Ухвала

від 02.04.2015 по справі 813/745/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Справа № 5761/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Дельта-Ресурс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 року у справі № 813/745/14 за позовом приватного підприємства «Дельта-Ресурс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2012 року № 0006691630/15419,-

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2014 року приватне підприємство «Дельта-Ресурс» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0006691630/15419 від 25.09.2012 року, яким ПП «Дельта-Ресурс» збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 33375 грн. (основний платіж - 26700 грн., штрафна (фінансова) санкція - 6675 грн.).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача. Стягнуто з приватного підприємства «Дельта-Ресурс» (ЄДРПОУ 32181983, вул. Миколайчука, 14/69, м. Львів) 1760 (одну тисячу сімсот шістдесят) гривень 25 коп. судового збору.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції приватне підприємство «Дельта-Ресурс» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 року у справі № 813/745/14 та постановити нове рішення, яким позов приватного підприємства «Дельта-Ресурс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2012 року № 0006691630 - задовольнити в повному обсязі.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що в Акті перевірки перевіряючими зроблено висновок про порушення 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 ПКУ у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту за вересень 2010 року сум ПДВ протягом терміну, який перевищує 365 днів з дати виписки податкових накладних.

п.6 ст. 198 ПКУ передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або врахування сум ПДВ до податкового кредиту до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 року, які діяли до набрання чинності Податковим кодексом України, введеним в дію з 01.01.2011 року Законом України від 02.12.2010 року №2755-УІ.

Відповідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного податкового періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Відповідно пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно пп. 15.3.1. п.15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, з набранням чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011 року втратили чинність Закон України «Про податок на додану вартість»№ 168/97- ВР від 03.04.1997 року та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Тому, у даному випадку слід враховувати строки давності, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкові накладні є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами та виписуються у момент виникнення податкового зобов'язання, то до них також застосовуються норми зазначеного Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту. Окрім того, Закон України «Про податок на додану вартість» не містив обмежень в часі щодо декларування податкового кредиту після дати, з якої виникає право на податковий кредит.

З урахуванням викладеного вважає, що відповідно до законодавства, що діяло у 2010 році, платник податку має право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних в вересні 2010 року податкових накладних.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

На підставі п. 200.10 ст. 200 в порядку ст. 76 ПК України Головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість та акцизного податку управління оподаткування юридичних осіб проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок ПП «Дельта-Ресурс» за вересень 2010 року.

За даними перевірки складно акт від 12.09.2012 року № 1397/292/15-2013/32181983 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість».

На підставі Акта перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби 25.09.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0006691630/15419, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств, усього 33375 грн., у тому числі за основним платежем - 26700 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6675 грн.

Відповідно до п. 1.7 Закону України « Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно пп. 15.3.1. н.15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими Фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених Податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суд першої інстанції проаналізувавши вищенаведені норми, дійшов висновку, що законодавство, яке регулює спірні правовідносини, дозволяє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів.

З набранням чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011 року втратили чинність Закон України «Про податок на додану вартість та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Отже, Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року суттєво скоротив право, платника податку на включення податкових накладних минулих періодів до податкового кредиту звітного періоду, а саме, - з 1095 днів до 365 днів.

Прикінцеві та перехідні положення Податкового кодексу України не містять норм щодо поширення дії норми п. 198.6 ст. 198 на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. З огляду на це суд вважає, що визначені ст. 198 Податкового кодексу України строки для формування податкового кредиту застосовуються лише до сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних після 01.01.2011 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що у даному випадку слід враховувати строки давності, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються в порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкові накладні є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами та виписуються у момент виникнення податкового зобов'язання, то до них також застосовуються норми зазначеного Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

Отже, відповідно до законодавства, що діяло у 2010 році, позивач, як платник податку мав право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних в вересні 2010 року податкових накладних.

Позивачем на обґрунтування правомірності формування податкового кредиту надано фіскальні чеки, що підтверджують факт купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Хіміфарб» протягом вересня 2010 року.

Згідно із п. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до пп. 7.4.5 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пп. «б» п. 201.11 ст. 201 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку). Для відображення повної суми ПДВ за всіма касовими чеками слід звернутись до постачальників з проханням надати податкову накладну.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Отже, якщо при постачанні товарів/послуг за готівку платнику ПДВ було видано касовий чек, постачальник зобов'язаний на вимогу покупця (отримувача) надати йому податкову накладну у день видачі касового чека.

Судом першої інстанції в судовому засіданні дослідивши та оглянувши подані представником позивача фіскальні чеки, встановив, що в порушення вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. «б» п. 201.11 ст. 201 ПК України формування позивачем показників податкового кредиту за вересень 2010 здійснювалось на підставі фіскальних чеків на суму більше 200 грн. за день (без врахування ПДВ).

Інших належних та допустимих доказів правомірності включення сум до податкового кредиту апелянтом суду не надано.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Дельта-Ресурс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 року у справі № 813/745/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: О.О. Большакова

І.В. Глушко

Повний текст ухвали складений 07 квітня 2015 року.