Постанова

від 28.04.2014 по справі 826/4642/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 квітня 2014 року 14:52 справа №826/4642/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Топія М.Ю.;

відповідача: Гаврилюк М.Я.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРЗЬ РВХ" доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРЗЬ РВХ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ФЕРЗЬ РВХ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 грудня 2013 року №0007102201 та №0007112201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4642/14 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 17 квітня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 02 грудня 2013 року №0007112201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123, пунктом 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, за порушення пункту 1.32 статті 1, підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, пункту 5.1, підпункту 5.4.4 пункту 5.4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.103, 14.1.159 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України ТОВ "ФЕРЗЬ РВХ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 699 528,00 грн., в тому числі за основним платежем - 595 405,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 104 123,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 02 грудня 2013 року №0007102201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "ФЕРЗЬ РВХ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 573 699,00 грн., в тому числі за основним платежем - 416 995,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 156 704,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 24 жовтня 2013 року №1588/26-59-21-01-19/37356955 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРЗЬ РВХ" (код ЄДРПОУ 37356955) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р." (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, пункту 5.1, підпункту 5.4.4 пункту 5.4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.103, 14.1.159 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 595 405,00 грн., у тому числі: за І квартал 2011 року на 35 446,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на 103 915,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на 130 077,00 грн. (за ІІІ квартал 2011 року на 2 616,00 грн.) за ІІ-ІV квартали 2011 року на 143 471,00 грн. (за ІV квартал 2011 року на 13 394,00 грн.), за І квартал 2012 року на 135 055,00 грн., півріччя 2012 року на 135 585,00 грн. (за ІІ квартал 2012 року на 530,00 грн.), за ІІІ квартали 2012 року на 295 975,00 грн., (за ІІІ квартал 2012 року на 160 390,00 грн.), за 2012 рік на 416 488,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 434 995,00 грн., у тому числі: за квітень 2011 року на 64 932,00 грн., за травень2011 року на 23 333,00 грн., за червень 2011 року на 16 039,00 грн., за липень 2011 року на 21 250,00 грн., за серпень 2011 року на 1 500,00 грн., за жовтень 2011 року на 1 316,00 грн., за листопад 2011 року на 173,00 грн., за грудень 2011 року на 10 157,00 грн., за січень 2012 року на 35 626,00 грн., за лютий 2012 року на 14 284,00 грн., за березень 2012 року на 78 712,00 грн., за травень 2012 року на 505,00 грн., за липень 2012 року на 70 228,00 грн., за вересень 2012 року на 78 940,00 грн.

Вказані в Акті перевірки порушення відповідач обґрунтовує наступним: позивачем до валових витрат віднесено витрати на придбання робіт, послуг, товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "РВХ ФЕРЗЬ" (повна назва - ТОВ "Рекламно-виробничий холдинг ФЕРЗЬ"), пов'язаної особи, які не відносяться до господарської діяльності підприємства; за даними актів перевірки контрагентів позивача - ТОВ "Маркет-Трейд", ТОВ "КПІ Трейдінг", ТОВ "Сервістрейд Плюс" та ТОВ "Гарант Інвест Сервіс", встановлено, що вказані підприємства здійснювали діяльність, пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам, що свідчить про те, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснювалась поза межами правового поля, а правочини між ТОВ "ФЕРЗЬ РВХ" та вказаними контрагентами вчинені без мети настання реальних наслідків.

Наведена інформація, на думку відповідача, виключає можливість ТОВ "ФЕРЗЬ РВХ" формувати витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по спірним господарським операціям.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з ТОВ "Маркет-Трейд", ТОВ "КПІ Трейдінг", ТОВ "Сервістрейд Плюс" та ТОВ "Гарант Інвест Сервіс" підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "ФЕРЗЬ РВХ" дотримано передбачені умови для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "ФЕРЗЬ РВХ" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "ФЕРЗЬ РВХ" та ТОВ "Рекламно-виробничий холдинг ФЕРЗЬ", ТОВ "Маркет-Трейд", ТОВ "КПІ Трейдінг", ТОВ "Сервістрейд Плюс" та ТОВ "Гарант Інвест Сервіс", мету придбання та обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "ФЕРЗЬ РВХ" (замовник) та ТОВ "Сервістрейд Плюс" (виконавець) укладено договір від 01 березня 2011 року, відповідно до умов якого виконавець за завданням замовника зобов'язується виконувати роботи і надавати послуги, а замовник приймати і оплачувати роботи і послуги.

Згідно видаткових накладних та рахунків-фактури, датованих березнем-квітнем 2011 року ТОВ "Сервістрейд Плюс" виконало за завданням замовника послуги з виготовлення наступної продукції: буклет Кавінтон, брошура "ПЕТ", препринт Кавінтон, буклет Нормодипін, шелфтокер, коробка, папки, презентер та виписало податкові накладні, датовані березнем-квітнем 2011 року на загальну суму 403 972,20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 67 328,70 грн.

Згідно видаткової накладної від 10 серпня 2012 року №107, ТОВ "Гарант Інвест Сервіс" поставило позивачу дисплей пластиковий та виписало податкову накладну від 31 липня 2012 року №107 на загальну суму 21 513,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 3 585,50 грн.

01 березня 2011 року між ТОВ "ФЕРЗЬ РВХ" (замовник) та ТОВ "Рекламно-виробничий холдинг ФЕРЗЬ" (виконавець) укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції, за умовами якого виконавець за завданням замовника зобов'язується виконати роботи по виготовленню поліграфічної продукції, а замовник зобов'язується оплатити виконані роботи.

Як свідчать акти виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи, ТОВ "Рекламно-виробничий холдинг ФЕРЗЬ" виконало наступні роботи (надало послуги): макет банеру, дизайн, дизайн банеру, дизайн каталогу, дизайн вітальної листівки, дизайнерські послуги, дизайн поліграфічної продукції, та виписало податкові накладні на загальну суму 1 714 046,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 285 674,30 грн.

Згідно видаткової накладної від 21 червня 2011 року №ВХ-0000002, ТОВ "Рекламно-виробничий холдинг ФЕРЗЬ" поставило позивачу комп'ютери, ламінатор, ноутбуки, принтер лазерний, ризограф, швейні машинки, та виписало податкову накладну на загальну суму 172 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 28 666,67 грн.

За умовами договору на виготовлення поліграфічної продукції від 01 вересня 2012 року №10912, укладеного між ТОВ "Маркет-Трейд" (виконавець) та ТОВ "ФЕРЗЬ РВХ" (замовник), виконавець за завданням замовника зобов'язується виконати роботи по виготовленню поліграфічної продукції, а замовник зобов'язується оплатити виконані роботи.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, датованими вереснем 2012 року, які підтверджують, що виконавцем на завдання замовника виготовлено наступну продукцію: буклети А3, А4, листівки А3, А4, А5, ліфлети А3, А4, каталог А4, коробку для чеків, брошури А4, журнал А4 тощо.

ТОВ "Маркет-Трейд" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 437 445,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 72 907,50 грн.

Згідно видаткових накладних, датованих жовтнем 2011 року липнем 2012 року, ТОВ "КПІ Трейдінг" поставило позивачу модуль пам'яті DDR II 2048 MB PC2-6400 Team Elite (800MHz), блок живлення ATX Higx Power HPC450-H12S, процесор Pentium тощо, та виписало податкові накладні на загальну суму 37 000,08 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується відповідними виписками банку, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містить і новий Податковий кодекс України.

Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності ТОВ "ФЕРЗЬ РВХ" зокрема є: рекламні агентства, друкування іншої продукції, діяльність у сфері фотографії.

Позивач зазначив, що придбані в межах спірних господарських операцій послуги та товари використано у власній господарській діяльності, а саме: придбані у ТОВ "Сервістрейд Плюс" послуги (друк поліграфічної продукції), реалізовано третім особам - представництву "Ріхтер Гедеон Нрт" та "Сілаг Гмбх Інтернешнл", як готову поліграфічну продукцію; поліграфічні послуги, послуги по дизайну та розробці макетів надані замовникам (ТОВ "Нутриція Україна", ТОВ "БЦ Фарма Б.В.", ТОВ "КРКА Україна" та ін.); дисплей пластиковий придбаний у ТОВ "Гарант Інвест Сервіс" відвантажено на замовлення ТОВ "ПП Гама-Принт"; товари, які поставило ТОВ "КПІ Трейдінг", придбано для власних потреб ТОВ "ФЕРЗЬ РВХ".

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів та послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії наступних документів: податкових накладних, рахунків-фактури, актів здачі-прийняття робіт, видаткових накладних.

Разом з тим, надані позивачем документи, на думку суду, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивачем придбаних товарів та послуг, а лише фіксують господарські операції з підприємствами-контрагентами, наприклад: матеріали справи не містять доказів на підтвердження мети придбання позивачем послуг у ТОВ "Маркет-Трейд", ТОВ "Сервістрейд Плюс" та ТОВ "Рекламно-виробничий холдинг ФЕРЗЬ", зокрема відсутні докази, які б дозволили ідентифікувати участь вказаних контрагентів у виконанні цих робіт (наданні послуг), встановити обсяг та предмет наданих послуг (наприклад послуги з дизайну), а також докази на підтвердження факту неможливості самостійного виконання таких послуг перед замовниками; відсутні докази, які б підтверджували мету придбання товарів в межах спірних господарських операцій, зокрема необхідність придбання таких товарів, як блок живлення, модуль пам'яті, процесор Pentium та інші, для власних потреб; суд також не має можливості встановити, що дисплей пластиковий, який реалізовано ТОВ "ПП Гама-Принт" придбано саме у ТОВ "Гарант Інвест Сервіс", оскільки даний товар не містить жодних ідентифікуючих ознак, та, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів перевезення, а також зберігання цього товару з моменту придбання до моменту його реалізації, тому, встановити, що товар, поставлений третім особам, був саме тим товаром, який придбавався у ТОВ "Гарант Інвест Сервіс", не виявляється за можливе; згідно актів виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи, ТОВ "Рекламно-виробничий холдинг ФЕРЗЬ" виконало на замовлення позивача такі роботи як: макет банеру, дизайн, дизайнерські послуги, дизайн вітальної листівки, дизайн поліграфічної продукції, однак в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання зазначених послуг, наприклад, зразки виготовленої продукції чи будь-які інші докази, які б дали можливість визначити предмет наданих послуг (наприклад зміст вітальної листівки), а тому суд не має можливості встановити пов'язаність придбаних послуг з послугами реалізованими третім особам, наприклад яким чином розробка стратегії бренду Роксера, розробка дизайну макета Ципрінол, або адаптація рекламного блоку Феністил Гель пов'язані з послугами, придбаними в межах спірних господарських відносин, та встановити факт залучення для виконання цих послуг третіх осіб.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Рекламно-виробничий холдинг ФЕРЗЬ", ТОВ "Маркет-Трейд", ТОВ "КПІ Трейдінг", ТОВ "Сервістрейд Плюс" та ТОВ "Гарант Інвест Сервіс" носять реальний характер, а придбані товари та послуги використано в межах господарської діяльності, або придбавались з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту містить і Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Рекламно-виробничий холдинг ФЕРЗЬ", ТОВ "Маркет-Трейд", ТОВ "КПІ Трейдінг", ТОВ "Сервістрейд Плюс" та ТОВ "Гарант Інвест Сервіс", у зв'язку з придбанням товарів та послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Слід зазначити, що при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів/послуг, придбаних у ТОВ "Рекламно-виробничий холдинг ФЕРЗЬ", ТОВ "Маркет-Трейд", ТОВ "КПІ Трейдінг", ТОВ "Сервістрейд Плюс" та ТОВ "Гарант Інвест Сервіс", та реальність здійснення таких господарських операцій, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення ТОВ "ФЕРЗЬ РВХ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "ФЕРЗЬ РВХ" про скасування податкових повідомлень-рішень від 02 грудня 2013 року №0007102201 та №0007112201 документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ФЕРЗЬ РВХ" задоволенню не підлягає.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.) має бути стягнута з позивача на корить Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "ФЕРЗЬ РВХ" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРЗЬ РВХ" (код ЄДРПОУ 37356955, 03190, м. Київ, вул. Толбухіна, буд. 43) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко