Ухвала

від 29.10.2015 по справі 826/19390/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року м. Київ К/800/24322/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Костенка М.І.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014

у справі 826/19390/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Києво-Могилянська Бізнес

Школа»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного

управління Міндоходів у м.Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Києво-Могилянська Бізнес Школа» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Києво-Могилянська Бізнес Школа» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «VIP-Капітал» за період з 01.11.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 12.08.2013 № 732/26-56-22-03-09/31608498.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 437 500 грн. за четвертий квартал 2010 року; пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 350 000 грн. за листопад та грудень 2010 року.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013 №0002542203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 437 500 грн. за основним платежем та 109 375 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0002552203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 350 000 грн. за основним платежем та 84 500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов повністю, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 20.10.2010 року між позивачем та ТОВ «VIP-Капітал» було укладено договір №3/10-11, згідно з умовами якого замовник (ТОВ «Києво-Могилянська Бізнес Школа») доручає та зобов'язується оплатити, а виконавець (ТОВ «VIP-Капітал») зобов'язується на умовах та у строки, встановлені цим договором, надати інформаційно-консультаційні послуги для осіб, визначених замовником.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем ТОВ «VIP-Капітал»), що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Таким чином, позивачем виконано всі зазначені вище формальні умови для формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «VIP-Капітал»), зокрема, в ході перевірки надано первинні документи, якими підтверджується виконання господарських операцій з вказаними контрагентами, в тому числі податкові накладні.

Колегія суддів також зазначає, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій чи вироків у кримінальних справах щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб позивача чи його контрагента ТОВ «VIP-Капітал».

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 у справі 826/19390/13-а слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 у справі 826/19390/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді М.І. Костенко О.І. Степашко