Постанова

від 22.04.2014 по справі 820/1751/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р. Справа № 820/1751/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Степанюк О.А.

представника відповідача Засопіна М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2014р. по справі № 820/1751/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до звернулося до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 10.12.2013 р. за №573 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гранітні Технології"; визнати протиправними дії відповідача щодо складання

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо складання акту від 20.01.2014 р. № 14/20-34-22-01-05/31644520 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гранітні Технології" щодо підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.09.2013 р. по 30.09.2013 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 78.1.1 п. 78.1, ст. 73 Податкового кодексу України, п. п. 10, 12, 16 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232, ч. 3 ст. 2, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 10.12.2013 року начальником ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, прийнято наказ № 573 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гранітні Технології" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.09.2013 року по 30.09.2013 року.

На підставі зазначеного наказу начальником ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області видано направлення на перевірку від 10.12.2013 року № 599 та 600.

Головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Московському районі м. Харкова було здійснено вихід за місцезнаходженням ТОВ "Гранітні Технології" та у подальшому складено акт від 11.12.2013 р. № 416/20-34-22-01-05/31644520 "Про недопущення до проведення перевірки ТОВ "Гранітні технології" та виписано протокол про адміністративне правопорушення від 10.12.2013 року № 188.

Крім того, 20.01.2014 року ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області складено акт № 14/20-34-22-01-05/31644520 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта ТОВ "Гранітні технології" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.09.2013 р. по 30.09.2013 р.

Не погодившись з діями відповідача щодо прийняття наказу від 10.12.2013 року № 573 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гранітні Технології" та проведення зустрічної звірки, за наслідками якої складено акт від 20.01.2014 року № 14/20-34-22-01-05/31644520, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки, оскаржувані наказ та дії податкового органу не потягли негативних наслідків для позивача, як платника податків, у сфері публічно-правових відносин, то недоцільно скасовувати наказ, який вже реалізовано та визнавати неправомірним акт № 14/20-34-22-01-05/31644520 від 20.01.2014 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта ТОВ "Гранітні технології" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.09.2013 р. по 30.09.2013 р., який жодним чином не свідчить про порушення охороняємих прав та інтересів позивача.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондується також з приписами пп.20.1.3 п.20.1 ст.20 Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Порядок та особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено положеннями ст.ст.78, 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення вищенаведеної норми матеріального права, яка кореспондує з приписами ст. 42 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки у спірних правовідносинах податковий орган повинен був дотримуватись наступної послідовності дій: 1) належного складення податковим органом і направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплину строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Під час судового розгляду справи встановлено, що оскаржуваний наказ від 10.12.2013 року № 573 про проведення документальної виїзної перевірки позивача прийнято податковим органом у зв'язку з тим, що позивачем не надано інформацію з копіями первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ВКП "Формост" за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року на обов'язковий письмовий запит ДПІ у Московському районі м. Харкова від 18.11.2013 року № 3848/10/20-34-15.01.

З матеріалів справи слідує, що ДПІ у Московському районі м. Харкова, посилаючись на пп. 20.1.1. п. 20.1, п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, на адресу ТОВ "Гранітні технології" було направлено запит від 18.11.2013 року № 3848/10/20-34-15.01 про надання інформації та її документального підтвердження, для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах із ВКП "Форпост" задекларованими у періоді з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року (а.с. 9).

На вказаний запит відповідача, підприємством позивача надано відповідь від 06.12.2013 року за вих. № 2 в якій зазначено, що оскільки в запит містить посилання на п. 20.1.1 ст. 20 Податкового кодексу України, як на підставу для надання документів, проте зазначений пункт передбачає лише право запрошувати платника податків для надання пояснень та враховуючи, що у листі немає посилання на будь-які порушення ТОВ "Гранітні технології" або його контрагента - ВКП "Формост", у підприємства відсутні правові підстави для надання документального підтвердження з питань взаємовідносин з ВКП "Форпост" за вересень 2013 року. (а.с. 11)

Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Право органів державної податкової служби звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації, необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та їх документального підтвердження закріплено також положеннями ст.73 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження (абз. 1 п.п. 73.1 Податкового кодексу України).

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз. 2 п. 73.1 Податкового кодексу України).

Аналогічні положення містить також і п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим Постановою КМУ № 1245 від 27.12.2010 року. Так у відповідності до вказаного пункту запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. При цьому, у запиті мають бути обов'язково зазначені: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Перелік підстав для направлення письмового запиту про подання інформації передбачений абз. 3 п.73.3 ст.73 ПК України. Так, письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

З положень наведеної норми кодексу вбачається, що запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, зазначення фактів порушення платником податків законодавства.

Натомість, запит відповідача від 18.11.2013 року № 3848/10/20-34-15.01 в порушення вимог абз.2 п.73.3 ст.73 ПК України, п.10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим Постановою КМУ № 1245 від 27.12.2010 року взагалі не містить вказівки на підстави надсилання такого запиту, встановлених абз. 3 п.73.3 ст.73 ПК України.

Враховуючи, що запит ДПІ оформлений не належним чином, а саме - не містить викладення чітких підстав, з якими податковий орган пов'язує можливість наявності порушення ТОВ "Гранітні технології" вимог податкового чи іншого законодавства (відсутні посилання на підстави надіслання такого запиту, визначені п.73.3 Податкового кодексу України), колегія суддів вважає, що у податкового органу була відсутня одна із обов'язкових обставин для проведення позапланової перевірки, передбачена пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 - ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

З огляду на встановлене, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ "Гранітні технології" було звільнено від обов'язку надавати відповідь на такий запит податкового органу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що запитом від 18.11.2013 року ДПІ у Московському районі м. Харкова у позивача витребувано інформацію та її документальне підтвердження стосовно господарських відносин лише із ВКП "Форпост" у вересні 2013 року, а наказ від 10.12.2013 року № 573 прийнято відповідачем на проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача по всім фінансово-господарським відносинам підприємства за період з 01.09.2013 року по 31.03.2013 року.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що станом на 10.12.2013 року у керівника податкового органу не було визначених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гранітні технології" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року, а відтак наказ є таким, що не відповідає вимогам ПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відтак, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Наказ керівника податкового органу про призначення документальної позапланової перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, і є одним із документів, за умови надання якого під розписку платнику податків податковий орган має право приступити до проведення перевірки.

У свою чергу, згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України правовим наслідком відмови платника від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби є застосування адміністративного арешту майна такого платника.

Крім того, статтею 163-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за невиконання керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, законних вимог посадових осіб органів доходів і зборів, перелічених у підпунктах 20.1.3, 20.1.24, 20.1.30, 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Таким чином, видання керівником податкового органу наказу про призначення документальної позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки та можливих наслідків для такого платника, а тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо недоцільності скасування наказу від 10.12.2013 року № 573 про проведення документальної виїзної перевірки позивача, який вже реалізовано, та приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування такого наказу є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог про визнання незаконними дій щодо складання акту від 20.01.2014 року № 14/20-34-22-01-05/31644520 про неможливість проведення зустрічної звірки позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби". Водночас, функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (далі за текстом - Порядок № 1232) та нормами Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (далі - Наказ № 236).

Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку № 1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

З вищевикладеного випливає, що зустрічні звірки мають бути проведені щодо суб'єктів господарювання, лише після проведення перевірок платника податків, що здійснював господарські операції з відповідними суб'єктами господарювання.

Разом з тим, податковим органом не надано до суду жодних доказів щодо проведення перевірки контрагентів позивача.

Відповідно до положень пункту 2.1 Наказу № 236, для проведення зустрічних звірок відбираються суб'єкти господарювання (контрагенти платника податків), щодо яких виникла необхідність у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, в тому числі відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Як вбачається зі змісту пункту 2.2 Наказу № 236, необхідність проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання визначається посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби (далі - органи ДПС) за результатами проведеного аналізу даних та встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України (АІС ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, Єдиний реєстр податкових накладних тощо), а також аналізу податкової інформації та документів, отриманих із внутрішніх (у т. ч. від підрозділів податкової міліції тощо) або зовнішніх джерел (у т. ч. від платників податків), які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Проте, обґрунтування необхідності проведення зустрічної звірки в акті від 20.01.2014 року № 14/20-34-2201-05/31644520 взагалі не зазначено.

Пунктом 3 Порядку № 1232 передбачено, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Положеннями п. 4 Порядку № 1232 передбачено, що орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи у повноваженому представникові під розписку.

Наказом № 236 деталізовані вищезазначені положення Порядку.

Відповідно до пункту 3.1. Наказу № 236 з метою проведення зустрічної звірки орган ДПС, що ініціює проведення такої звірки (далі - орган ДПС - ініціатор) надсилає органу ДПС, на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання (далі - орган ДПС-виконавець), Запит про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 1) за допомогою Інформаційної системи "Зустрічні звірки".

З метою спрощення процедури проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання (особливо тих, які віднесені до категорії великих платників податків) за наявності інформації, зазначеної у запиті органу ДПС - ініціатора, та її документального підтвердження, орган ДПС - виконавець протягом трьох робочих днів проводить на їх підставі зустрічну звірку та складає Довідку про результати проведення зустрічної звірки відповідно до підпункту 4.6 пункту 4 Методичних рекомендацій (пункт 3.2 Наказу № 236).

При цьому, інформація на запит та її документальне підтвердження можуть бути наявними в органі ДПС-виконавця у зв'язку із направленням суб'єктом господарювання за місцем реєстрації інформації відповідно до вимог статей 72 та 73 глави 7 розділу II та інших норм Кодексу, за результатами попередньо проведених звірок (перевірок) та отриманих відповідних документів суб'єкта господарювання тощо.

У разі відсутності в органі ДПС-виконавця запитуваної інформації та її документального підтвердження, такий орган протягом 2-х робочих днів з дня отримання запиту надсилає завірений печаткою Запит про надання інформації та її документального підтвердження (додаток 2) суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному (уповноваженому) представникові під розписку. Такий запит реєструється як вихідна кореспонденція у загальному порядку.

Наведені положення кореспондують із приписами пп.5 ч.1 п.73.3 ст.74 Податкового кодексу України, відповідно до яких письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності, зокрема, такої підстави, які проведення зустрічної звірки.

Вимоги до оформлення запиту визначені у п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, відповідно до якого органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Аналогічні положення містить також і п.10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим Постановою КМУ № 1245 від 27.12.2010 року.

Пунктом 6 Порядку № 1232 у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Таким чином, у випадку надіслання зазначеного запиту позивачу, останній, відповідно до вимог пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, повинен був протягом одного місяця надати відповідь на такий запит. І лише після спливу місячного терміну з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту податковий орган мав право на проведення звірки.

Із системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку №1232, вбачається, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

Як вказує відповідач, передумовою для проведення спірної зустрічної звірки слугував факт направлення на адресу ТОВ "Гранітні технології" письмового запиту від 20.12.2013 року № 4695/20-34-22-01-16 про надання інформації та її документального підтвердження, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися, для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій 3у декларації з податку на додану вартість по господарських відносинах з ПП "Інтерколірметгруп", ТОВ "ГРАДІЄНТ ТЕК", ПАТ "ЗАВОД "ЛТАВА", ПП "АППЛІКАТ" за період з 01.01.2013 року, по господарських взаємовідносинах з ТОВ "ФОСТЛАЙТ", ТОВ "ГЕФЕСТ ГРУП" за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року, по господарських взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року, що отриманий позивачем 26.12.2013 року (а.с. 29-30).

Зазначений запит направлено внаслідок встановлення, за результатами аналізу податкової інформації, розбіжностей задекларованих у декларації з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань за період: січень 2013 року між позивачем та ПП "Інтерколірметгруп", ТОВ "ГРАДІЄНТ ТЕК", ПАТ "ЗАВОД "ЛТАВА", ПП "АППЛІКАТ", які виникли внаслідок внесення до системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України висновків актів: № 2923/26-55-2201/37403266 від 13.12.2013 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фостлайт" (код за ЄДРПОУ 37403266) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків за період травень - серпень 2013 року; № 2927/26-55-22-01/38546040 від 13.12.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕФЕСТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 38546040) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2013 року по 31.08.2013 року; № 439/22.5-10/ 37386733 від 10.04.2013 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтерколірметгруп" (код ЄДРПОУ 37386733) з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за листопад 2011 року - лютий 2013 року; № 416/22.5-10/30285569 від 08.04.2013 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СУРП "Вектор М", податковий номер 24829234, з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: лютий 2010 р.- лютий 2013 р.; вересень 2013 року між позивачем та ТОВ "ЮВІМЕНТ", ТОВ "ОРЛАНДО-А".

На вказаний запит податкового органу, ТОВ "Гранітні технології" листом від 15.01.2014 року за вих. № 1 було надано засвідчені копії документів (договорів, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення, податкові накладні, прибуткові накладні, товарно-транспортні накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, доручення тощо) загальною кількістю 789 арк. (а.с. 31).

Проте, як встановлено під час судового розгляду справи, ДПІ у Московському районі м. Харкова зустрічної звірки ТОВ "Гранітні технології" не проведено, дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів позивача не здійснено, відповідної довідки не складено, про що свідчить сам акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Як вбачається з Акта про неможливість проведення зустрічної звірки, відповідачем, під час здійснення заходів з метою проведення зустрічної звірки позивача, фактично вчинено дії по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відповідно до підпункту 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236 встановлено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання закріплено у Додатку 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236, згідно якого можливості податкового органу робити висновки щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків не передбачено.

З урахуванням наведеного можна підсумувати, що податковому органу надано право складання актів про неможливість проведення зустрічних звірок в разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), в решті випадків податковим законодавством передбачено складання довідок.

У акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, що виключає можливість перевіряючого органу робити висновки щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків.

Разом з тим, відповідач в акті про неможливість проведення зустрічної звірки позивача зробив висновок про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємцям-покупцям за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року, а також недійсність даних відображених у деклараціях з податку на додану вартість внаслідок операцій з ТМЦ (робіт, послуг), отриманих у постачальників за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року та реалізованими покупцями.

Колегія суддів зазначає, що за своїм змістом висновок про відсутність реального вчинення господарської діяльності товариством в період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року стосується не тільки взаємовідносин позивача з іншими платниками податків, а також і умов здійснення ним господарської діяльності, а тому вказаний висновок може бути зроблений тільки при з'ясуванні всіх обставин діяльності товариства, які мають досліджуватися з дотриманням вимог та за наявності підстав, визначених ст. 78 Податкового кодексу України, за правилами проведення позапланових виїзних перевірок, з вивченням та оцінкою всіх первинних документів підприємства, а сама перевірка повинна проводитись у тому числі на підставі наказу керівника ДПІ та направлення на перевірку.

В даному випадку податковим органом зазначених вимог закону не було дотримано, а отже проведена звірка не може вважатися законною.

Із системного аналізу норм Порядку № 1232, а також п.п.5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 вбачається, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Обране суб'єктом владних повноважень найменування зазначеного акту (про неможливість проведення звірки) не відповідає ані змісту самого акту, в якому викладені висновки податкового органу по суті проведених платником податків господарських операцій, ані діям контролюючого органу, котрі були здійснені у спірних правовідносинах і полягали у встановленні правильності справляння позивачем податку на додану вартість.

А відтак, відображення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суджень податкового органу по суті проведених платником податків господарських операцій суперечить закону, який не передбачає такого порядку дій суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів приймає до уваги й ту обставину, що чинне законодавство України не передбачає право відповідача визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період - недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, вирішуючи адміністративний спір суд повинен з'ясувати, чи допущені суб'єктом владних повноважень порушення при прийнятті рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та чи порушенні права та інтереси позивача цими рішенням, дією чи бездіяльністю.

Аналізуючи вищенаведені норми права та викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології", за результатами якої складено акт є протиправними та такими, що вчинені з порушенням вимог Податкового кодексу України, Порядку № 1232, Методичних рекомендацій.

Колегія суддів зазначає, що поведінка суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єкт господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки наявність висновків Акту перевірки про встановлені порушення і в той же час відсутність можливості для позивача оскаржити такий Акт або визнати його незаконним позбавляє позивача права визначитись на предмет майбутніх господарських відносин з вищенаведеними контрагентами.

При цьому, відсутність податкового повідомлення рішення у спірних правовідносинах не є свідченням того, що за наслідками перевірки задекларовані платником податків зобов'язання з податків і зборів були залишені без змін.

Відповідно п.п.4.33 ст. 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі невідворотності настання відповідальності у разі порушення податкового законодавства. Тобто, будь-яка особа (платник податку, податковий агент, їх посадові особи, посадові особи органів державної податкової служби, митних органів), що здійснила податкове правопорушення, буде притягнута до юридичної відповідальності.

Отже, у спірних правовідносинах порушується принцип правової визначеності, який імплікований Європейською конвенцією з прав людини Конвенцією і який становить один із основних елементів верховенства права, а відтак підлягає захисту у порядку адміністративного судочинства.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування можуть бути оскаржені, а тому встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь які рішення, дії або бездіяльність. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено, або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інше ущемлення прав та свобод (п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України від 25 грудня 1997 року).

За правилами статті 2, пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів зазначає, що спірні дії суб'єкта владних повноважень суперечать матеріальному інтересу, котрий має платник податків у податкових правовідносинах, і який полягає у належній фіксації податковим органом обставин господарської діяльності платника податків, неухильному дотриманні органом управління визначених законом процедур реалізації владних управлінських функцій, здійснення таких процедур лише в разі наявності визначених законом підстав тощо.

Порушення законного інтересу ТОВ "Гранітні технології" полягає у необхідності встановлення конкретних фактів відсутності у його діяльності порушень податкового або будь-якого іншого законодавства через формування своєї бухгалтерської та податкової звітності, а також спростуванням висновків вищевказаного акту перевірки, який є службовим документом та який, згідно пп. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України, може слугувати підставою для направлення позивачу та/або його контрагентам запитів щодо надання пояснень та їх документального підтвердження, а в подальшому і підставою для проведення документальної позапланової перевірки.

Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом, а зазначені у частині 2 статті 162 КАС України способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Отже, приймаючи до уваги викладене, порушене право позивача підлягає захисту шляхом виходу за межі позовних вимог з урахуванням норм ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України та визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології", за наслідком якої складено акт від 20.01.2014 року № 14/20-34-22-01-05/31644520.

У відповідності до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2014 року по справі № 820/1751/14 не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підсумовуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, з огляду на застосування приписів ч. 2 ст. 11, ст. 105 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 105, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2014р. по справі № 820/1751/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" - задовольнити частково.

Скасувати наказ Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області від 10.12.2013 року № 573 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гранітні Технології".

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" за наслідком якої складено акт від 20.01.2014 року № 14/20-34-22-01-05/31644520.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 28.04.2014 р.