ «Наші фрукти» за юридичною адресою не може свідчити про безтоварність господарських операцій.

Разом з тим, листом від 27 травня 2013 року № 11 ТОВ «Наші фрукти» звернулось до Вінницької ОДПІ Вінницької обласної державної податкової служби з проханням провести зустрічну звірку, що також підтверджує той факт, що ТОВ «Наші фрукти» не має ознак фіктивності.

20.06.2013 Вінницька ОДПІ Вінницької області ДПС повідомила, що останні відомості про місцезнаходження платника ТОВ «Наші фрукти» підтверджені 25.04.2013 (т.1 а.с.108).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст ухвали складено та підписано - 25.04.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.