Постанова

від 28.07.2014 по справі 910/5074/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р. Справа№ 910/5074/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Коровай" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба охорони

"БАРС"

до Публічного акціонерного товариства "Коровай"

про стягнення 190458,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року по справі №910/5074/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Коровай" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба охорони "БАРС" 186138 грн. 00 коп. - основного боргу, 4320 грн. 88 коп. - пені, 3809 грн. 18 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 14.07.2014 року.

Представником відповідача, на електронну адресу Київського апеляційного господарського суду, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №522 від 14.07.2014 року, у зв'язку з неможливістю прийняти участь в судовому засіданні, зважаючи на те, що фактичне місцезнаходження сторони є місто Луганськ.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 року відкладено розгляд справи до 28.07.2014 року та повідомлено сторін про можливість представництва в господарському суді, відповідно до ст. 28 ГПК України, а також, що неявка їх представників в засідання судової колегії не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Представником відповідача, на електронну адресу Київського апеляційного господарського суду, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №325 від 25.07.2014 року, у зв'язку з неможливістю прийняти участь в судовому засіданні, зважаючи на те, що фактичне місцезнаходження сторони є місто Луганськ.

В судове засідання 28.07.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки повідомив у клопотанні про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання 28.07.2014 року також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку щодо його необґрунтованості з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Так, статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони, коли спір може бути вирішено в даному засіданні.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року та від 14.07.2014 року по справі №910/5074/14 сторін повідомлено, що неявка їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники позивача та відповідача повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить відбиток штампу відділу документального забезпечення суду на звороті ухвали про відкладення розгляду справи від 14.07.2014 року (а.с. 105) та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 106), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

21 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба охорони "БАРС" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Коровай" (замовник) укладено договір про надання охоронних послуг № 31261/175 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по охороні приміщень та майна, переданого під охорону у встановленому порядку, підтриманні порядку та здійсненню пропускного режиму на об'єктах, розташованих за адресами, зазначеними в дислокації постів (додаток № 3).

Згідно з п. 2.1. Договору порядок надання передбачених договором охоронних послуг визначено в Інструкції охоронника з охорони об'єкта (додаток № 1 до договору), узгодженого із замовником.

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість послуг виконавця, обумовлених в даному договорі, зазначається в протоколі узгодження ціни на послуги охорони (додаток № 2 до договору).

Згідно з додатком № 2 (протокол узгодження ціни) ціна за послуги, що надаються виконавцем складає 13,50 грн. за одну годину охорони.

Пунктом 2.7. Договору встановлено, що фактичне надання виконавцем послуг, відповідно до договору, фіксується сторонами в двосторонньому акті прийому-здачі виконаних робіт, який складається щомісячно, не пізніше першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги.

Відповідно до п. 3.3. Договору розрахунки з виконавцем замовник проводить щомісячно на розрахунковий рахунок виконавця, але не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа наступного місяця, після надання акту виконаних робіт.

Згідно з п. 4.2.2. Договору замовник зобов'язався своєчасно, відповідно до розділу 3 даного договору, проводити розрахунки з виконавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги в період з листопада 2013 року по січень 2014 року. Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині оплати, належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 186138,00 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги, що доказів сплати заборгованості відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача, в частині стягнення основного боргу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що в разі несвоєчасно оплати, замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми виконаних робіт за кожну добу прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Колегія суддів, перевіривши розрахунки позивача пені, інфляційної складової боргу та 3% річних, які складено арифметично вірно, прийшла до висновку про їх обґрунтованість, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Твердження апелянта щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме статей 22, 77 ГПК України колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою місцевого господарського від 26.03.2014 року розгляд справи №910/5074/14 призначено на 10.04.2014 року.

Факт отримання відповідачем 28.03.2014 року вищезазначеної ухвали підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 4).

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався правом взяти участь в судовому засіданні 10.04.2014 року, оскільки не направив свого представника, про що повідомив у клопотанні про відкладення розгляду справи.

Також, відповідач не скористався правом надіслати відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, після одержання ухвали про порушення провадження у справі, як це передбачено ст. 59 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2014 року по справі 910/5074/14, в зв'язку з неявкою представника відповідача, відкладено розгляд справи до 22.04.2014 року.

Факт отримання відповідачем 14.04.2014 року вищезазначеної ухвали підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 56).

Колегія суддів зазначає, що законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь у судовому засіданні.

Згідно зі ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони, коли спір може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції дотримані норми процесуального права про права та обов'язки сторін у судовому процесі. Порушення норм процесуального права, на які вказує скаржник, відсутні.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Коровай" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Коровай" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року по справі №910/5074/14 - без змін.

Матеріали справи №910/5074/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.07.2014 року