Постанова

від 24.04.2014 по справі 826/11549/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11549/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників та Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000254050 від 17.05.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.05.2013 року №0000254050.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року позов задоволено частково - оскаржуване податкове повідомлення рішення скасовано в частині застосування штрафних санкцій, в іншій частині - залишено без змін.

Суд виходив з того, що господарські операції з постачання продукції між ДП з II «Сантрейд» та «Анкор Агро Опт» фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами. Разом з тим, суд дійшов висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій, так як перевіркою за позивачем встановлено порушення саме за 4 квартал 2011 року, а в силу положень пункту 6 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року.

Позивач та відповідач з вказаним рішенням суду не погодилися та подали апеляційні скарги.

Так, позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нову, якою позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зокрема зазначив, що наявними в матеріалах справи доказами, що є належними та допустимими, в тому числі належним чином засвідченими копіями первинних документів, в повній мірі підтверджується факт реального здійснення спірних господарських операцій. Також, позивач акцентував увагу на тому, що єдиним доказом на який посилався відповідач в обґрунтування власної позиції, є акт податкової перевірки контрагента позивача, разом з тим, позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентом, а отже вказане не може бути єдиною і достатньою підставою для висновку про порушення вимог податкового законодавства позивачем та прийняття на цій підставі податкового повідомлення-рішення.

Відповідач, в обґрунтування власної апеляційної скарги зазначив, що не погоджується з висновком суду щодо скасування оскаржуваного ППР в частині застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки правові наслідки перебування особи у статусі платника податку на прибуток пов'язані саме з відносинами, що виникають у процесі справляння цього податку. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувана постанова суду першої інстанції в цій частині ухвалена судом з порушенням норм матеріального права і підлягає у вказаній частині скасуванню, із відмовою у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню в повному обсязі, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Анкор Агро Опт» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №465/40-50/25394566 від 25.04.2013 року

Згідно даного акту, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема п. 138.2 ст 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, таким чином, підприємством завищено валові витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), яке проведено на підставі нікчемного правочину, за 4 квартал 2011 року на суму 1 024 112 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2011 року в сумі 235 545 грн.

На підставі зазначеного Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000254050 від 17.05.2013 року, яким Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією "Сантрейд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за основним платежем на суму 235 545 грн. та за штрафними санкціями - 117 773 грн.

Позивачем зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку, проте Міністерство доходів і зборів України рішенням №6315/6/99-99-10-01-15 від 05.07.2013 року залишило вказане ППР без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача від 17.05.2013 року №0000254050, вважаючи, що його прийнято протиправно, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині протиправності застосування до позивача штрафних санкцій. В решті позову - відмовлено.

Колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком в повній мірі, виходячи з наступного.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Згідно положень пп. 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з аналізу наведених вище положень, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, підставою є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, у разі доведення факту відсутності реального здійснення господарських операцій за укладеними договорами, що підлягає дослідженню в даному випадку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за перевіряємий період, між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» (покупець) та ТОВ «Анкор Агро Опт» (постачальник, продавець) укладено ряд договорів поставки кукурудзи, а саме: №4500596547 від 03.11.2011, №4500598180 від 05.11.2011, №4500598895 від 09.11.2011, №4500598895, від 05.12.2011 №4500602853, від 10.12.2011 №4500603766, від 24.12.2011 №4500598856, від 27.12.2011 №4500605815.

Згідно умов вказаних договорів, продавець зобов'язується продати та поставити, а покупець - оплатити і прийняти товар «Кукурудза» урожаю 2011 року, насипом, у відповідності до умов договору. Так, в договорах визначено кількість, ціну, умови поставки та оплати товару. Зокрема передбачено, що продавець зобов'язується здійснити поставку товару автомобільним транспортом на умовах СРТ (доставлено до) (відповідно до правил Інкотермс - 2000), надалі - Миколаївський МТП, надалі - Пункт поставки. Реквізити поставки: ММТП, Миколаїв-вантажний (експ), парк «Рудний», ТОВ «Грінтур-Екс» (п. 5.1 Договорів). Датою поставки вважається дата підписання акту прийому-передачі товару або дата товарно-транспортної накладної на товар. Згідно п. 6.1 покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний банківський рахунок продавця. Покупець зобов'язується проводити оплату кожної партії товару протягом двох банківських днів після поставки товару покупцю і отримання визначених договором документів.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Грінтур-Екс» укладено договір від 10.02.2011 року №FS 10022011 про надання послуг з прийняття, зберігання та завантаження зернових на портовому терміналі, згідно якого ТОВ «Грінтур-Екс», виконувало вантажно-розвантажувальні роботи та розміщувало прийнятий товар на складах.

На підтвердження факту реального та належного виконання вище зазначених господарських операцій, по кожному з етапів руху товару: транспортування товару в Миколаївський порт - перевірка кількості та якості доставленого товару в порту - прийняття товару - зберігання товару на складі ТОВ «Грінтур-Екс» - завантаження товару на кораблі - експорт товару, в матеріалах справи наявні належним чином оформлені та засвідчені акти здачі-прийняття вантажно-розвантажувальних робіт, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, реєстри розвантажених автомобілів, картки обліку експортного вантажу, товарно-транспортні та податкові накладні, погашені складські квитанції на зерно, фітосанітарні сертифікати щодо підтвердження проходження контролю якості, контракти з Компанією Bunge SA, Швейцарія про поставку кукурудзи, від 15.09.2011 №Р 103439, від 07.11.2011 №Р103832/1051000, від 16.12.2011 №Р104070/1057165, вантажно-митні декларації та довідка ПАТ «Сітібанк» від 01.08.2013 вих. №13-1730/04-01-1 про зарахування коштів на рахунок позивача за вище вказаними контрактами.

Вказані документи, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, на переконання колегії суддів, в повній мірі підтверджують факт реального здійснення господарських операцій за вище згаданими договорами, оскільки ними безумовно підтверджується настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що господарські операції з постачання продукції між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" та «Анкор Агро Опт» фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони не відповідають обставинам справи і спростовуються наявними у ній матеріалами.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства колегія суддів оцінює критично з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування власної позиції щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Анкор Агро Опт» за укладеними між ними договорами (щодо перевіряємого періоду), відповідач в Акті перевірки посилається виключно на акт від 01.02.2013 №68/22-200/37104594 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Анкор Агро Опт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року січень 2012 року, лютий 2012 року, та податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року, І квартал 2012 року щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Скарп-Мет» за період жовтень 2011 року-лютий 2012 року та контрагентами-покупцями».

Зокрема зазначено, що ТОВ «Анкор Агро Опт» не надало необхідних документів у підтвердження реальності господарських операцій за перевіряємий період, а отже не можливо встановити факт транспортування та отримання ТОВ «Анкор Агро Опт» товару від підприємства-постачальника ТОВ «Скрап-Мет» у лютому-червні 2011 року, також підприємством ТОВ «Анкор Агро Опт» не підтверджено факт транспортування товару на адресу ДП «Сантрейд».

Колегія суддів вказані доводи оцінює критично, оскільки порушення контрагентом позивача податкової дисципліни не може безумовно та беззаперечно свідчити про неправомірність формування позивачем валових витрат, та як наслідок заниження ним податку на прибуток. При цьому колегією враховується, що акт податкової перевірки не є рішенням і викладена в ньому суб'єктивна позиція перевіряючого може свідчити лише про імовірні порушення вимог податкового законодавства. Крім того, колегія суддів вважає небезпідставними твердження позивача щодо того, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження існування ланцюга ТОВ «Скарп Мет» - ТОВ «Анкор Агро Опт» - ДП з іноземною інвестицією "Сантрейд", відтак посилання на ТОВ «Скарп Мет» як постачальника по другому ланцюгу та імовірні порушення ним податкової дисципліни, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також, колегія вважає, що викладені в акті перевірки висновки про нікчемність договорів, укладених позивачем з його контрагентами зроблені відповідачем з перевищенням компетенції податкового органу, оскільки чинним законодавством податкові органи не наділено повноваженнями на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства, так само, як і повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України. Повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті перевірки, належать виключно до компетенції суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі належним чином засвідченими копіями первинних документів, в повній мірі підтверджується факт реального здійснення спірних господарських операцій, відтак висновок податкового органу викладений в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, з яким погодився суд першої інстанції, є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення №0000254050 від 17.05.2013 року, яким Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією "Сантрейд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за основним платежем на суму 235 545 грн. та за штрафними санкціями - 117 773 грн.- прийнято протиправно та підлягає скасуванню повністю, а не лише в частині застосування штрафних санкцій.

Зважаючи на викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги позивача в цій частині спростовують висновки суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги відповідача колегією суддів відхиляються, так як є помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки в частині відмови у задоволенні позову, висновки суду не відповідають обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню в цій частині.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000254050 від 17.05.2013 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000254050 від 17.05.2013 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", а саме щодо скасування податкового повідомлення-рішення Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС №0000254050 від 17.05.2013 року, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за основним платежем на суму 235 545 грн.

В цій частині ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" задовольнити. Скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС №0000254050 від 17.05.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за основним платежем на суму 235 545 грн.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.