Рішення

від 24.04.2014 по справі 911/948/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2014 р. Справа № 911/948/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосхід»

про стягнення 78361,89 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Галай О.О., довір. № 001 від 08.01.2014 р.

від відповідача : Мотузко Д.Д., довір. б/н від 13.03.2014 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосхід» (далі - відповідач) про стягнення 80421,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору № 83 від 10.05.2007 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 74591,94 грн. основного боргу, 4595,61 грн. пені, 1234,34 грн. 3% річних, а також судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Розгляд справи відкладався.

24.04.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Торговий дім «Весма» було подано заяву № 1715/1 від 23.04.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 72531,94 грн. основного боргу, 4595,61 грн. пені, 1234,34 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Зменшення розміру позовних вимог позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було частково погашено основний борг в сумі 2000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, у тому числі - від 25.03.2014 р. на суму 500,00 грн., від 26.03.2014 р. на суму 500,00 грн. та від 17.04.2014 р. на суму 1000,00 грн.

Крім того, між сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків та складено акти звіряння взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 72753,94 грн. Водночас, позивач зазначив, що в договорі № 83 від 10.05.2007 р. було об'єднано два види правовідносин, а саме - оренду та поставку. Проте, предметом позову є лише відносини в частині поставки товару, в той час як в актах звірки відображено розрахунки як за поставку товару, так і за оренду обладнання. Відповідно до п. 2.1 договору розмір орендної плати становить 6 грн. в місяць, дебіторська заборгованість відповідача за оренду обладнання згідно акту звірки становить 222,00 грн. Оскільки предметом позову є лише відносини між сторонами в частині поставки товару, тому від загальної заборгованості відповідача (72753,94 грн.) відраховується заборгованість за оренду (222,00 грн.).

Таким чином сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 72531,94 грн.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на викладене, розмір позовних вимог у даній справі (з урахуванням вказаної заяви № 1715/1 від 23.04.2014 р.) становить 78361,89 грн.

24.04.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Автосхід» було подано відзив на позов б/н від 23.04.2014 р., відповідно до якого відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог про стягнення 80421,89 грн. відмовити та зобов'язати позивача здійснити перерахунок суми основного боргу.

У судовому засіданні 24.04.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову не заперечував, у зв'язку з поданням позивачем заяви № 1715/1 від 23.04.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 24.04.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

10.05.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосхід» (покупець) було укладено договір № 83, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцю мастильні матеріали торгових марок «ESSO» та «MOBIL» (товар), а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 5.2 договору покупець оплачує поставлений товар на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця, на підставі видаткової накладної.

У відповідності з п. 8.2 договору у випадку порушення термінів оплати за поставлений товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми своєчасно не оплачених грошових коштів за кожен день прострочення.

Як з'ясовано судом, укладений між сторонами договір № 83 від 10.05.2007 р. на час розгляду справи не розірваний, дію не припинив і є чинним.

ТОВ «Торговий дім «Весма» на виконання умов договору № 83 від 10.05.2007 р. було поставлено відповідачеві товар на суму 74591,94 грн., що підтверджується видатковими накладними № 13257 від 14.06.2013 р. на суму 39295,75 грн., № 14430 від 18.06.2013 р. на суму 4495,22 грн., № 22819 від 05.09.2013 р. на суму 30938,97 грн. (копії долучені до матеріалів справи).

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором № 83 від 10.05.2007 р. в сумі 74591,94 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як з'ясовано судом, укладений між сторонами договір № 83 від 10.05.2007 р. регулює два види правовідносин, а саме - відносини щодо оренди та поставки товару.

Водночас, предметом позову у даній справі є лише відносини в частині поставки товару.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач доказів погашення заборгованості за договором № 83 від 10.05.2007 р. в сумі 72531,94 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості ТОВ «Автосхід» перед ТОВ «Торговий дім «Весма», позовні вимоги (з урахуванням заяви № 1715/1 від 23.04.2014 р.) про стягнення 72531,94 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 4595,61 грн. пені, керуючись п. 8.2 договору № 83 від 10.05.2007 р.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно п. 8.2 договору, у випадку порушення термінів оплати за поставлений товар сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми своєчасно не оплачених грошових коштів за кожен день прострочення.

Слід зазначити, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п.п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що за приписами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем, з урахуванням приписів статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», було визначено розмір пені в сумі 4595,61 грн., у тому числі - за період з 15.07.2013 р. до 15.01.2014 р. на суму 39157,75 грн. в сумі 2610,76 грн., з 19.07.2013 р. до 19.01.2014 р. на суму 4495,22 грн. в сумі 299,20 грн., з 06.10.2013 р. до 07.03.2014 р. на суму 30938,97 грн. в сумі 1685,65 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 1234,34 грн., у тому числі - за період з 15.07.2013 р. до 07.03.2014 р. на суму 39157,75 грн. в сумі 759,55 грн., з 19.07.2013 р. до 07.03.2014 р. на суму 4495,22 грн. в сумі 85,72 грн., з 06.10.2013 р. до 07.03.2014 р. на суму 30938,97 грн. в сумі 389,07 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосхід» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, 51, код 34837923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п № 43, код 32250025) - 72531 (сімдесят дві тисячі п'ятсот тридцять одну) грн. 94 коп. основного боргу, 4595 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 61 коп. пені, 1234 (одну тисячу двісті тридцять чотири) грн. 34 коп. 3% річних, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 29.04.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна