Постанова

від 14.04.2014 по справі 821/677/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/677/14 14 год. 13 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Бурлакова С.П., представника відповідача Горох М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтеснабпром - А" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтеснабпром-А» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів України в Херсонській області від 08.02.2014 року № 0000572200 та податкового повідомлення-рішення від 08.02.2014 року № 0000582200.

Позивач стверджує про те, що при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань. Інформація отримана ДПІ від інших податкових органів, не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених сум до податкового кредиту та до витрат, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування кредиту та витрат. Крім того, контрагент позивача також відобразив дані господарські операції в податковій звітності, задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що не заперечується ДПІ. Отже, позивач має право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, так як він сплатив ПДВ в ціни товару, а контрагент сплатив ПДВ до бюджету, задекларувавши податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів України в Херсонській області (далі - відповідач) проти позову заперечує, посилаючись на порушення позивачем норми статті 198 Податкового кодексу України, так як взаємовідносини з ТОВ «Нафтотранссервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, що обумовлені ними, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статей 138, 198 Податкового кодексу України по правочинах і здійснених з постачальником товарно-матеріальних цінностей. Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтеснабпром-А» є юридичною особою, платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні. Основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами тощо, має у власності автозаправочну станцію смт. В.Олександрівка, працює 7 осіб.

В лютому 2014 року Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління Міндоходів України в Херсонській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтеснабпром-А» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Нафтотранссервіс» за період жовтень-листопад 2011 року та подальшого використання придбаних товарів (робіт, послуг), їх відображення у податковій звітності з податку на прибуток підприємства за II- IV квартал 2011 року та з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2011 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт №10/21- 03-22-05/31293759, в якому зроблено висновок про порушення позивачем наступних вимог законодавства, а саме:

п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3, п. 135.4, п. 135.5. ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК України у підприємства відсутні об'єкти оподаткування з податку на прибуток по операціях з продажу, придбання товару (дизельного пального) в розумінні ст. 135 ПК України за листопад 2011 року,

п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України підприємством занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на суму - 4 077 грн.,

п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України у підприємства відсутні об'єкти оподаткування з ПДВ по операціям з продажу, придбання товарів (робіт, послуг) в розумінні ст. 185 ПК України за жовтень - листопад 2011 року,

п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 3 545 грн., у т.ч. за жовтень 2011 року на суму 3 545 грн.

До таких висновків відповідав дійшов, досліджуючи договір від 01.03.11 № 40, укладений позивачем та ТОВ «Нафтотранссервіс» на поставку нафтопродуктів, на виконання якого позивач придбав дизпаливо та сплачений у ціні придбання податок на додану вартість включив до податкового кредиту жовтня в сумі 3545 грн., листопада 2011 року в сумі 6960 грн. Поставка оформлена видатковими накладними, податковими накладними. На момент перевірки вартість придбаного палива оплачена. Транспортування здійснювалось приватним підприємцем ОСОБА_3 за договором про надання транспортних послуг. Перевіркою виявлено порушення оформлення товарно-транспортних накладних, немає печатки одержувача, не вказана вулиця в адресі одержувача, та вулиця адреси підприємства-продавця, що суперечить вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, та на наказу Мінтрансу України від 29.12.1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Отже, на думку ДПІ не встановлено факту транспортування товарів. До перевірки не надано актів прийому-передачі товару. В подальшому задокументована від ТОВ «Нафтотранссервіс» продукція булла реалізована позивачем ФГ «Юкос і К».

ДПІ також вважає, що відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток, валові витрати завищені на суму 52526 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 34800 грн. за 4 квартал 2011 року.

Відповідач посилається в акті перевірки на розбіжності відомостей бази «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України». Ці розбіжності виникли внаслідок відображення результатів перевірок постачальника позивача ТОВ «Нафтотранссервіс» - акт від 14.03.13 №; 1651/22.4/30245835 та акт 23.04.13 № 2390/22.6/30245835, які не підтверджують реальність постачання паливно-мастильних матеріалів ТОВ «Нафтотранссервіс» у вересні-грудні 2011 року від ТОВ «Саноіл Торг», в тому числі в жовтні 2011 року на суму ПДВ 897124 грн., в листопаді 2011 року на суму ПДВ 512089 грн., у жовтні 2011 року від ТОВ «Ространснафтопродукт» на суму ПДВ 107827 грн. 51 коп.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.02.2014 року № 0000572200 та №0000582200, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4 077 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 3 545 грн. та за штрафними санкціями 886,25 грн.

Предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат. Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Податкового Кодексу України. ДПІ виходила з того, що дизпаливо позивачем не придбавалось у ТОВ «Нафтотранссервіс», господарські операції тільки документувались без реального виконання саме цією юридичною особою, а фактично якщо і придбавались, то у невідомих осіб.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п. 139.1.9 ст. 139 ПКУ). Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку. Отже, за відсутності відповідних первинних документів або їх неналежного оформлення підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угод витрати. Вимоги до складання первинних бухгалтерських документів викладені в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV, зокрема, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6). За п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПКУ). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до абз. 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Судом повністю досліджено всі обставини справи щодо здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Нафтотранссервіс». Суд вважає, що вони носять реальний характер та не мають жодних ознак фіктивності. Відповідно до акту перевірки, ДПІ не заперечує наявність в позивача правильно оформлених первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку, відображення в податковій звітності здійснених операцій придбання товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження реальності поставки позивачем надано до суду документи, які підтверджують купівлю дизпалива (податкові накладні, видаткові накладні, реєстр виданих та отриманих накладних, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості, товарно-транспортні накладні, договір поставки нафтопродуктів, паспорти на нафтопродукти, довіреності, витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційне посвідчення, торговий патент, накладні на внутрішнє переміщення, докази сплати транспортних послуг). Дані первинні документи підтверджують факт здійснення господарської діяльності та проведення господарських операцій між ТОВ «Нефтеснабпром-А» та ТОВ «Нафтотранссервіс». Ніяких претензій та скарг між сторонами на має, договірні зобов'язання виконанні підприємствами належним чином в повному обсязі.

Відповідач не заперечує того, що ТОВ «Нафтотранссервіс» на момент складання та видачі податкових накладних по спірним угодам в жовтні-листопаді 2011 року був зареєстрованим платником податку на додану вартість та мав свідоцтво платника податку на додану вартість.

З акту перевірки вбачається, що відповідач збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість у зв'язку порушенням оформленням товарно-транспортної накладної, спираючись на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 та на наказ Мінтрансу України від 29.12.1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Однак, наказ Мінтрансу України від 29.12.1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» скасований на підставі наказу Міністерства Інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.12.2013 року № 1005/1454. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363 визначено, що ці Правила не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами. Відтак, відповідач застосував нормативно-правові акти, однин з яких втратив чинність, а інший не регламентує перевезення нафтопродуктів.

Проте, пунктом 1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 N 281/171/578/155 зазначено, що ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Товарно-транспортні накладні відповідають зразку ТТН, встановленої додатком до даної інструкції. Деякі недоліки ТТН не є беззаперечним доказом того, що дизпаливо не доставлялось. Позивачем наданий акт виконаних транспортних послуг та докази їх оплати. Крім того, ТТН не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує придбання товару.

Суд також приймає до уваги, що наслідки перевірки ТОВ «Нафтотранссервіс», викладені в акті від 23.04.13 № 2390/22.6/30245835 були оскаржені останнім до суду, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.14 по справі № 821/2389/13а було залишено в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду , яким задоволений позов про визнання неправомірними дій ДПІ по викладенню в акті перевірки інформації щодо безтоварності операцій з ТОВ «Саноіл торг».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.10.13 по справі № 821/2571/13а був задоволений позов ТОВ «Нафтотранссервіс» та визнано неправомірними податкові повідомлення рішення, які прийняті податковим органом за висновками іншого акту перевірки від 14.03.13 № 1651/22.4/30245835 (постанова не набрала законної сили). Таким чином, наслідки перевірки контрагента позивача ТОВ "Нафтотранссервіс" є неузгодженими, і використовувати дані акти перевірок в якості доказу не реальності поставки дизпалива по ланцюгу є передчасним.

Отже, суд констатує, що контролюючим органом не надано до суду належних доказів, що інформація, яку містять первинні бухгалтерські та податкові документи, не відповідає дійсності, а також, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства. Не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не може бути одержана. Порушення податкового законодавства контрагентом позивача в другому та третьому ланцюгах постачання або неможливість проведення їх перевірки податковим органом не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Позивач не може впливати на іншого платника податків та змушувати останнього до виконання передбачених законом обов'язків платників податків.

За таких обставин, наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальника позивача не можуть бути причинами для відмови в податковому кредиті. З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

З урахуванням викладеного, відповідач не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень належними доказами. Суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню з Державного бюджету в сумі 183 грн. коп. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтеснабпром - А" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 08.02.14 № 0000572200, № 0000582200.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтеснабпром - А" (пров. Цюрупинський, 48, м. Херсон, код ЄДРПОУ 31293759) витрати по сплаті судового збору в сумі 183 (сто вісімдесят три) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 квітня 2024 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.3.3