Постанова

від 17.04.2014 по справі 826/19390/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19390/13-а ( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

за участю представників позивача - Ряскова Д.О., Максименко О.С., представника відповідача - Русіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю «Києво-Могилянська Бізнес Школа» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Києво-Могилянська Бізнес Школа» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Києво-Могилянська Бізнес Школа» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002542203, №0002552203 від 06.09.2013, №0004552203 від 14.11.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірка ТОВ «Києво-Могилянська Бізнес Школа» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «VIP-Капітал» за період з 01.11.2010 по 31.12.2010.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 12.08.2013 № 732/26-56-22-03-09/31608498, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.1.32 ст. 1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 437 500 грн. за четвертий квартал 2010 року; пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 350 000 грн. за листопад та грудень 2010 року.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013 №0002542203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 437 500 грн. за основним платежем та 109 375 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0002552203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 350 000 грн. за основним платежем та 84 500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 06.11.2013 №6188/10/26-15-10-04 донараховано штрафні (фінансові) санкції, визначені в податковому повідомленні-рішенні від 06.09.2013 №0002552203 у розмірі 3000 грн.

Так, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки та вищезазначеного рішення Головного управління Міндоходів у м.Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 14.11.2013 №0004552203, яким позивачу нараховано 3 000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

При цьому, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.10.2010 року між позивачем та ТОВ «VIP-Капітал» було укладено договір №3/10-11, згідно з умовами якого замовник (ТОВ «Києво-Могилянська Бізнес Школа») доручає та зобов'язується оплатити, а виконавець (ТОВ «VIP-Капітал») зобов'язується на умовах та у строки, встановлені цим договором, надати інформаційно-консультаційні послуги для осіб, визначених замовником.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними і розрахунковими документами, наданими позивачем: замовленнями на проведення консультаційної програми; актами виконаних послуг; податковими накладними, банківськими виписками.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Позивачем до матеріалів справи також надано методичні матеріали, які є документальним результатом робіт за Договором.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Києво-Могилянська Бізнес Школа» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем видаткових накладних та інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «VIP-Капітал», які були предметом перевірки.

Крім того, договір, укладений між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювався, недійсним (фіктивним) не визнавався, його зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України сформовані на підставі того, що, як зазначено в акті перевірки, СВ Печерського РУ ГУ МВС проводилось досудове розслідування кримінального провадження за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України за фактом підробки документів ТОВ «VIP-Капітал», що має ознаки фіктивності. Допитаний в якості свідка засновник та директор ТОВ «VIP-Капітал» ОСОБА_6 повідомив про те, що до ведення фінансово-господарської діяльності вказаним товариством він ніякого відношення не має.

При цьому, ОСОБА_6 був допитаний в суді першої інстанції в якості свідка, де заперечив свідчення, надані старшому оперуповноваженому Управління Служби Безпеки України у м. Києві та зафіксовані у поясненнях від 29.08.2012 стосовно того, що відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «VIP-Капітал» він не має та жодних документів не підписував, та надав пояснення про протилежне та що пояснення оперуповноваженому Управління Служби Безпеки України у м. Києві надав під психологічним тиском.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними вказані посилання відповідача та суду першої інстанції на пояснення директора ТОВ «VIP-Капітал» - ОСОБА_6, як на підтвердження правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки такі пояснення не є належними доказами, які встановлюють недійсність договорів та не підтверджують наявності умислу службових осіб позивача на укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави.

Належними засобами, які підтверджували б відповідні юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

Відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України заперечення однією із сторін правочину факту його вчинення або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

З огляду на зміст вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в статті 218 Цивільного кодексу України, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися лише на показах свідків. Проте, відповідач в основу висновків, зроблених у акті перевірки поклав саме покази (пояснення) директора ТОВ «VIP-Капітал» - ОСОБА_6, з чим погодився і суд першої інстанції.

Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що висновком спеціаліста Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України ОСОБА_7 від 03.10.2012 №404/1 встановлено, що підписи на досліджуваних документах (договорі про надання інформаційно-консультаційних послуг від 20.10.2010, актах виконаних послуг, замовленнях на проведення консультаційної програми, податкових накладних - первинних документах, які стосується взаємовідносин ТОВ «VIP-Капітал» та ТОВ «Києво-Могилянська Бізнес Школа») нанесені за допомогою факсиміле, у зв'язку з чим питання, ОСОБА_6 чи іншою особою виконано підписи від його імені у наданих на дослідження документах не вирішувалося.

Проте, колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на вказаний висновок спеціаліста також є безпідставним, оскільки він не підтверджує того факту, що підписи на первинних документах, які стосується взаємовідносин ТОВ «VIP-Капітал» та ТОВ «Києво-Могилянська Бізнес Школа» виконані не ОСОБА_6, а іншою особою, а суд першої інстанції не наділений повноваженнями самостійно робити такі висновки.

Крім того, суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Так, враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «VIP-Капітал» останній був зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагентів, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

До того ж, підпунктом 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

У відповідності до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, п. 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оскільки п. 86.9 ст. 86 та пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача була проведена на підставі пп.78.1.11. п.78.1. ст. 78, Податкового кодексу України, в зв'язку з постановою старшого слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Дроздова А.Ф. від 10.04.2013 року про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Києво-Могилянська Бізнес Школа» на предмет дотримання вимог податкового законодавства, в тому числі щодо повноти нарахування та добросовісності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток до бюджету при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «VIP-Капітал» за період діяльності з 01.01.2010 по 01.06.2011. Вказана постанова була винесена слідчим в рамках кримінального провадження за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст.358 Кримінального кодексу України.

Доказів набрання законної сили рішенням суду по зазначену вище кримінальному провадженню матеріали справи за адміністративним позовом не містять.

Слід також відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій чи вироків у кримінальних справах щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб позивача чи його контрагента ТОВ «VIP-Капітал».

Керуючи викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для винесення податкових повідомлень-рішень за наслідками такої перевірки.

Відповідно до положень п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, у зв'язку з чим вони не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятІ відповідачем без достатніх правових підстав, а тому вони підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судом, під час здійснення судочинства не було враховано вимогу вказаної норми закону. Так, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

За таких обставин, висновки суду першої інстанцій щодо правомірності прийняття державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкових повідомлень-рішень №0002542203, №0002552203 від 06.09.2013, №0004552203 від 14.11.2013 не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Києво-Могилянська Бізнес Школа» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Києво-Могилянська Бізнес Школа» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0002542203, №0002552203 від 06.09.2013, №0004552203 від 14.11.2013.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

Постанову в повному тексті виготовлено 18.04.2014 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.