Рішення

від 22.04.2014 по справі 910/5074/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5074/14 22.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба охорони «БАРС»

До Публічного акціонерного товариства «Коровай»

Про стягнення 190 458,88 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба охорони «БАРС» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Коровай» 190 458,88 грн. заборгованості, з яких: 186 138,00 грн. основного боргу та 4 320,88 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання охоронних послуг № 31261/175 від 21.10.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 порушено провадження у справі № 910/5074/14 та призначено її до розгляду на 10.04.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5074/14 від 10.04.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 26.03.2014, розгляд справи був відкладений на 22.04.2014.

Позивачем 10.04.2014 до відділу діловодства суду подано заяву, в якій позивач позовні вимоги підтримує повністю та просить наступні судові засіданні провести без участі представника позивача за наявними в справі матеріалами.

Позивач в судове засідання 22.04.2014 не з'явився.

Відповідач в судове засідання 22.04.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 26.03.2014 та ухвали від 10.04.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, к. 204, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 03.04.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвали суду, надіслані за вказаною вище адресою, отримав 28.03.2014 та 14.04.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 22.04.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

21.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба охорони «БАРС» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Коровай» (замовник) було укладено договір про надання охоронних послуг № 31261/175 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по охороні приміщень та майна, переданого під охорону у встановленому порядку, підтриманні порядку та здійсненню пропускного режиму на об'єктах, розташованих за адресами, зазначеними в дислокації постів (додаток № 3).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони за період з листопада 2013 року по січень 2014 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 186 138,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в розмірі 4 320,88 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.1. договору договір укладено строком на один рік і вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п. 2.1. договору порядок надання передбачених договором охоронних послуг визначено в Інструкції охороннику з охорони об'єкта (додаток № 1 до договору), узгодженого із замовником.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг виконавця, обумовлених в даному договорі, зазначається в протоколі узгодження ціни на послуги охорони (додаток № 2 до договору).

Згідно з додатком № 2 (протокол узгодження ціни) ціна за послуги, що надаються виконавцем складає 13,50 грн. за одну годину охорони.

Згідно з п. 2.7. договору фактичне надання виконавцем послуг у відповідності до договору фіксується сторонами в двосторонньому акті прийому-здачі виконаних робіт, який складається щомісячно, не пізніше першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги.

Позивачем подано наступні акти надання послуг, які підписані та скріплені печатками обох сторін:

від 30.11.2013 на суму 102 060,00 грн.,

від 31.12.2013 на суму 102 870,00 грн.,

від 31.01.2014 на суму 100 400,00 грн.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що розрахунок з виконавцем замовник проводить щомісячно на розрахунковий рахунок виконавця, але не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа наступного місяця, після надання акту виконаних робіт.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.2.2. договору замовник зобов'язався своєчасно у відповідності до розділу 3 даного договору проводити розрахунки з виконавцем.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг охорони у визначений договорами строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за період з листопада 2013 року по січень 20-14 року, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків, складає 186 138,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 186 138,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що в разі несвоєчасно оплати, замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми виконаних робіт за кожну добу прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги охорони. При здійснені розрахунку пені позивачем застосовано подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеними між сторонами договорами передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов п. 3.3. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі щомісяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті послуг охорони відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 4 320,88 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4 320,88 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба охорони «БАРС» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Коровай» (м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, к. 204, код ЄДРПОУ 00381350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба охорони «БАРС» (м. Луганськ, 16-а лінія, 7а/34, код ЄДРПОУ 36073906) 186 138 (сто вісімдесят шість тисяч сто тридцять вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 4 320 (чотири тисячі триста двадцять) грн. 88 коп. пені, 3 809 (три тисячі вісімсот дев'ять) грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 29.04.2014.

СуддяВ.В. Сівакова