Постанова

від 23.04.2014 по справі 824/1680/14-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/1680/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,

представників сторін:

позивача - Єваса О.Ю.,

відповідачів - Брешука В.І., Лягу Ю.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях

до колективного виробничо-комерційного підприємства "Буковина"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з колективного виробничо-комерційного підприємства "Буковина" (далі - відповідач) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах у сумі 1958,54 грн.

Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість по платежах до Пенсійного фонду України, а саме по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п. п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з грудня 2013 р. по березень 2014 р. на загальну суму 1958,54 грн. Оскільки, заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що підставою для нарахування заборгованості з відшкодування витрат, пов'язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій ОСОБА_4 у зв'язку із призначенням останньому пенсії за віком на пільгових умовах. ОСОБА_4 отримав частину пільгового стажу до 01.01.1992 р., а тому щодо цього періоду його право на пільгове пенсійне забезпечення визначається не ст. 13, 14, 55, а п. «б» ч. 1 ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у порядку, передбаченому раніше діючим законодавством, відтак відшкодуванню не підлягають.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити та надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Колективне виробничо-комерційне підприємство "Буковина" (58000, м. Чернівці, вул. Нікітіна, буд. 3, ідентифікаційний код 02972434) зареєстроване як юридична особа 25.05.1994 р. та взяте на облік управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернівцях (а.с. 6, 7-9).

Відповідно до довідки виданої колективним виробничо-комерційним підприємством "Буковина" від 06.08.2010 р. №63, останній підтвердив стаж роботи громадянину ОСОБА_4 з 01.12.1977 р. по 31.12.1984 р. газоелектрозварником. Вказаний період зарахований позивачем до стажу роботи, які дає право на пільгову пенсію за віком по Списку № 2 згідно ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 16).

Також вказана обставина підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_4 (а.с. 15).

Крім того, по зазначеній довідці УПФУ в м. Чернівцях була проведена зустрічна перевірка, яка встановила їх відповідність пільгового стажу (а.с. 18).

Як видно із матеріалів справи, 17.12.2010 р. ОСОБА_4 призначено пенсію пільгової за Списком № 2 згідно пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується протоколом №7468 ( а.с. 17).

У зв'язку з призначенням вказаній особі пільгової пенсії, Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях надіслало на адресу позивача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підлягає відшкодуванню за грудень 2013 р. та з січня 2014 р. (а.с. 10, 12 на звороті). Вказані розрахунки отримані відповідачем 22.12.2013 р. та 22.01.2014 р., що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 11, 13 на звороті).

Оскільки відповідач добровільно не відшкодував фактичні витрат на виплату та доставку пенсій за грудень 2013 р. та січень - березень 2014 р. в сумі 1958,54 грн., позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати належні йому страхові внески.

Згідно ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) відповідач взятий на облік в органах Пенсійного фонду України та є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до п. 6.4, 6.5 та 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правлінням Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 розділу XV Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду України зазначених в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У відповідності до п. 6.9 цієї Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Сторонами не заперечувалося, що Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях надіслало на адресу позивача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підлягає відшкодуванню за грудень 2013 р. на суму 498,73 грн. та з 2014 р. на суму 498,73 грн.

Судом встановлено, що вказані розрахунки отримані відповідачем 22.12.2013 р. та 22.01.2014 р., що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Відповідачем зазначена в розрахунках сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з грудня 2013 р. по березень 2014 р. не сплачена, у зв'язку із чим утворилась заборгованість в сумі 1958,54 грн.

Статтею 17 Закону № 400/97-ВР встановлено обов'язок страхувальника виконувати вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64 цього Закону управління Пенсійного фонду має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми.

З матеріалів справи видно, що відповідач не виконав свої зобов'язання в частині відшкодуванню витрат Пенсійному фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1958,54 грн.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності у нього обов'язку відшкодовувати пільгову пенсію призначену ОСОБА_4 за Списком № 2 згідно пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з таких міркувань.

За змістом п. 2 Прикінцевих положень Закону № 400/97-ВР пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів "б"-"з" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", було врегульовано Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до положень якого позивач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж із абзацом четвертим п. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацом третім п. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим п. 1 ст. 2 цього Закону.

Згідно п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Наведена законодавча норма встановлює право працівників, які працювали на роботах із шкідливими і важким умовами праці, віднесених до Списку №2 на отримання пільгової пенсії за наявності відповідного стажу роботи та досягнення відповідного віку, на підставі якої призначається пільгова пенсія.

Відповідно ч. 4 ст. 13 Закону № 1788-XII порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Відповідно до ст. 100 Закону № 1788-XII особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Аналізуючи зміст вищенаведених законодавчих норм суд приходить до висновку, що ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не підміняє ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в питаннях визначення кола осіб, які мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а лише вирішує питання щодо визначення необхідного стажу та віку для призначення вказаних пенсій.

Відтак, обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена в судових рішеннях Чернівецького окружного адміністративного суду та Вінницького апеляційного адміністративного суду № 824/2060/13-а, № 824/2376/13-а та 824/2719/13-а в справах за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях до колективного виробничо-комерційного підприємства "Буковина" про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 35, 71, 86, 94, 158, 162, 163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з колективного виробничо-комерційного підприємства "Буковина" на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах в сумі 1958,54 грн.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 28 квітня 2014 р.

Суддя Левицький В.К.