Постанова

від 17.04.2014 по справі 813/745/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року 10 год. 36 хв. м. Львів № 813/745/14 Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В., секретар судового засідання Харів М.Ю., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Дельта-Ресурс», представник - Кирилова Ю.Р. доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Іванський В.І. провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2012 року № 0006691630/15419

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дельта-Ресурс» (далі - ПП «Дельта-Ресурс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2012 року № 0006691630/15419.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок ПП «Дельта-Ресурс» за вересень 2010 року, за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 12.09.2012 року № 1397/292/15-2013/32181983 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2012 року № 0006691630/15419, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 33375 грн. Із висновками викладеними в Акті перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням не погоджується, оскільки віднесенні позивачем до податкового кредиту суми податку підтверджені фіскальними чеками. Окрім того, податковий орган зазначив про порушення п. 198.6 ст. 98, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту за вересень 2010 року сум ПДВ протягом терміну, який перевищує 365 днів з дати виписки податкових накладних. Однак, на думку позивача визначені строки для формування податкового кредиту застосовуються лише до сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних після 01.01.2011 року - набрання чинності Податковим кодексом України. А відповідно до законодавства, що діяло у 2010 році, платник податку має право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних у вересні 2010 року податкових накладних, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

У судовому засіданні, в порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідача - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби замінено правонаступником - Державною податковою інспекцію у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі).

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позовну заяву, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що в порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України ПП «Дельта-Ресурс» неправомірно віднесено до податкового кредиту вересня 2010 року суму ПДВ 26700,00 грн, оскільки станом на 08.08.12 року - дату подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2010 року - минуло 365 днів з дати виписки податкових накладних на суму 26700,00 грн, отриманих від ТОВ «Хіміфарб» (код ЄДРПОУ 33763966). Крім того, згідно даних системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2010 року на 14.03.2014 року по взаєморозрахунках між ПП «Дельта-Ресурс» та ТОВ «Хіміфарб» встановлено розбіжність в сумі 26700 грн, що підтверджується додатком 5 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 рік ТОВ «Хіміфарб». Таким чином, позивачем порушено вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань заявлених у податковій декларації за вересень 2010 року. Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, і на думку представника відповідача підстав для його скасування немає.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з наведених підстав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, вказавши на правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

ПП «Дельта-Ресурс» зареєстроване як юридична особа 14.10.2002 року, відповідно до копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 415 120 0000 009637. Код суб'єкта господарювання 32181983.

Відповідно до Довідки № 862430 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, видом діяльності позивача, є будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво водних споруд, інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами., оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, роздрібна торгівля залізними виробами в спеціалізованих магазинах.

Головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість та акцизного податку управління оподаткування юридичних осіб на підставі п. 200.10 ст. 200, в порядку ст. 76 ПК України проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок ПП «Дельта-Ресурс» за вересень 2010 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 12.09.2012 року № 1397/292/15-2013/32181983 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» (далі - Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки відповідач зазначив про заниження суми податкових зобов'язань заявлених у податковій декларації за вересень 2010 року та відповідальність платника, передбачену п. 123.1 ст. 123 розділу ІІ ПК України.

Висновок податкового органу ґрунтується на положеннях п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, де зазначено - у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Відтак, на думку контролюючого органу, ПП «Дельта-ресурс» неправомірно віднесено до податкового кредиту вересня 2010 року суму ПДВ 26700,00 грн, оскільки станом на 08.08.12 року - дату подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2010 року - минуло 365 днів з дати виписки податкових накладних на суму 26700,00 грн, отриманих від ТОВ «Хіміфарб» (код ЄДРПОУ 33763966).

На підставі Акта перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби 25.09.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0006691630/15419, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств, усього 33375 грн, у тому числі за основним платежем - 26700 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 6675 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та доводам сторін, суд керується наступними положеннями законодавства України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або врахування сум ПДВ до податкового кредиту до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які діяли до набрання чинності Податковим кодексом України, введеним в дію з 01.01.2011 року Законом України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

У відповідності до приписів п. 1.7 Закону України « Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно пп. 15.3.1. н.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими Фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених Податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу наведених норм слідує, що законодавство, яке регулює спірні правовідносини, дозволяє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів.

З набранням чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011 року втратили чинність Закон України «Про податок на додану вартість та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» .

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Отже, Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року суттєво скоротив право, платника податку на включення податкових накладних минулих періодів до податкового кредиту звітного періоду, а саме, - з 1095 днів до 365 днів.

Прикінцеві та перехідні положення Податкового кодексу України не містять норм щодо поширення дії норми п. 198.6 ст. 198 на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. З огляду на це суд вважає, що визначені ст. 198 Податкового кодексу України строки для формування податкового кредиту застосовуються лише до сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних після 01.01.2011 року.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З огляду на це, у даному випадку слід враховувати строки давності, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються в порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкові накладні є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами та виписуються у момент виникнення податкового зобов'язання, то до них також застосовуються норми зазначеного Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

Отже, відповідно до законодавства, що діяло у 2010 році, позивач, як платник податку мав право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних в вересні 2010 року податкових накладних.

Як вбачається з уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2010 року (від 08.08.12 року) було задекларовано операції за вересень 2010 року на суму ПДВ - 26700,00 грн, з ТОВ «Хіміфарб», код ЄДРПОУ 33763966.

Позивачем на обґрунтування правомірності формування податкового кредиту надано фіскальні чеки, що підтверджують факт купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Хіміфарб» протягом вересня 2010 року.

Згідно із п. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до пп. 7.4.5 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні норми містяться у Податковому кодексі України.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пп. «б» п. 201.11 ст. 201 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку). Для відображення повної суми ПДВ за всіма касовими чеками слід звернутись до постачальників з проханням надати податкову накладну.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Отже, якщо при постачанні товарів/послуг за готівку платнику ПДВ було видано касовий чек, постачальник зобов'язаний на вимогу покупця (отримувача) надати йому податкову накладну у день видачі касового чека.

Як зазначалось вище, підставою для подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2010 року від 08.08.2012 року та відповідно формування податкового кредиту ПП «Дельта-Ресурс» були фіскальні чеки на придбання товару за вересень 2010 року.

Дослідивши та оглянувши подані представником позивача фіскальні чеки, судом встановлено, що в порушення вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. «б» п. 201.11 ст. 201 ПК України формування позивачем показників податкового кредиту за вересень 2010 здійснювалось на підставі фіскальних чеків на суму більше 200 грн за день (без врахування ПДВ).

Інших належних та допустимих доказів правомірності включення сум до податкового кредиту позивачем суду також не надано.

Посилання представника позивача на Постанову Правління НБУ від 09.02.2005 року № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку», де передбачено, що гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами складає 10000 (десять тисяч) гривень, суд вважає безпідставним, оскільки податковим законодавством передбачена імперативна норма, яка передбачає, що загальна сума отриманих товарів/послуг при нарахуванні сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, на основі касових чеків, не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Крім того, згідно даних системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2010 року на 14.03.14 року по взаєморозрахунках між ПП «Дельта-Ресурс» та ТОВ «Хіміфарб» встановлено розбіжність в сумі 26700 грн, що підтверджується додатком 5 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року ТОВ «Хіміфарб» (від 20.10.2010 року № 19646).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що долучені до матеріалів справи фіскальні чеки на придбання ПП «Дельта - Ресурс» товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Хіміфарб» за вересень 2010 року не можуть бути підставою для нарахування позивачу сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.09.2012 року № 0006691630/15419 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 26700 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 6675 грн, всього на суму 33375 грн, в той час, як позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог. Отже, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати на користь позивача з Державного бюджету України не присуджуються.

Оскільки позивачем при поданні позовної заяви сплачено 10% розміру ставки судового збору, позивачу потрібно сплатити судовий збір у розмірі 1760,25 грн.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Стягнути з Приватного підприємства «Дельта-Ресурс» (ЄДРПОУ 32181983, вул. Миколайчука, 14/69, м. Львів) 1760 (одну тисячу сімсот шістдесят) гривень 25 коп. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18 квітня 2014 року.

Суддя Кедик М.В.