Ухвала

від 25.06.2014 по справі 821/677/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 р. Справа № 821/677/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Вербицької Н.В.,

- Градовського Ю.М.

при секретарі - Троян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтеснабпром - А" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтеснабпром-А» звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів України в Херсонській області від 08.02.2014 року № 0000572200 та податкового повідомлення-рішення від 08.02.2014 року № 0000582200.

В обґрунтування позову зазначається, що при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань. Інформація отримана ДПІ від інших податкових органів, не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених сум до податкового кредиту та до витрат, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування кредиту та витрат. Крім того, контрагент позивача також відобразив дані господарські операції в податковій звітності, задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що не заперечується ДПІ. Отже, позивач має право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, так як він сплатив ПДВ в ціни товару, а контрагент сплатив ПДВ до бюджету, задекларувавши податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідачем позов не визнано, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення є законними та не підлягають скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтеснабпром - А" задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 08.02.14 № 0000572200, № 0000582200.

Відшкодовано з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтеснабпром - А" (пров. Цюрупинський, 48, м. Херсон, код ЄДРПОУ 31293759) витрати по сплаті судового збору в сумі 183 (сто вісімдесят три) грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Нефтеснабпром-А» є юридичною особою, платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні. Основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами тощо, має у власності автозаправочну станцію смт. В.Олександрівка, працює 7 осіб.

В лютому 2014 року Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління Міндоходів України в Херсонській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтеснабпром-А» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Нафтотранссервіс» за період жовтень-листопад 2011 року та подальшого використання придбаних товарів (робіт, послуг), їх відображення у податковій звітності з податку на прибуток підприємства за II- IV квартал 2011 року та з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2011 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт №10/21- 03-22-05/31293759, в якому зроблено висновок про порушення позивачем наступних вимог законодавства, а саме:

п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3, п. 135.4, п. 135.5. ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК України у підприємства відсутні об'єкти оподаткування з податку на прибуток по операціях з продажу, придбання товару (дизельного пального) в розумінні ст. 135 ПК України за листопад 2011 року,

п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України підприємством занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на суму - 4 077 грн.,

п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України у підприємства відсутні об'єкти оподаткування з ПДВ по операціям з продажу, придбання товарів (робіт, послуг) в розумінні ст. 185 ПК України за жовтень - листопад 2011 року,

п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 3 545 грн., у т.ч. за жовтень 2011 року на суму 3 545 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.02.2014 року № 0000572200 та №0000582200, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4 077 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 3 545 грн. та за штрафними санкціями 886,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень, а позивачем в свою чергу надано достатньо доказів на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентом правочинів, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, а порушені права та інтереси позивача є такими, що підлягають судовому захисту.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку(п.139.1 ст. 139).

Статтею 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїм безпосереднім контрагентом, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи податкової є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Нафтотранссервіс» було укладено договір від 01.03.11 № 40 на поставку нафтопродуктів, на виконання якого позивач придбав дизпаливо та сплачений у ціні придбання податок на додану вартість включив до податкового кредиту жовтня в сумі 3545 грн., листопада 2011 року в сумі 6960 грн. На виконання умов договору постачальником виписано видаткові та податкові накладні, реєстр виданих та отриманих накладних, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості, товарно-транспортні накладні, договір поставки нафтопродуктів, паспорти на нафтопродукти, довіреності, витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційне посвідчення, торговий патент, накладні на внутрішнє переміщення, докази сплати транспортних послуг.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Апелянт не заперечує того, що ТОВ «Нафтотранссервіс» на момент складання та видачі податкових накладних по спірним угодам в жовтні-листопаді 2011 року був зареєстрованим платником податку на додану вартість та мав свідоцтво платника податку на додану вартість.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та податку на прибуток є правильними.

Доводи апелянта про порушення позивачем оформлення товарно-транспортних накладних, з посиланням на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 та на наказ Мінтрансу України від 29.12.1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», колегія суддів не бере до уваги , оскільки відповідач застосував нормативно-правові акти, однин з яких втратив чинність, а інший не регламентує перевезення нафтопродуктів.

Проте, пунктом 1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 N 281/171/578/155 зазначено, що ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Товарно-транспортні накладні відповідають зразку ТТН, встановленої додатком до даної інструкції. Деякі недоліки ТТН не є беззаперечним доказом того, що дизпаливо не доставлялось. Позивачем наданий акт виконаних транспортних послуг та докази їх оплати. Крім того, ТТН не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує придбання товару.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем необхідних умов реалізації права на формування податкового кредиту та податку на прибуток та про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Херсоснького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя:

Суддя:

Суддя: