Ухвала

від 23.04.2014 по справі 826/18230/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18230/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Расмет» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Расмет» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі від 10.07.2013 №№0000982201, 0000992201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 липня 2013 відповідачем на підставі акта перевірки №124/22-205/33261320 від 20.06.2013 прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0000992201, яким позивачу за порушення п.п.139.1.6, 139.1.9 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 297968,75грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 238375грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 59593,75 грн.;

- 0000982201, яким позивачу за порушення п.198.2, 198.3, 198.6 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 283773,10грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 227018,50грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 56754,60грн.

Відповідно до акта ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.03.2013 №415/22.8-17/37211069 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авіаресурс» встановлено відсутність даного підприємства за місцезнаходженням. Крім того, в рамках даного акта не встановлено реального здійснення підприємством господарської діяльності. Згідно баз даних ДПС та інших джерел інформації встановлено укладення цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди третім особам.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Ресурс Еко», відповідач посилається на акти ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 09.01.2013 №38/22-8/38077090, від 14.03.2013 №272/22.7/38077090 про неможливість проведення зустрічних звірок, в яких міститься інформація про відсутність підприємства за місцезнаходженням, на підприємстві працює менше 10 осіб, статутний фонд менше 200тис.грн. У податкового органу відсутня інформація про наявність у підприємства основних засобів, які необхідні для провадження власної господарської діяльності. Висновком ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 13.03.2013 №980/07-05 встановлено наявність ознак фіктивності ТОВ «Ресурс Еко».

На думку відповідача, вказані обставини є достатнім доказом для збільшення грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій саме до позивача.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що 15 червня 2012 між ТОВ «Ресурс Еко» (постачальник) та ТОВ «Расмет» укладено договір поставки №17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця будівельні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього встановлену грошову суму.

Передача товару здійснюється на складі покупця за адресою м. Київ, вул. Електриків, 23Б. Договором також передбачено можливість само вивозу товару покупцем.

Факт передачі товару та момент переходу права власності на товару відбуваються в момент підписання сторонами видаткової накладної. Повноваження представника покупця на отримання товару підтверджуються довіреністю (п.п.2.4, 2.5 Договору).

Постачальник в момент поставки товару передає покупцеві видаткову накладну, податкову накладну та технічну документацію на товар.

01 квітня 2012 між ТОВ «Авіаресурс» (постачальник) та ТОВ «Расмет» (покупець) укладено договір поставки №326, умови якого є тотожними тим, що вказані в договорі №17 від 15.06.2012.

Погодження майбутньої поставки товару від ТОВ «Авіаресурс» та ТОВ «Еко ресурс» на позивача здійснювалось на підставі Замовлень відповідно до п.п.3.1., що підтверджується належним чином завіреними копіями вказаних замовлень (а.с.8-69 том 2).

Факт передачі товару підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових та податкових накладних (а.с.140 - 260 том 1 додатків; а.с.1-8 том 2 додатків). На виконання п.п.2.7. Договорів Контрагентами надано позивачу паспорти якості, сертифікати якості продукції з фізико-технічними показниками, належним чином завірені копії яких позивачем додано до матеріалів справи (а.с.70-101 том 2).

При отриманні будівельних матеріалів від ТОВ «Авіаресурс» та ТОВ «Еко Ресурс» позивачем виписано довіреності на отримання ТМЦ директором Вознюком І.Л., що також знайшло своє відображення в журналі видачі довіреностей (а.с.110 - 172 том 2).

Перебування та облік придбаного товару на складі позивача підтверджується Журналом-ордером і Відомістю по рахунку «Сировина» й матеріали за 2012 (а.с.10-12 том 2 додатків).

Проведення позивачем оплати за придбаний у контрагентів товар підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с.236-408 том 2 додатків).

Отримані від ТОВ «Авіаресурс» та ТОВ «Ресурс Еко» будівельні матеріали було використано у власній господарській діяльності ТОВ «Расмет» шляхом виготовлення інших будівельних матеріалів з метою їх подальшої реалізації. При цьому, представник позивача звертає увагу суду на те, що сума придбаного у контрагентів товару складає 1721464,12грн., сума реалізованого товару - 2151205,23гр, економічна вигода складає 389741,11грн.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин встановлено не було.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Подільському районі податкових повідомлень-рішень від 10.07.2013 №№0000982201, 0000992201, оскільки висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:Л.М. Гром, М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.