Рішення

від 23.04.2014 по справі 905/9137/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.04.2014 Справа № 905/9137/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий продукт - С», с. Доля, Волинський район, Донецька область

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 22700,00 грн., суми відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2626,40 грн., 3 % річних - 1068,92 грн., індексу інфляції - 21,75грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: Шкляр М.В.(за довіреністю № 16/20-24-14 від 08.01.2014р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий продукт - С», с. Доля, Волинський район, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 22700,00 грн., суми відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2626,40 грн., 3 % річних - 1068,92 грн., індексу інфляції - 21,75грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 14-18-343/695 від 15.09.2010р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування суми відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3 % річних та індексу інфляції.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: розрахунок суми основного боргу; договір купівлі-продажу № 14-18-343/695 від 15.09.2010р.; специфікацію № 1 від 15.09.2010р. до договору купівлі-продажу № 14-18-3343/695 від 15.09.2010р.; додаток № 2 від 15.09.2010р. до договору купівлі-продажу № 14-18-3343/695 від 15.09.2010р.; накладну № 2186 від 23.9.2010р.; правоустановчі документи.

18.02.2014р. після початку розгляду справи №905/9137/13 по суті Товариство з обмеженою відповідальністю «Чистий продукт - С», с. Доля, Волинський район, Донецької області звернулось до суду з зустрічною позовною заявою до Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ про визнання договору № 14-18-343/695 від 15.09.2010р. неукладеним. Ухвалою від 18.02.2014р. (а.с. 51-52) суд відмовив у прийнятті зустрічної заяви на підставі ч.1 ст.60, п.п. 3, 4, 6 ч.1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України.

20.02.2014р. до господарського суду Донецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий продукт - С», с. Доля, Волинський район, Донецької області надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Донецької області від 18.02.2014р. по справі № 905/9137/13 про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою від 24.02.2014р. господарський суд Донецької області згідно приписів ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі №905/9137/13 до розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду від 18.02.2014р. та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 28.02.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий продукт - С» на ухвалу господарського суду Донецької області 18.02.2014р. у справі №905/9137/13 повернув заявнику на підставі п.п. 2, 3 ст. 97 ГПК України.

Вищий господарський суду України ухвалою від 24.03.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий продукт - С» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2014р. у справі №905/9137/13 повернув заявнику на підставі п.4 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України.

Справа 905/9137/13 за супровідним листом Вищого господарського суду України від 24.03.2014р. повернута на адресу господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 07.04.2014р. господарський суд Донецької області згідно приписів ч.3 ст.79 Господарського процесуального кодексу України поновив провадження у справі №905/9137/13.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи, а саме: довіреності № 14/20-4-14 від 08.01.2014р., № 14/20-7-13 від 14.01.2013р. на ОСОБА_2; акт звірки взаємних розрахунків за період з 23.09.2010р. по 21.01.2014р.; лист № 14/170 від 23.01.2014р., фіскальний чек №8183 від 23.01.2014р., опис вкладення - докази надіслання акту звірки розрахунків відповідачу; довідку № 14/165 від 22.01.2014р. про наявність заборгованості; довідку № 14/166 від 22.01.2014р., у якій зазначено, що між позивачем та відповідачем крім договору купівлі-продажу № 14-18-343/695 від 15.09.2010р. укладався договір договором купівлі-продажу № 14-18-121/168 від 15.09.2010р.; розпорядження № 02/1310 від 11.06.2009р.; довіреність № 18 від 21.09.2010р.; лист б/н від 29.01.2014р.; письмові пояснення № 14/834 від 26.03.2014р., у яких останній надав розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами; банківські виписки від 20.09.2010р., від 23.09.2010р.

23.04.2014р. від позивача надійшли пояснення, у яких останній визначив період нарахування 3% річних та інфляції, а саме: при розрахунку 3% річних на суму 9500,00грн. періодом нарахування є з 18.10.20111р. по 10.12.2013р.; при розрахунку 3 % річних на суму 13200,00грн. періодом нарахування є з 16.10.2012р. по 10.02.2013р. Також позивачем визначений період, за який нараховується інфляція, а саме: на суму 9500,00 грн. з листопада 2011р. по листопад 2013р.; на суму 13200,00грн. з листопада 2011р. по листопад 2013р.

Від відповідача протягом розгляду справи повертались конверти із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 64-66, 82-83).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 803866 (а.с. 18-19) та витягу з ЄДР (а.с. 91-92) відповідач не перебуває в процесі припинення та знаходится за адресою, визначеною у позовній заяві, а саме: 85710, Донецька область, Волинський район, с. Доля, територія виробничого майданчику.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2010р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 14-18-343/695 (а.с. 10-14) (далі - договір), згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність в обумовлені строки покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість засобів захисту рослин, надалі за текстом - товар, асортимент, кількість та ціна якого визначається додатками № 1 (специфікація) та № 2 (графік розрахунків), які додаються до договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до специфікації № 1 до договору купівлі-продажу № 14-18-343/695 від 15.09.2010р. позивач зобов'язався поставити товар, а саме: Ричард 48% в.р. у кількості 500,00 літрів, вартістю 55,00грн. на загальну суму 33000,00грн. (а.с. 15).

За умовами п.п. 7.1., 7.1.1., 7.1.2. оплата товару покупцем вважається здійсненою у разі надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця, у наступному порядку: попередня оплата у розмірі 10% від вартості товару, вказаної у додатку № 2 протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору; остаточна оплата вартості товару, вказаної у додатку № 2 здійснюється згідно графіку розрахунків.

Відповідно до графіку розрахунку до договору сторони встановили порядок оплати: 3300,00грн. - попередній платіж, 16500,00гр. - до 15.10.2011р., 13200,00грн. - до 15.10.2012р. (а.с. 16).

За умовами п. 8.1. договору у випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодаством України.

Цей договір набирає чинності з дати йго підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за договором - до моменту їх повношо виконання.

23.09.2010р. на виконання умов договору купівлі-продажу № 14-18-343/695 від 15.09.2010р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар, а саме: Ричард 48% (водний розчин) (аналог Раундапа 48% в.р.) у кількості 500,00 літрів, вартістю 55,00грн., що підтверджується накладною № 2186 від 23.09.2010р. на загальну суму 33000,00грн. (а.с. 17). Данаа накладна була підписана уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності № 18 від 21.09.2010р.

Довіреність № 18 від 21.09.2010р. видана директору Паращенко Сергію Вікторовичу на отримання від Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» гебріду «Ричард» у кількості 500 літрів (а.с. 40).

Відповідно до графіку розрахунків відповідач сплатив попередній платіж у розмірі 3300,00грн., що підтверджується банківською випискою від 23.09.2010р. (а.с. 74), та частину остаточного платежу (який за графіком складає 16500,00грн., та повинен бути здійснений до 15.10.2011р.) у розмірі 7000,00грн., що підтверджується банківською випискою від 20.09.2010р. (а.с. 70).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 14-18-343/695 від 15.09.2010р., відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі, 3 % річних та індексу інфляції.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та договором купівлі-продажу № 14-18-343/695 від 15.09.2010р.

За приписами статті 11, 509 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів. Відповідно до ч. 1 відповідної статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу № 14-18-343/695 від 15.09.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами. Крім того, факт отримання продукції відповідачем не спростовано.

Отже, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору купівлі-продажу № 14-18-343/695 від 15.09.2010р. за графіком розрахунків.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 22700,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2626,40 грн.

Відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

При обґрунтуванні позовних вимог в цій частині позивач у позовній заяві посилався на ст. 1047 ЦК України. Під час розгляду справи 29.01.2014р. позивачем була подана заява про те, що в позовній заяві була помилка, зазначено п. 1 ст. 1048 ЦК України, у зв'язку з чим просив суд не брати це до уваги.

В ухвалі від 29.01.2014р. суд зобов'язав позивача надати нормативне обґрунтування щодо нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами за договором №14-18-343/695 від 15.09.2010р. На виконання зазначеної ухвали суду, позивач надав письмові пояснення, у яких зазначив, що розмір і порядок одержаних коштів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України.

Дійсно за приписами ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, сторонами в договорі купівлі-продажу № 14-18-343/695 від 15.09.2010р. не було передбачено можливості стягнення цих процентів, розміру останніх.

При цьому, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» також не містить у собі розміру процентів, а лише встановлює обмеження щодо розміру пені, яка може застосовуватись за згодою сторін.

Крім того, щодо застосування позивачем аналогії закону відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою угодами та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до правовідносин поставки положення статті 1048 ЦК України є безпідставним, що знайшло своє відображення у листі Вищого господарського суду України від 15.03.2011, № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів».

Тому, позовні вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2626,40 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем та заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 1068,92 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 21,75грн.суд зазначає наступне:

За умовами п. 8.1. договору у випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодаством України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами п. 7.1. договору та графіку розрахунку до договору сторони встановили порядок оплати: 3300,00грн. - попередній платіж, 16500,00гр. - до 15.10.2011р., 13200,00грн. - до 15.10.2012р. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковою накладною № 2186 від 23.9.2010р.: на суму 9500,00грн. - 16.10.2011р., на суму 13200,00грн. - 16.10.2012р.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення 3 % річних - у сумі 1068, 69грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 21, 53грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 625, 655, 656, 629, 692, 1048 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 181, 193, 216-218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ (ЄДРПОУ 30401456) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий продукт - С», с. Доля, Волинський район, Донецька область (ЄДРПОУ 34513577) про стягнення суми основного боргу у розмірі 22700,00 грн., суми відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2626,40грн., 3 % річних - 1068,92 грн., індексу інфляції - 21,75грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий продукт - С» (85710, Донецька область, Волинський район, с. Доля, територія виробничого майданчику, ЄДРПОУ 34513577) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16 а, ЄДРПОУ 30401456) суму основного боргу у розмірі 22700,00грн., 3 % річних - 1068,69грн., індексу інфляції - 21,53грн., судовий збір в сумі 1549,42грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог щодо стягнення суми відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2626грн.40коп., 3% річних в сумі - 0,23грн.; інфляції - 0,22грн. - відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.04.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 48038/13

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу